Постанова

від 08.04.2020 по справі 466/4444/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 466/4444/17

провадження № 61-1862св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Дмитренко Володимир Павлович,

відповідач - Брюховицька селищна рада Львівської області,

представник відповідача - Львівська місцева прокуратура № 2 Львівської області,

третя особа - Кабінет Міністрів України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дмитренка Володимира Павловича, на постанову Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Брюховицької селищної ради, третя особа - Кабінет Міністрів України, про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними рішеннями органу місцевого самоврядування.

Позовна заява мотивована тим, що 17 березня 2017 року Кабінетом Міністрів України на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2015 року зареєстровано за собою право власності на земельну ділянку площею 0,2300га, з кадастровим номером 4610166300:04:003:0063, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказувала, що зазначена земельна ділянка належала їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки з одночасним її поділом в натурі від 25 грудня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Новобуддизайн .

Зазначала, що рішенням Брюховицької селищної ради від 23 жовтня 2008 року № 618, прийнятим на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року, продано ТОВ Новобуддизайн земельну ділянку площею 8,8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру в АДРЕСА_1 .

Посилалася на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2012 року рішення Брюховицької селищної ради від 23 жовтня 2008 року № 618 було скасоване як незаконне, внаслідок чого було витребувано земельну ділянку у ОСОБА_1 , як добросовісного набувача.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Брюховицької селищної ради 4 443 186 грн на відшкодування шкоди, завданої їй незаконними рішеннями Брюховицької селищної ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 01 березня 2019 року у складі судді Баєвої О. І. задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 дійсно зазнала шкоди внаслідок скасування рішення Брюховицької селищної ради № 618 та передачі земельної ділянки в розпорядження Кабінету Міністрів України, отже, вона має право на відшкодування їй шкоди.

Проте, суд дійшов висновку, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту своїх прав, оскільки рішення Брюховицької селищної ради від 23 жовтня 2008 року № 618 було прийнято на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 листопада 2004 року, яке на той момент вступило в законну силу та ніким не оспорювалося.Відтак, Брюховицька селищна рада діяла законно, оскільки судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дмитренка В. П. задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 01 березня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Брюховицької селищної ради про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними рішеннями ради, відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно встановив характер спірних правовідносин, не дав належної правової оцінки доказам, на які позивач посилалась в обґрунтування своїх вимог, не застосував норми матеріального закону, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, що призвело до помилкових висновків суду по суті вирішення спору щодо визначення правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

При цьому апеляційний суд вказав, що позивач повинна була заявляти вимоги саме до продавця ТОВ Новобуддизайн на підставі статті 661 ЦК України, відтак, її вимоги, заявлені до Брюховицької селищної ради на підставі статей 1166, 1173 ЦК України, не підлягають задоволенню, оскільки норми цих статей не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Дмитренко В. П., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Дмитренка В. П. мотивована тим, що ТОВ Новобуддизайн , як юридична особа є ліквідованим та з 27 липня 2009 року виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак, вказана юридична особа не може бути відповідачем у справі.

При цьому посилається на порушення судом апеляційної інстанції пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вважає, що апеляційним судом не застосовано до спірних правовідносин статті 8, 56 Конституції України, статті 1166, 1173 ЦК України, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Стверджує, що посилання апеляційного суду на положення статті 661 ЦК України є неправильним, оскільки для застосування вказаної норми права потрібно існування юридичної особи, до якої можна пред`явити позов.

Звертає увагу на те, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, зокрема, не враховано преюдиційні обставини, встановлені рішеннями судів про ліквідацію ТОВ Новобуддизайн .

Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2020 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою судді Верховного Суду від 31 січня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 березня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішеннями Брюховицької селищної ради від 11 березня 2004 року № 245 та від 18 березня 2004 року № 263 вилучено земельні ділянки, ліси першої групи у кварталі 44 з державного лісового фонду Брюховицького лісництва Львівського державного лісового господарства, загальною площею 19,1 га і віднесено їх до земель рекреаційного призначення селища.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2005 року у справі № 2-38/2005, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25 квітня 2005 року, ухвалою Верховного Суду України від 16 серпня 2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2009 року, визнано неправомірними та скасовано зазначені рішення Брюховицької селищної ради від 11 березня 2004 року № 245 та від 18 березня 2004 року № 263.

Однією із підстав для скасування рішень Брюховицької селищної ради від 11 березня 2004 року № 245 та від 18 березня 2004 року № 263 Шевченківський районний суд м. Львова у своєму рішенні від 14 лютого 2005 року, яке набрало законної сили, зазначив те, що ці рішення прийняті радою в порушення вимог пункту 9 статті 149 ЗК України, відповідно до положень якої, вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення належить виключно до компетенції Кабінету Міністрів України.

До ухвалення судами вказаних судових рішень, рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року у справі № 2-3327/04 було зобов`язано Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про відчуження ТОВ Новобуддизайн земельної ділянки площею 8,8643 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру й укласти з ТОВ Новобуддизайн договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки.

23 жовтня 2008 року Брюховицькою селищною радою прийнято рішення № 618 Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року у справі № 2-3327/04 , на підставі якого 05 листопада 2008 року між Брюховицькою селищною радою та ТОВ Новобуддизайн було укладено договір купівлі-продажу зазначеної вище земельної ділянки площею 8,8643 га.

