Ухвала

від 09.04.2020 по справі 937/1792/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 09.04.2020 Справа № 937/1792/20

ЗапоріЗЬКИЙ Апеляційний суд

Провадження№ 11-сс/807/381/20 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1 Єдиний унікальний № 937/1792/20Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2

ХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника-адвоката ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в апеляційному порядку матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 березня 2020 року,

в с т а н о в и л а:

ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 березня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 21.00 години до 07.00 години наступної доби строком на два місяці, тобто до 06 травня 2020 року включно, без застосування електронних засобів контролю.

Покладено на підозрюваного ОСОБА_8 обов`язки: не залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 21.00 до 07.00 наступної доби; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, та місця роботи; утриматися від спілкування зі свідками та іншим підозрюваним у даному кримінальному провадженні; прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою.

Згідно зі змістом судового рішення, слідчий Другого слідчого відділу слідчого управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_9 звернулася до суду з клопотанням, погодженим з прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_10 , в кримінальному провадженні №62020080000000131 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.368 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 .

Клопотання обґрунтовано тим, що відповідно до наказу ДСНС України в Запорізькій області №311 від 15.08.2019 ОСОБА_8 призначено на посаду провідного інспектора відділу пожежної безпеки управління запобігання надзвичайним ситуаціям ТУ ДСНС України в Запорізькій області, тобто він є службовою особою, працівником правоохоронного органу, наділеним повноваженнями представника влади.

Так, приблизно у грудні 2019 року, більш точний час досудовим розслідуванням встановити не виявилось можливим, ОСОБА_8 стало відомо, що відповідно до плану перевірок на перший квартал 2020 року завданням ТУ ДСНС України в Запорізькій області є перевірка ТОВ «Завод Термолітмаш», засновником та директором якого є ОСОБА_11 , щодо додержання вимог нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, проведення якої входить до компетенції ОСОБА_8 та буде доручено саме йому.

У подальшому, у ОСОБА_8 виник злочинний умисел на отримання від директора ТОВ «Завод Термолітмаш» ОСОБА_11 грошових коштів у якості неправомірної вигоди за не вчинення дій котрі входять до кола наданих йому повноважень, зокрема не перешкоджання ведення господарської діяльності підприємства, безперешкодного та успішного проходження планової перевірки, не притягнення до встановленої Законом відповідальності, тощо.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_8 , створивши відповідні штучні умови, передав ОСОБА_11 рахунок на оплату №84 від 25.02.2020 відповідно до якого останній повинен перерахувати через банківську установу грошові кошти у якості неправомірної вигоди у розмірі, еквівалентній вартості 500 літрів бензину А-95, а саме 14 844 гривень на рахунок ТОВ «АЛЬЯНС ІНТЕР ОЙЛ» (код ЄДРПОУ 42944057) № п/р НОМЕР_1 , які у подальшому будуть переведені в готівку та передані ОСОБА_8 відповідними особами вказаного підприємства.

Крім того, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_11 , що у разі невиконання зазначених вимог та ненадання грошових коштів, стосовно ТОВ «Завод Термолітмаш» буде вирішено питання щодо притягнення до відповідальності та фактичне блокування господарської діяльності, на що ОСОБА_11 , як директор даного підприємства, був вимушений погодитись.

Після цього, 05.03.2020 року близько 10 години 10 хвилив ОСОБА_11 , знаходячись у приміщенні банку АТ «Альфа-Банк», розташованому за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 40, на виконання злочинних вимог ОСОБА_8 перерахував на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 , який належить ТОВ «АЛЬЯНС ІНТЕР ОЙЛ» грошові кошти в сумі 14 844 гривень у якості неправомірної вигоди для ОСОБА_8 за не перешкоджання ведення господарської діяльності його підприємства, безперешкодного та успішного проходження планової перевірки додержання вимог нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки ТОВ «Завод Термолітмаш» чим порушив законні інтереси підприємства.

Таким чином, ОСОБА_8 , 05.03.2020, приблизно о 10 годині 10 хвилив, знаходячись за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 65 отримав від директора ТОВ «Завод Термолітмаш» ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 14 844 гривень у якості неправомірної вигоди для себе за не перешкоджання ведення господарської діяльності його підприємства, безперешкодного та успішного проходження планової перевірки додержання вимог нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки ТОВ «Завод Термолітмаш».

Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.368 КК України, прохання надати та одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Орган досудового розслідування вважав, що встановлено наявність обґрунтованих ризиків, передбачених п.п.1-4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного, експертів, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. З урахуванням викладеного, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження є найбільш доцільним застосувати запобіжний захід підозрюваному ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою.

Відмовляючи у задоволенні клопотання та обираючи підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя дійшов висновку, що слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення та наявність ризиків. Проте, прокурор не навів мотивів щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є найбільш прийнятним, враховуючи обставини, встановлені у судовому засіданні, та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 вказує, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню як незаконна. В обґрунтування доводів зазначає, що органом досудового розслідування надана неправильна кваліфікація дій, які начебто вчинив ОСОБА_8 , оскільки в повідомленні про підозру зазначено, що підозрюваний ОСОБА_8 вчинив злочин, поєднаний з вимаганням неправомірної вигоди, при цьому в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості чи експертизи на підтвердження наявності такої кваліфікуючої ознаки, як вимагання, а тому наразі передчасно стверджувати, що кваліфікацією цього злочину є ч.3 ст.368 КК України, а тому підозра не може бути обґрунтованою, так як в подальшому є вірогідність зміни кваліфікації на ч.1 ст.368 КК України або іншого менш тяжкого злочину чи взагалі закриття кримінального провадження через відсутність складу злочину. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вини ОСОБА_8 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.

Звертає увагу суду, що фактичний час затримання ОСОБА_8 в протоколі затримання в порядку ст.208 КПК України не зазначено, вказано лише час початку складання протоколу ст.208 КПК України, який становить 11 годині 04 хвилин 05.03.2020 року, що є грубим порушенням процедури складання протоколу в порядку ст.208 КПК України, яка передбачена ст.104, ст.209 КПК України, а також ч.5 ст.208 КПК України, в якій зазначено, що в протоколі затримання, окрім відомостей передбачених ст.104 КПК України, зазначаються місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень ст.209 КПК України. В протоколі наявні численні порушення при його складанні, зазначене свідчить про незаконність затримання підозрюваного. Протокол обшуку також є недопустимим доказом, в якому відсутні будь-які анкетні дані слідчого, відсутній підпис особи, що проводила обшук.

Крім того,посилання уклопотанні наіснування ризиків,передбачених ст.177КПК України,є лишеприпущенням,зазначені слідчимризики відсутні. ОСОБА_8 є особою, що раніше не притягалась до жодного виду відповідальності, в тому числі кримінальної, офіційно одружений, має двох малолітніх дітей, має матір та батька похилого віку, має позитивну характеристику з місця роботи, грамоти, листи подяки, офіційно працевлаштований, має офіційне джерело доходів. Дружина підозрюваного ОСОБА_8 перебуває у декретній відпустці у зв`язку з доглядом за малолітньою дитиною та не має зовсім ніяких фінансових джерел для існування окрім доходу чоловіка.

Разом з цим, згідно пункту 3 розділу XXIV наказу МВС № 623 від 20.07.2018 року «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» особам рядового і начальницького складу, стосовно яких застосовано запобіжні заходи в кримінальному провадженні у виді домашнього арешту чи тримання під вартою, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня винесення ухвали суду про застосування запобіжного заходу.

Застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту фактично позбавить останнього можливості отримання грошового забезпечення, яке є єдиним джерелом доходу родини ОСОБА_8 і поставить під загрозу життя та здоров`я малолітніх дітей, які перебувають на його утриманні (дружина у декретній відпустці) та хворого батька похилого віку, лікування якого потребує значних грошових коштів.

На підставі викладеного, просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого або застосувати більш м`який запобіжний захід.

Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги; підозрюваного та його захисника на підтримання апеляційної скарги, прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, у зв`язку з наступним.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, другим слідчим відділом слідчого управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 28 лютого 2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62020080000000131, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

05 березня 2020 року ОСОБА_8 було затримано в порядку ст.208 КПК України та в цей же день повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

06.03.2020 року слідчий Другого слідчого відділу слідчого управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_9 звернулась до суду з клопотанням, погодженим з прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_10 , в кримінальному провадженні №62020080000000131 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.368 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 .

Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 березня 2020 року відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 21.00 години до 07.00 години наступної доби строком на два місяці.

Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, але не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

При апеляційному перегляді ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримано не в повній мірі.

Так, з наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , вислухана думка прокурора, слідчого та з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України, слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_8 , дані про його особу в їх сукупності, тяжкість покарання що загрожує, а також конкретні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Як вбачається з наданих матеріалів та встановлено судом, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, яке згідно зі ст.12 КК України, є тяжким злочином. Слідчий суддя з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах провадження, з додержанням вимог ст.194 КПК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованої підозри, про яку повідомлено ОСОБА_8 , що підтверджується наявними доданими до клопотання доказами, а саме: відомостями, які містяться в протоколі огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів, протоколі обшуку приміщення службового кабінету ГУ ДСНС в Запорізькій області від 05.03.2020 року, показаннями свідка ОСОБА_11 .

Окремо слід зазначити, що зміст апеляційних вимог захисника зводиться в більшій мірі до неправильної, на переконання захисника, оцінки слідчим суддею доказів на підтвердження вини ОСОБА_8 , однак насправді слідчим суддею не досліджувалось питання щодо вини підозрюваного (яке досліджується при розгляді провадження по суті), а на теперішній стадії процесу (вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу) перевірялись обставини щодо обґрунтованості підозри.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

Крім того, практикою ЄСПЛ у справі «Екле проти Німеччини», визначено, що кримінальне обвинувачення може бути визначене як «офіційне повідомлення особі компетентним органом про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення».

Для визначення обґрунтованої підозри закон вимагає наявності обставин, що правопорушення, у якому підозрюється затриманий, повинно бути закріплено у кримінальному законі, та наявності фактів причетності особи до вчинення кримінального правопорушення.

Наявні у провадженні докази вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину, у об`ємі як вимагає закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг вчинити злочин, слідчий суддя оцінив надані стороною обвинувачення докази на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності.

Колегія суддів вважає, що докази, зазначені в клопотанні і перелічені в ухвалі слідчого судді, на даній стадії процесу підтверджують обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення, а доводи сторони захисту про непричетність останнього до вчинення злочину мають перевірятися органом досудового розслідування у встановленому законом порядку.

В оскаржуваній ухвалі слідчим суддею при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.194 КПК України, враховано наявність обґрунтованої підозри, перевірені обставини щодо існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також оцінено сукупність обставин, які враховуються при обранні обмежувальних свободу заходів, зокрема, можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам визначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання, поставлене слідчим у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , слідчий суддя врахував вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у його рішенні від 26 червня 1991 року у справі «Летельє проти Франції», попереднє ув`язнення не повинне бути передвісником наступного покарання у виді позбавлення волі та не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29 вересня 2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

Враховуючи факти, встановлені у судовому засіданні та матеріали, на які посилався слідчий та прокурор, слідчий суддя постановляючи ухвалу прийшов до висновку, що при розгляді клопотання про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу, прокурор довів обставини, передбачені п.1 ч.1 ст.194 КПК України, тобто, що наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, проте на переконання слідчого судді, слідчий і прокурор в судовому засіданні не довели недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного для запобігання ризикам передбаченим п.п.1, 2, 3 ст.177 КПК України, на наявність яких, міститься посилання в клопотанні.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена кримінальним процесуальним кодексом.

Зважаючи на обставини, встановлені у судовому засіданні, зокрема, вагомість наявних доказів, що вказують на обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_8 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкості покарання, яке йому загрожує, даних про особу підозрюваного, який раніше не судимим, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, що свідчить про міцність його соціальних зв`язків, обставини досудового розслідування, беручи до уваги мету і підстави застосування запобіжних заходів, що передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про доцільність застосування до підозрюваного запобіжного заходу менш суворого, ніж тримання під вартою (про який клопотав слідчий), у вигляді домашнього арешту з 21.00 години до 07.00 години наступного дня з покладенням обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, що може в достатній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Колегія суддів, з урахуванням даних щодо особи підозрюваного, який раніше не судимий, однак підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, погоджується з можливістю існування ризиків, передбачених п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість переховування від органів досудового розслідування та/або суду. При цьому, колегія суддів погоджується з тим, що під час розгляду клопотання, та під час апеляційного розгляду провадження, стороною обвинувачення не було доведено, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти заявленому ризику.

Що стосується існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості незаконного впливу на свідків, то слідчим та прокурором у судовому засіданні не було доведено наявності зазначеного ризику, що підозрюваний здійснював спроби впливу на свідків.

З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів, оскільки, вказуючи про наявність ризиків, слідчий не навів будь-яких переконливих доводів щодо їх існування, обставини, викладені в клопотанні слідчого, які вказують на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України є лише припущеннями, які жодним чином не підтверджені.

Разом з тим, суд першої інстанції, хоча і врахував тяжкість скоєного підозрюваним злочину та його особу, встановивши наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3 ст.177 КПК України, однак не надав цим обставинам належної оцінки, внаслідок чого дійшов до передчасного висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Суд першої інстанції вірно встановив, що існують ризики заявлені у клопотанні слідчого, проте вони мають незначний ступінь небезпеки, про що свідчать ті обставини, що ОСОБА_8 раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, що свідчить про міцність його соціальних зв`язків. При цьому, з урахуванням мінімальних ризиків та наявності доказів причетності підозрюваного ОСОБА_8 до злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, суд обмежившись лише посиланням на законодавчі норми кримінального процесуального закону застосував до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, належним чином не обґрунтувавши прийняте рішення щодо конкретного кримінального провадження та особи підозрюваного.

На думку колегії суддів, слідчий суддя районного суду під час розгляду клопотання слідчого не в повній мірі оцінив наявність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки не визначив мету та цілі, які стоять за ним, а тому колегія суддів вважає, що в сукупності із встановленими конкретними обставинами кримінального провадження, особи підозрюваного ОСОБА_8 та практики Європейського суду з прав людини, а саме ст.5 Конвенції, згідно якої кожен має право на свободу та особисту недоторканність, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, підстав, які виправдовують обмеження права ОСОБА_8 на свободу за матеріалами справи не встановлено.

Водночас, апеляційний суд у відповідності до ст.178 КПК України враховує також, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей та хворого батька, який потребує постійного лікування, має міцні соціальні зв`язки, а також те, що він є єдиним годувальником в сім`ї.

Таким чином, враховуючи дані, що характеризують особу підозрюваного, незначний ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, на підставі чого ухвалу слідчого судді слід скасувати та постанови нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Саме такий запобіжний захід на думку колегії суддів буде достатнім, необхідним та доцільним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_8 та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 412 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчогосудді Мелітопольськогоміськрайонного суду Запорізької області від 06 березня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчогоДругого слідчоговідділу слідчогоуправління Державногобюро розслідувань,розташованого ум.Мелітополі, ОСОБА_9 про застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою відносно ОСОБА_8 ,підозрюваного увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.368КК України,та доостаннього застосованозапобіжний західу виглядідомашнього арешту з 21.00 години до 07.00 години наступної доби строком на два місяці, тобто до 06 травня 2020 року, без застосування електронних засобів контролю та з покладенням обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 .

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Відповідно до вимог ч.5 ст.194 КПК України, зобов`язати ОСОБА_8 : не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Строк дії ухвали до 06 травня 2020 року включно.

Ухвала Запорізького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4