Рішення

від 16.04.2020 по справі 826/17525/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2020 року м. Київ № 826/17525/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СКС до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

10.11.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю СКС (ТОВ СКС ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004441402 від 03.08.2016, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 4112623 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2016 відкрито провадження у справі і її призначено до розгляду.

На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017 та згідно з розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями.

15.12.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), шляхом його викладення в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Тобто, розгляд даної справи після 15.12.2017 здійснено відповідно до приписів нової редакції КАС України.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2018 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Правова позиція позивача з урахуванням додаткових пояснень до адміністративного позову зводиться до того, що висновки відповідача викладені в акті перевірки №311/26-15-14-02-04/32210427 від 15.07.2016 є необґрунтованими в частині встановлених в ході перевірки порушень ТОВ СКС вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) під час формування податкових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств.

Позивач вказує на безпідставну констатацію відповідачем факту отримання ТОВ СКС безповоротної фінансової допомоги в сумі 17800498 грн за рахунок отримання оплати за товар від фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ Артель та ТОВ Юридично-консалтингова компанія Зевс (ТОВ ЮКК Зевс ), які здійснювали оплату за товар, однак товар не отримували. В спростування даного висновку відповідача позивач зазначає, що жодних правочинів спрямованих на отримання безповоротної фінансової допомоги ТОВ СКС не укладалось, при цьому позивачем надані первинні документи, які підтверджують реальність операцій з продажу товару відповідним особам.

Ненадання до перевірки первинних документів на підтвердження господарських операцій з продажу ТОВ СКС товарів ТОВ Артель та ТОВ ЮКК Зевс позивач обґрунтовує вилученням таких документів слідчим СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Гошовським В.М. в ході обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва Шаховніної М.О. від 09.07.2014 у справі №758/7959/14-к. При цьому, відповідач не вжив жодних заходів для отримання вказаних документів.

Позивач також звертає увагу на порушення відповідачем порядку визначення податкового зобов`язання ТОВ СКС з податку на прибуток, адже кошти в сумі 17800498 грн задекларовані позивачем як дохід від операційної діяльності (рядок №02 декларації з податку на прибуток) та були включені в рядок №01 декларації з податку на прибуток доходи, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування . Водночас, відповідач вказує про заниження позивачем розміру доходів в рядку №03 декларації з податку на прибуток інші доходи на 17800498 грн, при цьому не вказує про завищення позивачем розміру доходів від операційної діяльності на дану суму.

Оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0004441402 від 03.08.2016 прийняте на підставі вказаних висновків акту перевірки №311/26-15-14-02-04/32210427 від 15.07.2016, позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач подав письмове заперечення на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позову ТОВ СКС посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки №311/26-15-14-02-04/32210427 від 15.07.2016.

Так, відповідач вказав, що кошти отримані позивачем від фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є безповоротною фінансовою допомогою, оскільки ці особи не мали взаємовідносин із ТОВ СКС або закупівля товарів проводилась за готівку, в той час як позивач на підтвердження господарських відносин з даними особами надав розрахункові документи про безготівкову оплату товарів.

Кошти отримані ТОВ СКС на думку відповідача також є безповоротною фінансовою допомогою оскільки не можна ідентифікувати таких фізичних осіб, адже з ними не укладались письмові договори та невідомий їх реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Кошти отримані ТОВ СКС від ТОВ Артель та ТОВ ЮКК Зевс відповідач також вважає безповоротною фінансовою допомогою оскільки під час перевірки позивачем не надано документів на підтвердження господарських взаємовідносин із цими товариствами, а у діяльності цих підприємств є ознаки фіктивності.

Крім того, відповідач вказав на порушення правил оформлення товарно-транспортних накладних, відсутність у контрагентів позивача засобів для здійснення господарської діяльності та неспроможність встановити мету отримання ТОВ СКС коштів від покупців.

В судовому засіданні представники сторін письмово викладену позицію підтримали, а зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд за клопотаннями представників на підставі частини третьої статті 194 КАС України ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Отже, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

З 20.02.2016 по 17.03.2016 працівниками ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ СКС з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт №99/26-15-14-02-04/32210427 від 24.03.2016 в якому зафіксовано факт заниження позивачем суми податку на прибуток на 11052441 грн.

Позивач не погодився із висновками акту перевірки №99/26-15-14-02-04/32210427 від 24.03.2016 та подав заперечення на вказаний акт, за результатом розгляду яких ГУ ДФС у м. Києві видано наказ №3986 від 30.06.2016 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ СКС .

З 01.07.2016 по 08.07.2016 працівниками ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ СКС з питань, що стали предметом оскарження за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт №311/26-15-14-02-04/32210427 від 15.07.2016.

В ході перевірки виявлені та зафіксовані в акті перевірки №311/26-15-14-02-04/32210427 від 15.07.2016 порушення ТОВ СКС вимог підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137 ПК України, статей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (Закон №996-XIV) шляхом заниження податку на прибуток підприємства, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 3290098 грн, в тому числі за 2013 рік - 1634157 грн, за 2014 рік - 1655941 грн.

Позивач не погодився із висновками перевірки, які викладені в акті №311/26-15-14-02-04/32210427 від 15.07.2016 та подав до ГУ ДФС у м. Києві заперечення на вказаний акт перевірки №28 від 22.07.2018.

Рішенням ГУ ДФС у м. Києві №1780/10/26-15-14-02-04 від 01.08.2016 вказані заперечення позивача залишено без задоволення, а висновки за актом №311/26-15-14-02-04/32210427 від 15.07.2016 - без змін.

На підставі акту перевірки №311/26-15-14-02-04/32210427 від 15.07.2016 ГУ ДФС у м. Києві прийняте податкове повідомлення-рішення №0004441402 від 03.08.2016, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 4112623 грн, в тому числі на 3290098 грн за податковим зобов`язанням, 822525 грн - штрафні санкції.

15.08.2016 позивач подав скаргу на податкове повідомлення-рішення №0004441402 від 03.08.2016. Однак, рішенням ДФС України №21957/6/99-99-11-01-01-25 від 10.10.2016 залишено податкове повідомлення-рішення №0004441402 від 03.08.2016 без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач вважаючи податкове повідомлення-рішення №0004441402 від 03.08.2016 протиправним та не погоджуючись із результатами адміністративного оскарження вказаного рішення, звернувся до суду з даним позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2 статті 135 ПК України встановлює, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 135.5.4 та 135.5.5 пункту 135 статті 135 ПК України інші доходи, зокрема, включають: суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи; суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

За визначенням підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статі 14 ПК України фінансовою допомогою є фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна ж фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Вказана норма не містить застережень щодо можливості розширеного її тлумачення.

Суд виходить з того, що відповідачем - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини другої статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не доведено будь-якими належними та допустимими доказами наявності обставин отримання позивачем від фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ Артель та ТОВ ЮКК Зевс сум безповоротної фінансової допомоги, зокрема, у вигляді суми коштів згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, або у вигляді суми безнадійної заборгованості, або основної суми кредиту чи депозиту, що надані без встановлення строків повернення такої основної суми тощо, а також не наведено конкретної ознаки безповоротної фінансової допомоги, передбаченої підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статі 14 ПК України, якій відповідають кошти, отримані позивачем від фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ Артель та ТОВ ЮКК Зевс .

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 04.04.2018 у справі №826/9295/16 (адміністративне провадження №К/9901/25033/18).

Суд також враховує, що позивач у 2013-2014 роках подавав звіти з податку на прибуток приватних підприємств, які були прийняті податковим органом без зауважень, про що свідчать копії квитанцій про прийняття звітів.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону №996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону №996-XIV).

Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування податкової звітності виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкової звітності, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю платника податків; фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Відповідач вказав, що кошти отримані позивачем від фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є безповоротною фінансовою допомогою, оскільки ці особи не мали взаємовідносин із ТОВ СКС або закупівля товарів проводилась за готівку, в той час як позивач на підтвердження господарських відносин з даними особами надав розрахункові документи про безготівкову оплату товарів.

В матеріалах справи містяться: типові договори, які ТОВ СКС укладало з фізичними особами-підприємцями, в тому числі і з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; податкові накладні; видаткові накладні; акти звірок; платіжні доручення та виписки з банківського рахунку ТОВ СКС . Дані документи підтверджують факт придбання вказаними фізичними особами-підприємцями у ТОВ СКС побутової техніки та перераховування на банківський рахунок ТОВ СКС коштів в рахунок оплати за побутову техніку, придбану у ТОВ СКС . Тому відсутні підстави вважати кошти, отримані позивачем від вказаних осіб безповоротною фінансовою допомогою.

Факт переходу права власності вказаних осіб на придбану у ТОВ СКС побутову техніку підтверджується також видатковими накладними до яких у податкового органу не виникло жодних претензій. При цьому, відповідно до пункту 2.6 Типового договору поставки, право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання накладної. Дана обставина спростовує висновок відповідача про неотримання побутової техніки вказаними фізичними особами-підприємцями.

Відповідач в обґрунтування власної позиції посилається на пояснення фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які були відібрані співробітниками ОУ ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві. Однак, суд вважає вказані пояснення суперечливими, адже фізичні особи-підприємці Бочаров В.В. та Клименок П.М . подали до суду пояснення за змістом протилежні поясненням, що надавались ними співробітникам ОУ ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві. Тому, суд не може вважати вказані пояснення беззаперечними доказами відсутності господарських операцій ТОВ СКС із вказаними фізичними особами-підприємцями.

Кошти отримані ТОВ СКС від окремих фізичних осіб відповідач вважає, безповоротною фінансовою допомогою з огляду неможливість ідентифікації таких фізичних осіб, адже з ними не укладались письмові договори та невідомий їх реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Щодо вказаних доводів, то суд зазначає наступне.

В силу пункту 70.1 статті 70 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).

Фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов`язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному органу державної податкової служби облікову картку фізичної особи - платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред`явити документ, що посвідчує особу. Фізична особа несе відповідальність згідно із законом за достовірність інформації, що подається для реєстрації у Державному реєстрі (пункт 70.5 статті 70 ПК України).

Підстави для обов`язкового використання юридичними особами незалежно від організаційно-правових форм реєстраційних номерів облікової картки платників податків в усіх документах, які містять інформацію про об`єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків визначені пунктом 70.12 статті 70 ПК України.

Судом встановлено, що продаж товару ТОВ СКС фізичним особам здійснювався на умовах публічного договору, який серед істотних умов правочинну не вимагає письмової форми. При розрахунках за отриманий товар покупцями вносились кошти через банківські установи. При розрахунках фіксувались лише прізвище, ім`я, по-батькові покупця з слів фізичних осіб.

Відповідно до розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України 01.06.2011 №174 касові документи мають містити такі обов`язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

До обов`язкових реквізитів касових документів, які оформляються для зарахування суми готівки на відповідні рахунки (крім зазначених вище), також належать номер рахунку отримувача та найменування і код банку отримувача.

Так, вказаною Інструкцією не передбачено права та обов`язку банківських установ вимагати від платника (в даному випадку покупця) продукції будь-яких інших відомостей, що ідентифікують платника крім його імені (найменування).

Оскільки в ході перевірки досліджені видаткові накладні та інші документи, що вказують на реальність господарських операцій між ТОВ СКС і певними фізичними особами покупцями товару, суд вважає недоведеними висновки відповідача про відсутність фактів отримання товарів та переходу права власності на такі товари від продавця ТОВ СКС до таких фізичних осіб.

Крім того, заслуговує на увагу наявність суперечностей у висновках відповідача в цій частині. Зокрема, в переліку фізичних осіб, яких неможливо ідентифікувати, є ОСОБА_7 (сума операції з ТОВ СКС 1680 грн), яка згідно матеріалів справи зареєстрована як фізична особа-підприємець, та саме в статусі фізичної особи-підприємця купувала у позивача побутову техніку, що підтверджується матеріалами справи (т. 1 а.с. 79-81).

Надаючи юридичну оцінку посиланням відповідача на неналежне оформлення наданих позивачем товарно-транспортних накладних як на підставу неможливості їх використання для цілей бухгалтерського й податкового обліку, суд виходить із правової позиції, викладеної Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а (адміністративне провадження К/9901/8403/18).

Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд зазначає, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Слід враховувати, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі товарно-транспортних накладних, на що на обґрунтування своєї позиції посилається відповідач (зазначення у графі продукція - побутова техніка, без найменування товарів; зазначення в товарно-транспортних накладних населеного пункту призначення без вулиці і номеру будинку), не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте, як у спірному випадку, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій. За умови встановлення факту перевезення товару у процесі його поставки від заявлених контрагентів порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару.

Таким чином, висновки відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Щодо висновку відповідача про отримання ТОВ СКС безоплатної фінансової допомоги від ТОВ Артель та ТОВ ЮКК Зевс , то суд вказує таке.

Вказаний висновок відповідач обґрунтовує тим, що під час перевірки позивачем не надано документів на підтвердження господарських взаємовідносин із цими товариствами, а у діяльності цих підприємств є ознаки фіктивності.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ СКС повідомило перевіряючих, що документи, що підтверджують господарські взаємовідносини з ТОВ Артель та ТОВ ЮКК Зевс були вилучені слідчим СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Гошовським В.М. в ході обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва Шаховніної М.О. від 09.07.2014 у справі №758/7959/14-к.

Згідно наявної в матеріалах справи копії протоколу огляду місця події від 28.07.2014 згідно протоколу обшуку від 23.07.2014 вилучені фінансово-господарські документи ТОВ СКС щодо ТОВ Артель та ТОВ ЮКК Зевс , а саме: договори поставки, видаткові накладні, доручення, податкові накладні (т. 2 а.с. 159-170).

Відповідно до пункту 44.5 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Разом з цим нормами ПК України не передбачено обов`язок платника податків у разі вилучення документів правоохоронними органами повідомляти контролюючий орган. При цьому таке вилучення документів згідно з нормами Кримінального процесуального кодексу України є процесуальною дією слідчого, прокурора або суду і не вважається втратою документів.

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки (пункт 85.2 статті 85 ПК України).

Разом з тим відповідно до пункту 85.9 статті 85 ПК України у разі, коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Аналогічна позиція викладена в листі ДФС України від 28.07.2016 №16291/6/99-99-14-03-03-15 01.08.2016.

Отже, відповідач міг подати відповідний письмовий запит до СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з метою дослідження первинних документів, складених за результатами господарських операцій ТОВ СКС із ТОВ Артель та ТОВ ЮКК Зевс . Однак, відповідач не використав даної можливості, а лише констатував факт неподання ТОВ СКС жодних первинних документів для підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ Артель та ТОВ ЮКК Зевс .

В обґрунтування неможливості здійснення господарських операцій між ТОВ СКС та ТОВ Артель відповідач зазначає, що: стан платника - 7 до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 19.02.2015 (причини анулювання - 37 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей); кількість працюючих -1; декларацію по податку на прибуток та баланс підприємства за 2014 рік до ДПІ не подано; СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32014100070000023 від 24.03.2014 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, а саме, що службові особи ТОВ Артель , діючи в порушення норм податкового законодавства у період з 01.01.2013 по 31.12.2013 на підставі отриманих від невстановлених осіб недостовірних (підроблених) первинних документів, безпідставно внесли до податкових зобов`язань фінансово-господарські операції з постачання в адресу підприємств з явними ознаками фіктивності, а саме: ТОВ Авант буд , ТОВ Норт бізнес альянс , ТОВ Арагон Трейд ; контрагенти ТОВ Артель здійснюють діяльність в порушення вимог податкового законодавства.

Стверджуючи про неможливість здійснення господарських операцій між ТОВ СКС та ТОВ ЮКК Зевс відповідач зазначає, що: кількість працюючих -1; свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 02.07.2014 (причини анулювання - 23 - надання декларацій про відсутність поставок); декларацію по податку на прибуток та баланс підприємства за 2014 рік до ДПІ не подано; контрагенти ТОВ ЮКК Зевс здійснюють діяльність в порушення вимог податкового законодавства.

Також відповідачем в акті перевірки складено схеми згідно яких ланцюжок постачання побутової техніки від ТОВ СКС закінчується на ТОВ Артель та ТОВ ЮКК Зевс .

Крім того, відповідач вказує, що ТОВ Артель та ТОВ ЮКК Зевс , а також фізичні особи-підприємці, які були контрагентами позивача в період, який охопила перевірка не подали до податкових органів за місцем реєстрації повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані із оподаткуванням, або через які провадиться діяльність (їх появу чи зміну) (ф. №20-ОПП). Отже, у даних контрагентів покупців відсутні будь-які об`єкти, транспортні засоби, будинки, споруди, склади, земельні ділянки, магазини та інше.

Суд не вважає вказані доводи відповідача беззаперечними доказами нереальності господарських операції ТОВ СКС із вказаними контрагентами, зважаючи на наступне.

Податковим органом в ході судового розгляду справи не доведено, що ТОВ Артель на момент вчинення господарських операції з позивачем мало стан платника - 7 до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Відповідачем не доведено й того, що станом на момент вчинення господарських операції з позивачем у ТОВ Артель та ТОВ ЮКК Зевс працювала одна особа, а також те, що вказані підприємства були позбавлені можливості залучити трудові ресурси на підставі цивільно-правових договорів.

Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ Артель анульовано 19.02.2015, тобто після здійснення господарських взаємовідносин з позивачем.

Відповідачем не доведено, що матеріали кримінального провадження №32014100070000023 від 24.03.2014 містять будь-які докази нереальності господарських операцій ТОВ СКС та ТОВ Артель .

Відсутність доказів подальшого продажу чи іншого використання у власній господарській діяльності придбаної ТОВ Артель та ТОВ ЮКК Зевс у позивача побутової техніки не може беззаперечно свідчити про нереальність операцій з придбання таких товарів у позивача.

Крім того, ухвалою ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 25.07.2014 (11-сс/796/1404/2014), залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07.08.2014, задоволено клопотання слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Величко В.В. та накладено арешт на тимчасове вилучене під час обшуку 23.07.2014 в нежилому приміщенні за адресою м. Київ, вул. Пост-Волинська, 7 майно, яке належить ТОВ Артель (код ЄДРПОУ 22948538): газові плити Gefest різних модифікацій в кількості 315 шт.; холодильники SNAIGE різних модифікацій в кількості 193 шт. Згідно даної ухвали 23.07.2014 органом досудового слідства на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 09.07.2014 проведено обшук в приміщеннях ТОВ Артель за адресою: м. Київ, вул. Пост- Волинська, 7 в ході якого вилучено матеріальні цінності: холодильники та газові плити. Тобто, дана ухвала підтверджує наявність у ТОВ Артель як приміщень для здійснення господарської діяльності, так і наявність побутової техніки, яка могла використовуватись ТОВ Артіль для здійснення господарської діяльності.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 у справі №810/1015/15, яка набрала законної сили, задоволено позов ТОВ Артель до Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.10.2014 №0001142204, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 148893,75 грн. Даною постановою підтверджено фактичне провадження ТОВ Артель господарської діяльності в період з 01.04.2011 по 31.12.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2014 у справі №826/11035/14, яка набрала законної сили, скасовано рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 02.07.2014 №137/26-56-15-01-35 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ ЮКК Зевс .

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від №757/24800/15-к від 24.07.2015 задоволено клопотання представника ТОВ ЮКК Зевс Яковюк Лілії Юріївни про скасування арешту майна. Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.05.2015 на грошові кошти, що знаходяться на рахунках ТОВ ЮКК ЗЕВС : № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , відкритих у ПАТ КБ ПРЕМІУМ (МФО 339555), юридична адреса м. Київ, вул. Бастіонна, 1/36, та зупинення видаткових операцій по рахунках. У даній ухвалі суд зазначає, що: рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2014 визнано протиправними дії ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, що виразились у проведенні зустрічної звірки ТОВ ЮКК Зевс , результати якої оформлені Довідкою від 24.06.2014 №329/26-56-22-03-09/37727193 Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ ЮКК Зевс щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2013 по 31.05.2014 , на яку посилається слідчий. Крім того, у вказаному судовому рішенні зазначено, що у вказаній довідці неправомірно зазначено висновки щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій між ТОВ ЮКК Зевс та його контрагентами за вказаний період .

В ухвалі слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Вовк С.В. від 02.09.2014 у справі №757/23736/14-к з посиланням на відповідні матеріали справи зазначено, що: ТОВ ЮКК ЗЕВС є юридичною особою, здійснює свою господарську діяльність на підставі статуту, затвердженого Загальними Зборами учасників Товариства Протокол №18 від 10.04.2014 (а.с. 6-25), ліцензії Міністерства економічного розвитку і торгівлі України серія АЕ №269739 від 11.03.2014 (а.с. 38), ліцензії Служби безпеки України серія АЕ №186561 від 21.05.2014 (а.с. 39). ТОВ ЮКК ЗЕВС має штат працівників, що підтверджується наказами по підприємству та трудовими книжками працівників (а.с. 40-63). Також з боку ТОВ ЮКК ЗЕВС надані копії інвойсів та інші документи на іноземній мові щодо господарської діяльності останнього (а.с. 64-140) .

Неподання ТОВ Артель та ТОВ ЮКК Зевс декларацій з податку на прибуток та баланс підприємства за 2014 рік до ДПІ та наявність порушень вимог податкового законодавства у діяльності контрагентів ТОВ Артель та ТОВ ЮКК Зевс , виходячи із принципу особистої відповідальності за правопорушення жодним чином не свідчить про порушення вимог податкового законодавства ТОВ СКС .

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14).

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

Разом з цим, позивачем надано до суду: копії податкових накладних, реєстри видаткових накладних, видаткові накладні, акти взаємних звірок, виписки з банківського рахунку про оплату.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем та його контрагентами розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Отже, висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства під час взаємовідносин із ТОВ Артель та ТОВ ЮКК Зевс відповідач дійшов ґрунтуючись виключно на припущеннях щодо наявності ознак фіктивності в діяльності ТОВ Артель ТОВ ЮКК Зевс , без проведення аналізу первинних документів, складених за наслідками таких взаємовідносин, хоча мав можливість вжити заходів для дослідження таких документів.

Суд зазначає, що констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки).

Зазначене є порушенням пункту 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, згідно якого факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Наведені обставини в сукупності також спростовують висновок відповідача про те, що оскільки не відбувалось фактичного відвантаження позивачем побутової техніки вказаним контрагентам позивача не можливо встановити й мету отримання коштів позивачем від таких контрагентів. Так, відповідачем не спростовано належними доказами відсутність фактичного здійснення позивачем господарських операцій з вказаними контрагентами, а позивачем доведено, що вказані кошти отримані ним не як безповоротна фінансова допомога, а як оплата за побутову техніку про що вказано у відповідних первинних документах.

Вирішуючи спір, суд також вважає за необхідне зазначити, що податок, по суті, являє собою інструмент владного впливу держави в суспільних інтересах, оскільки є соціальним обов`язком, від виконання якого залежить суспільний розвиток. У процесі нормативного регулювання оподаткування важливим є забезпечення справедливого балансу інтересів держави та платника податків, адже можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних ним дій має фундаментальне значення для правильності його застосування, а у випадку неоднозначності нормативних приписів підлягає застосуванню підхід, відповідно до якого істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника.

Згідно частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 №3477-ІV визначено, що суди при розгляді справ застосовують практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 у справі Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. На думку суду, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу якості закону , передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Як також наголосив Європейський суд з прав людини в рішенні від 26.06.2014 у справі Суханов та Ільченко проти України (заяви №68385/10 та №71378/10), перша і найбільш важлива вимога статті 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету в інтересах суспільства . Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто справедливого співвідношення між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини. Такий баланс не досягнутий, якщо особа чи особи у справі мали нести індивідуальні або додаткові обов`язки.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач при визначенні позивачу спірної суми податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств , виходив з висновків акту перевірки, які містять суперечності, а тому не можуть вважатись обґрунтованими.

Більше того, в результаті перевірки ГУ ДФС у м. Києві не встановлено порушення ТОВ СКС по податку на додану вартість. При цьому коли позивач отримував кошти за товар, то він відображував у своїй звітності зобов`язання, а контролюючий орган, встановивши, що має місце надання фінансової допомоги, повинен був би зменшити зобов`язання, але цього не зробив.

Наведене у сукупності свідчить, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Згідно частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для прийняття відносно позивача оскаржуваного ним рішення.

В ході судового розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень беззаперечно не довів правомірності податкового повідомлення-рішення №0004441402 від 03.08.2016, натомість доводи позивача про його скасування є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнається судом протиправним та підлягає скасуванню.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного у справі платіжного доручення №360 від 08.11.2016 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 61689,35 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю СКС до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0004441402 від 03.08.2016.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СКС судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 61689,35 грн (шістдесят одна тисяча шістсот вісімдесят дев`ять гривень тридцять п`ять копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього ж Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю СКС (місцезнаходження юридичної особи: 04128, місто Київ-128, вулиця Туполева, будинок 19; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 32210427).

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04655, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39479227).

Суддя О.М. Чудак