Рішення

від 17.04.2020 по справі 626/47/19

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 626/47/19

Провадження № 2/626/8/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

13.04.2020 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Дудченка В.О.,

за участю секретаря Зінченко Л.В.,

представника позивача прокурора Смірнова А.О.,

представника відповідача - адвоката Надолі Є.В.,

представника третьої особи - Гірмана В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Краснограді цивільну справу за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Красноградської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безспідставно збережених коштів ,-

В С Т А Н О В И В:

Керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Красноградської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безспідставно збережених коштів.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Первомайською місцевою прокуратурою під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних відносин опрацьовано лист Красноградської міської ради від 06.11.2018 № 03-26/3564, щодо порушення вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки комунальної форми власності кадастровий № 6323310100:05:001:0033 площею 12430 м.кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 без оформлення правовстановлюючих документів та реєстрації речових прав на неї.

У приватній власності ОСОБА_1 з 16.02.2016 перебуває нежитловий комплекс розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим № 6323310100:05:001:0033 площею 1,2430 га.

Встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач жодних прав на користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 не має, тобто у порушення ст. 125 Земельного кодексу України використовує останню без правових підстав.

Вказану нежитлову будівлю відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач придбав за договором купівлі-продажу від 16.02.2016.

Разом з цим встановлено, що у попереднього власника нерухомості земельна ділянка перебувала на праві постійного користування згідно з державного акту на право постійного користування землею серії ХР -1718-000672 виданого 23.02.1998 Красноградською районною державною адміністрацією.

Правовий механізм переходу права на землю пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст. 377 Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті закону, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Зі змісту положень ч.2 ст.92 Земельного кодексу України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

ОСОБА_1 у період часу з 16.02.2016 по 31.10.08.2018 не був власником або постійним землекористувачем земельної ділянки з кадастровим № 6323310100:05:001:0033, а тому не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України). При цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5).

В порушення вищевказаних норм, в період часу з 16.02.2016 договір оренди земельної ділянки з кадастровим № 6323310100:05:001:0033 не укладався, орендна плата за її використання відповідачем не сплачувалася.

З урахуванням викладеного, недоотримана Красноградською міською радою орендна плата за використання земельної ділянки кадастровий № 6323310100:05:001:0033 підлягає стягненню на користь позивача враховуючи наступне.

По-перше, відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати, що мала бути сплачена за володіння і користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1,2430 га кадастровий №6323310100:05:001:0033.

Слід зауважити, що збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття останніми права власності на нежитлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане є проявом правової природи нерухомого майна. Набута відповідачем нежитлового комплексу будучи згідно статті 181 ЦК України нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою. Тому визнання за відповідачем права власності на нежитловий комплекс автоматично призвело до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована цей комплекс.

Відсутність укладеного договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно статті 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно в даному випадку відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Встановлено, що власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м.Краснограда в особі позивача. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м.Краснограда в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування норм передбачених статтями 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Отже, ОСОБА_1 (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшено вартість власного майна, а Красноградською міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто, має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок Красноградської міської ради.

Беручи до уваги, що відповідач користується вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України та правової позиції Верховного суду ОСОБА_1 повинен повернути Красноградській міській раді кошти, які він зберіг у вигляді несплаченої орендної плати з вирахуванням фактично сплачених коштів (земельного податку).

Відповідно до витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку (далі - НГО) земельної ділянки площею 1,2430 га, кадастровий номер 6323310100:05:001:0033, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 нормативно грошова оцінка вказаної земельної ділянки станом на 2016 рік становить 1310917,40 гривень, на 2017 рік - 2315954,07 гривень, на 2018 рік - 2315954,07 гривень.

Рішенням LXIV сесії VI скликання Красноградської міської ради від 20.12.2013 № 1875 -VI Про розмір орендної плати за землі комунальної власності в межах міста Красноград, селищ Дослідне, Степове, Куми встановлено ставку орендної плати за користування землями промисловості в розмірі 3,5 % від їх нормативної грошової оцінки.

З урахуванням викладеного, Красноградською міською радою проведено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 1,2430 га, кадастровий № 6323310100:05:001:0033, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , у вигляді орендної плати за землю за період з 01.03.2016 по 31.10.2018.

За зазначеним розрахунком розмір недоотриманих доходів склав:

-за 2016 рік з 01.03.2016 по 31.12.2016 -(1310917,40*3,5%)/12*9 =34411,58 гривень

-за 2017 рік з 01.01.2017 по 31.12.2017 -2315954,07*3,5% = 81058,39 гривень

-за 2018 рік з 01.01.2018 по 31.10.2018 - (2315954,07*3,5%)/12*10= 67548,66 гривень за 10 місяців 2018 року.

Таким чином, загальний розмір недоотриманих доходів за період з 01.01.2016 по 31.10.2018 які підлягають стягненню складає 183018,63 грн.

Від представника відповідача, адвоката Надолі Є.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

За договором купівлі-продажу нежитлового комплексу від 16.02.2016 року відповідач набув право власності на нежитловий комплекс, загальною площею 4346,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Земельна ділянка, на якій розташовано нежитловий комплекс, перебувала в постійному користуванні у ВАТ Красноградський хлібозавод на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ХР-17-18-000672 від 23.02.1998 року за розпорядженням Красноградської районної державної адміністрації від 23.02.1998 року.

За даними Державного земельного кадастру на даний час право власності на вказану земельну ділянку (кадастровий номер 6323310100:05:001:00331 зареєстровано за ВАТ Красноградський хлібозавод , але форма власності у реєстрі не визначена.

Крім цього, згідно зі ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зі змісту норми вбачається, що потерпілий - це особа, яка набула та володіє майном на належній правовій підставі. Тобто Красноградська міська рада Харківської області вважає себе потерпілим в розумінні ст.1212 ЦК України.

Але це не відповідає дійсним обставинам справи.

Прокурор у позові заявляє, що є встановленим той факт, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 належить на праві власності територіальній громаді м. Красноград. Але доказів такого твердження не надано ні прокурором, ні Красноградською міською радою.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 30.11.2018 року право власності Красноградської міської ради на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не зареєстровано належним чином, що суперечить вимогам ст.182 ЦК України та ст.125 ЗК України, відповідно до змісту яких право власності на земельну ділянку у міської ради виникне з моменту державної реєстрації.

З матеріалів, наданих позивачем, та з зареєстрованих у державних реєстрах даних не можна точно встановити, кому на праві власності належить спірна земельна ділянка.

Адже на момент надання земельної ділянки в постійне користування ВАТ Красноградський хлібозавод у 1998 році за діючим на той час земельним законодавством комунальної форми власності на землю не було, була лише державна, колективна та приватна. Передачу земельної ділянки в постійне користування ВАТ Красноградський хлібозавод з земель державної власності здійснював державний орган виконавчої влади - Красноградська районна державна адміністрація. Тобто можна зробити припущення, що земля перебувала у державній власності.

За діючим на даний час Земельним кодексом України, за п. а ч.2 ст.83 ЗК України у комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Право власності за Красноградською міською радою належним чином не зареєстровано, тому на даний час неможливо точно встановити, чи дійсно належить на праві власності позивачу вказана у позові земельна ділянка.

Стороною позивача не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження свого права власності на земельну ділянку, а рішення суду не може гуртуватися на припущеннях.

Окрім того, таке підтвердження необхідне для визначення питання належного позивача у справі. Адже права орендодавця (в нашому випадку право на отримання коштів за користування земельною ділянкою) можуть виникати лише у власника майна або у уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 8 ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

На даний час об`єкт нерухомості законсервований, підприємницька діяльність на ньому не ведеться, земельна ділянка, на якій розташовано нерухомі будівлі, ніким не використовується.

Відповідач звернувся до органів фіскальної служби за нарахуванням податку на землю та сплатив як фізична особа за ту частину земельної ділянки, на якій розташовані належні відповідачу об`єкти нерухомості. Інша частина земельної ділянки на даний час відповідачем не використовується. Відтак, за 2016 рік ОСОБА_1 внесено 3847,33 гривень плати за землю, за 2017 рік - 7774,02 гривень, за 2018 рік - 23322,01 гривень, за 2019 рік - 23322,01 гривень, а всього 58 265, 37 гривень.

Прокурор ОСОБА_2 та представник Красноградської міської ради Гірман В.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та в судовому засіданні навели підстави, вказані у позові.

Представник відповідача, адвокат Надоля Є.В. проти позову заперечував з підстав, вказаних у відзиві на позов.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши учасників справи, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 09.01.2019 року керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Красноградської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів. Предметом позову є стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів, які відповідач не сплачував за володіння і користування земельною ділянкою під належною йому нежитловою будівлею, не укладаючи договір оренди, що призвело до виникнення кондиційного зобов`язання та недоотримання цих коштів територіальною громадою в особі міської ради.

В обґрунтування підстав для звернення до суду в інтересах міської ради прокурор посилався на те, що ОСОБА_1 користується спірною земельною ділянкою без укладення договору оренди землі, у зв`язку з чим значні грошові кошти від сплати орендної плати не отримує бюджет міської ради, що порушує інтереси територіальної громади в частині можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання доходу, який може бути використаний для задоволення потреб територіальної громади. Вказав, що заходи щодо стягнення з відповідача коштів за фактичне користування земельною ділянкою позивачем не вживались, що свідчить про нездійснення міською радою захисту порушених інтересів територіальної громади.

06.11.2018 року Красноградський міський голова Максим В звернувся до керівника Первомайської місцевої прокуратури Говорухи В.В. з листом №03-26/3564 про вжиття заходів представницького характеру, у якому вказав, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , та ухиляється від укладення договору оренди земельної ділянки за вказаною адресою, використовуючи її без належного оформлення правовстановлюючих документів, чим порушує вимоги закону та не виконує рішення міської ради, яким зобов`язано її приступити до використання земельної ділянки після укладення договору оренди та його державної реєстрації, не сплачує орендну плату, внаслідок чого міський бюджет зазнає втрат у вигляді недоотриманих платежів за використання землі. Оскільки недоотримання коштів у вигляді орендної плати за землю підриває фінансову незалежність територіальної громади м. Краснограда міський голова просив вирішити питання про вжиття Первомайською місцевою прокуратурою заходів представницького характеру відповідно до положень статті 23 Закону України Про прокуратуру щодо стягнення безпідставно збережених коштів на користь Красноградської міської ради. Вказав, що позови до ОСОБА_1 про стягнення відповідних коштів з підстав використання вищевказаної земельної ділянки без правовстановлюючих документів міською радою не подавались.

Позивачем в підтвердження позову було надано копію договору купівлі-продажу від 16.02.2016 року між ВАТ Красноградський хлібозавод та ОСОБА_1 , на підставі якого ОСОБА_1 став власником нежитлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 . Цей нежитловий комплекс розташований на земельній ділянці загальною площею 1,2430 га кадастровий номер 6323310100:05:001:0033, яка надана на праві постійного користування згідно державного акту на право постійного користування землею серії ХР-17-18-000672, виданого 23.02.1998 року Красноградською районною державною адміністрацією (а.с.18).

Також надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідно до якої право власності на даний нежитловий комплекс зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с.33-34).

Вказані факти, а саме що ці будівлі належать на праві власності саме ОСОБА_1 , представник відповідача в судовому засіданні не заперечував та пояснив, що будівлі дійсно належать відповідачу, а стосовно земельної ділянки, то вона ніяким чином не використовується, оскільки з моменту купівлі цих будівель, вони є законсервованими, тобто з цими будівлями будь-яких дій чи господарської діяльності не ведеться.

В свою чергу представник відповідача зазначив, що прокурор у позові заявляє, що є встановленим той факт, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 належить на праві власності начебто територіальній громаді м.Красноград. При цьому доказів такого твердження не надано ані прокурором, ані Красноградською міською радою.

Право власності Красноградської міської ради на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не зареєстровано належним чином, що суперечить вимогам ст.182 ЦК України та ст.125 ЗК України, відповідно до змісту яких право власності на земельну ділянку у міської ради виникне з моменту державної реєстрації.

Згідно копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який надано представником відповідача, сформованого 09.12.2015 року, право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6323310100:05:001:0033, площею 1,243 га за адресою: АДРЕСА_2 належить зареєстровано за ВАТ Красноградський хлібозавод на підставі рішення органу виконавчої влади розпорядження Красноградської районної державної адміністрації Харківської області 23.02.1998 року та Державного акту від 23.02.1998 року ХР 000672, виданого Красноградською районною державною адміністрацією(а.с.163-164).

Відповідно до пояснень представника міської ради та наданого рішення Красноградської міської ради від 21.07.2015 року було змінена адреса земельної ділянки та земельній ділянці, яка належить ВАТ Краснограський хлібозавод присвоєна нова адреса вул.Українська, 150 А , м.Красноград, Харківської області , яка раніше була адреса: АДРЕСА_3 .Українська АДРЕСА_2 . Також цим же рішенням було зобов`язано власника ВАТ Краснограський хлібозавод внести відповідні зміни до правовстановлюючих документів(а.с.213-215).

При цьому матеріали справи не містять будь-яких доказів, що даний державний акт від 23.02.1998 року ХР 000672 був скасований у встановленому законом порядку.

Також представником відповідача до свого відзиву на позов прокурора, надано копію Витягу Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 25.04.2019 року, відповідно до якої земельна ділянка кадастровий номер 6323310100:05:001:0033, за адресою: АДРЕСА_4 належить на праві власності ВАТ Красноградський хлібозавод (а.с.167).

Для перевірки даної інформації, на час ухвалення рішення по справі 13.04.2020 року, судом було перевірено Інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, відповідно до якої земельна ділянка кадастровий номер 6323310100:05:001:0033, за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві власності ВАТ Красноградський хлібозавод (а.с.235).

Таким чином, як на момент звернення прокурору до суду в інтересах міської ради - 19.01.2019 року, так і на момент ухвалення рішення - 13.04.2020 року, будь-яких належних та допустимих доказів, що вказана земельна ділянка перебуває у власності держави в особі Красноградської міської ради, в матеріалах справи не мається, не надано таких сторонами і в судовому засіданні.

При цьому посилання прокурора в своєму позові на ст.206 ЗК України, а саме що ця земельна ділянка належить територіальній громаді м.Красноград, суд вважає необґрунтованими, оскільки право власності Красноградської міської ради на земельну ділянку по АДРЕСА_2 не зареєстровано належним чином, що суперечить вимогам ст.182 ЦК України та ст.125 ЗК України, відповідно до змісту яких право власності на земельну ділянку у міської ради виникне з моменту державної реєстрації.

Згідно ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Однак таких документів ані прокурором ані міською радою, суду не надано.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених , невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Між тим, за положенням ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу . Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно вимог статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, в ході судового розгляду справи ані прокурором, ані Красноградською міською радою, в інтересах якої було подано позов прокурором, не надано будь-яких належних та допустимих доказів, того що ця земельна ділянка кадастровий номер 6323310100:05:001:0033, за адресою: АДРЕСА_4 належить саме державі в особі територіальної громади м.Красноград.

Навпаки, наявні та досліджені у справі докази, свідчать, що будь-які права чи інтереси позивача на вказану земельну ділянку, не порушені.

Будь-які докази порушення прав чи інтересів позивача у справі відсутні.

Таким чином, із матеріалів справи не вбачається порушення прав чи інтересів саме позивача.

Оскільки, позивачем не доведено порушення саме його прав відповідачем ОСОБА_1 , тому його права, в даному випадку, не підлягає захисту судом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-84цс14, в який зазначено, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати трава, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення або відмову в їх задоволені.

Таким чином, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, з підстав, зазначених позивачем, і наданими доказами, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено порушення його прав чи прав міської ради, в чиїх інтересах подано позов.

Керуючись ст.15,16, 182 ЦК України, ст.3, 4, 12, 76-83, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні цивільного позову Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Красноградської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безспідставно збережених коштів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Харківського апеляційного суду через Красноградський районний суд Харківської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 17 квітня 2020 року.

Суддя: