Рішення

від 10.04.2020 по справі 725/6147/19

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 725/6147/19

Номер провадження 2/725/880/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2020 року м. Чернівці

Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:

головуючої судді Федіної А.В.

за участю секретарів судового засідання Томко І.Д., Дем`яненко О.В.,

представника позивачів ОСОБА_1 ,

та представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп про стягнення невиплаченої заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з вище вказаним позовом до ТзОВ Сітка Захід Груп в обґрунтування якого посилалась на те, що з 08.09.2017 року по 29.10.2018 року вона працювала на посаді бухгалтера ТзОВ Сітка Захід Груп та наказом №166 від 29.10.2018 року була звільнена з займаної посади з 31.10.2018 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Натомість відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 83,94,116 КЗпП України, не проведено з нею розрахунок при звільненні та не виплачено заборгованість по заробітній платі в сумі 1445,34 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2253, 24 грн.

На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1445,34 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2253,24 грн.

Також, у листопаді 2019 року до суду з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати з ТОВ Сітка Захід Груп звернувся ОСОБА_6 в обґрунтування якого посилався на те, що 02.01.2018 року він був прийнятий на посаду заступника директора , а наказом №167 від 01.11.2018 року був звільнений з посади керуючого магазином з 05.11.2018 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Натомість відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 83,94,116 КЗпП України, не проведено з ним розрахунок при звільненні та не виплачено заборгованість по заробітній платі в сумі 1902,73 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2184,93 грн.

На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1902,73 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2184,93 грн.

Крім того, у листопаді 2019 року з позовом до ТОВ Сітка Захід Груп про стягнення заробітної плати звернувся з позовом ОСОБА_7 , який в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 01.12.2017 року він був прийнятий на роботу на посаду менеджера зі збуту ТзОВ Сітка Захід Груп , а наказом №166 від 29.10.2018 року звільнений з вказаної посади з 31.10.2018 року на підставі п. 1 с. 1 ст. 36 КЗпП України. В порушення вимог ст.ст. 83,94,116 КЗпП України роботодавцем не проведено з ним розрахунок при звільненні та не виплачено заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2301,06 грн.

На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2301,06 грн.

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати з ТОВ Сітка Захід Груп , посилаючись на те, що з 01.12.2017 року він був прийнятий на посаду заступника директора, наказом №167 від 01.11.2018 року був звільнений з посади керуючого магазином з 05.11.2018 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Натомість відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 83,94,116 КЗпП України, не проведено з ним розрахунок при звільненні та не виплачено заборгованість по заробітній платі в сумі 1902,73 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2462,87 грн.

На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1902,73 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2462,87 грн.

Також, у листопаді 2019 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати з ТОВ Сітка Захід Груп , посилаючись на те, що з 01.12.2017 року він був прийнятий на посаду завідувача складу, а наказом №166 від 29.10.2018 року був звільнений з займаної посади з 31.10.2018 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Зазначав, що відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 83,94,116 КЗпП України, не проведено з ним розрахунок при звільненні та не виплачено заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2301,06 грн.

На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2301,06 грн.

Крім того, ОСОБА_9 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп про стягнення невиплаченої заробітної плати в обґрунтування якого посилалась на те, що з 23.02.2018 року вона була прийнята на роботу на вказане підприємство на посаду менеджера із збуту, а з 31.10.2018 року її звільнено з вказаної посади згідно наказу №166 від 29.10.2018 року. Зазначала, що відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 83,94,116 КЗпП України, не проведено з нею розрахунок при звільненні та не виплачено заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1804,78 грн.

На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1804,78 грн.

ОСОБА_8 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп про стягнення невиплаченої заробітної плати в обґрунтування якого посилалась на те, що з 25.12.2017 року вона була прийнята на роботу на вказане підприємство на посаду менеджера із збуту, а наказом №166 від 29.10.2018 року її було звільнено з займаної посади з 31.10.2018 року п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Зазначала, що відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 83,94,116 КЗпП України, не проведено з нею розрахунок при звільненні та не виплачено заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2241,27 грн.

На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2241,27 грн.

Також, у листопаді 2019 року до суду звернувся ОСОБА_10 , який вказував, що з 11.09.2017 року він працював на посаді заступника директора ТОВ Сітка Захід Груп та наказом №167 від 01.11.2018 року з 05.11.2018 року звільнений з вказаного підприємства на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Зазначав, що відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 83,94,116 КЗпП України, не проведено з ним розрахунок при звільненні та не виплачено заборгованість по заробітній платі в сумі 1902,73 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2951,61 грн.

На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1902,73 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2951,61 грн.

ОСОБА_12 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі з ТОВ Сітка Захід Груп , посилаючись на те, що з 01.12.2017 року він був прийнятий на роботу на вказане підприємство на посаду заступника директора, а наказом №167 від 01.11.2018 року звільнений з посади менеджера зі збуту з 05.11.2018 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Зазначав, що відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 83,94,116 КЗпП України, не проведено з ним розрахунок при звільненні та не виплачено заборгованість по заробітній платі в сумі 1902,73 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2462,87 грн.

На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1902,73 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2462,87 грн.

Також до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі з ТОВ Стіка Захід Груп звернулась ОСОБА_13 , яка вказувала на те, що з 15.03.2018 року вона була прийнята на роботу в ТОВ Сітка Захід Груп на посаду менеджера зі збуту та наказом від 29.10.2018 року №166 звільнена з займаної посади з 31.10.2018 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Зазначала, що відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 83,94,116 КЗпП України, не проведено з нею розрахунок при звільненні та не виплачено заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1596,31 грн.

На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1596,31 грн.

Крім того, ОСОБА_11 звернувся до суду з позовом до ТОВ Сітка Захід Груп про стягнення заборгованості по заробітній платі, посилаючись на те, що з 01.12.2017 року він був прийнятий на роботу на вказане підприємство на посаду менеджера із збуту. В подальшому, наказом №166 від 29.10.2018 року його було звільнено з вказаного підприємства з посади керуючого магазином з 31.10.2018 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Зазначав, що відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 83,94,116 КЗпП України, не проведено з ним розрахунок при звільненні та не виплачено заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2301,06 грн.

На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2301,06 грн.

Ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 16.12.2019 року вказані позовні заяви об`єднано в одне провадження.

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона працювала на підприємстві ТОВ Сітка Захід Груп на посаді бухгалтера з 11.09.2017 року, однак її було звільнено з займаної посади та не проведено з нею відповідних належних їй до виплати розрахунків. Крім того, одночасно з нею було звільнено також ряд інших працівників, проекти наказів про звільнення яких, а також довідки про заробітну плати готувались нею особисто та надавались на підпис ОСОБА_14 , який також робив запис про звільнення у трудових книжках. Усі бухгалтерські документи вона передала ОСОБА_14 , який на той час був директором підприємства та мав право підпису, натомість був усунений від виконання своїх обов`язків з 31.10.2018 року. Просила позов задовольнити.

Решта позивачів в судове засідання не з`явились, про причини своєї неявки суд не повідомили, в їх інтересах діяла представник ОСОБА_1 , яка позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві. Крім того, зазначала, що директор підприємства ОСОБА_14 на час звільнення позивачів був позбавлений можливості провести з ними розрахунки у зв`язку з блокуванням рахунків ТОВ Сітка Захід Груп , а тому він був змушений видати їм довідки про наявність заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку. Вважає наявні у матеріалах справи довідки про заборгованість належними та допустимими доказами, оскільки трудові відносини ОСОБА_14 з ТОВ Сітка Захід Груп були припинені з 06.12.2018 року, що встановлено постановою Чернівецького апеляційного суду від 30.07.2019 року. Зазначала, що позивачі перш ніж звернутись до суду з даними позовами звертались до суду з заявами про видачу судового наказу за вимогами про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Видані судом судові накази були скасовані за заявою боржника, що вказує на те, що відповідачу достеменно було відомо про наявність заборгованості перед позивачами, натомість останній не вживав жодних заходів щодо погашення такої заборгованості. Також, вважає, що не підтверджено належними і допустимими доказами злочинність дій ОСОБА_14 щодо незаконного заволодіння майном ТОВ Сітка Захід Груп на що посилається відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення проти позовних вимог. З урахуванням наведеного, а також отриманої судом інформації щодо сплати підприємством податків за спірний період не виплати заробітної плати, просила позови ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп про стягнення невиплаченої заробітної задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп не визнав з підстав зазначених у відповідних письмових запереченнях. Зазначав, що у розпорядженні підприємства відсутні заяви позивачів про їх звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, а також оригінали наказів про їх звільнення та відповідно роботодавець не давав згоду на звільнення позивачів. Також вказував, що запис у трудових книжках позивачів про їх звільнення був вчинений ОСОБА_14 , який на той час не мав повноважень на вчинення жодних дій від імені ТОВ Сітка Захід Груп , оскільки був усунений від виконання своїх повноважень з 30.10.2018 року. Крім того, поставив під сумнів додані до позовних заяв довідки без дат та вихідного номера про середньомісячну заробітну плату позивачів та заборгованість по заробітній платі і компенсації за невикористану відпустку, оскільки такі довідки за формою та змістом не відповідають Порядку обчислення середньомісячної заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1266, а саме не зазначено за який період виникла така заборгованість, за який період не виплачена заробітна палата, чи утримувались із нарахованої заробітної плати передбачені законом податки та інші платежі, не вказана дати видачі довідки, довідка не підписані головним бухгалтером проте підписані ОСОБА_14 , який не мав повноважень на їх підписання, оскільки був усунений від виконання своїх обов`язків як директора підприємства. Таким чином, вважає, що позовні вимоги позивачів не доведені належними та допустимими доказами, а тому їх позови не підлягають до задоволення.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_3 , представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивачі перебували з відповідачем у трудових відносинах, що підтверджується копією витягів з наказів №2 від 08.09.2017 року яким з 11.09.2017 року прийнято на посаду бухгалтера ОСОБА_3 ; №47 від 27.12.2017 року відповідно до якого з 02.01.2018 року прийнято на посаду заступника директора ОСОБА_6.; №34 від 01.12.2017 року відповідно до якого прийнято з 01.12.2017 року з 14 год. 00 хв. на роботу на посаду менеджера зі збуту ОСОБА_7 ; №30 від 01.12.2017 року відповідно до якого з 01.12.2017 року з 14 год. 00 хв. прийнято на роботу на посаду заступника директора ОСОБА_5.; №30 від 01.12.2017 року відповідно до якого з 01.12.2017 року з 14 год. 00 хв. прийнято на роботу на посаду завідувача складом ОСОБА_4 ; №50 від 22.02.2018 року згідно якого з 23.02.2018 року прийнято на роботу на посаду менеджера зі збуту ОСОБА_9 ; №45 від 22.12.2017 року згідно якого з 25.12.2017 року прийнято на роботу на посаду менеджера зі збуту ОСОБА_8 ; №3 від 08.09.2017 року про прийняття на роботу з 11.09.2017 року ОСОБА_10 на посаду заступника директора; №36 від 01.12.2017 року про прийняття на роботу з 01.12.2017 року на посаду заступника директора ОСОБА_12.; №56 від 14.03.2018 року про прийняття на роботу з 15.03.2018 року на посаду менеджера зі збуту ОСОБА_13 ; №31 від 01.12.2017 року про прийняття ОСОБА_11 на посаду менеджера зі збуту з 01.12.2017 року з 14 год. 00 хв. (Том 1 а/с 8, 188, 204, 219, 236, Том 2 а/с 7, 24, 40, 82, 133, 191).

Так, в матеріалах справи містяться накази про звільнення позивачів із займаних ними посад на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України тобто за угодою сторін, зокрема наказом №166 від 29.10.2018 року була звільнена з займаної посади з 31.10.2018 року ОСОБА_3 ; наказом №167 від 01.11.2018 року ОСОБА_6 був звільнений з посади керуючого магазином з 05.11.2018 року; наказом №166 від 29.10.2018 року звільнений з займаної посади з 31.10.2018 року ОСОБА_7 ; наказом №167 від 01.11.2018 року був звільнений з посади керуючого магазином з 05.11.2018 року ОСОБА_5 ; наказом №166 від 29.10.2018 року був звільнений з займаної посади з 31.10.2018 року ОСОБА_4 ; наказом №166 від 29.10.2018 року з 31.10.2018 року звільнено з займаної посади ОСОБА_9 ; наказом №166 від 29.10.2018 року ОСОБА_8 було звільнено з займаної посади з 31.10.2018 року; наказом №167 від 01.11.2018 року з 05.11.2018 року звільнений ОСОБА_10 ; наказом №167 від 01.11.2018 року звільнений з посади менеджера зі збуту з 05.11.2018 року ОСОБА_12 ; наказом від 29.10.2018 року №166 звільнена з займаної посади з 31.10.2018 ОСОБА_13 ; наказом №166 від 29.10.2018 року його було звільнено з вказаного підприємства з посади керуючого магазином з 31.10.2018 року ОСОБА_11 (Том 1 а/с 9, 189, 205, 220, 237, Том 2 а/с 8, 25, 41, 83, 134, 192).

Зі змісту вказаних наказів вбачається, що вони були підписані директором підприємства ОСОБА_14 , натомість 30.10.2018 року було прийнято рішення №7 про відсторонення ОСОБА_14 з посади директора ТОВ Сітка Захід Груп на період аудиторської перевірки та за наслідками розгляду справи встановлено, що у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис про зміну керівника юридичної особи - ТОВ Сітка Захід Груп та про тимчасово виконуючого обов`язки керівника підприємства з 30.10.2018 року ОСОБА_15 (а/с 30, Том 1).

Як вбачається з обставин встановлених постановою Чернівецького апеляційного суду від 30.07.2019 року, 06.12.2018 року, будучи відстороненим від виконання обов`язків директора, ОСОБА_14 видав наказ №168, яким звільнив себе з посади директора та судом апеляційної інстанції визнано припиненими трудові відносини ОСОБА_14 з ТОВ Сітка Захід Груп на підставі ст. 38 КЗпП України у зв`язку із звільненням за власним бажанням з 06.12.2018 року (а/с 158-162 Том 2).

За змістом ст. 47 КЗпП України та п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, передбачено, що власник або уповноважений ним орган в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку з унесенням запису про звільнення і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу .

Крім того, з копій трудових книжок позивачів вбачається, що запис про їх звільнення з ТОВ Сітка Захід Груп був здійснений ОСОБА_14 , а саме у трудовій книжці ОСОБА_3 від 31.10.2018 року; у трудовій книжці ОСОБА_6 від 05.11.2018 року; у трудовій книжці ОСОБА_7 від 31.10.2018 року; у трудовій книжці ОСОБА_5 від 05.11.2018 року; у трудовій книжці ОСОБА_4 від 31.10.2018 року; у трудовій книжці ОСОБА_9 від 31.10.2018 року; у трудовій книжці ОСОБА_8 від 31.10.2018 року; у трудовій книжці ОСОБА_10 від 05.11.2018 року; у трудовій книжці ОСОБА_12 від 31.10.2018 року; у трудовій книжці ОСОБА_13 від 31.10.2018 року; у трудовій книжці ОСОБА_11 від 31.10.2018 року (Том 1 а/с 6, 186, 202, 217, 234, Том 2 а/с 5, 22, 38, 80, 131, 189).

Таким чином, встановлено, що ряд наказів про звільнення були видані ОСОБА_14 після усунення його від здійснення повноважень директора ТОВ Сітка Захід Груп , а саме наказ №167 від 01.11.2018 року про звільнення ОСОБА_6 , наказ №167 від 01.11.2018 року щодо ОСОБА_5 ; наказ №167 від 01.11.2018 року щодо ОСОБА_10 ; наказ №167 від 01.11.2018 року щодо ОСОБА_12 , а запису у трудові книжки кожного із позивачів про їх звільнення були вчинення ОСОБА_14 після усунення його від здійснення повноважень директора ТОВ Сітка Захід Груп .

Крім того, з копій трудових книжок позивачів вбачається що незадовго після їх звільнення останні знову були прийняті на роботу в ТОВ Сітка Захід Груп , зокрема ОСОБА_11 з 02.11.2018 року, ОСОБА_13 з 02.11.2018 року, ОСОБА_10 з 05.11.2018 року, ОСОБА_6 з 06.11.2018 року (Том 1 а/с 186 зворот, Том 2 а/с 38, 131, 189).

Так, відповідачем заперечується факт звільнення позивачів за згодою сторін, оскільки у відповідача відсутня заява кожного з позивачів про таке звільнення, а також оригінали наказів про їх звільнення, при цьому суд позбавлений можливості встановити, що позивачі достатньо і зрозуміло висловили своє бажання припинити трудові відносини з відповідачем, з урахуванням положень ст. 43 Конституції щодо вільного вибору праці на яку працівник погоджується в сукупності з нормами ст. 22 КЗпП України щодо недопустимості обмеження прав чи встановлені переваг при звільненні, а відповідачем була прийнята заява відповідачів про їх звільнення та між ними дійсно було досягнуто домовленості щодо розірвання трудових відносин саме за взаємною згодою.

Як вбачається з роз`яснень, які містяться в п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за

п.1 ст.36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника.

Згідно зі статтею 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У відповідності до ст.1 Закону України Про оплату праці , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Крім того, відповідно до ст.ст. 74, 79 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткова) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно ст. 83 КЗпП України і ч. 1 ст. 24 Закону України Про відпустки , при звільненні працівника йому виплачується компенсація за всі дні невикористаної відпустки.

У відповідності до вимог ст.ст. 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Разом з тим, судом ставляться під сумнів додані до матеріалів справи довідки про наявність у відповідача заборгованості перед позивачами по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, виходячи з наступного.

