Постанова

від 03.07.2020 по справі 725/6147/19

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2020 року м. Чернівці

справа № 725/6147/19

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Владичан А. І.

суддів: Половінкіної Н.Ю., Литвинюк І.М.

секретар Конецька Д.Г..

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , інтереси яких представляє ОСОБА_12 , до Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп в особі вищого органу управління - Загальних зборів учасників ТзОВ Сітка Захід Груп про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , інтереси яких представляє ОСОБА_12 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 квітня 2020 року, та додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 квітня 2020 року, (головуючий у 1-й інстанції Федіна А.В.),-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТзОВ Сітка Захід Груп про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 08 вересня 2017 року по 29 жовтня 2018 року вона працювала на посаді бухгалтера ТзОВ Сітка Захід Груп та наказом №166 від 29.10.2018 року була звільнена з займаної посади з 31.10.2018 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Провадження 22ц/822/567/20

В порушення вимог ст.ст. 83,94,116 КЗпП України, відповідачем не проведено з нею розрахунок при звільненні та не виплачено заборгованість по заробітній платі в сумі 1445,34 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2253, 24 грн.

Просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1445,34 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2253,24 грн.

Також, у листопаді 2019 року до суду з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати з ТОВ Сітка Захід Груп звернулися ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 .

ОСОБА_2 свої вимоги обґрунтовував тим, що 02.01.2018 року він був прийнятий на посаду заступника директора, а наказом №167 від 01.11.2018 року був звільнений з посади керуючого магазином з 05.11.2018 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 83,94,116 КЗпП України, не проведено з ним розрахунок при звільненні та не виплачено заборгованість по заробітній платі в сумі 1902,73 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2184,93 грн.

Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1902,73 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2184,93 грн.

ОСОБА_3 , свої вимоги обґрунтовував тим, що 01.12.2017 року він був прийнятий на роботу на посаду менеджера зі збуту ТзОВ Сітка Захід Груп , а наказом №166 від 29.10.2018 року звільнений з вказаної посади з 31.10.2018 року на підставі п. 1 с. 1 ст. 36 КЗпП України. В порушення вимог ст.ст. 83,94,116 КЗпП України роботодавцем не проведено з ним розрахунок при звільненні та не виплачена заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2301,06 грн.

Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2301,06 грн.

ОСОБА_4 свої вимоги обґрунтовував тим, що з 01.12.2017 року він був прийнятий на посаду заступника директора, наказом №167 від 01.11.2018 року був звільнений з посади керуючого магазином з 05.11.2018 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 83,94,116 КЗпП України, не проведено з ним розрахунок при звільненні та не виплачена заборгованість по заробітній платі в сумі 1902,73 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2462,87 грн.

Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1902,73 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2462,87 грн.

ОСОБА_5 свої вимоги обґрунтовував тим, що з 01.12.2017 року він був прийнятий на посаду завідувача складу, а наказом №166 від 29.10.2018 року був звільнений з займаної посади з 31.10.2018 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 83,94,116 КЗпП України, не проведено з ним розрахунок при звільненні та не виплачена заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2301,06 грн.

Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2301,06 грн.

ОСОБА_7 свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 23.02.2018 року вона була прийнята на роботу на вказане підприємство на посаду менеджера із збуту, а з 31.10.2018 року її звільнено з вказаної посади згідно наказу №166 від 29.10.2018 року. Зазначала, що відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 83,94,116 КЗпП України, не проведено з нею розрахунок при звільненні та не виплачена заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1804,78 грн.

На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1804,78 грн.

ОСОБА_8 , свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 25.12.2017 року вона була прийнята на роботу до ТзОВ Сітка Захід Груп на посаду менеджера із збуту, а наказом №166 від 29.10.2018 року її було звільнено з займаної посади з 31.10.2018 року п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Зазначала, що відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 83,94,116 КЗпП України, не проведено з нею розрахунок при звільненні та не виплачена заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2241,27 грн.

Посилаючись на норми матеріального права, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2241,27 грн.

ОСОБА_9 , свої вимоги обґрунтовував тим, що з 11.09.2017 року він працював на посаді заступника директора ТОВ Сітка Захід Груп та наказом №167 від 01.11.2018 року з 05.11.2018 року звільнений з вказаного підприємства на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Зазначав, що відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 83,94,116 КЗпП України, не проведено з ним розрахунок при звільненні та не виплачена заборгованість по заробітній платі в сумі 1902,73 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2951,61 грн.

На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1902,73 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2951,61 грн.

ОСОБА_11 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі з ТОВ Сітка Захід Груп , посилаючись на те, що з 01.12.2017 року він був прийнятий на роботу на вказане підприємство на посаду заступника директора, а наказом №167 від 01.11.2018 року звільнений з посади менеджера зі збуту з 05.11.2018 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Зазначав, що відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 83,94,116 КЗпП України, не проведено з ним розрахунок при звільненні та не виплачена заборгованість по заробітній платі в сумі 1902,73 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2462,87 грн.

Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1902,73 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2462,87 грн.

ОСОБА_6 свої вимоги обґрунтовувала тим , що з 15.03.2018 року вона була прийнята на роботу в ТОВ Сітка Захід Груп на посаду менеджера зі збуту та наказом від 29.10.2018 року №166 звільнена з займаної посади з 31.10.2018 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 83,94,116 КЗпП України, не проведено з нею розрахунок при звільненні та не виплачена заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1596,31 грн.

На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1596,31 грн.

ОСОБА_10 свої вимоги обґрунтовував тим, що з 01.12.2017 року він був прийнятий на роботу на вказане підприємство на посаду менеджера із збуту. В подальшому, наказом №166 від 29.10.2018 року його було звільнено з вказаного підприємства з посади керуючого магазином з 31.10.2018 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Зазначав, що відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 83,94,116 КЗпП України, не проведено з ним розрахунок при звільненні та не виплачена заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2301,06 грн.

Посилаючись на норми матеріального права, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2301,06 грн.

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16.12.2019 року вказані позовні заяви об`єднано в одне провадження.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 квітня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , відмовлено.

Додатковим рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 квітня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на користь ТзОВ Сітка Захід Груп понесені товариством судові витрати на професійну допомогу в сумі 25376,70 гривень в рівних частках по 2306,97 гривень з кожного.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_12 , яка діє від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення суду першої інстанції постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з`ясовані обставини справи і висновки суду не відповідають обставинам справи.

Свої доводи мотивує тим, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про відсторонення директора товариства ОСОБА_13 від виконання обов`язків з 30.10.2018 року, оскільки відомості про відсторонення ОСОБА_13 внесені до ЄДРПОУ лише 31.10.2018 року, і рішення про відсторонення від посади вступає в силу саме з часу внесення відомостей в ЄДРПОУ, тому він був уповноважений видавати накази про звільнення позивачів та довідки про наявні заборгованості.

Також зазначає, що позивачі перебували у трудових відносинах з товариством а не з ОСОБА_13 чи ОСОБА_14 , а отже розрахунок при звільненні з позивачами не проведено саме товариством, а не конкретною посадовою особою, і майнові інтереси позивачів не повинні залежати від спорів між засновником та керівником.

Безпідставними є висновки суду, що довідки про заборгованість товариства перед позивачами не відповідають формі встановленій Порядком обчислення середньої заробітної плати , так як зазначеним Порядком не передбачено довідки встановленого зразка про заборгованість та про відсутність розрахунку за не використану відпустку.

Крім того, вказує, що позивачі обмежені у можливості надати інші докази, ніж ті, що вже надані, оскільки саме відповідач є власником відповідних документів і саме на відповідача покладається тягар спростування наданих довідок про заборгованість. Відповідачем не надано жодного доказу щодо виплати позивачам заробітної плати за вказаний період та компенсації за невикористану відпустку.

Суд першої інстанції дані обставини не врахував, як і те, що тягар доказування у справах про стягнення заборгованості по заробітній платі лежить на роботодавцеві, а не на працівниках, у зв`язку з чим виніс рішення лише на припущеннях та словах представника відповідача, не обґрунтованих жодним доказом, чим порушив норми матеріального права.

Просить скасувати рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 квітня 2020 року та додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 квітня 2020 року, та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.

Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що довідки про заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку підписані директором ОСОБА_13 , який на той час був відсторонений від посади, а також те, що довідки про заборгованість не відповідають встановленій формі, та виданих директором Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп ОСОБА_13 , який не мав повноважень на час вчинення дій, .

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На підставі ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивачі перебували з відповідачем у трудових відносинах, що підтверджується копією витягів з наказів №2 від 08.09.2017 року яким з 11.09.2017 року прийнято на посаду бухгалтера ОСОБА_1 ; №47 від 27.12.2017 року відповідно до якого з 02.01.2018 року прийнято на посаду заступника директора ОСОБА_2 ; №34 від 01.12.2017 року відповідно до якого прийнято з 01.12.2017 року з 14 год. 00 хв. на роботу на посаду менеджера зі збуту ОСОБА_3 ; №30 від 01.12.2017 року відповідно до якого з 01.12.2017 року з 14 год. 00 хв. прийнято на роботу на посаду заступника директора ОСОБА_4 ; №30 від 01.12.2017 року відповідно до якого з 01.12.2017 року з 14 год. 00 хв. прийнято на роботу на посаду завідувача складом ОСОБА_5 ; №50 від 22.02.2018 року згідно якого з 23.02.2018 року прийнято на роботу на посаду менеджера зі збуту ОСОБА_7 ; №45 від 22.12.2017 року згідно якого з 25.12.2017 року прийнято на роботу на посаду менеджера зі збуту ОСОБА_8 ; №3 від 08.09.2017 року про прийняття на роботу з 11.09.2017 року ОСОБА_9 на посаду заступника директора; №36 від 01.12.2017 року про прийняття на роботу з 01.12.2017 року на посаду заступника директора ОСОБА_11 ; №56 від 14.03.2018 року про прийняття на роботу з 15.03.2018 року на посаду менеджера зі збуту ОСОБА_6 ; №31 від 01.12.2017 року про прийняття ОСОБА_10 на посаду менеджера зі збуту з 01.12.2017 року з 14 год. 00 хв. (Том 1 а/с 8, 188, 204, 219, 236, Том 2 а/с 7, 24, 40, 82, 133, 191).

Також в матеріалах справи містяться накази про звільнення позивачів із займаних ними посад на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України тобто за угодою сторін, зокрема наказом №166 від 29.10.2018 року була звільнена з займаної посади з 31.10.2018 року ОСОБА_1 ; наказом №167 від 01.11.2018 року ОСОБА_2 був звільнений з посади керуючого магазином з 05.11.2018 року; наказом №166 від 29.10.2018 року звільнений з займаної посади з 31.10.2018 року ОСОБА_3 ; наказом №167 від 01.11.2018 року був звільнений з посади керуючого магазином з 05.11.2018 року ОСОБА_4 ; наказом №166 від 29.10.2018 року був звільнений з займаної посади з 31.10.2018 року ОСОБА_5 ; наказом №166 від 29.10.2018 року з 31.10.2018 року звільнено з займаної посади ОСОБА_7 ; наказом №166 від 29.10.2018 року ОСОБА_8 було звільнено з займаної посади з 31.10.2018 року; наказом №167 від 01.11.2018 року з 05.11.2018 року звільнений ОСОБА_9 ; наказом №167 від 01.11.2018 року звільнений з посади менеджера зі збуту з 05.11.2018 року ОСОБА_11 ; наказом від 29.10.2018 року №166 звільнена з займаної посади з 31.10.2018 ОСОБА_6 ; наказом №166 від 29.10.2018 року його було звільнено з вказаного підприємства з посади керуючого магазином з 31.10.2018 року ОСОБА_10 (Том 1 а/с 9, 189, 205, 220, 237, Том 2 а/с 8, 25, 41, 83, 134, 192).

Зі змісту вказаних наказів вбачається, що вони були підписані директором підприємства ОСОБА_13 ..

Однією із підстав на основі яких суд першої інстанції відмовив задоволенні позовних вимог про стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, було посилання на рішення №7 про відсторонення ОСОБА_13 з посади директора ТОВ Сітка Захід Груп на період аудиторської перевірки і згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис про зміну керівника юридичної особи - ТОВ Сітка Захід Груп та про тимчасово виконуючого обов`язки керівника підприємства з 30.10.2018 року ОСОБА_15 (а.с 30, Т. 1).

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його безпідставним та необґрунтованим, оскільки відомості про відсторонення ОСОБА_13 від займаної посади внесені до ЄДРПОУ 31.10.2018 року, тобто було внесено зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, а саме зміна керівника юридичної особи. Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи проведена 02.11.2018 року (а.с.65-67 Т.3).

Крім того, повноваження ОСОБА_13 на підпис у документах станом на 30.10.2018 року підтверджується постановою Чернівецького апеляційного суду від 30.07.2019 року у справі №725/1308/19, якою визнано, що трудові відносини між ОСОБА_13 та ТОВ Сітка Захід Груп вважаються припиненими з 06 грудня 2018 року.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляд іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Безпідставними є висновки суду, що довідки позивачів про заробітну плату не відповідають Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1266 з подальшими змінами та доповненнями, оскільки не містять відомостей щодо розрахункового періоду, розміру посадового окладу, нарахованої але не виплаченої заробітної плати, суми утриманих податків, періоду невикористаної відпустки, враховуючи наступне.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 наведеної норми передбачено, що ці дані встановлюються на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показів свідків.

За змістом частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю, або задоволення позовних вимог у випадку ненадання відповідачем доказів на спростування обставин, зазначених у позові.

Не заслуговують на увагу висновки суду першої інстанції про неможливість встановлення факту наявності у відповідача заборгованості перед позивачами, оскільки вони не можуть надати вказану інформацію, так як суд не позбавлений можливості визначення сум заборгованості виходячи з наданих доказів та з урахуванням того, що тягар доказування у трудових спорах покладається на власника.

Згідно із положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно роз`яснень викладених у п.12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №14 від 23.12.2011 року, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків їх виплати, зокрема, довідка з бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.

На підтвердження нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивачами надані довідки про наявність заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану щорічну відпустку та відомості на виплату заробітної плати.

Як вбачається з довідки Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп заборгованість товариства перед ОСОБА_1 становить 3698,58 гривень, яка складається з заборгованості по заробітній платі в розмірі 1445,34 гривень та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 2253,24 гривні (т.1 а.с.7).

Як вбачається з довідки Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп заборгованість товариства перед ОСОБА_2 становить 4087,66 гривень, яка складається з заборгованості по заробітній платі в розмірі 1902,73 гривень та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 2184,93 гривні (т.1 а.с.187).

Як вбачається з довідки Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп заборгованість товариства перед ОСОБА_3 становить 3728,11 гривень, яка складається з заборгованості по заробітній платі в розмірі 1427,05 гривень та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 2301,06 гривні (т.1 а.с.203).

Як вбачається з довідки Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп заборгованість товариства перед ОСОБА_4 становить 4365,60 гривень, яка складається з заборгованості по заробітній платі в розмірі 1902,73 гривень та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 2462,87 гривні (т.1 а.с.218).

Як вбачається з довідки Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп заборгованість товариства перед ОСОБА_5 становить 3728,11 гривень, яка складається з заборгованості по заробітній платі в розмірі 1427,05 гривень та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 2301,06 гривні (т.1 а.с.235).

Як вбачається з довідки Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп заборгованість товариства перед ОСОБА_7 становить 3231,83 гривень, яка складається з заборгованості по заробітній платі в розмірі 1427,05 гривень та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 1804,78 гривні (т.2 а.с.6).

Як вбачається з довідки Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп заборгованість товариства перед ОСОБА_8 становить 3668,32 гривень, яка складається з заборгованості по заробітній платі в розмірі 1427,05 гривень та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 2241,27 гривня (т.2 а.с.23).

Як вбачається з довідки Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп заборгованість товариства перед ОСОБА_9 становить 4854,34 гривень, яка складається з заборгованості по заробітній платі в розмірі 1902,73 гривень та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 2951,61 гривні (т.2 а.с.39).

Як вбачається з довідки Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп заборгованість товариства перед ОСОБА_11 становить 4365,60 гривень, яка складається з заборгованості по заробітній платі в розмірі 1902,73 гривень та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 2462,87 гривні (т.2 а.с.81).

Як вбачається з довідки Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп заборгованість товариства перед ОСОБА_6 становить 3023,36 гривень, яка складається з заборгованості по заробітній платі в розмірі 1427,05 гривень та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 1596,31 гривні (т.2а.с.132).

Як вбачається з довідки Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп заборгованість товариства перед ОСОБА_10 становить 3728,11 гривень, яка складається з заборгованості по заробітній платі в розмірі 1427,05 гривень та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 2301,06 гривні (т.2 а.с.190).

З огляду на положення частини першої статті 76 ЦПК України докази надані позивачами стосовно наявної заборгованості по заробітній платі є належними допустимими і достовірними на підтвердження заявлених вимог.

На підставі частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Конституційний Суд України у рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237- 1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України).

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч.1 ст. 21 Закону України Про оплату праці ).

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 83 КЗпП України).

Аналогічна норма міститься у статті 24 Закону України Про відпустки , згідно якої у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А І групи.

Стаття 2 Закону України Про оплату праці у свою чергу визначає таку структуру заробітної плати: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з пунктом 2.2.12 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, компенсація за невикористану відпустку входить до фонду додаткової заробітної плати.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Тягар доведення звільнення, не здійснення сплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку при звільненні, які відповідно до закону мав вчинити роботодавець під час трудових правовідносин з працівником, покладається повною мірою на роботодавця.

З приєднаної до матеріалів справи довідки Головного управління Пенсійного фонду України вбачається, що згідно звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вересень 2018 року нараховано ОСОБА_1 3950 гривень, ОСОБА_2 4000 гривень, ОСОБА_3 3900 гривень, ОСОБА_4 4000 гривень, ОСОБА_5 3900 гривень, ОСОБА_6 3900 гривень, ОСОБА_7 3900 гривень, ОСОБА_9 4000 гривень, ОСОБА_10 3900 гривень, ОСОБА_11 4000 гривень, ОСОБА_8 3900 гривень, а також відповідно стягнення суми нарахованого єдиного внеску на заробітну плату. Водночас інформація про нарахування єдиного соціального внеску за жовтень та листопад 2018 року відсутня, що свідчить про невиплату заробітної плати працівникам за вказаний період, оскільки розрахунки по заробітній платі напряму пов`язані зі сплатою єдиного соціального внеску.

Отже, висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачами наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп з виплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку не може бути підставою для відмови у позові, такий висновок суперечить принципу розподілу тягаря доказування у трудових справах.

Товариство з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп , заперечуючи наявність заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, відповідних доказів на підтвердження її відсутності чи іншого розміру заборгованості не надав, не спростував, що Товариство з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп при звільненні працівників виплатило всі належні суми, адже це є його процесуальним обов`язком.

З огляду на те, що обов`язок проведення повного розрахунку в день звільнення працівника покладено на власника підприємства, яким не доведено виконання такого обов`язку, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, чим порушив норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведене рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 квітня 2020 року підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на відповідача.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому слід стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітка Захід Груп" на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 840 гривень 80 копійок, за розгляд справи в апеляційній інстанції в сумі 1261 гривня 20 копійок на загальну суму 2102 гривні.

У зв`язку із скасуванням рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 квітня 2020 року, підлягає скасуванню і додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 квітня 2020 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони, що був наведений зокрема у запереченнях проти позову чи апеляції. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , від імені яких діє ОСОБА_12 задовольнити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 квітня 2020 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , інтереси яких представляє ОСОБА_12 , до Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп в особі вищого органу управління - Загальних зборів учасників ТзОВ Сітка Захід Груп про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітка Захід Груп" на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 1445 гривень 34 копійки та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2253 гривні 24 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітка Захід Груп" на користь ОСОБА_2 заробітну плату в сумі 1902 гривні 73 копійки та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2184 гривні 93 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітка Захід Груп" на користь ОСОБА_3 заробітну плату в сумі 1427 гривень 05 копійок та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2301 гривню 06 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітка Захід Груп" на користь ОСОБА_4 заробітну плату в сумі 1902 гривні 73 копійки та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2462 гривні 87 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітка Захід Груп" на користь ОСОБА_5 заробітну плату в сумі 1427 гривень 05 копійок та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2301 гривню 06 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітка Захід Груп" на користь ОСОБА_6 заробітну плату в сумі 1427 гривень 05 копійок та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1596 гривень 31 копійку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітка Захід Груп" на користь ОСОБА_7 заробітну плату в сумі 1427 гривень 05 копійок та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1804 гривні 78 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітка Захід Груп" на користь ОСОБА_8 заробітну плату в сумі 1427 гривень 05 копійок та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2241 гривню 27 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітка Захід Груп" на користь ОСОБА_9 заробітну плату в сумі 1902 гривні 73 копійки та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2951 гривню 61 копійку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітка Захід Груп" на користь ОСОБА_10 заробітну плату в сумі 1427 гривень 05 копійок та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2301 гривню 06 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітка Захід Груп" на користь ОСОБА_11 заробітну плату в сумі 1902 гривні 73 копійки та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2462 гривні 87 копійок.

Додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 квітня 2020 року скасувати.

У стягненні з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітка Захід Груп" понесених останнім судових витрат на професійну правову допомогу в сумі 25376 гривень 70 копійок, відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітка Захід Груп" на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції на загальну суму 2102 гривні.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений 07 липня 2020 року.

Головуючий А.І. Владичан

Судді: Н.Ю. Половінкіна

І.М. Литвинюк