Постанова

від 14.04.2020 по справі 755/12637/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 755/12637/16-ц

провадження № 61-8039св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Спік Ап ,

треті особи: публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року у складі судді Арапіної Н. Є. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Антоненко Н. О. та Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Спік Ап (далі - ТОВ Спік Ап ), треті особи: публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнаробний Банк (далі - ПАТ ПУМБ ), ОСОБА_2 , про визнання договорів надання послуг у частині недійсними, розірвання договорів надання послуг та стягнення матеріальних збитків.

Позовна заява мотивована тим, що 02 лютого 2016 року між нею та

ТОВ Спік Ап було укладено договір № 4004/6620 про придбання курсу англійської мови вартістю 10 331,00 грн. Цього ж дня було укладено додаткову угоду № 404/КК36 про надання додаткового курсу Англійська вимова , вартістю 1 000,00 грн.

Разом з тим, 02 лютого 2016 року нею, як платником, було укладено договір № 404/6619 на придбання курсу англійської мови для слухача ОСОБА_2 , яка є її дочкою, вартістю 8 101,00 грн.

Оплату курсів позивачка здійснила 02 лютого 2016 року у розмірі

3 887,00 грн, а решту коштів було перераховано відповідачу ПАТ ПУМБ на підставі кредитного договору від 02 лютого 2016 року № 85019996727.

Посилалась на те, що відповідачем було порушено умови договору, внаслідок чого вона з обов`язкового курсу 20 мультимедійних занять змогла відвідати лише п`ять.

08 червня 2016 року вона зверталася до відповідача із заявою про розірвання вищезазначених договорів, на що ТОВ Спік Ап повідомило її про те, що поверненню підлягають кошти лише у розмірі 3 754,72 грн.

Також, посилалсь на те, що 02 липня 2016 року ПАТ ПУМБ повідомляло її про перерахунок 03 березня 2016 року ТОВ Спік Ап суми кредиту у розмірі 15 545,00 грн.

З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним §18 договору № 4004/6620 про придбання курсу англійської мови від 02 лютого 2016 року; визнати недійсним §18 договору № 4004/6619 про придбання курсу англійської мови від 02 лютого 2016 року; розірвати договори № 4004/6620 та № 4004/6619 про придбання курсу англійської мови від 02 лютого 2016 року; стягнути з відповідача на її користь майнові збитки у розмірі 17 682,00 грн, комісію - 2 800,07 грн,

пеню - 7 473,34 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано договір № 4004/6619 про придбання курсу англійської мови, укладений 02 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Спік Ап , розірваним з 08 червня 2016 року.

Визнано договір № 4004/6620 про придбання курсу англійської мови, укладений 02 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Спік Ап , розірваним з 08 червня 2016 року.

Стягнуто з ТОВ Спік Ап на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3 754,72 грн.

Стягнуто з ТОВ Спік Ап на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 662,86 грн та витрати на правову допомогу - 1 344,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відсутні правові підстави для визнання недійсним других речень §18 пунктів 5 договорів № 4004/6620 та

№ 4004/6619 про придбання курсу англійської мови від 02 лютого 2016 року, у зв`язку із їх несправедливістю у розумінні пункту 2 частини третьої

статті 18 Закону України Про захист прав споживачів , оскільки обставини, на які посилається позивачка в обґрунтування несправедливих умов договорів, не дають підстав вважати, що визначені спірними договорами умови повернення коштів у разі розірвання цих договорів, є несправедливими.

При цьому, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо розірвання договорів № 4004/6620 та № 4004/6619 про придбання курсу англійської мови від 02 лютого 2016 року підлягають задоволенню, оскільки відповідачем істотно були порушені умови цих договорів та як наслідок такого порушення стягнути з останнього на користь позивачки майнові збитки, завдані у зв`язку із невиконанням зазначених договорів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи спір по суті суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримався принципу змагальності та на підставі наданих сторонами у справі доказів, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки позовні вимоги щодо визнання недійсним других речень §18 пунктів 5 договорів № 4004/6620 та № 4004/6619 про придбання курсу англійської мови від 02 лютого 2016 року, у зв`язку із їх несправедливістю у розумінні пункту 2 частини третьої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів не підлягають задоволенню у зв`язку із відсутністю правових підстав для задоволення, оскільки обставини, на які посилалася позивачка в обґрунтування несправедливих умов договорів, не дають підстави вважати, що визначені цими договорами умови повернення коштів у разі розірвання договору, є несправедливими.

При цьому, суд апеляційної інстанції правильно вважав правильними висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо розірвання договорів № 4004/6620 та № 4004/6619 про придбання курсу англійської мови від 02 лютого 2016 року підлягали задоволенню, оскільки відповідачем істотно були порушені умови цих договорів та як наслідок такого порушення стягнути з останнього на користь позивачки майнові збитки, завдані у зв`язку із невиконанням зазначених договорів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила змінити рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення грошових коштів у розмірі 3 754,72 грн та суми судового збору - 662,86 грн та в цій частині ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на її користь 17 682,00 грн - вартості ненаданих послуг, а також визнати недійсними, як несправедливі, умови договорів, викладених у других реченнях §18 пунктів 5 договорів

№ 4004/6620 та № 4004/6619 про придбання курсу англійської мови

від 02 лютого 2016 року, укладених між нею та ТОВ Спік Ап .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано із Дніпровського районного суду м. Києва зазначену цивільну справу.

У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

У зв`язку із чим суди попередніх інстанцій, як вона вважала, дійшли до не правильного висновку щодо часткового повернення сплачених нею коштів за послуги, які їй відповідачем не було надано. Судами не враховано того, що відповідачем неодноразово порушувались умови оскаржуваних договорів, в наслідок чого у неї виникло право на розірвання цих договорів.

Посилалась на те, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні її вимог щодо визнання недійсними речень других §18 договорів № 4004/6620 та № 4004/6619 про придбання курсу англійської мови від 02 лютого 2016 року, оскільки, як вона вважала, пункти вказаних договорів про повернення коштів виходячи з кількості календарних днів, а не занять, є несправедливими через наявність одночасно таких ознак як: умови договору порушують принцип добросовісності; призводять до дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, а також завдають шкоди споживачеві.

Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях не навели обґрунтування своїх висновків щодо справедливості умов §18 пункту 5 договорів про надання послуг, згідно яких повернення коштів здійснюється виходячи із кількості календарних днів, а не з відвідування слухачами заняття, при тому, що оплата здійснювалася саме за 40 занять на певному рівні, а не за календарні дні.

Вважала, що вказаний підхід суперечить правовим позиціям, які викладені у рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі

№ 7-рп/2013 та постановах Верховного Суду України від 25 вересня

2013 року у справі № 6-80цс13 та від 16 вересня 2015 року у справі

№ 6-12674св15, згідно яких участь у договорі споживача як слабкої сторони, підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору. У рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 зазначено, що одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 ЦК України. Разом з тим, зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ Спік Ап на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

02 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Спік Ап було укладено договір № 4004/6620 про придбання курсу англійської мови, який складається із

3 рівнів (Starter 1, Веgіnnеr 1, Веgіnnеr 2) з урахуванням початкового курсу, загальною вартістю 10 331,00 грн (а. с. 6, 7).

Також, 02 лютого 2016 року ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду

№ 404/КК36 про надання додаткового курсу Англійська вимова , який включає в себе додаткові 5 групових занять з викладачем (Workshop) на кожен передбачений слухачем рівень курсу Англійська вимова ,

вартістю 1 000,00 грн (а. с. 8).

Відповідно до других речень §18 пунктів 5 договорів № 4004/6620 та

№ 4004/6619 про придбання курсу англійської мови від 02 лютого 2016 року, перерахунок коштів до повернення за курс навчання, у випадку розірвання договору, здійснюється по факту минулих календарних днів з дати початку терміну курсу до дати подання заяви про розірвання договору.

Крім цього, 02 лютого 2016 року ОСОБА_1 , як платником, укладено договір № 404/6619 для слухача ОСОБА_2 , яка є донькою позивачки, про придбання курсу англійської мови, який складається із 3 рівнів (Веgіnnеr 1, Веgіnnеr 2, Еlementary 1), вартістю 8 101,00 грн (а. с. 9-10).

02 лютого 2016 року ОСОБА_1 здійснено оплату за договором

№ 4004/6620 у розмірі 3 887,00 грн, що підтверджується довідкою наданою ТОВ Спік Ап (а. с. 62).

ОСОБА_1 виконано взяті на себе обов`язки з оплати послуг за договорами № 4004/6619 та № 4004/6620 від 02 лютого 2016 року.

Відповідно до меморіального ордеру від 03 лютого 2016 року № 2936643 філія ПАТ ПУМБ у м. Києві сплачено на користь ТОВ Спік Ап кошти у розмірі 15 545,00 грн за ОСОБА_1 (а. с. 61).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частини п`ятої цього Закону, у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України Про захист прав споживачів ).

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

За змістом статті 18 Закону України Про захист прав споживачів , умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 вказаного Закону є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору

(пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Згідно із статтями 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для визнання оскаржуваних договорів в частині умов розрахунку у випадку дострокового розірвання цих договорів недійсними, оскільки при укладенні цих договорів відповідачем додержано всіх вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

При цьому, суд обґрунтовано вважав, що обставини, на які посилалась позивачка в обґрунтування несправедливих умов договорів не дають підстав вважати, що визначені оскаржуваними договорами умови повернення коштів у разі розірвання договору, є несправедливими, а тому дійшов правильного висновку про те, що відсутні підстави для визнання в цій частині договорів недійсними та правильно визначив суму, що підлягала стягненню з відповідача на користь позивачки.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України та Рябих проти Російської Федерації , у справі Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович