Постанова

від 08.09.2020 по справі 915/156/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року Справа № 915/156/20 м.Одеса, проспект Шевченка,29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.А. Мишкіної,

суддів О.Ю. Аленіна, Л.В. Лавриненко

Розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Івеко-Буд

на рішення господарського суду Миколаївської області від 15 квітня 2020 року

у справі № 915/156/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївбудавто

до Товариства з обмеженою відповідальністю Івеко-Буд

про стягнення 39818,85грн.

суддя суду першої інстанції: Т.М. Давченко

час і місце ухвалення рішення: 15.04.2020р. м.Миколаїв, господарський суд Миколаївської області.

встановив:

12.02.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївбудавто (надалі - позивач, ТОВ Миколаївбудавто ) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Івеко-Буд (надалі - відповідач, ТОВ Івеко-Буд ), в якому просило стягнути з відповідача на свою користь 39818,85грн., з яких: 31059,86грн. - основний борг; 5652,90грн. - пеня; 2174,20грн. - штраф; 932грн. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ним та відповідачем за усною домовленістю був укладений договір про здійснення робіт та надання послуг автотранспортними засобами. Після 11.12.2018р. ТОВ Миколаївбудавто надало ТОВу Івеко-Буд послуги на загальну суму 31059,86грн., що підтверджується Актом здачі- прийняття робіт (надання послуг) від 12.02.2019р., підписаним сторонами. Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000053 від 12.02.2019р., проте ТОВ Івеко-Буд свої зобов`язання з оплати наданих послуг не виконало, внаслідок чого у нього утворився основний борг у сумі 31059,86грн., на яку позивачем нараховано штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості, пеню та 3% річних у вищезазначених сумах.

З посиланням на норми ст.ст.625 ЦК України, ч.2 ст.231 ГК України позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

27.03.2020р. відповідач подав суду першої інстанції відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив наступне. Відповідачем були отримані послуги, зазначені в Акті №ОУ-0000033 від 12.09.2019р., проте за усною домовленістю сторін оплата вже отриманих послуг здійснюється після замовлення та на початку надання наступної послуги отже строк виконання зобов`язань за укладеним з ТОВ Миколаївбудавто договором не настав; позовна заява та додані до неї документи не містять доказів, підтверджуючих, що граничним строком сплати за послуги є 12.02.2019р., як стверджує позивач. У зв`язку з відсутністю факту прострочення договірних зобов`язань відсутні підстави для здійснення нарахувань на суму заборгованості. Приписи ч.2 ст.231 ГК України, на підставі якої позивачем нараховано штраф та пеню, в даному випадку застосуванню не підлягають, оскільки ця норма може бути застосована лише господарських відносин, пов`язаних із залученням бюджетних коштів.

06.04.2020р. позивач подав суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що строк у зобов`язанні встановлений, що підтверджується рахунком від 12.02.2019р., в якому зазначена дата сплати коштів за надані послуги. Крім того, нарахування штрафних санкцій є повністю обґрунтованим.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.04.2020р. (суддя Т.М.Давченко) позов задоволено частково - стягнуто ТОВ Івеко-Буд на користь ТОВ Миколаївбудавто грошові кошти в загальній сумі 31983,71грн., з якої: 31059,86грн. - основний борг; 923,85грн. - 3 % річних, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 2102грн.; у задоволені решти вимог відмовлено.

Рішення обґрунтоване посиланням на норми ст.11, ч.1 ст.639, ч.1 ст.208, ст.ст.207,638,640(ч.ч.1,2), ч.1 ст.628, ч.1 ст.903, ст.ст.525, 526, 629, 549 ЦК України, ч.ч.1, ст.180, ч.ч.1,2 ст.193, ч.ч.2,6 ст.231 ГК України, роз`яснення, які містяться у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р., та вмотивоване наступним:

- з урахуванням того, що строк виконання зобов`язання з оплати послуг позивача визначений в рахунку від 12.02.2019р. № СФ-0000053, посилання на який міститься і в підписаному сторонами акті здачі-прийняття робіт (надання послуг), позивачем доведено прострочення відповідачем виконання грошових зобов?язань за укладеним з позивачем договором, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 31059 грн. 86 коп., а тому вимога про стягнення з відповідача цієї суми є обґрунтованою;

- вимоги про стягнення 3% річних є обґрунтованими, проте поданий позивачем розрахунок 3% річних виконано арифметично невірно; за розрахунком суду стягненню з відповідача за період прострочення 15.02.2019р.-11.02.2020р. підлягає 923,85грн.;

- оскільки умовами укладеного між сторонами договору не передбачено відповідальності у вигляді штрафу та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань з оплати наданих послуг, положення ч.2 ст.231 ГК України (на яку посилається позивач) не можуть бути застосовані до правовідносин, що склалися між сторонами, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу не підлягають задоволенню.

30.06.2020р. до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВа Івеко-Буд на рішення від 15.04.2020р., в якій скаржник просить суд скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги відповідач зазначає наступне:

- строк виконання зобов`язання відповідачем не настав, оскільки відповідно до усної домовленості, досягнутої між ТОВ Миколаївбудавто та ТОВ ІВЕКО-БУД , оплата вже отриманих послуг здійснюється після замовлення та початку надання наступної послуги - позивач надає послугу, після цього, у разі необхідності, відповідач здійснює замовлення наступної послуги, і лише після того, як позивач розпочинає надання послуг за наступним замовленням, ТОВ ІВЕКО-БУД здійснює оплату попередньої послуги (такої домовленості досягнуто керуючись ч.1 ст.530 ЦК України). Отже подією, з настанням якої підлягає виконанню зобов`язання щодо оплати отриманої послуги, є день початку надання наступної послуги;

- матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт отримання рахунку від 12.02.2019р. саме в тому вигляді, в якому він міститься в матеріалах справи відповідачем та взагалі отримання відповідачем рахунку. Враховуючи той факт, що рахунок складається лише Позивачем, то до вказаної в ньому інформації слід відноситись критично, бо позивач мав можливість надати його в тому вигляді, який вигідний йому;

- враховуючи те, що відсутні докази, які б підтверджували факт отримання рахунку від 12.02.2019р. №СФ-0000053 відповідачем, крім того, відповідач не підтверджував факт отримання цього рахунку, він не може підставою для визначення строку виконання зобов`язання з оплати послуг. Отже немає підтверджених належним чином підстав вважати, що датою сплати за послуги, визначені в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000033, є 12.02.2019р.

Постановами Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. (зі змінами та доповненнями) Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , №392 від 20.05.2020, №500 від 17.06.2020 та №641 від 22.07.2020 з 12 березня до 31 серпня 2020 року на усій території України установлено карантин, постановою Кабміну України від 26.08.2020р. продовжено адаптивний карантин до 31.10.2020р.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020 Розділ X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4, яким встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВа Івеко-Буд на рішення господарського суду Миколаївської області від 15.04.2020р. у справі №915/156/20; постановлено розгляд апеляційної скарги ТОВа Івеко-Буд на рішення господарського суду Миколаївської області від 15.04.2020р. у справі №915/156/20 здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено іншим учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу, будь-яких клопотань з процесуальних питань 10 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 10 днів з дня закінчення карантину, установленого Кабінетом Міністрів України. 17.07.2020р. набрав чинності Закон України від 18.06.2020р. №731-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , за умовами пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020р. №540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, кінцевий строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань сплинув 06.08.2020р.

Станом на 08.09.2020р. відзив на апеляційну скаргу, будь-які клопотання з процесуальних питань не надходили.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Судом першої інстанції встановлені, не оспорені учасниками справи, а також підтверджені при апеляційному розгляді справи такі обставини.

Між ТОВ Івеко-Буд (Замовник) та ТОВ Миколаївбудавто (Виконавець) був складений Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000033 (а.с.7), яким посвідчено, що Виконавцем були проведені роботи (надані послуги) по рахунку СФ-0000053 від 12.02.2019р. на загальну суму 31059,86грн. (з ПДВ): Камаз 55102 с/с №30-08/послуга/ - 32час, 12000грн.(без ПДВ); Краз с/с/ №10-03/послуга/год - 34год, 13883,22грн. В Акті зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

Акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Одержання послуг згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000033 також підтверджується наявними у матеріалах справи копіями подорожніх листів та рапортами про работу автотранспорта та не заперечується відповідачем.

12.02.2019р. ТОВ Миколаївбуд виставило ТОВу Івеко-Буд рахунок-фактуру №СФ-0000053 на суму 31059,86грн. (а.с.9), в якому зазначено, що рахунок дійсний до сплати до 12.02.2019р.

09.09.2019р. позивач надіслав відповідачу претензію №26 (а.с.8), в якій пропонував сплатити заборгованість за Актом ОУ-000033 від 12.02.2019р.; претензія отримана ТОВом Івеко-Буд 10.09.2019р. (а.с.13), проте залишена без реагування.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача суму основної заборгованості 31059,86грн. та нараховані на цю суму 3% річних, штраф та пеню у зазначених у позові сумах.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з огляду наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов?язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов?язки; підставами виникнення цивільних прав та обов?язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов?язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч.ч.1, 2 ст.180 ГК України).

Згідно із п.1 ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів; викладене кореспондується і з приписами ст. 205 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідач як під час розгляду справи в суді першої інстанції так і в апеляційній скарзі визнає факт укладання договору з позивачем та отримання від ТОВ Миколаївбудавто послуг, зазначених у Акті здачі-прийнятття робіт (надання послуг).

Отже місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що між ТОВ Миколаївбудавто та ТОВ Івеко-Буд укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб шляхом підписання та скріплення печатками акту здачі-прийняття робіт.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 ГК України).

Положеннями ст.ст.525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаному сторонами, міститься посилання на рахунок-фактуру №СФ-0000053 від 12.02.2019р., в якому визначений строк виконання зобов`язання - 12.02.2019р., отже суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що ТОВ Миколаївбудавто доведено прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань за укладеним з договором, через що утворилася заборгованість у сумі 31059,86грн. 86 коп., яка підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку.

В частині вимог про стягнення 3% річних колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи допущення відповідачем порушення строків сплати основної заборгованості стягненню з відповідача підлягає три проценти річних від простроченої суми.

Позивач у позовній заяві, наданій після залишення позову без руху (а.с.19-20), навів розрахунок 3% річних, за яким 3% річних, розраховані починаючи з 12.02.2019р., становлять 5652,90грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що розрахунок позивачем виконано арифметично невірно та здійснив власний розрахунок 3% річних, за яким сумою 3% річних за період з 15.02.2019р. по 11.02.2020р. є 923,85грн.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди із здійсненими як позивачем так і судом розрахунками 3% річних, колегія суддів не досліджує правильність цих розрахунків.

З аналогічних підстав суд апеляційної інстанції не переглядає оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні з ТОВа Івеко-Буд пені та штрафу.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє з огляду наступного.

Відповідач наполягає на тому, що строк виконання зобов`язання не настав, проте якщо слідувати логіці відповідача щодо ненастання у нього обов`язку сплати коштів за отримані за Актом №ОУ 0000033 робіт до початку виконання позивачем наступних робіт, то у разі ненадання ТОВом Миколаївбудавто відповідачу послуг після 12.02.2019р. у ТОВ Івеко-Буд взагалі не виникає обов`язку щодо оплати отриманих послуг, що є неприпустимим.

Така позиція суперечить нормам Цивільного кодексу України, зокрема ст.525, 526, 629 ЦК України, принципам добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На думку колегії суддів, наявність в Акті здачі-приймання робіт (наданих послуг) №ОУ-0000033 посилання на його складання на підставі рахунку СФ-0000053 від 12.02.2019р. свідчить про обізнаність відповідача щодо виникнення у нього обов`язку сплатити позивачу 31059,86грн. 12.02.2019р. та про отримання вищезазначеного рахунку.

Щодо аргументу скаржника, що зміст рахунку із застереженням щодо дійсності до оплати до 12.02.2019р. не доводить, що строк оплати настав, оскільки не доведено, що саме в такому вигляді рахунок був вручений відповідачу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів зауважує, що наявність обставини вручення відповідачу рахунку №СФ-0000053 від 12.02.2019р. строком дійсності для оплати до 12.02.2019р., на яку посилався позивач, вважається доведеною, оскільки надані докази (рахунок, Акт) є більш вірогідними внаслідок ненадання ТОВ Івеко Буд будь-яких доказів взагалі щодо спірної обставини (вручення рахунку від 12.02.2019р. та його зміст щодо строку оплати).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржуване рішення від 15.04.2020р. в частині задоволених позовних вимог ухвалено судом першої інстанції відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування чи зміни відсутні.

За таких обставин рішення господарського суду Миколаївської області від 15.04.2020р. залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України,

колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 15.04.2020р. у справі №915/156/20 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ТОВ Івеко-Буд .

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286,287 ГПК України.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Л.В. Лавриненко