Рішення

від 13.04.2020 по справі 910/1738/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.04.2020Справа № 910/1738/20

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код 00135390)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмотек Корпорейшн" (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 19; ідентифікаційний код 37499739)

про стягнення 58 315, 44 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмотек Корпорейшн", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача 58 315, 44 грн штрафних санкцій у зв`язку з порушенням відповідачем встановлених договором № 09/03/1319-МТР від 26.09.2018 термінів поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 позовну прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

03.03.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що порушення строків поставки товару не було оскільки сторони приходили до спільної згоди шляхом зміни умов договору № 09/03/1319-МТР від 26.09.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів доплати (оригінал платіжного доручення) судового збору у розмірі 75, 00 грн.

10.04.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача на виконання вимог ухвали суду від 30.03.2020 надішли докази доплати судового збору у розмірі 75, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 продовжено розгляд справи № 910/1738/20 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмотек Корпорейшн" про стягнення 58 315, 44 грн.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.09.2018 між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пневмотек Корпорейшн" (продавець) укладено договір № 09/03/1319-МТР купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати продукцію у власність покупцю, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Відповідно до п. 1.2. договору асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені в додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною договору.

Ціни на товар встановлюються у національній валюті та вказуються у відповідних додатках до цього договору, загальна вартість товару за цим договором складається із сукупної вартості товару згідно з додатками (п. 3.1. договору).

Оплата вартості товару здійснюється на умовах визначених додатками після отримання покупцем примірника належним чином підписаного сторонами оригіналу договору (п. 3.2. договору).

Згідно з п. 5.1.-5.3. договору продавець зобов`язується передати покупцю товар у строк та на умовах, визначених цим договором та відповідними додатками до цього договору.

Товар приймається по кількості, якості, комплектності, цілісності тари/упаковки, відповідності маркування та згідно зі специфікацією, що міститься у відповідному додатку до цього договору.

Датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено додатками до договору та/або додатковими угодами.

Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним актом приймання-передачі товару.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання сторонами без зауважень видаткової накладної та/або акту приймання-передачі товару.

Відповідно до п. 6.9 договору за порушення строку постачання товару, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачання товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність зміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному п.5.11, п.5.12 договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10 % від договірної ціни.

Сторони домовилися, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 1 року, але у будь-якому разі, до повного виконання взаємних зобов`язань сторонами (п. 11.1. договору).

Додатком № 1 до договору сторонами погоджено перелік товарів, що поставляється постачальником покупцю загальною вартістю 630 996, 16 грн, в тому числі ПДВ - 105 166, 00 грн.

Пунктом 2 та 3 додатку № 1 закріплено умови оплати: 50 % попередня оплата, 50 % оплата по факту поставки продукції протягом 30 календарних днів; термін поставки: 90 календарних днів з моменту попередньої оплати, за винятком святкових днів.

22.05.2019 між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пневмотек Корпорейшн" (продавець) укладено додаткову угоду № 1 до договору № 09/03/1319-МТР від 26.09.2018, відповідно до умов якої сторонами змінено загальну вартість товару, яка була закріплена у додатку № 1 до договору та відповідно внесено зміни до п. 1. додатку № 1 до договору, а саме, зазначено, що загальна вартість товару, що поставляється за договором складає - 583 154, 42 грн, в тому числі ПДВ - 97 192, 40 грн.

Крім того, вказаною додатковою угодою внесено зміни до п. 2 додатку № 1 до договору, яким закріплено умови оплати: передоплата у розмірі 315 498, 00 грн (в тому числі ПДВ); доплата 267 656, 42 грн (в тому числі ПДВ) сплачується покупцем по факту поставки всього товару протягом 30 календарних днів.

Позивач у своєму позові зазначає, що ним на виконання умов договору 11.02.2019 було здійснено попередню оплату, а тому, на виконання п. 3 додатку № 1 до договору поставка товару відповідачем повинна бути здійснена у строк до 16.05.2019 (включно).

Однак, така поставка була здійснена відповідачем лише 29.05.2019, що відповідно свідчить про порушення ним умов поставки товару у зв`язку з чим позивачем було нараховано у відповідності до п. 6.9. договору відповідачу штраф у розмірі 10 % від договірної ціни.

Із відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач заперечує щодо доводів позивача та зазначає, що строки поставки ним прострочені не були, оскільки, між сторонами проводилася робота щодо внесення змін до договору та врегулювання ціни товару та загальної ціни товару, в результаті чого 22.05.2019 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1.

Відтак відповідач стверджує, що у зв`язку із підписанням 22.05.2019 між сторонами додаткової угоди № 1 поставка товару не повинна була бути у строк до 16.05.2019, а відтак, на думку відповідача, порушення строків поставки товару відсутнє.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору від 26.09.2018 № 09/03/1319-МТР, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору 11.02.2019 згідно платіжного доручення № 1929-П19 від 11.02.2019 було перераховано відповідачу кошти в розмірі 315 498, 00 грн у якості попередньої оплати (50 % від договірної ціни) за договором.

Відтак, враховуючи дату здійснення попередньої оплати та п. 3 додатку № 1 до договору, яким встановлено, що поставка здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту попередньої оплати, за виключенням святкових свят, відповідач повинен був поставити товар у погодженій сторонами кількості, якості та номенклатурі у строк до 16.05.2019 (включно).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме видаткової накладної № РН-0000008 від 27.05.2019 на суму 73 934, 47 грн, акту № 1091 приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю від 29.05.2019, видаткової накладної № РН-0000007 від 27.05.2019 на суму 408 484, 24 грн, акту № 1090 приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) від 03.06.2018, видаткової накладної № РН-0000009 від 27.05.2019, акту № 1092 приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю від 29.05.2019 відповідачем 29.05.2019 було здійснено поставку товару позивачу, а позивачем відповідно такий товар було прийнято.

За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Що стосується позиції відповідача стосовно строків поставки товару, то суд вказує наступне.

Сторони укладаючи договір № 09/03/1319-МТР від 26.09.2018 та додаток № 1 до такого договору, в п. 3 останнього зазначили, що поставка товару здійснюється протягом 90 днів з моменту здійснення попередньої оплати, за виключенням святкових днів.

Суд вказує, що позивач на виконання умов договору належним чином здійснив попередню оплату за вказаним договором тим самим зафіксував дату початку відрахування 90 календарних днів на поставку відповідного товару, яку повинно було б бути здійснена у строк до 16.05.2019.

При тому, суд вказує, що посилання відповідача на умови додаткової угоди № 1 від 22.05.2019 жодним чином не впливають та строки поставки, які закріплені додатком № 1 до договору та повинні бути здійсненні протягом 90 календарних днів, за виключенням святкових днів, оскільки, як з умов додаткової угоди № 1 від 22.05.2019 так і з відзиву відповідача вбачається, що вказана додаткова угода була направлена виключно на врегулювання між сторонами ціни товару (яка була в подальшому зменшена сторонами) та умов оплати, однак, жодним чином не впливала на кінцевий строк здійснення відповідачем поставки.

Також суд звертає увагу сторін, що станом на кінцеву дату здійснення поставки відповідно до умов договору (16.05.2019) умови додаткової угоди № 1 не діяли, адже, остання була підписана сторонами лише 22.05.2019 і відповідно до п. 5 якої набрала чинності лише з дати її підписання, тобто, з 22.05.2019. Тому станом на 16.05.2019 сторони, в тому числі відповідач повинен був керуватися виключно умовами договору № 09/03/1319-МТР від 26.09.2018, а безпосередньо додатком № 1 в частині строків здійснення поставки.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відтак, з огляду на викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені умови договору № 09/03/1319-МТР від 26.09.2018 та умови додатку № 1 до вказаного договору в частині строків здійснення поставки товару позивачу.

Відтак, нарахування позивачем штрафних санкцій, передбачених п. 6.9. договору в розмірі 10 % від договірної ціни - 583 154, 42 грн, що відповідно становить 58 315, 44 грн є правомірним та підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмотек Корпорейшн" (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 19; ідентифікаційний код 37499739) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код 00135390) штрафні санкції в розмірі 58 315 (п`ятдесят вісім тисяч триста п`ятнадцять) грн 44 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 13.04.2020

Суддя Д.О. Баранов