Ухвала

від 15.04.2020 по справі 208/7314/19

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/7314/19

провадження № 1-кп/208/361/20

УХВАЛА

15 квітня 2020 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали об`єднаного кримінального провадження №12019040160001739 від 11.09.2019р., №12019040160001994 від 22.10.2019р., відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185,ч.3ст.185 КК України,

Під час судового розгляду до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Заводського районного суду місті Дніпродзержинська знаходиться об`єднане кримінальне провадження №12019040160001739 від 11.09.2019р., №12019040160001994 від 22.10.2019р. за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, під час судового розгляду до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, термін дії якого спливає 16.04.2020р.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 оскільки ризики, визначені ст.177 КПК України не зменшилися, підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу немає.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 заперечили проти задоволення клопотання, заявили клопотання про заміну запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою - домашній арешт, ризики прокурором не доведені.

При вирішенні вказаного питання судом приймається до уваги те, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, тяжкість можливих наслідків уникнення від слідства і серйозність пред`явленого обвинувачення, необхідність попередити тиск на свідків. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.29 Конституції України, ніхто не може триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно вимог ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчинення особою правопорушення або втечу після його вчинення.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачені ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так у рішенні ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (пункті 175) зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, SeriesA,№ 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

При розгляді вказаного питання, суд виходить з того, що в наявності обґрунтована підозра про вчинення ОСОБА_5 злочину середньої тяжкості та тяжкого злочину, та на даній стадії судового розгляду суд не має повноважень давати оцінку доказам щодо їх достатності та допустимості.

Згідно ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Відповідно до ч.1 ст.194КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому суд має керуватися практикою ЄСПЛ, а саме тим, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).

Також суд враховує, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях ЄСПЛ, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови) § 142; Khudoyorov v. Russia (Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою Aleksanyan v. Russia (Алексанян проти Россії), § 179).

Суд вважає, оскільки обвинувачений не має постійного офіційного місця роботи, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, тобто не має міцних соціальних зв`язків, то може ухилитися від суду, а при наявності обґрунтованої підозри, та тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним, обвинувачений може переховуватися від суду, таким чином, суд приходить до висновку, що існує ризик втечі обвинуваченого та ухилення від правосуддя.

Також судом прийнято до уваги ту обставину, що по справі не допитано жодного свідка, потерпілих, а отже існує ризик того що обвинувачений, перебуваючи на свободі зможе вчинити спроби незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні з метою викривлення їх показань для уникнення покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення.

Крім того, суд бере до уваги чисельність фактів притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності, тобто останній не дотримуються норм суспільної моралі та загальноприйнятих правил поведінки у соціумі, а отже може вчинити новий злочин.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, а суспільний інтерес, у даному випадку, превалює над правом обвинуваченого на свободу.

Водночас, відповідно до ч.3ст.183 КПК України, обвинуваченим ОСОБА_5 або іншою фізичною або юридичною особою може бути внесена застава з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені злочину середньої тяжкості та тяжкого злочину, визначити заставу у розмірі шестидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст.139,140,143,177,178,183,331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника про зміну запобіжного заходу на домашный арешт - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовжити строк тримання ОСОБА_5 під вартою на 60 днів, тобто до 12.06.2020 включно.

Особами, визначеними ч.2ст.182 КПК України, у будь-який момент, може бути внесена застава в розмірі шестидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб що складає 126 120,00 грн., з метою забезпечення виконання ОСОБА_5 , покладених на нього обов`язків, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

На ухвалу про продовження терміну тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська протягом 7 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Суддя ОСОБА_1