Так, позивачами до матеріалів справи додані довідки за підписом директора ОСОБА_14 без вхідної дати та номера згідно яких станом на 31.10.2018 року перед ОСОБА_3 існує заборгованість по заробітній платі в сумі 1445,34 грн., а також компенсації за невикористану відпустку в розмірі 2253, 24 грн.; перед ОСОБА_6 станом на 05.11.2018 року існує заборгованість по заробітній платі в сумі 1902,73 грн., а також компенсації за невикористану відпустку в розмірі 2184,93 грн.; перед ОСОБА_7 станом на 31.10.2018 року існує заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн., а також компенсації за невикористану відпустку в розмірі 2301,06 грн.; перед ОСОБА_5 станом на 05.11.2018 року існує заборгованість по заробітній платі в сумі 1902,73 грн., а також компенсації за невикористану відпустку в розмірі 2462,87 грн.; перед ОСОБА_4 станом на 31.10.2018 року існує заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн., а також компенсації за невикористану відпустку в розмірі 2301,06 грн.; перед ОСОБА_9 станом на 31.10.2018 року існує заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн., а також компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1804,78 грн.; перед ОСОБА_8 станом на 31.10.2018 року рахується заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн., а також компенсації за невикористану відпустку в розмірі 2241,27 грн.; перед ОСОБА_10 станом на 05.11.2018 року рахується заборгованість по заробітній платі в сумі 1902,73 грн., а також компенсації за невикористану відпустку в розмірі 2951,61 грн.; перед ОСОБА_12 станом на 05.11.2018 року - заборгованість по заробітній платі в сумі 1902,73 грн., а також компенсації за невикористану відпустку в розмірі 2462,87 грн.; перед ОСОБА_13 заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн., а також компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1596,31 грн. ; перед ОСОБА_11 станом на 31.10.2018 року - заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн., а також компенсації за невикористану відпустку в розмірі 2301,06 грн. (Том 1 а/с 7, 187, 203, 218, 235, Том 2 а/с 6, 23, 39, 81, 132, 190).

Відповідно до ст. 49 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Форма довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) затверджена Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 з подальшими змінами та доповнення.

Разом з тим, надані позивачами довідки не містять відомостей щодо місяців розрахункового періоду, розміру посадового окладу, нарахованої але не виплаченої заробітної, суми утриманих податків (страхових внесків, єдиного соціального податку) періоду невикористаної відпустки. Крім того, такі довідки не підписані бухгалтером підприємства, а також відсутні печатки підприємства.

В рамках судового розгляду даного спору з метою сприяння позивачам у реалізації їх обов`язку доказування обставин на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог, судом неодноразово витребувано докази, а саме у Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп довідки про наявність заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку із зазначенням періоду виникнення такої заборгованості щодо позивачів; у Головного Управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області інформацію щодо проведеного Товариством з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп (код ЄДРПОУ 41422646) перерахунку єдиного соціального внеску за вересень-листопад 2018 року по позивачах; у Державної податкової служби України в Чернівецькій області інформацію щодо проведеного Товариством з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп (код ЄДРПОУ 41422646) перерахунку єдиного соціального внеску за вересень-листопад 2018 року по позивачах.

Натомість встановити факт наявності у відповідача перед позивачами заборгованості та її суми за наслідками отриманої інформації не представилось можливим, оскільки відповідно до листа ТОВ Сітка Захід Груп від 24.01.2020 року №24, відповідач немає можливості надати витребовувану інформацію, оскільки колишній директор підприємства ОСОБА_14 після його відсторонення від посади та звільнення не передав учаснику товариства, що виконує обов`язки директора, печатку, кадрові, бухгалтерські та інші організаційні документи в тому числі інформацію про заробітну плату працівників і надані їм відпустки: згідно листа ГУ ДПС у Чернівецькій області органи ДПС ведуть облік сум ЄСВ загальними сумами по суб`єктам господарської діяльності, а щодо отримання вказаних відомостей по конкретним застрахованим особам рекомендовано звернутись до територіального органу Пенсійного фонду, а з отриманої інформації з пенсійного фонду не вдалось підтвердити чи спростувати факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачами згідно заявлених ними вимог.

Європейський суд з прав людини у справі Кобець проти України зазначав, що відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм поза розумним сумнівом та доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп задоволенню не підлягають з підстав їх недоведеності належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 1 Закону України Про оплату праці , ст. 24 Закону України Про відпустки , ст.ст. 22, 36, 47, 49, 74,79, 83, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп про стягнення невиплаченої заробітної плати - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду або в той самий строк через Першотравневий районний суд м. Чернівці відповідно до вимог п. 15.5 Розділу ХІІІ ЦПК України.

Роз`яснити учасникам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення виготовлено 16 квітня 2020 року.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці А. В. Федіна