Рішення

від 17.04.2020 по справі 340/2644/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2020 року м. Кропивницький справа № 340/2644/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євростенд - Груп" (вул. Добровольського, 2, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25005, код ЄДРПОУ - 37503032 ) доГоловного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ - 43142606 ) проскасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євростенд - Груп" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18.10.2019 року: №00000050504, №00000070504 та №00000060504.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач дебіторську заборгованість по ПП "Екскалібур-3000" та ТОВ "ПейПоінт" не списував, витрати фінансової та податкової звітності не відображав, а лише при отриманні документів від контрагента оприбуткував послуги від ПП "Ескалібур-3000" та продукцію від ПП "ПейПоінт" по бухгалтерському обліку. Якщо брати до уваги звітні періоди 2015-2018 роки, то державний бюджет не постраждав, а навпаки податок на прибуток був Позивачем вірно сплачений. Виписані позивачем векселі не затребувані контрагентами в трирічний термін, тому в грудні 2018 року їх було правомірно списано по бухгалтерському обліку підприємства. Також позивачем зазначено, що під час списання безнадійної кредиторської заборгованості коригування податкових зобов`язань не відбувається, отже законодавством прямо не передбачено обов`язок коригування податкового кредиту на суму ПДВ у складі безнадійної кредиторської заборгованості.

Враховуючи наведене позивач вважає, що висновки контролюючого органу є безпідставними, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення від 18.10.2019 року підлягають скасуванню.

Представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що за результатами перевірки ТОВ "Євростенд-Груп" встановлено порушення та складено акт перевірки від 27.09.2019 року №9/11-28-05-04/37503032. На підставі висновків акта перевірки винесено податкові повідомлення - рішення від 18.10.2019 року №00000050504, №00000070504 та №00000060504.

Прийняті рішення є такими, що повністю відповідають вимогам законодавства України, а позовні вимоги ТОВ "Євростенд-Груп" є такими, що не підлягають задоволенню (т.2, а.с.68-71).

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (т.1, а.с.1).

19.11.2019 року представником відповідача подано до суду відзив (т.2, а.с.68-71).

Відповідно до ухвали від 16.01.2020 року у справі закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті (т.4, а.с.109).

Усною ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 19.02.2020 року подальший розгляд справи вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 14.01.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті у порядку письмового провадження (т.12, а.с.22).

20.02.2020 року представником відповідача до суду подано додаткові пояснення.

V. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євростенд-Груп" зареєстроване як юридична особа з 10.01.2011 року та у перевіряємий період було платником податку на додану вартість, податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору.

На підставі направлень від 10.09.2019 року №58, від 09.09.2019 року №54, 55, від 06.09.2019 року №47 та Наказу № 1355 від 19.08.2019 року Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Євростенд-Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року, валютного законодавства за період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2019 року, іншого законодавства за період з 01.07.2019 по 30.06.2019 року.

За результатами перевірки контролюючим органом 27.09.2019 року складено акт документальної планової виїзної перевірки (т.1, а.с.18-62).

В акті перевірки встановлено порушення ТОВ "Євростенд-Груп":

1) пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.139.2.1 п.139.2 ст.1 пп.140.5.10 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 55969,00 грн. в тому числі по періодам:

- І квартал 2018 року на суму 19968,00 грн.;

- Півріччя 2018 року на суму 55969,00 грн.;

- III квартал 2018 року на суму 55969,00 грн.;

- За 2018 рік на суму 55969,00 грн.

2) пп.14.1.11, пп.14.1.257 п.14.1. ст.14, п.44.1. ст.44, п.198.1, п.198.2 п.198.3 п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1155710,00 грн., в тому числі по періодам:

- березень 2017 року на суму 161203,00 грн.;

- грудень 2017 року на суму 21622,00 грн.;

- лютий 2018 року на суму 1411,00 грн.;

- березень 2018 року на суму 108796,00 грн.; травень 2018 року на суму 271333,00 грн.;

- червень 2018 року на суму 31792,00 грн.;

- липень 2018 року на суму 81,00 грн.; вересень 2018 року на суму 147440,00 грн.; жовтень 2018 року на суму 6764,00 грн.;

- грудень 2018 року на суму 341177,00 грн.;

- січень 2019 року на суму 57442,00 грн.;

- лютий 2019 року на суму 6649,00 грн.;

3) ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ ( із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено відсутність реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ 994507,27 грн. у Єдиному реєстрі податкових накладних, що тягне за собою накладення штрафу у розмірах, визначених статтею 120-1 ПК України.

4) ст. 51, п. 70.16 ст.70, абз. б) п. 176.2 ст.176 ПК України подавалися з недостовірними даними за II квартал 2017 року та несвоєчасність подання уточнюючих податкових розрахунків сум доходу, нарахованого(сплаченого ) на користь платників податку, і сум утриманого податку (форма 1-ДФ), за квартал 2018 року, ІІІ-ІVквартали 2018 року, І-ІІ квартали 2019 року;

5) п.1 ч.2 ст.6, п.1 ст.7, п.3 п.8 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування та п.2 розділу IV Інструкції Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , та занижено єдиний внесок на загальну суму 4212,00 грн. ( 3825,06+386,94), в тому числі по періодах:

- листопад 2016 рок в сумі 113,20 грн.;

- грудень 2016 року в сумі 171,77 грн.;

- січень 2017 року в сумі 101,97 грн.;

- жовтень 2018 року в сумі 3442,55 грн.;

- січень 2019 році в сумі 382,51 грн.

6) п.2 розділу VI Інструкції Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , виправлено самостійно занижену суму єдиного внеску на загальну суму 28963,54 грн.

- в травні 2016 року за квітень 2016 оку в сумі 1074,51 грн.;

- в серпні 2017 року за червень 2017 рок в сумі 14431,59 грн.; в серпні 2017 року за липень 2017 рок в сумі 13448,56 грн.; в січні 2019 року за лютий 2018 року в сумі 3,55 грн.;

- в січні 2019 року за березень 2018 року в сумі 3,59 грн.;

- в січні 2019 року за червень 2018 року в сумі 1,74 грн.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Кіровоградській області винесено податкові повідомлення-рішення від 18.10.2019 року:

- №00000050504, яким за порушення пп.145.1.257 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.139.2.1 пп.139.2 ст.139, пп.140.5.10 п. 140.5 ст.140 ПКУ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 55969,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 13992,00 грн. (т.1, а.с.93);

- №00000070504, яким за порушення пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, пп.58.1 ст.58 ст. 120-1 ПК України, за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 994507,27 грн. застосовано штраф в розмірі 50 % у сумі 497253,64 грн. (т.1, а.с.94);

- №00000060504, яким за порушення пп.14.1.1, пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, ст.44, п.198.1., п.198.2, п.198.3 п.198.5 ст.198 ПКУ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1155710,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 288928,00 грн. (т.1, а.с.95).

З матеріалів справи судом встановлено, що 26.07.15 року між ТОВ "ЄВРОСТЕНД-ГРУП" та ПП "ЕСКАЛІБУР-3000" укладений Договір про виконання робіт №010705, відповідно до якого ТОВ "ЄВРОСТЕНД-ГРУП" як замовник доручає, а виконавець ПП "ЕСКАЛІБУР-3000" зобов`язується виконати роботи по виготовленню та встановленню вентиляційної системи у приміщенні замовника (цех №4 - фарбувальний цех), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботу (т.1, а.с.109-11).

27.07.2015 року ТОВ "ЄВРОСТЕНД-ГРУП" здійснено перерахування грошових коштів за послуги в сумі 200 000,00 грн. (т.1, а.с.113).

За наслідками виконання робіт між ТОВ "ЄВРОСТЕНД-ГРУП" та ПП "ЕСКАЛІБУР-3000" підписаний акт здавання-приймання робіт від 31.07.2015 року на загальну суму 200000,00 гривень без ПДВ (т.1, а.с.112).

Понесені ТОВ "Євростенд-Груп" витрати відображено в фінансовій та податковій звітності в ІІІ кварталі 2018 року (т.1, а.с.114).

01.03.2017 року між ТОВ "ЄВРОСТЕНД-ГРУП" та ТОВ "Пей Поінт" укладений договір поставки №11, відповідно до якого ТОВ "Пей Поінт" як постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар (т.1, 115-116).

Відповідно до видаткових накладних №1 та №2 від 01.03.2017 року та ТТН №00001, №00002, №0003, №00004, №00005 від 01.03.17 року позивачу поставлено металопрокат на загальну суму 405236,72 грн. в тому числі ПДВ 01.03.2017 року (т.1. а.с.117, 119, 121-125).

ТОВ "Пей Поінт" виписані податкові накладні за №1 на суму 1290405,00 грн. та №2 на суму 114831,72 грн. (т.1, а.с.118, 120).

Згідно виставленого рахунку №1 від 01.03.2017 року ТОВ "ЄВРОСТЕНД-ГРУП" здійснило перерахування грошових коштів на суму 110935,00 грн. (т.1, а.с.126).

Отримавши первинні документи від ТОВ "Пей Поінт", а саме: видаткову накладну №2 від 01.03.2017 на суму 114831,72 грн. та №1 від 01.03.2017 на суму 290405 грн., в 1 кварталі 2018 року позивачем закрито дебіторську заборгованість на суму 110935,00грн. та відображено витрати в фінансовій та податковій звітності в 1 кварталі 2018 року (т.1, а.с.127).

В акті контролюючого органу зазначено, що поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Таким чином, у разі списання дебіторської заборгованості, щодо якої не створено резерв сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування згідно з пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) підлягає збільшенню на всю суму списаної заборгованості (з урахуванням ПДВ).

Враховуючи наведене контролюючий орган вважає, що позивачем занижено показники рядка 03 Декларації "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України" на загальну суму 310935 грн.

Судом також встановлено, що за період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року позивачем задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 22 072 102 грн.

В ході перевірки повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року встановлено їх заниження на загальну суму 994 507 грн.

Судом встановлено, що позивач у перевіряємий період перебував у взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками: ПП "АННТАГО", ТОВ "ІНВЕСТИЦІЙНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ФЛАГМАН", ТОВ "БІЗНЕССТАНДАРТ ЛТД", ТОВ "ДАЙКОР", ТОВ "ТЕФІДА ТРЕЙД", що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями договорів поставки, специфікацій, видаткових накладних, рахунків - фактур та податкових накладних (т.2, а.с.29-31, 44-45, 49-51; т.3, а.с.219-248, т.4, а.с.1-2, 5-8, 14-46).

Відповідно до долучених до матеріалів справи копій додаткових угод актів приймання-передачі векселів та самих векселів судом встановлено, що ТОВ "Євросенд-Груп" виписано прості векселі серії АА №1539291 контрагенту ПП Аннаго - 11.07.2014 року на суму 956030,00 грн.; ТОВ Бізнесстандарт ЛТД - 06.09.2012 року серії АА №1539284 на суму 20001,00 грн.; ТОВ Дайкор -06.09.2012 серії АА №1539285 на суму 54530,64 грн.; ТОВ Тефіда Трейд - 12.06.2013 року серії АА №1539286 на суму 238260,00 грн. та 30.08.2013 року серії АА №1539288 на суму 431250,00 грн. (т.2, а.с.32-34, 46-48, 52-58; т.3, а.с.221, 245; т.4, а.с.3-4, 9-13, )

Вказані векселі контрагентами незатребувані у трирічний термін, тому в грудні 2018 року позивач списав їх по бухгалтерському обліку підприємства.

Також у перевіряємий період позивач перебував у взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками: ТОВ "ТД ГЛОБАЛХІМ", ТОВ "КБК "ДНІПРО-ІНВЕСТ-БУД", ТОВ "ЄВРО ТРЕЙДІНГ ЛТД", ПП КАМЕЛОТ-3000", ПП "КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОЗОН", ПП "ЛКН-ПЛЮС", ПП "ПОЛО-ІНВЕСТБУД", ТОВ "ПРОМ-ІНЖ-СТАНДАРТ", ТОВ "СІНТЕКС ТРЕЙД", ТОВ "УКРСПЕЦТЕХНОКОМ" та ТОВ "ФАКТОРІАЛ", що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями договорів поставки, специфікацій, видаткових накладних, рахунків - фактур, платіжних доручень, банківських виписок, карток рахунку 631, товарно-транспортних накладних та податкових накладних (т.1, а.с.128-273; т.2, а.с.1-28, 35-43; т.3, а.с.151-218).

Судом встановлено, що ТОВ "Євросенд-Груп" списано кредиторську заборгованість перед постачальниками платниками ПДВ по бухгалтерському рахунку 631 "розрахунок з вітчизняними постачальниками" у сумі 3 575 439,52 грн. на кредит рахунку 717 "Дохід від списання кредиторської заборгованості" та включена до складу інших операційних доходів по рядку 2120 Звітів про фінансові результати, при цьому, сума ПДВ, яка раніше була включена до складу податкового кредиту не включена до складу податкового зобов`язання.

В акті перевірки зазначено, що списуючи у перевіреному періоді кредиторську заборгованість по якій минув термін позовної давності по постачальниках платниках ПДВ на загальну суму 5 967 043,61 грн. (по бухгалтерських рахунках 631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками" у сумі 3 575 439,52 грн. та 511 "Довгострокові векселі, видані в національній валюті" у сумі 2 391 604,09 грн.) занижено податкове зобов`язання на загальну суму 994 507 грн.

Також, висновки відповідача, наведені в акті перевірки, ґрунтуються на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про відсутність підтвердження фактичного здійснення операцій з реалізації (поставки) товару, а надані до перевірки первинні документи не опосередковувались реальним рухом активів від контрагентів ТОВ "Пей Поінт" та ТОВ "Укрспецтехноком".

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець) та ТОВ "Пей Поінт" (Постачальник) укладено договір поставки №11 від 01.03.2017 року (т.1, а.с.115-116).

Так, за договором поставки №11 від 01.03.2017 року позивач у березні 2017 року придбав у ТОВ "Пей Поінт" прокат тонколистовий сталевий рулонний, кутик, лист оцинкований та труби, що підтверджується видатковими та податковими накладними (т.1, а.с.117-120).

Часткова оплата вартості придбаного товару здійснена позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується копіями платіжних доручень та карткою рахунку 631 (т.1, а.с.126-127).

Транспортування придбаного товару підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно - транспортних накладних (т.1, а.с.121-125).

Позивачем на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних сформовано податковий кредит.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Євросенд-Груп" з ТОВ "Укрспецтехноком" судом встановлено наступне.

Між Позивачем (Покупець) та ТОВ "Укрспецтехноком" (Постачальник) укладено договір №02/2 від 01.02.2017 року (т.3, а.с.151-152).

Так, за договором №02/2 від 01.02.2017 року позивач у березні 2017 року придбав у ТОВ "Укрспецтехноком" полотно металеве, прокат тонколистовий сталевий, кутик та профнастил, що підтверджується видатковими та податковими накладними (т.3, а.с.153-155, 161-163).

Транспортування придбаного товару підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно - транспортних накладних (т.3, а.с.156-160).

Позивачем на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних сформовано податковий кредит.

Придбані у контрагентів товари оприбутковані позивачем, зберігались на орендованому об`єкті та використані у своїй господарській діяльності, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями договору оренди №46 від 01.04.2014 року, акту приймання - передачі приміщення, додаткових угод, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів та оборотно-сальдової відомості по рахунку 201 (т.4, а.с.133-187).

Не погоджуючись із висновками контролюючого органу позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно пп.14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України).

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ("а" п.198.1 ст.198 ПК України).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

При цьому, податковий кредит в силу приписів п.198.3 ст.198 ПК України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно до п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Виходячи з аналізу наведених норм в їх сукупності суд дійшов висновку, що Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

При цьому, пунктом 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. встановлено: бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Пунктами 3, 4, 5, 6 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. передбачено, "Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Водночас, в силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПК України).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено в "Положенні (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за №27/4248 (далі Положення №318).

Згідно п. 4 Положення №318 об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п. 6 Положення №318).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996-XIV) визначено, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Поряд з цим, згідно абзацу другого п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В той же час, суд звертає увагу на думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладену у постановах від 03.11.2015 у справі №21-4471а15, від 26.01.2016 у справі №21-4781а15 про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, у цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв`язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту, є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про відсутність підтвердження фактичного здійснення операцій з реалізації (поставки) товару, а надані до перевірки первинні документи не опосередковувались реальним рухом активів від контрагентів.

За наявності у позивача передбачених Податковим кодексом України та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» належно оформлених первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, відсутність товарно-транспортних накладних суд не розглядає як доказ безтоварності господарських операції позивача.

Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах доказів, свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак - дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними.

З огляду на приписи положень пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, суд наголошує, що обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В акті перевірки, як на підставу відсутності фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ "Євростенд-Груп" та його контрагентами перевіряючі посилаються на досудове розслідування кримінального провадження №32017120010000036 в тому числі відносно службових осіб ТОВ "Пей Поінт" та ТОВ "Укрспецтехноком".

В даному випадку слід зазначити, що з урахуванням положень статей 70, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, належним доказом фіктивності підприємництва (протиправних дій певних фізичних осіб) є вирок суду у кримінальній справі, проте відповідачем не представлено вироку суду у кримінальній справі за фактом фіктивного підприємства контрагентів позивача.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що згідно з постановою Верховного Суду (касаційне провадження №К/9901/2030/17), №821/589/17 від 06.02.2018 року фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Рішення суду яке б набрало законної сили про визнання договорів укладених між позивачем та його контрагентами зазначеними у акті перевірки від 27.09.2019 року суду не надано.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум по взаємовідносинах з ТОВ "Пей Поінт" та ТОВ "Укрспецтехноком".

Щодо включення до складу інших операційних витрат по рядку 2180 Звітів про фінансові результати списаної дебіторської заборгованості постачальників протягом 2018 року суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), у тому числі резерву сумнівних боргів, визначено нормами ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 4 ПБО 10 сумнівний борг - це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником. У листі № 31-04200-30-5/7021 надано роз`яснення, що підставою для визнання боргу сумнівним та наступного створення резерву сумнівних боргів може бути наявність обставин, що засвідчують, та професійних суджень, які підтверджують невпевненість одержання доходу (непогашення дебіторської заборгованості).

Крім того, у прикладі 4 до ПБО 10 як підстава для визнання боргу сумнівним надається інформація про порушення судом справи про банкрутство векселедавця, яка стала відомою підприємству-векселедержателю.

Підприємство у наказі про облікову політику може також навести критерії, які дають змогу бухгалтеру обґрунтовано вважати певну поточну дебіторську заборгованість сумнівним боргом. Наприклад, підприємство у наказі про облікову політику може установити, що сумнівним боргом вважається поточна дебіторська заборгованість, оплату якої прострочено на 30 і більше днів або на 180 днів і більше тощо.

Резерв сумнівних боргів створюється щодо поточної дебіторської заборгованості, до якої відповідно до п. 4 ПБО 10 належить сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Відповідно до п. 7 ПБО 10 поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Згідно з п. 4 ПБО 10 чистою реалізаційною вартістю дебіторської заборгованості є сума поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Таким чином, підприємству слід на дату балансу обчислити і створити резерв сумнівних боргів для того, щоб мати можливість визначити і відобразити у звітності саме чисту реалізаційну вартість відповідної поточної дебіторської заборгованості (а не всю поточну дебіторську заборгованість). Завдяки цьому у звітності підприємства не завишатимуть суму активу (дебіторської заборгованості) та не занижуватимуть витрати (а саме витрати на створення резерву сумнівних боргів). Це цілком відповідає принципу обачності, який передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства (ст. 4 Закону про бухоблік).

Згідно з пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) фінансовий результат до оподаткування збільшується: - на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; - на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.

Згідно з пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:

- на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

- на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Пунктом 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 N 237 (далі - П(С)БО N 10), визначено, зокрема, що у разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати.

Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Таким чином, у разі списання дебіторської заборгованості, щодо якої не створено резерв сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування згідно з пп.139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) підлягає збільшенню на всю суму списаної заборгованості (з урахуванням ПДВ).

Списана дебіторська заборгованість відображається у рядку 2.1.3 "Сума витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів (пп.139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу)" Додатка РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.10.2015 N 897.

Позивачем під час розгляду справи не надано суду доказів формування резерву сумнівних боргів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість".

Судом встановлено, що ТОВ "Пей Поінт" (код 35192694) було платником податку на прибуток на загальних підставах та платником ПДВ у період з 01.02.2013 по 02.11.2018 року, ПП "ЕСКАЛІБУР-3000" (код 36023148) не є платником ПДВ та перебуває на спрощеній системі оподаткування - платник єдиного податку третьої групи з 01.07.2013 року, тобто не є платником податку на прибуток.

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

Згідно з пп. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення підпункту 140.5.9 цього пункту.

Списана дебіторська заборгованість ПП "ЕСКАЛІБУР-3000" (який не є платником податку на прибуток), по якій минув термін позовної давності, у сумі 200 000 грн. є безповоротною фінансовою допомогою на яку збільшується фінансовий результат податкового (звітного) періоду та відображається у рядку 3.1.10 "Сума перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України (підпункт 140.5.10 пункту 140.5 статті 140 розділу III Податкового кодексу України)" Додатка РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.10.2015 N 897.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що ТОВ "ЄВРОСТЕНД-ГРУП" занижено показники рядка 03 Декларацій "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України" у перевіреному періоді на загальну суму 310 935 грн., чим порушено вимоги пп.14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп.139.2.1 п. 139.2 ст. 139, пп.140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ.

Щодо заниження податкового зобов`язання при списанні кредиторської заборгованості по якій минув термін позовної давності по постачальника платниках ПДВ на загальну суму 5 967 043,61 грн. (по бухгалтерському рахунку 631 "розрахунок з вітчизняними постачальниками" у сумі 3 575 439,52 грн. та 511 "Довгострокові векселі, видані в національній валюті" у сумі 2 391 604,09 грн. суд зазначає наступне.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що ТОВ "Євростенд-Груп" обліковувалась кредиторська заборгованість перед постачальниками платниками ПДВ по бухгалтерських рахунках 631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками" у сумі 3 575 439,52 грн. та 511 "Довгострокові векселі, видані в національній валюті" у сумі 2 391 604,09 грн. яка була списана ТОВ "Євростенд-Груп" у перевіреному періоді на кредит рахунку 717 "Дохід від списання кредиторської заборгованості" та включена до складу інших операційних доходів по рядку 2120 Звітів про фінансові результати (форма № 2-м), але, при цьому, сума ПДВ, яка раніше була включена до складу податкового кредиту не включена до складу податкового зобов`язання.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов`язані самостійно декларувати свої податкові зобов`язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VІ.

При цьому пунктом 44.1 статті 44 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної") вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг

Ознаки безнадійної заборгованості визначено пп.14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ.

Зокрема, абз. а) пп.14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Підпунктом 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ передбачено, зокрема, що безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості.

При цьому, згідно з пп.14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

Правові наслідки припинення зобов`язання регламентовані главою 50 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІV.

Відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІV, зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІVзагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (1095 днів).

Пунктом 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у раз, якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 цього Кодексу.

Отже, якщо платник при придбанні товарів/послуг сформував податковий кредит на підставі податкової накладної, але оплата за такі товари/послуги не здійснювалась, тобто вони фактично отримані покупцем на безоплатній основі, то у податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платник податку - покупець повинен нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ за правилами, визначеними п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями).

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що ТОВ "Євростенд-Груп" списуючи у перевіреному періоді кредиторську заборгованість по якій минув термін позовної давності по постачальниках платниках ПДВ на загальну суму 5 967 043,61 грн. (по бухгалтерських рахунках 631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками" у сумі 3 575 439,52 грн. та 511 "Довгострокові векселі, видані в національній валюті" у сумі 2 391 604,09 грн.) та включивши суми до складу податкового кредиту безпідставно не відніс відповідні суми до складу податкового зобов`язання.

Отже, позивачем занижено податкове зобов`язання на загальну суму 994 507 грн. та порушено вимоги пп.14.1.11, пп.14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем частково доведена правомірність визначення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, а тому адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, за сукупністю наведених обставин та враховуючи наявність письмових доказів, що підтверджують наведені позивачем доводи у позовній заяві та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом скасування податкового повідомлення - рішення від 18.10.2019 року №00000060504 в частині нарахування основного платежу в сумі 161 203,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 40 301,00 грн.

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні із даним позовом до суд сплачено судовий збір у розмірі 19210,00 грн. (т., а.с.2).

Загальна сума позовних вимог склала - 2011852,89 грн., з яких задоволена частина позовних вимог - 201504,00 грн.

Таким чином, враховуючи матеріали справи та докази, наданні до суду, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1924,00 грн. (201504,00 ч 2011852,89 х 19210,00).

25.02.2020 року представником позивача подано до суду клопотання про приєднання до справи доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн. (т.4, а.с.240).

Розглянувши вказане клопотання, суд доходить наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 22.12.2018 у справі № 826/856/18.

У частині шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Такого клопотання відповідачем не подано до суду.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У справі « East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини , оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У пункті 269 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду в копіях: договір про надання правової (правничої) допомоги від 30.09.2019 року (т.4, а.с.241-242); акт виконаних робіт (т.4, а.с.243); платіжне доручення на суму 15000,00 грн. (а.с.244).

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховуючи предмет спору, виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України та часткового задоволення позовних вимог вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 1500,00 грн.

Заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, та їх обсягом.

При цьому, суд зазначає, що підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала надвеликого обсягу юридичної і технічної роботи, адже, усі документи, необхідні для складання і подання до суду позовної заяви були у позивача в наявності.

Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростенд - Груп" (вул. Добровольського, 2, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25005, код ЄДРПОУ - 37503032 ) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул.В.Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ - 43142606 ) про скасування податкових повідомлень - рішень від 18.10.2019 року задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області від 18.10.2019 року №00000060504 в частині нарахування основного платежу в сумі 161 203,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 40 301,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростенд - Груп" (вул. Добровольського, 2, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25005, код ЄДРПОУ - 37503032 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1924,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять чотири гривні) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул.В.Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ - 43142606 ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Процесуальні строки, визначені рішенням суду застосовуються з урахуванням п. 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16 квітня 2020 року.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук