Рішення

від 15.04.2020 по справі 915/156/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2020 року Справа № 915/156/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

без виклику сторін

справу № 915/156/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївбудавто",

вул. Толстого, 2 Б, м. Миколаїв, 54022;

до товариства з обмеженою відповідальністю "Івеко-Буд",

Херсонське шосе, 96/1, м. Миколаїв, 54028;

про стягнення заборгованості у загальній сумі 39818 грн. 85 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Миколаївбудавто" пред`явлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Івеко-Буд" грошових коштів у загальній сумі 39818 грн. 85 коп., із яких: 31059 грн. 86 коп. - основний борг; 5652 грн. 90 коп. - пеня; 2174 грн. 20 коп. - штраф; 932 грн. - 3 % річних, з посилання на неналежне виконання ТОВ "Івеко-Буд" грошових зобов`язань за укладеним сторонами в усній формі договору про здійснення робіт та надання послуг автотранспортними засобами, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, на яку позивачем нараховано штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості, пеню на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України та 3 % річних у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

ТОВ "Миколаївбудавто" також просить про стягнення з ТОВ "Івеко-Буд" грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

За такими вимогами ухвалою суду від 02.03.2020 відкрито провадження в даній справі.

ТОВ "ІВЕКО-БУД" у відзиві від 25.03.2020 позовні вимоги не визнало, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, так як, на думку відповідача, строк виконання зобов`язань за укладеним з ТОВ "Миколаївбудавто" договором не настав; позовна заява та додані до неї документи не містять доказів, підтверджуючих, що граничним строком сплати за послуги є 12.02.2019, як стверджує позивач. У зв`язку з відсутністю факту прострочення договірних зобов`язань відсутні підстави для здійснення нарахувань на суму заборгованості.

Крім того, відповідач зазначає, що ч. 2 ст. 231 ГК України, на підставі якої позивачем нараховано штраф та пеню, в даному випадку застосуванню не підлягає, оскільки указаний припис законодавства стосується лише господарських відносин, пов`язаних із залученням бюджетних коштів.

ТОВ "Миколаївбудавто" у відповіді на відзив зазначило, що доказом визначення сторонами строку виконання договірного зобов`язання є відповідне зазначення в рахунку, виставленому відповідачу для оплати послуг; позивач також зазначив, що вважає нарахування штрафних санкцій повністю обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Позивач зазначає, що між ним та ТОВ "ІВЕКО-БУД" укладено усний договір про здійснення робіт та надання послуг автотранспортними засобами, у відповідності до умов якого ТОВ "Миколаївбудавто" надало відповідачу оплатні послуги автотранспортних засобів, про що сторонами складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.02.2019 № ОУ-0000033 на загальну суму 31059 грн. 86 коп. з ПДВ, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін без зауважень.

Цивільним законодавством визначено, що цивільні права та обов?язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов?язки; підставами виникнення цивільних прав та обов?язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов?язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч.ч. 1, 2 ст. 180 ГК України).

У відповідності до п. 1 ст. 181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів; викладене кореспондується і з приписами ст. 205 ЦК України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв?язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ч.ч.1-2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції; якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Ураховуючи зазначене, суд визнає, що між сторонами укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб шляхом підписання та скріплення печатками акту здачі-прийняття робіт.

Одержання послуг згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.02.2019 № ОУ-0000033 також підтверджується наявними у матеріалах справи подорожніми листами від 07.02.2019 та 11.02.2019, та не заперечується відповідачем.

Судом встановлено, що на оплату наданих послуг ТОВ "Миколаївбудавто" виставлено рахунок від 12.02.2019 № СФ-0000053 на загальну суму 31059 грн. 86 коп., дійсний до сплати до 12.02.2019; посилання на указаний рахунок міститься в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.02.2019 № ОУ-0000033.

У зв`язку з неоплатою відповідачем наданих ТОВ "Миколаївбудавто" послуг, останнім направлено ТОВ "ІВЕКО-БУД" претензію від 09.09.2019 № 26 про оплату послуг, наданих відповідачу згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.02.2019 № ОУ-0000033, направлення якої підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 5403403965990 з відбитком штемпелю поштового відділення.

За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, указану претензію ТОВ "ІВЕКО-БУД" залишено без реагування та виконання; заборгованість у сумі 31059 грн. 86 коп. відповідачем не погашено і досі.

Викладені обставини зумовили звернення ТОВ "Миколаївбудавто" до суду з позовом у даній справі.

Законодавством передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

У відповідності з ч.1 ст.193 ГК України, суб?єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов?язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов?язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, а також того, що строк виконання зобов`язання з оплати послуг позивача визначений в рахунку від 12.02.2019 № СФ-0000053, посилання на який рахунок міститься і в підписаному сторонами акті здачі-прийняття робіт (надання послуг), суд визнає, що позивачем доведено прострочення ТОВ "ІВЕКО-БУД" виконання грошових зобов?язань за укладеним з позивачем договором, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 31059 грн. 86 коп., а тому вимога про стягнення з відповідача цієї суми є обґрунтованою.

Суд також вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з ТОВ "ІВЕКО-БУД" нарахованих на суму заборгованості 3 % річних.

Так, частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Отже, позивачем обґрунтовано нараховано на суму допущеного ТОВ "ІВЕКО-БУД" 3 % річних.

Разом із тим, судом встановлено, що поданий позивачем розрахунок 3% річних виконано арифметично невірно; за розрахунком суду, підлягаючою до стягнення з відповідача за період прострочення 15.02.2019-11.02.2020 є сума 923 грн. 85 коп.

Щодо вимог ТОВ "Миколаївбудавто" про стягнення з відповідача пені та штрафу, суд приходить до такого.

Законодавством передбачено, що порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема, штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Із змісту викладених приписів законодавства вбачається, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Таку позицію також викладено у постанові Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.12.2013 № 14.

Таким чином, штрафні санкції можуть бути стягнутими з боржника: 1) у випадку, коли таке стягнення прямо встановлене законом; 2) коли договірне зобов`язання прямо забезпечене неустойкою у договорі.

Судом встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено відповідальності у вигляді штрафу та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань з оплати наданих послуг.

В обґрунтування вимог про стягнення штрафу та пені позивач посилається на приписи ч. 2 ст. 231 ГК України, якою визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Разом із тим, зі змісту указаного припису законодавства випливає, що його положення можуть бути застосованими виключно у разі, якщо: 1) порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; 2) порушення пов`язане з виконанням державного контракту; 3) виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту. В даному випадку указані вище обставини місця не мали.

Крім того, пунктом 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" унормовано, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій. В даному ж випадку відповідачем порушене грошове зобов`язання з оплати наданих ТОВ "Миколаївбудавто" послуг.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що положення ч. 2 ст. 231 ГК України не можуть бути застосованими до правовідносин, що склалися між сторонами, а тому позовні вимоги про стягнення з ТОВ "ІВЕКО-БУД" пені та штрафу не підлягають задоволенню.

Отже, позов ТОВ "Миколаївбудавто" підлягає задоволенню частково, а саме, з відповідача належить стягнути суму 31983 грн. 71 коп., із якої: 31059 грн. 86 коп. - основний борг; 923 грн. 85 коп. - 3 % річних.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).

ТОВ "Миколаївбудавто" оплачено позов у даній справі судовим збором у сумі 2102 грн., згідно платіжного доручення від 12.02.2020 № 2904, виходячи з суми позову 39818 грн. 85 коп.

Судом визнано обґрунтованими позовні вимоги в загальній сумі 31983 грн. 71 коп. , яка, згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", підлягала оплаті судовим збором у сумі 2102 грн. (мінімальна сума судового збору за позовними вимогами майнового характеру на 2020 рік, коли позов подано до суду), а тому в цій сумі витрати ТОВ "Миколаївбудавто " на оплату позовної заяви судовим збором належить відшкодувати за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївбудавто" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕКО-БУД", вул. Херсонське шосе, 96/1, м. Миколаїв, 54028, ідентифікаційний код 39295837, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївбудавто", вул. Толстого, 2 Б, м. Миколаїв, 54022, ідентифікаційний код 33133066, р/р НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805, ІПН 331330614051, свідоцтво № 20018670, грошові кошти в загальній сумі 31983 (тридцять одна тисяча дев`ятсот вісімдесят три) грн. 71 коп., із якої: 31059 (тридцять одна тисяча п`ятдесят дев`ять) грн. 86 коп. - основний борг; 923 (дев`ятсот двадцять три) грн. 85 коп. - 3 % річних, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М. Давченко