Ухвала

від 15.04.2020 по справі 372/1774/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 372/1774/19

провадження № 61-6479ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Красківським Віталієм Петровичем, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чисті сосни про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСББ Чисті сосни , в якому просила визнати неправомірною відмову відповідача в здійсненні перерахунку та зобов`язати його здійснити перерахунок оплати за житлово-комунальні послуги з утилізації та вивозу відходів за період з 01 січня 2017 року по 01 травня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову посилалась на те, що є власником зазначеної квартири, в якій не зареєстрована та не проживає, а тому не користується комунальними послугами , в тому числі утилізацією та вивезенням відходів. Відповідач здійснює нарахування плати за неіснуючі послуги, зокрема, станом на 31 грудня 2018 року нарахована сума боргу становила 3 111,99 грн. Відповідач ігнорує всі її звернення щодо здійснення перерахунку боргу та не розглядає їх по суті, чим перешкоджає у реалізації її права на звільнення від оплати послуг, що передбачено законом.

Посилаючись на викладені обставини,просила позов задовольнити.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 05 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСББ Чисті сосни про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

01 квітня 2020 року ОСОБА_1 через представника - Красківського В. П. подала до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій статті Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За правилом частини дев`ятої наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року

(на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.

Предметом спору у даній справі є вимоги немайнового характеру, а саме: визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку оплати за житлово-комунальні послуги з утилізації та вивозу відходів .

Позовні вимоги заявлені з підстав порушення положень Закону України Про захист прав споживачів .

Справа № 372/1774/19 не є справою з ціною позову, що станом на 01 січня 2020 року перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 250 = 525 500 грн).

Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України вказана справа є малозначною в силу закону.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Верховним Судом не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Разом із тим, Касаційний цивільний суд вважає, що наведені заявником обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав як для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, так і для висновку про те, що справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточними і подальшому оскарженню не підлягає.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справі: Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Красківським Віталієм Петровичем, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чисті сосни про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев