Постанова

від 16.04.2020 по справі 805/1670/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2020 року

м. Київ

справа №805/1670/17-а

касаційне провадження №К/9901/33014/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Тараса Шевченка на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.06.2017 (суддя Голубова Л.Б.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017 (головуючий суддя - Арабей Т.Г.; судді: Геращенко І.В., Міронова Г.М.) у справі № 805/1670/17-а за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Тараса Шевченка до Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, Управління Державної казначейської служби України у Мар`їнському районі Донецької області про стягнення з бюджету надміру сплачених сум грошових зобов`язань із плати за земельні ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Тараса Шевченка звернулось до адміністративного суду з позовом до Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області та Управління Державної казначейської служби України у Мар`їнському районі Донецької області про стягнення з бюджету Мар`їнської міської ради 442715,30 грн. надміру сплачених за період з 14.04.2014 по 31.12.2016 сум грошових зобов`язань з орендної плати за земельні ділянки.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 22.06.2017 у задоволенні позовних вимог відмовив.

Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.08.2017 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.06.2017 залишив без змін.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Тараса Шевченка звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.06.2017, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме - статті 43, пункту 38.7 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

При цьому наголошує на тому, що єдиною та достатньою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податку заяви в довільній формі про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми, що і зроблено Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім. Тараса Шевченка .

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.06.2004, 11.03.2010 та 24.12.2012 між позивачем та Мар`їнською районною державною адміністрацією Донецької області укладено договори оренди землі щодо земельних ділянок загальною площею 59,8 га, 22,0000 га та 0,6000 га відповідно, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

У зв`язку з цим у період із квітня 2014 року по грудень 2016 року Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім. Тараса Шевченка самостійно задекларовано та сплачено орендну плату за вказані земельні ділянки в загальному розмірі 442715,30 грн.

Вважаючи таку сплату надмірною, позивач звернувся до відповідачів із відповідними заявами від 20.01.2017 № 57 та від 20.01.2017 № 58 в порядку статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Листом від 30.01.2017 № 168/10-05-38-07-013 відповідач-1 відмовив товариству у здійсненні такого повернення з огляду на те, що в інтегрованій картці платника податків станом на 30.01.2017 обліковується заборгованість з орендної плати в сумі 4930,05 грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи витягом із картки особового рахунку позивача з орендної плати з юридичних осіб. Відповідно даних цієї картки з січня 2017 року в Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Тараса Шевченка відсутня переплата, яку він просить стягнути з місцевого бюджету та обліковується заборгованість.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що з січня 2017 року в товариства відсутня переплата, яку він просить стягнути з місцевого бюджету, та обліковується заборгованість з орендної плати за земельні ділянки комунальної власності.

Крім того, суди зазначили, що 15.04.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 23.03.2017 № 1989-VIII, відповідно до якого пункт 38.7 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України викладено в новій редакції, а саме: не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269 - 289 цього Кодексу за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. До зазначених сум надміру сплачених грошових зобов`язань не застосовуються строки давності, встановлені статтею 102 цього Кодексу, крім сум надміру сплачених податкових зобов`язань платників податків, які припиняють свою діяльність.

Проте, зміни, внесені Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 23.03.2017 № 1989-VIII, згідно з якими нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269 - 289 цього Кодексу за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 3-р(I)/2019.

Більш того, на час звернення позивача із заявами від 20.01.2017 № 57 та від 20.01.2017 № 58 про повернення надміру сплачених сум орендної плати пунктом 38.7 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України передбачалось, що не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, які розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення та перебувають у власності та/або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, у період з 14 квітня 2014 року до 31 грудня року, в якому завершено антитерористичну операцію.

Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269 - 289 цього Кодексу вважаються надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями та підлягають поверненню.

Жодних обмежень щодо застосування цих вимог у частині повернення сплачених грошових зобов`язань чинне на час звернення позивача із заявами про повернення надміру сплачених сум орендної плати податкове законодавство не містило, як і не ставило таке право в залежність від подання платником відповідних уточнюючих декларацій.

Водночас, згідно з пунктами 43.1, 43.2 статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

В порушення наведених процесуальних приписів попередні судові інстанції достеменно не з`ясували, за який саме період, за доводами органу доходів і зборів, у позивача обліковується заборгованість з орендної плати за земельні ділянки комунальної власності - до або після 14.04.2014.

В свою чергу, суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Не враховано судами й те, що Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім. Тараса Шевченка при зверненні з позовом до суду обрано неправильний спосіб захисту порушеного, на його переконання, права.

Так, алгоритм дій державних органів та їх взаємовідносини в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань регламентовано статтею 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженим наказ Міністерства фінансів України від 15.12.2015 № 1146 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За правилами пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та пункту 8 наведеного Порядку, положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, повернення з бюджету помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у випадках, передбачених податковим законодавством, є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а тому правильним способом захисту платника в таких обставинах є вимога про зобов`язання органу доходів і зборів до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов`язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету.

Наведене правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 24.11.2015 у справі № 21-3669а15 та від 01.03.2016 у справі № 826/4860/13-а, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Тараса Шевченка задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.06.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017 у справі № 805/1670/17-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк