Постанова

від 16.12.2008 по справі 2-а-912/08

СТАХАНОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-912/08

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2008 р. Стахановський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Євтіфієва В.М.

при секретарі Протасова Г. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стаханові цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Стахановської міської ради про стягнення недоплаченої щорічної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

В обгрунтування своїх вимог позивач вказав, що є ветераном війни - учасником війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни, що підтверджується посвідченням ветерана війни - учасника війни, виданим УПСЗН м. Стаханова.

Згідно ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» (далі - Закону про ветеранів) учасникам війни щорічно до 5 травня виплачується щорічна допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України пенсії повинні забезпечувати рівень життя, не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії по віку встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого законом.

У 2004 році розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, складав 92, 45 грн. згідно Закону України від 11.05.2004 р. № 1704-1У. Тобто щорічна допомога за 2004 рік повинна була скласти учаснику бойових дій - 277, 35 грн. (З х 92, 45грн). Фактично не виплатили нічого. Недоплата склала 277грн 35коп.

У 2007 році розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, складав (за станом на 05 травня 2007 року) 406 грн. згідно ст. 62 Закону України від 19.12.2006 р. № 489-V ( з урахуванням змін, внесених Законом України від 15.03.2007 р. № 749-V/).

Крім того, згідно ч. 3 ст. 62 згадані Закони України від 19.12.2006 р. № 489-У з 1.04.2007 р. для визначення мінімального розміру пенсії по віку застосовується прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, збільшений на 1 %. Тому з 01.04.2007 р. мінімальний розмір пенсії по віку складає 410, 06 грн. ( 406 гр. + 1%).

Тобто щорічна допомога за 2007 рік повинна була скласти 1230 грн 18 коп. ( 3 х 410, 06 грн.). Фактично виплатили тільки 55 грн. Недоплата склала 1175 грн 18 коп (1230, 18-55).

Таким чином, за 2004 та 2007 роки недоплатили щорічної допомоги на загальну суму 1452грн 53коп (277, 35+1175, 18).

Вказані виплати проводило Управління праці і соціального захисту населення Стахановської міської ради..

Позивачка в заяві просила:

Визнати незаконною 6рчт"5итьїтість "5> ‘ТСЗН Стахановської міської Ради з недонарахування і невиплаті в 2004 та 2007 pp. щорічної допомоги, передбаченої ч.5 ст. 14 Закону про ветеранів», як учаснику війни.

Стягнути з УПСЗН Стахановської міської Ради щорічну одноразову допомогу, передбачену ч.5 ст. 14 Закону про ветеранів, за 2004 та 2007 pp. в сумі 1 452грн 53коп.

У судове засідання позивач не з’явився, просив суд розглянути справу у його відсутність.

Представник відповідача - управління праці, соціального захисту населення Стахановської міської ради та представник третьої особи - Головне управління Державного Казначейства України в Луганській області до суду не з’явилися, в заяві позов не визнають, посилаючись на надані письмові заперечення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є ветераном -учасником війни, у зв’язку з чим та відповідно до вимог ч. 5 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. ( Статтю 14 доповнено частиною згідно із Законом N 367-XIV ( 367-14 ) від 25.12.98).

В 2004 році мінімальна пенсія складала 92, 45 грн згідно Закону України № 1058 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року.

В 2007 році мінімальна пенсія на 5.05.2007 року складала 410, 06 грн згідно ст. 62 Законом України № 489 від 19.12.2006 року.

Фактично позивач отримав від управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради: у 2004 р. - не виплачено, у 2007 році-55 грн. При цьому відповідач керувався положеннями ст. 44 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік", ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"

У відповідності до «Закону України про державний бюджет на 2004 рік»

Стаття 44. Установити, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни 1 групи— 195 гривень, інвалідам війни 2 групи — 160 гривень, інвалідам війни 3 групи — 130 гривень, учасникам бойових дій — 120 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, — 195 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, — 65 гривень.

У відповідності до Закону України про бюджет на 2007 рік»

Стаття 29. Установити, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) та "Про жертви нацистських переслідувань" ( 1584-14 ) здійснюється у таких розмірах: інвалідам І групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 280 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, -450 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, - 150 гривень; учасникам війни та колишнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога -55 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнано неконституційним положення ст. 29, 71 п.13 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" в частині зменшення розміру виплат ветеранам війни.

Щодо виплат в 2004 році, то ст. 14 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам війни виплачується щорічна одноразова допомога до 9 травня (яка повинна виплачуватись до 5 травня) в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.

Однак Законом України від 27 листопада 2003 року № 1344-IV «Про Державний бюджет України на 2004 рік» ( ст. 44) учасникам війни, до яких відноситься позивач, взагалі в 2004 році не передбачена виплата щорічної разової допомоги.

Зазначені закони України, в період з 5 травня по 30 вересня відповідних років, протягом якого позивач міг отримати грошову допомогу (ч.4 ст. 17-1 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII), не визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни.

Отже, для вирішення цього спору необхідно визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягає застосуванню у виниклих правовідносинах.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеною ст. 44 закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетним в даному випадку є положення ст. 44 закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік».

Таким чином, дії відповідача по невиплаті позивачеві у 2004 році щорічної грошової допомоги до 5 травня протягом 2004 року не можуть бути визнані неправомірними, оскільки вони відповідають законодавчим нормам, які діяли на той період часу (з 5травня по 30 вересня 2004 року), а тому в цій частині позовних вимог позивачеві необхідно відмовити.

Проте, неправомірність дій відповідача по недоплаті позивачеві щорічної грошової допомоги до 5 травня протягом 2007 року, встановлених відповідно до Закону України від 19.12.2006 року, в сумі 1175.18 грн ( 410, 06x3-55) є очевидною.

Разом з тим, позивач пропустив строки звернення до суду. Але від позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Кодекс адміністративного судочинства України набрав чинності з 01.09.2005 року. Позивач звернулася з теперішнім позовом 12.11.2008 року. Тобто більш ніж через 3 роки після набрання чинності процесуальним Кодексом.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач щорічно отримував грошову допомогу до 5 травня, яка їй виплачувалася до 5 травня поточного року, але Управління праці і соціального захисту населення Стахановської міської ради, на яке згідно зі ст. 171 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» покладений обоє’язок виплачувати зазначену допомогу, ніяким образом не повідомило позивача про порушення його прав.

Позивачеві стало відомо про порушення його прав лише у 2007 року, коли засоби масової інформації оголошували рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 про визнання такими, що не відповідають Конституції України деяких статей Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік».

Відповідно до ч.2 ст. 10О КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином суд вважає причини пропущення звернення до суду з позовом поважними і вважає за можливе поновити позивачу строки звернення до суду.

Згідно Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" розмір прожиткового мінімуму та відповідно розмір мінімальної пенсії за віком з 01.04.2007 року встановлено в розмірі 410, 06 грн.

За 2007 рік позивач отримав від управління 55 грн, хоча має право на отримання за 2007 рік вказаної допомоги в розмірі 1230 грн 18 коп. (410, 06x3). Виплата позивачеві проведена вчасно, принаймні спору з цього приводу між сторонами не заявлено.

Відтак недоотримана сума складає 1175 грн 18 коп, ( 1230.18 грн-55 грн), яка підлягає стягненню з відповідача.

Оскільки відповідно до ч.2 ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» позивач звільнений від сплати судових витрат, то питання про розподіл судових витрат не розглядатиметься.

Керуючись ст. ст. 2, 14, 17, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», Законом України «Про державний бюджет на 2007рік», ст. ст. 6, 9, 10, 11, 12, 159, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці, соціального захисту населення Стахановської міської ради про стягнення недоплаченої щорічної допомоги задовольнити частково.

Поновити позивачу строк звернення до суду з позовною заявою.

Визнати незаконною бездіяльність Управління праці і соціального захисту населення Стахановської міської ради по не виплаті у повному обсязі у 2007 році ОСОБА_1 щорічної допомоги, передбаченої ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту».

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради на користь ОСОБА_1 недоотриману допомогу за 2007 рік у сумі 1175(тисяча сто сімдесят п’ять) гривень 18 (вісімнадцять) копійок за рахунок коштів Державного бюджету України.

Зобов’язати Головне управління Державного казначейства України в Луганській області перерахувати Управлінню праці і соціального захисту населення Стахановської міської ради грошові кошти в сумі 1175грн 18коп.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Стахановський міський суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.