25 грудня 2008 року між ТОВ Новобуддизайн (продавцем) та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (покупцями) було укладено договір купівлі-продажу частини вказаної вище земельної ділянки площею 1,8000 га з одночасним поділом її в натурі, за яким, зокрема, ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,2300 га для громадсько-житлового будівництва.

На підставі цього договору, 27 січня 2009 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку площею 0,2300 га, що розташована в АДРЕСА_1 .

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 липня 2010 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року скасовано за нововиявленими обставинами і провадження у справі закрито.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2012 року у справі № 1328/970/12 за позовом прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_2 , треті особи: Управління Держкомзему у м. Львові, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Урумова Ж. М. та ін., про витребування майна від добросовісного набувача, скасовано рішення Брюховицької селищної ради від 23 жовтня 2008 року № 618 та визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05 листопада 2008 року, укладений між Брюховицькою селищною радою та ТОВ Новобуддизайн , і витребувано в ОСОБА_2 куплену ним в ТОВ Новобуддизайн земельну ділянку площею 0,7000 га з поверненням цієї земельної ділянки у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2012 року в цій частині залишене без змін рішенням Апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2013 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2013 року у справі № 1328/972/2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19 травня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2016 року, витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2300 га кадастровий номер 4610166300:04:003:0063 та зобов`язано ОСОБА_1 повернути її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

На підставі цього рішення суду Кабінет Міністрів України 17 березня 2017 року зареєстрував право державної власності на вказану вище земельну ділянку.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що земельна ділянка площею 8,8643 га в районі АДРЕСА_1 , яка в подальшому була відчужена Брюховицькою селищною радою за договором купівлі-продажу від 05 листопада 2008 року ТОВ Новобуддизайн , яке, в свою чергу, відчужило частину вказаної вище земельної ділянки площею 1,8000 га з одночасним поділом її в натурі на підставі договору купівлі-продажу від 25 грудня 2008 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , незаконно вибула з державної власності поза волею власника (держави) в особі її уповноважених органів - Кабінету Міністрів України, оскільки жодних дій щодо розпорядження зазначеними земельними ділянками Кабінетом Міністрів України не вчинялось, отже, підлягала витребуванню від покупців, як від добросовісних набувачів, на підставі пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, шляхом пред`явлення до них віндикаційного позову, без необхідності визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 грудня 2008 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Дмитренка В. П. задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За змістом статей 15, 16 ЦК України одним зі способів захисту є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправності поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. При цьому доведення наявності і обґрунтування розміру шкоди покладається на позивача, який повинен довести, що: заподіяна шкода сталася внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) відповідача і тільки такі дії (бездіяльність) стали єдиною і достатньою причиною заподіяння шкоди; шкода є реальною; протиправна дія (бездіяльність) заподіювача шкоди є причиною, а шкода, якої завдано особі, -- наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідач, у свою чергу, має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди позивачу.

Частиною першою статті 661 ЦК України передбачено, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд вказав, що позивач повинна була заявляти вимоги саме до продавця земельної ділянки - ТОВ Новобуддизайн на підставі статті 661 ЦК України, відтак, її вимоги, заявлені до Брюховицької селищної ради на підставі статей 1166, 1173 ЦК України, не підлягають задоволенню.

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується та вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права з огляду на таке.

Установлено, що ОСОБА_1 набула права власності на земельну ділянку згідно з договором купівлі-продажу від 25 грудня 2008 року, укладеним між нею як покупцем та ТОВ Новобуддизайн як продавцем. ТОВ Новобуддизайн набуло права власності на земельні ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 05 листопада 2008 року, укладеного між Брюховицькою селищною радою та ТОВ Новобуддизайн . Вказаний договір укладено на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року у справі № 2-3327/04.

24 грудня 2013 року Шевченківський районний суд м. Львова у справі № 1328/972/2012 ухвалив рішення про витребування у ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2300 га кадастровий номер 4610166300:04:003:0063 та зобов`язано ОСОБА_1 повернути її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України , при цьому питання про компенсацію ні ОСОБА_1 , ні прокурор Шевченківського району м. Львова, який діяв в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, не порушували і суд, відповідно, такого питання не вирішував.

Оскільки в межах провадження в справі № 1328/972/2012 , суд не вирішував питання про компенсацію (відшкодування шкоди) ОСОБА_1 у зв`язку з витребуванням земельної ділянки, апеляційний суд дійшов правильних висновків про те, що покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі №6-1376ц16.

Посилання заявника на те, що ТОВ Новобуддизайн , як юридична особа є ліквідованим та не може бути відповідачем у справі, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що однією з підстав для відшкодування шкоди є наявність протиправності поведінки у діях відповідача. Крім того, оскільки Брюховицька селищна рада не була продавцем земельної ділянки та не була стороною у договорі купівлі-продажу від 25 грудня 2008 року, відтак, положення статті 661 ЦК України до неї застосовуватися не можуть.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом преюдиційних обставин, встановлених рішеннями судів про ліквідацію ТОВ Новобуддизайн є безпідставними та необґрунтованими, оскільки преюдиційне значення мають лише рішення у справі, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Посилання заявника в касаційній скарзі на неповне з`ясування судом апеляційної інстанції обставин, які мають значення для справи, спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення, яке є обґрунтованим, містить переконливі висновки по суті вирішеного спору, а також встановленими судами і наведеними вище обставинами справи.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дмитренка Володимира Павловича залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк