Постанова

від 20.01.2021 по справі 826/17525/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17525/16 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г. В.

суддів: Мєзєнцева Є.І., Парінова А. Б.

за участю секретаря Масловської К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року

у справі № 826/17525/16 (розглянуто у порядку письмового провадження)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СКС

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

(правонаступник Головне управління Державної податкової служби у місті Києві)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2016 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю СКС (надалі - позивач, ТОВ СКС ) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004441402 від 03.08.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 4112623 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача викладені в акті перевірки №311/26-15-14-02-04/32210427 від 15.07.2016 є необґрунтованими в частині встановлених в ході перевірки порушень ТОВ "СКС" вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) під час формування податкових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств. Позивач вказує на безпідставну констатацію відповідачем факту отримання ТОВ "СКС" безповоротної фінансової допомоги в сумі 17800498 грн за рахунок отримання оплати за товар від фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ "Артель" та ТОВ "Юридично-консалтингова компанія "Зевс" (ТОВ "ЮКК "Зевс"), які здійснювали оплату за товар, однак товар не отримували. В спростування даного висновку відповідача позивач зазначає, що жодних правочинів спрямованих на отримання безповоротної фінансової допомоги ТОВ "СКС" не укладалось, при цьому позивачем надані первинні документи, які підтверджують реальність операцій з продажу товару відповідним особам.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю СКС - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0004441402 від 03.08.2016.

Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 61689,35 грн (шістдесят одна тисяча шістсот вісімдесят дев`ять гривень тридцять п`ять копійок).

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням, Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що кошти отримані позивачем від фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є безповоротною фінансовою допомогою, оскільки ці особи не мали взаємовідносин із ТОВ "СКС" або закупівля товарів проводилась за готівку, в той час як позивач на підтвердження господарських відносин з даними особами надав розрахункові документи про безготівкову оплату товарів. Крім того, апелянт зазначає, що кошти отримані позивачем від від ТОВ "Артель" та ТОВ "ЮКК "Зевс", також є безповоротною фінансовою допомогою, оскільки під час перевірки позивачем не надано документів на підтвердження господарських взаємовідносин із цими товариствами, а у діяльності цих підприємств є ознаки фіктивності. Також, відповідач вказав на порушення правил оформлення товарно-транспортних накладних, відсутність у контрагентів позивача засобів для здійснення господарської діяльності та неспроможність встановити мету отримання ТОВ "СКС" коштів від покупців.

В судовому засіданні 11 листопада 2020 року судом прийнято рішення про продовження процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на 15 днів.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Так, в судовому засіданні представник позивача (директор ТОВ "СКС") заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду залишити без змін.

Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що співробітниками ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "СКС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт №99/26-15-14-02-04/32210427 від 24.03.2016 року (надалі - акт перевірки).

В акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення: підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137 ПК України, статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (Закон №996-XIV) шляхом заниження податку на прибуток підприємства, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 3290098 грн, в тому числі за 2013 рік - 1634157 грн, за 2014 рік - 1655941 грн.

На підставі висновків викладених у акті перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0004441402 від 03.08.2016, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 4112623 грн, в тому числі на 3290098 грн за податковим зобов`язанням, 822525 грн - штрафні санкції.

Позивачем подано скаргу до ДФС України на податкове повідомлення-рішення №0004441402 від 03.08.2016 року. Однак, рішенням ДФС України №21957/6/99-99-11-01-01-25 від 10.10.2016 року залишено податкове повідомлення-рішення №0004441402 від 03.08.2016 року без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті перевірки ГУ ДФС у м. Києві не встановлено порушення ТОВ "СКС" по податку на додану вартість. При цьому коли позивач отримував кошти за товар, то він відображував у своїй звітності зобов`язання, а контролюючий орган, встановивши, що має місце надання фінансової допомоги, повинен був би зменшити зобов`язання, але цього не зробив.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом частини першої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податок на прибуток підприємств Податкового кодексу України.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій). Згідно з пунктом 5 Положення дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Пункти 5 - 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, визначають, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, об`єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені ПК України. Обов`язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів.

За правилами підпункту а пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного прибутку підприємства, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов`язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презумується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Слід враховувати, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та визначення оподатковуваного прибутку, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Водночас, кожна з наведених вище обставин не може бути самостійним та беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Апелянт зазначає, що кошти отримані позивачем від фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є безповоротною фінансовою допомогою, оскільки ці особи не мали взаємовідносин із ТОВ "СКС" або закупівля товарів проводилась за готівку, в той час як позивач на підтвердження господарських відносин з даними особами надав розрахункові документи про безготівкову оплату товарів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що між позивачем (постачальник) та фізичними особами-підприємцями, в тому числі і з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (Покупці) укладені типові договори купівлі-продажу.

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.4 Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві товар відповідної якості, а Покупець зобов`язується прийняти Товар згідно видаткових документів та здійснити його оплату на умовах даного Договору. Предметом постачання, товаром, є побутові вироби в асортименті, кількості, за ціною, які зазначені у рахунку-фактурі. Поставка товару здійснюється не пізніше 3 (трьох) днів з моменту зарахування 100% суми вартості товару на поточний рахунок Постачальника. Доставка товару здійснюється за домовленістю сторін.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду першої інстанції: Акти звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 р.; платіжні доручення; видаткова накладна №00673 від 13.05.2014 р. на загальну суму з ПДВ 6500,00 грн; банківські виписки та інші документи (стор. 57 - 72 том І).

Апелянт посилається, що позивач не мав права укладати усний договір, оскільки за таким договором не можливо ідентифікувати покупців товару.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами під час їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Колегія суддів звертає увагу, що факт переходу права власності вказаних осіб на придбану в ТОВ "СКС" побутову техніку підтверджується також видатковими накладними до яких у контролюючого органу не виникло жодних претензій. При цьому, відповідно до пункту 2.6 Типового договору поставки, право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання накладної.

Апелянт в обґрунтування власної позиції посилається на пояснення фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які були відібрані співробітниками ОУ ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено судом першої інстанції, що фізичні особи-підприємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду першої інстанції пояснення, в яких зазначено, що мали взаємовідносини з позивачем та придбали протягом 2013 -2014 років товари (побутову техніку) (стор. 5- 8 том IV).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом не доведено, що кошти отримані ТОВ "СКС" від окремих фізичних осіб можна вважати безповоротною фінансовою допомогою з огляду неможливість ідентифікації таких фізичних осіб, адже з ними не укладались письмові договори та невідомий їх реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Так, відповідно до розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України 01.06.2011 №174 касові документи мають містити такі обов`язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

До обов`язкових реквізитів касових документів, які оформляються для зарахування суми готівки на відповідні рахунки (крім зазначених вище), також належать номер рахунку отримувача та найменування і код банку отримувача.

Колегія суддів звертає увагу, що Інструкцією не передбачено права та обов`язку банківських установ вимагати від платника (в даному випадку покупця) продукції будь-яких інших відомостей, що ідентифікують платника крім його імені (найменування).

Під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції контролюючим органом не спростовано реальність господарських операцій між ТОВ "СКС" і певними фізичними особами покупцями товару, а відповідачем не доведено про відсутність фактів отримання товарів та переходу права власності на такі товари від продавця ТОВ "СКС" до таких фізичних осіб.

Крім того, у акті перевірки містяться суперечливі відомості, зокрема в переліку фізичних осіб, яких неможливо ідентифікувати, є ОСОБА_6 (сума операції з ТОВ "СКС" 1680 грн), яка згідно матеріалів справи зареєстрована як фізична особа-підприємець, та саме в статусі фізичної особи-підприємця купувала у позивача побутову техніку, що підтверджується матеріалами справи (стор. 79-81 том І).

Колегія суддів відхиляє твердження контролюючого органу на дефектність в оформленні товарно-транспортних накладних, оскільки даний документ не може впливати на оцінку правовідносини між контрагентом та позивачем та свідчити про нереальність господарських операцій між ними, оскільки згідно з умовами розглядуваних договорів позивач не був учасником транспортного процесу (договору експедиційних (транспортних) послуг), а умови укладення та виконання зазначених вище договорів не передбачали ані здійснення позивачем контролю за перевезенням товару, ані проведення ним розрахунків за перевезення вантажу.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 серпня 2020 року по справі № 804/5374/17, від 11 вересня 2018 року по справах №820/477/18, №815/6105/17, справа №821/995/17, №823/2247/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Щодо висновку контролюючого органу про отримання ТОВ "СКС" безоплатної фінансової допомоги від ТОВ "Артель" та ТОВ "ЮКК "Зевс", колегія суддів зазначає наступне.

Так, в акті перевірки зазначено, що ТОВ "СКС" повідомило перевіряючих, що документи, що підтверджують господарські взаємовідносини з ТОВ "Артель" та ТОВ "ЮКК "Зевс" були вилучені слідчим СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Гошовським В.М. в ході обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва Шаховніної М.О. від 09.07.2014 року по справі №758/7959/14-к.

Згідно наявної в матеріалах справи копії протоколу огляду місця події від 28.07.2014 року та протоколу обшуку від 23.07.2014 року вбачається, що слідчим вилучені фінансово-господарські документи ТОВ "СКС" щодо ТОВ "Артель" та ТОВ "ЮКК "Зевс", а саме: договори поставки, видаткові накладні, доручення, податкові накладні (стор. 159-170 том ІІ).

Відповідно до пункту 44.5 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Разом з цим нормами ПК України не передбачено обов`язок платника податків у разі вилучення документів правоохоронними органами повідомляти контролюючий орган. При цьому таке вилучення документів згідно з нормами Кримінального процесуального кодексу України є процесуальною дією слідчого, прокурора або суду і не вважається втратою документів.

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки (пункт 85.2 статті 85 ПК України).

Згідно пункту 85.9 статті 85 ПК України у разі, коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючий орган не був позбавлений права надіслати відповідний письмовий запит до СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з метою дослідження первинних документів, складених за результатами господарських операцій ТОВ "СКС" із ТОВ "Артель" та ТОВ "ЮКК "Зевс".

Проте, як свідчать матеріали справи контролюючий орган не скористався наданим правом, а лише констатував факт неподання ТОВ "СКС" жодних первинних документів для підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Артель" та ТОВ "ЮКК "Зевс".

Крім того, апелянт посилається про неможливості здійснення господарських операцій між ТОВ "СКС" та ТОВ "Артель", оскільки останній мав стан платника - 7 до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 19.02.2015 року (причини анулювання - 37 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей); кількість працюючих -1; декларацію по податку на прибуток та баланс підприємства за 2014 рік до ДПІ не подано; СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32014100070000023 від 24.03.2014 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, а саме, що службові особи ТОВ "Артель", діючи в порушення норм податкового законодавства у період з 01.01.2013 по 31.12.2013 на підставі отриманих від невстановлених осіб недостовірних (підроблених) первинних документів, безпідставно внесли до податкових зобов`язань фінансово-господарські операції з постачання в адресу підприємств з явними ознаками фіктивності, а саме: ТОВ "Авант буд", ТОВ "Норт бізнес альянс", ТОВ "Арагон Трейд"; контрагенти ТОВ "Артель" здійснюють діяльність в порушення вимог податкового законодавства.

Стверджуючи про неможливість здійснення господарських операцій між ТОВ "СКС" та ТОВ "ЮКК "Зевс" відповідач зазначає, що: кількість працюючих -1; свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 02.07.2014 (причини анулювання - 23 - надання декларацій про відсутність поставок); декларацію по податку на прибуток та баланс підприємства за 2014 рік до ДПІ не подано; контрагенти ТОВ "ЮКК "Зевс" здійснюють діяльність в порушення вимог податкового законодавства.

Також, контролюючим органом в акті перевірки складено схеми згідно яких ланцюжок постачання побутової техніки від ТОВ "СКС" закінчується на ТОВ "Артель" та ТОВ "ЮКК "Зевс".

Крім того, відповідач вказує, що ТОВ "Артель" та ТОВ "ЮКК "Зевс", а також фізичні особи-підприємці, які були контрагентами позивача в період, який охопила перевірка не подали до податкових органів за місцем реєстрації повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані із оподаткуванням, або через які провадиться діяльність (їх появу чи зміну) (ф. №20-ОПП). Отже, у даних контрагентів покупців відсутні будь-які об`єкти, транспортні засоби, будинки, споруди, склади, земельні ділянки, магазини та інше.

Під час розгляду справи контролюючим органом не доведено, що ТОВ "Артель" на момент вчинення господарських операції з позивачем мало стан платника - 7 до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей та не могло здійснювати господарські операції.

Контролюючим органом під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції не доведено й того, що станом на момент вчинення господарських операції з позивачем у ТОВ "Артель" та ТОВ "ЮКК "Зевс" відсутні трудові ресурси, а також те, що вказані підприємства були позбавлені можливості залучити трудові ресурси на підставі цивільно-правових договорів.

Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Артель" анульовано 19.02.2015, тобто після здійснення господарських взаємовідносин з позивачем, а отже дана обставина не свідчить про безтоварність операції.

Відповідачем не доведено, що матеріали кримінального провадження №32014100070000023 від 24.03.2014 містять будь-які докази нереальності господарських операцій ТОВ "СКС" та ТОВ "Артель".

Відсутність доказів подальшого продажу чи іншого використання у власній господарській діяльності придбаної ТОВ "Артель" та ТОВ "ЮКК "Зевс" у позивача побутової техніки не може беззаперечно свідчити про нереальність операцій з придбання таких товарів у позивача.

Крім того, ухвалою ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 25.07.2014 (11-сс/796/1404/2014), залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07.08.2014, задоволено клопотання слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Величко В.В. та накладено арешт на тимчасове вилучене під час обшуку 23.07.2014 в нежилому приміщенні за адресою м. Київ, вул. Пост-Волинська, 7 майно, яке належить ТОВ "Артель"" (код ЄДРПОУ 22948538): газові плити Gefest різних модифікацій в кількості 315 шт.; холодильники SNAIGE різних модифікацій в кількості 193 шт. Згідно даної ухвали 23.07.2014 органом досудового слідства на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 09.07.2014 проведено обшук в приміщеннях ТОВ "Артель" за адресою: м. Київ, вул. Пост- Волинська, 7 в ході якого вилучено матеріальні цінності: холодильники та газові плити. Тобто, дана ухвала підтверджує наявність у ТОВ "Артель", як приміщень для здійснення господарської діяльності, так і наявність побутової техніки, яка могла використовуватись ТОВ "Артіль" для здійснення господарської діяльності.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 року по справі №810/1015/15, яка набрала законної сили, задоволено позов ТОВ "Артель" до Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.10.2014 №0001142204, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 148893,75 грн. Даною постановою підтверджено фактичне провадження ТОВ "Артель" господарської діяльності в період з 01.04.2011 по 31.12.2013.

Так, Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2014 року по справі №826/11035/14, яка набрала законної сили, скасовано рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 02.07.2014 №137/26-56-15-01-35 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "ЮКК "Зевс".

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від №757/24800/15-к від 24.07.2015 задоволено клопотання представника ТОВ "ЮКК "Зевс" Яковюк Лілії Юріївни про скасування арешту майна. Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.05.2015 на грошові кошти, що знаходяться на рахунках ТОВ "ЮКК "ЗЕВС": № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , відкритих у ПАТ "КБ "ПРЕМІУМ" (МФО 339555), юридична адреса м. Київ, вул. Бастіонна, 1/36, та зупинення видаткових операцій по рахунках. У даній ухвалі суд зазначає, що: "рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2014 визнано протиправними дії ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, що виразились у проведенні зустрічної звірки ТОВ "ЮКК "Зевс", результати якої оформлені Довідкою від 24.06.2014 №329/26-56-22-03-09/37727193 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "ЮКК "Зевс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2013 по 31.05.2014", на яку посилається слідчий. Крім того, у вказаному судовому рішенні зазначено, що у вказаній довідці неправомірно зазначено висновки щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій між ТОВ "ЮКК "Зевс" та його контрагентами за вказаний період".

В ухвалі слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Вовк С.В. від 02.09.2014 у справі №757/23736/14-к з посиланням на відповідні матеріали справи зазначено, що: "ТОВ "ЮКК "ЗЕВС" є юридичною особою, здійснює свою господарську діяльність на підставі статуту, затвердженого Загальними Зборами учасників Товариства Протокол №18 від 10.04.2014 (а.с. 6-25), ліцензії Міністерства економічного розвитку і торгівлі України серія АЕ №269739 від 11.03.2014 (а.с. 38), ліцензії Служби безпеки України серія АЕ №186561 від 21.05.2014 (а.с. 39). ТОВ "ЮКК "ЗЕВС" має штат працівників, що підтверджується наказами по підприємству та трудовими книжками працівників (а.с. 40-63). Також з боку ТОВ "ЮКК "ЗЕВС" надані копії інвойсів та інші документи на іноземній мові щодо господарської діяльності останнього (а.с. 64-140)".

Неподання ТОВ "Артель" та ТОВ "ЮКК "Зевс" декларацій з податку на прибуток та баланс підприємства за 2014 рік до ДПІ та наявність порушень вимог податкового законодавства у діяльності контрагентів ТОВ "Артель" та ТОВ "ЮКК "Зевс", виходячи із принципу особистої відповідальності за правопорушення жодним чином не свідчить про порушення вимог податкового законодавства ТОВ "СКС".

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14).

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

Разом з цим, позивачем надано до суду: копії податкових накладних, реєстри видаткових накладних, видаткові накладні, акти взаємних звірок, виписки з банківського рахунку про оплату.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем та його контрагентами розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Таким чином, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства під час взаємовідносин із ТОВ "Артель" та ТОВ "ЮКК "Зевс" відповідач дійшов ґрунтуючись виключно на припущеннях щодо наявності ознак фіктивності в діяльності ТОВ "Артель" ТОВ "ЮКК "Зевс", без проведення аналізу первинних документів, складених за наслідками таких взаємовідносин, хоча мав можливість вжити заходів для дослідження таких документів.

Судом першої інстанції встановлено, а апелянтом не спростовано, що спірні господарські операції є реальними та підтверджуються долученими позивачем до матеріалів справи належним чином оформленими копіями первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Вищезазначені документи містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне їх здійснення.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що останні складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з дотриманням положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року по справі № 815/2066/16, від 13 жовтня 2020 року по справі № 0340/1408/18 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Щодо неподання звітності до контролюючого органу за певний період контрагентом позивача, отримання податковим органом інформації, яка не відповідає податковій звітності контрагентів позивача, слід звернути увагу на те, що позивач не вправі відповідати за дії своїх контрагентів. Тим більше, дії інших платників податків по ланцюгу контрагентів, з якими, в свою чергу, мали відносини контрагенти позивача, не можуть впливати на права та обов`язки позивача у даній справі.

Так, у постановах від 19 квітня 2019 року (справа №826/1392/17), від 12 лютого 2020 року (справа №813/3577/13-а), від 20 березня 2020 року (справа №560/3956/18), від 2 липня 2020 року (справа №560/711/19), від 2 квітня 2020 року (справа №160/93/19) тощо Верховний Суд вказав, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що й зазначені в специфікаціях, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Колегія суддів у цій справі не вбачає підстав для відступу від наведених висновків Верховного Суду, проте наголошує, що визначальним є саме можливість дійти за наслідками дослідження первинних документів беззаперечного висновку, що відповідна господарська операція, з урахуванням її характеру, дійсно мала місце.

Під час розгляду справи контролюючим органом не надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження встановлення ним сумнівних дій (позивача та його контрагентів) щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань, у тому числі, податку на прибуток.

Щодо посилань відповідача на наявність кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частини 2 статті 205 Кримінального кодексу України, в межах досудового розслідування якого встановлено непричетність до фінансово-господарської діяльності контрагента позивача та протоколи допитів свідків.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

А тому колегія суддів вважає посилання відповідача на відомості щодо контрагентів, отримані в межах кримінальних проваджень та допити свідків, як на підставу порушення позивачем норм податкового законодавства необґрунтованими, оскільки вищезазначені акти не є вироком суду в розумінні статті 369 Кримінального процесуального кодексу України.

До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18 березня 2020 року по справі №826/18952/14, від 08 жовтня 2020 року по справі № 816/1909/18 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в межах кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга апелянта є необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень прийнято у відповідності до вимог законодавства.

Крім того, колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву (запереченню) на позовну заяву, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення.

Головуючий суддя: Г. В. Земляна

Судді: Є. І. Мєзєнцев

А. Б. Парінов

Повний текст постанови складено 21 січня 2021 року.