Постанова

від 10.04.2020 по справі 757/22160/18-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 757/22160/18-ц

провадження № 61-49122св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Федерація стрільби України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерство молоді і спорту України,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 5 грудня 2018 року, постановлену колегією у складі суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Федерації стрільби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерство молоді і спорту України, про визнання протиправним та скасування рішення Президії про виключення з членів.

В обґрунтування заяви зазначив, що рішенням Президії Федерації стрільби України від 27 березня 2018 року його виключено із членів Федерації через неетичну поведінку та зневажливе ставлення до Федерації.

Вважає таке рішення безпідставним, так як неетичної чи зневажливої поведінки він не допускав, а виражав свою особисту думку щодо діяльності Федерації стрільби України.

Посилаючись на викладене, просив скасувати як протиправне рішення Президії Федерації стрільби України від 27 березня 2018 року про виключення його із членів Федерації стрільби України.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 1 серпня 2018 року, ухваленим у складі судді Матійчук Г. О., позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Президії Федерації стрільби України від 27 березня 2018 року в частині виключення із членів Федерації стрільби України ОСОБА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його законності та обґрунтованості.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 5 грудня 2018 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 1 серпня 2018 року скасовано і провадження у справі закрито.

Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що спір між сторонами виник з приводу членства позивача у громадській організації, тому повинен вирішуватися відповідно до вимог Статуту Громадської організації Федерація стрільби України і не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив ухвалу Київського апеляційного суду від 5 грудня 2018 року скасувати і залишити в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 1 серпня 2018 року.

Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив його гарантоване Конституцією України право на судовий захист.

На думку заявника, можливість оскарження рішення громадського об`єднання, яким порушеного його права, підтверджена висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001.

Вказує, що визначений Статутом прядок оскарження рішень Федерації не є дієвим і не забезпечить реалізацію його прав.

Ухвалою Верховного Суду від 8 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Позиція інших учасників справи

У квітні 2019 року Федерація стрільби України подала відзив на касаційну скаргу, у якому послалася на безпідставність її доводів. Вказала, що спори між Федерацією і її членами підлягають вирішенню у порядку, встановленому пунктом 3.5 Статуту Громадської організації Федерація стрільби України , а не в судовому порядку.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, касаційний суд дійшов таких висновків.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до Федерації стрільби України, членом якої він був з 2016 року, і просив визнати неправомірним та скасувати рішення Президії Федерації від 27 березня 2018 року про виключення із її членів.

Основи діяльності Федерації стрільби України визначені Статутом Громадської організації Федерація стрільби України .

Пунктом 3.4.2 цього Статуту закріплено, що підставами виключення з членів Федерації є, зокрема, невиконання вимог Статуту та вчинення дій, що суперечать або не відповідають Статуту та Декларації стрільця Федерації стрільби України.

Відповідно до пункту 3.5 Статуту Громадської організації Федерація стрільби України спірні ситуації, що суперечать даному Статуту та які не можуть бути вирішені за спільною згодою, повинні остаточно вирішуватися Міжнародним Спортивним Трибуналом згідно зі Статутом та правилами Міжнародної Федерації Стрілецького Спорту. Спірні питання між Федерацією та її членами, які не можуть бути остаточно вирішені ні одним керівним органом Федерації, можуть надаватися для вирішення тією чи іншою стороною до Національного олімпійського комітету України, Міжнародної федерації стрілецького спорту чи в Арбітражний Спортивний Суд у Лозанні. Рішення Суду виконується відповідними сторонами без апеляцій та відстрочення.

Статтею 1 Закону України Про громадські об`єднання визначено, що громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Частиною третьою статті 3 Закону України Про громадські об`єднання встановлено, що самоврядність як принцип утворення і діяльностігромадського об`єднання передбачає право членів (учасників) громадського об`єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об`єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в діяльність громадського об`єднання, крім випадків, визначених законом.

Згідно зі статтею 22 цього Закону втручання органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб у діяльність громадських об`єднань, так само як і втручання громадських об`єднань у діяльність органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об`єднання та розгляду скарг на них визначається Статутом такого об`єднання (пункт 7 частини першої статті 11 Закону України Про громадські об`єднання ).

Згідно з частиною першою статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки спірні питання між Федерацією стрільби України та її членами підлягають вирішенню у порядку, встановленому пунктом 3.5 Статуту Громадської організації Федерація стрільби України , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ця справа не підлягає розгляду в судах, зокрема і в порядку цивільного судочинства, та закрив провадження у справі.

Доводи заявника про те, що передбачений Статутом прядок оскарження рішень Федерації не є дієвим і не забезпечить реалізацію його прав, касаційний суд відхиляє, оскільки доказів неможливості вирішення спірної ситуації відповідно до визначеного пунктом 3.5 Статуту Громадської організації Федерація стрільби України порядку заявник не надав.

Помилковими є твердження заявника щодо обмеження його гарантованого Конституцією України права на судовий захист.

Так, згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголосив, що право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . Проте право на суд не є абсолютним. Воно може піддаватися обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх цивільних прав та обов`язків пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення у справі Креуз проти Польщі ).

Законом України Про громадські об`єднання встановлено заборону втручання у внутрішньо-організаційну діяльність громадських організацій та віднесено до їх виключної компетенції затвердження порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності керівних органів такої організації.

Можливості оскарження даних рішень, дій чи бездіяльності до суду Закон України Про громадські об`єднання не передбачає.

Так як спір, пов`язаний з питаннями членства у громадській організації, в силу прямої вказівки законодавства має вирішуватися відповідно до статутних документів відповідної громадської організації, обмеження передання таких спорів на вирішення суду не свідчить про позбавлення позивача права на доступ до суду.

Посилання заявника на те, що можливість оскарження рішення керівних органів громадського об`єднання підтверджена висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001, касаційний суд відхиляє.

Так, у рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 Конституційний Суд України перевіряв на відповідність Конституції України статтю 248-3 ЦПК України 1963 року, яка встановлювала непідвідомчість судам скарг на акти і дії об`єднань громадян, які відповідно до закону, статуту (положення) належали до їх внутрішньо-організаційної діяльності або їх виключної компетенції.

Конституційний Суд України на підставі статті 8 Закону України Про об`єднання громадян дійшов висновку про конституційність зазначеного припису процесуального закону з огляду на неможливість втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у здійснювану в рамках закону діяльність об`єднань громадян. Також у рішенні зазначено, що внутрішня організація, взаємовідносини членів об`єднань громадян, їх підрозділів, статутна відповідальність членів цих об`єднань регулюються корпоративними нормами, встановленими самими об`єднаннями громадян, які базуються на законі. Ними ж визначаються питання, які належать до внутрішньої діяльності або виключної компетенції об`єднань громадян і підлягають самостійному вирішенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України ). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судових рішень.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки суд апеляційної інстанції постановив її з додержанням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для розподілу судових витрат судом касаційної інстанції немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401 і 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 5 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов