Постанова

від 10.04.2020 по справі 361/6517/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 361/6517/17

провадження № 61-13968св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2018 року в складі судді Василишина В. О. та постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року в складі колегії суддів: Вербової І. М., Саліхова В. В., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про розірвання договорів купівлі-продажу нерухомого майна з розстрочкою платежу та зобов`язання повернути майно.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 08 грудня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договори купівлі-продажу з розстрочкою платежу земельної ділянки площею 0,1753 га, кадастровий номер 3221286401:01:055:0003, що розташована в АДРЕСА_1 далі - земельна ділянка) та об`єкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на даній земельній ділянці (далі - об`єкт незавершеного будівництва). Договори посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петріцькою А. А. та зареєстровані у реєстрі за номерами 18610 й 18614.

Відповідно до пунктів 1, 2 договору купівлі-продажу земельної ділянки з розстрочкою платежу продавець передає у власність покупцям, а покупці приймають у власність земельну ділянку в рівних частинах по 1/2 частині кожний. Продаж зазначеної земельної ділянки за домовленістю сторін вчинюється за ціною 482 982, 00 грн, що еквівалентно 60 600 доларів США. Умовами даного договору також визначено розмір та строк здійснення платежів. При цьому останній платіж мав відбутися у строк по 08 грудня 2014 року включно.

Пунктами 1 та 4 договору купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва з розстроченням платежу передбачено, що за цим договором продавець передає у власність, а покупці приймають у власність належний продавцю об`єкт незавершеного будівництва в рівних частинах по 1/2 частині кожний. Продаж зазначеного об`єкту незавершеного будівництва за домовленістю сторін вчиняється за ціною 1 111 018, 00 грн, що еквівалентно 139 400, 00 доларам США. Порядок здійснення розрахунку визначений умовами вказаного договору. Останній платіж за договором повинен був відбутися в строк до 08 грудня 2016 року.

Після укладення зазначених договорів відповідачі їх умов щодо проведення оплати не виконували, фактично жодних платежів не здійснили.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, після смерті якого відкрилась спадщина, яку прийняли ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . У подальшому відповідачі не здійснювали жодних платежів на користь спадкоємців та не вживали заходів щодо врегулювання спору.

За умовами договорів купівлі-продажу з розстроченням платежу право власності на земельну ділянку та об`єкт незавершеного будівництва переходить у власність покупців лише після повної сплати коштів за вказаними договорами. Також договорами передбачено, що отримання будь-яких грошових забезпечення підтверджується відповідною нотаріально посвідченою заявою продавця.

Враховуючи ту обставину, що умови вищевказаних правочинів не виконані, що є істотним порушенням, останні підлягають розірванню, а передане нерухоме майно поверненню.

Посилаючись на вказані обставини та на те, що відповідачі проживала та вели господарство на замельній ділянці та об`єкті незавершеного будівництва, а також використовують вищевказані об`єкти нерухомості не за цільовим призначенням, позивач просив суд:

розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки з розстрочкою платежу від 08 грудня 2011 року, зобов`язати відповідачів повернути позивачу земельну ділянку;

розірвати договір купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва з розстрочкою платежу від 08 грудня 2011 року та зобов`язати відповідачів повернути позивачу об`єкт незавершеного будівництва;

стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2018 року, з урахуванням ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2018 року про виправлення описки, позов задоволено частково.

Розірвано договір купівлі-продажу земельної ділянки з розстрочкою платежу від 08 грудня 2011 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петріцькою А. П. й зареєстрований у реєстрі за № 18610. Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернути спадкоємцю ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1753 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3221286401:01:055:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Розірвано договір купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва з розстрочкою платежу від 08 грудня 2011 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петріцькою А. П. й зареєстрований у реєстрі за № 18614. Зобов`язано ОСОБА_2 і ОСОБА_3 повернути спадкоємцю ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1 1/2 частину об`єкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі істотно порушили умови взятого на себе зобов`язання щодо оплати його вартості у розмірі та строках обумовлених договорами купівлі-продажу, завдавши при цьому шкоди продавцю у вигляді реальних збитків (доходів, які продавець повинен був отримати від продажу). Відповідачами не надано оригінали розписок про отримання ОСОБА_5 від Лук`яненків грошових коштів, а надані відповідачем копії розписок суд не вважає належними доказами, а тому їх правову оцінку не здійснював. Доказів, які б свідчили про належне виконання зобов`язань відповідачі до суду не надали.

Вирішуючи питання щодо зобов`язання відповідачів повернути позивачу спірні об`єкти нерухомого майна, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем та відповідно до судового рішення, яке набрало законної сили - власником 1/2 їх частини. При цьому ОСОБА_4 позовних вимог щодо повернення їй майна, спадкоємцем якого вона є не заявляла.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - залишено без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2018 року - залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги та залишаючи рішення суду без змін, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо порушення відповідачами істотних умов оспорюваних договорів, оскільки останніми не доведено сплати повної ціни договорів відповідно до їх умов, а відповідно і належне виконання зобов`язання, що є підставою для їх розірвання. Також суд зазначив, що посилання апеляційної скарги на наявність відповідних доказів, а саме оригіналів розписок не спростовують висновків суду першої інстанції щодо прострочення виконання зобов`язання за оспорюваними договорами та стосовно існування такого порушення договору, що тягне для другої сторони неможливість досягнення цілей договору.

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

18 липня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просять скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В касаційній скарзі заявники зазначають, що вони не отримували повідомлення про прийняття позивачем на себе кредиторських зобов`язань та відповідно реквізити для оплати, що призвело до неможливості виконання відповідачами зобов`язань з вини позивача. Крім того, у супереч положенням договорів купівлі-продажу позивачем не використано всі способи досудового врегулювання спору.

Судом апеляційної інстанції в порушення підпунктів в пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України не надано мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, а саме, що з вини позивача, та його бездіяльності в наданні реквізитів для оплати грошових коштів, що й призвело до негативних наслідків.

Доводи інших учасників справи

05 вересня 2019 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Комоловим Д. О. подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи

з Броварського міськрайонного суду Київської області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 08 грудня 2011 року між ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з іншої укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з розстроченням платежу, за умовами якого продавець передає у власність покупцям, а покупці приймають у власність спірну земельну ділянку у рівних частинах по 1/2 частині кожний.

Пунктом 2 вищевказаного договору визначеного його ціну, а саме 482 982,00 грн, що еквівалентно 60 600, 00 доларів США. При оформленні даного договору сума, що підлягає передачі зменшена на суму переданого за попереднім договором від 01 липня 2011 року грошового забезпечення і складає суму 451 102, 00 грн, що еквівалентно - 56 600,00 доларів США. Підписання договору свідчить про те, що гроші в розмірі - 79 700, 00 грн, що еквівалентно 10 000, 00 доларів передані продавцю до нотаріального посвідчення цього договору.

Даним договором купівлі-продажу визначено графік виплати платежів:

в строк по 08 грудня 2012 покупці передають продавцю одним платежем - 159 400, 00 грн, що еквівалентно 20 000, 00 доларів США, але не менше, ніж доларовий еквівалент за курсом НБУ по відношенню до гривні станом на день розрахунку);

в строк по 08 грудня 2013 року - 172 152 грн, що еквівалентно 21 600, 00 доларів США, але не менше ніж доларовий еквівалент за курсом НБУ по відношенню до гривні станом на день розрахунку;

в строк по 08 грудня 2014 року - 39 850, 00 грн, що еквівалентно 5 000, 00 доларів США, але не менше, ніж доларовий еквівалент за курсом НБУ по відношенню до гривні станом на день розрахунку.

Таким чином, останній платіж за договором купівлі-продажу земельної ділянки мав відбутися у строк по 08 грудня 2014 року включно.

Відповідно до пункту 4 вказаного договору земельна ділянка відчужується без змін її цільового призначення. Право власності на земельну ділянку, яка є предметом цього договору, переходить до покупців після повної оплати ціни по договору, в порядку, передбаченому статтею 125 Земельного кодексу України. Цей договір є підставою для оформлення подальшої реєстрації прав на земельну ділянку.

Також судами встановлено, що 08 грудня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва з розстроченням платежу, за яким продавець передає у власність, а покупці приймають у власність належний продавцю спірний об`єкт незавершеного будівництва готовністю 77 % в рівних частинах по 1/2 частині кожний. Об`єкт незавершеного будівництва розташований на спірній земельній ділянці.

Відповідно до пункту 4 цього договору продаж зазначеного об`єкту незавершеного будівництва за домовленістю сторін вчиняється за ціною 1 111 018, 00 грн, що еквівалентно 139 400, 00 доларам США. При оформленні даного договору сума, що підлягає передачі зменшена на суму переданого за попереднім договором від 01 липня 2011 року, грошового забезпечення і складає суму 1 103 048, 00 грн, що еквівалентно - 138 400, 00 доларів США. Підписання договору свідчить про те, що гроші в розмірі - 39 850, 00 грн, що еквівалентно 5 000, 00 доларів США передані продавцю до нотаріального посвідчення цього договору.

Щодо графіку передачі грошових сум, то вищезазначеним пунктом договору встановлено:

у строк по 08 грудня 2014 покупці передають продавцю одним платежем - 119 550, 00 грн, що еквівалентно 15 000, 00 доларів США, але не менше ніж доларовий еквівалент за курсом НБУ по відношенню до гривні станом на день розрахунку;

в строк по 08 грудня 2015 року - 159 400, 00 грн, що еквівалентно 20 000, 00 доларів США, але не менше ніж доларовий еквівалент за курсом НБУ по відношенню до гривні станом на день розрахунку.

Суму в розмірі 784 248, 00 грн, що еквівалентно 98 400, 00 доларів США, але не менше ніж доларовий еквівалент за курсом НБУ по відношенню до гривні станом на день розрахунку, покупці зобов`язуються сплатити продавцю в строк до 08 грудня 2016 року. Таким чином, останній платіж за договором купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва мав відбутися у строк по 08 грудня 2016 року.

Згідно із пунктом 8 цього договору він набуває юридичної сили з моменту його нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Право власності на об`єкт незавершеного будівництва, який є предметом цього договору переходить до покупців після повної оплати ціни по договору.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухового майна від 14 вересня 2016 року власником об`єкта незавершеного будівництва є ОСОБА_5 .

Відповідно до витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку власником земельної ділянки є ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

31 березня 2015 року спадкоємці за законом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до Першої київської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5

19 серпня 2016 року вищевказані спадкоємці звернулись з заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину.

Постановами державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори від 19 серпня 2016 року відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у видачі свідоцтв про на спадщину за законом на 1/2 частку земельної ділянки та 1/2 частку об`єкту незавершеного будівництва у зв`язку із продажем спадкодавцем вищевказаного майна згідно із договорами купівлі-продажу від 08 грудня 2011 року та знаходженням документів, що підтверджують право власності померлого на об`єкт незавершеного будівництва у справах приватного нотаріуса.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2018 року визнано за ОСОБА_7 право на спадкування за законом прав та обов`язків ОСОБА_5 за: договором купівлі-продажу земельної ділянки з розстрочкою платежу, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посвідченим 08 грудня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петріцькою А.П., зареєстрованим в реєстрі за № 18610 - на частку у розмірі 1/2; договором купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва з розстрочкою платежу, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посвідченим 08 грудня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петріцькою А.П., зареєстрованим в реєстрі за № 18614 - на частку у розмірі 1/2.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 право власності на спадкове майно, а саме: 1/2 частку земельної ділянки та 1/2 частку об`єкту незавершеного будівництва.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Відповідно до статті 6 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким за цим договором одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну.

Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

Відповідно до частини першої статті 632 ЦК Україна ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За загальним правилом (частина перша статті 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За правилами статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (частина друга статті 692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (частина третя статті 692 ЦК України) або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частинами першою, другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, умовами спірних договорів купівлі-продажу із розстрочкою платежу передбачено, що покупці здійснюють оплату товару у визначений строк та відповідному розмірі, такі умови договорів сторонами погоджені. Отримання будь-яких грошових забезпечення підтверджується відповідною нотаріально посвідченою заявою продавця. Покупці мають право повернути грошову суму раніше строку, передбаченого договорами. Останні платежі мали бути здійснені 08 грудня 2014 року (щодо земельної ділянки) та 08 грудня 2016 року (щодо об`єкту незавершеного будівництва).

Однак судами встановлено, що відповідачі істотно порушили умови взятого на себе зобов`язання щодо оплати його вартості у розмірі та строках обумовлених договорами купівлі-продажу, завдавши при цьому шкоди продавцю у вигляді реальних збитків (доходів, які продавець повинен був отримати від продажу).

Згідно із частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказів, які б свідчили про належне виконання зобов`язань відповідачами надано не було.

Виходячи з вищевикладеного висновки судів попередніх інстанцій, що відповідачі істотно порушили умови взятого на себе зобов`язання щодо оплати його вартості у розмірі та строках обумовлених договорами купівлі-продажу, що є підставою для їх розірвання, є правильними та обґрунтованими, та прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Доказів сплати повної ціни договорів відповідно до їх умов відповідачами надано не було.

Звертаючись до Верховного суду з касаційної скаргою, відповідачі посилалися на те, що вони не отримували повідомлення про прийняття позивачем на себе кредиторських зобов`язань та відповідно не отримували реквізити для оплати, що призвело до неможливості виконання відповідачами зобов`язань з вини позивача, а також те, що позивачем не використано всі способи досудового врегулювання спору.

Дані доводи касаційної скарги не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки є необґрунтованими та не спростовують висновків суддів першої та апеляційної інстанції. Так відповідно до спірних договорів отримання будь-яких грошових забезпечення підтверджується відповідною нотаріально посвідченою заявою продавця. Покупці мають право повернути грошову суму раніше строку, передбаченого договорами.

Тобто повернення грошових сум, передбачених спірними договорами відповідачі могли робити в будь-який час і такі дії залежали виключно від їх волі. Крім того відповідачі не позбавлені були права виконати зобов`язання, передбаченні договорами купівлі-продажу, після подання позивачем позову та під час розгляду справи, що відповідачами зроблено не було.

Доводи касаційної скарги, що саме з вини позивача, та його бездіяльності в наданні реквізитів для оплати грошових коштів, призвело до негативних наслідків, є необґрунтованими та не містять свого підтвердження, та не спростовують висновків суду попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги, що судом апеляційної інстанції не надано мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи з вищевикладеного, оскаржувана постанова суду містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Інших підстав для скасування оскаржуваних рішень касаційна скарга не містить, а тому судом касаційної інстанції відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України, предметом касаційного перегляду не є.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу

без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С.Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко