Ухвала

від 08.04.2020 по справі 390/726/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 390/726/19

провадження № 61-5284ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Агрофірма Митрофанівська про повернення майна та стягнення збитків ,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного підприємства Агрофірма Митрофанівська (далі - ПП Агрофірма Митрофанівська ) про повернення майна та стягнення збитків.

Позовна заява мотивована тим, що 07 жовтня 2003 року між ОСОБА_1 та відповідачем укладено та нотаріально посвідчено договір оренди земельної ділянки № 1-931, яким передано в оренду земельну ділянку, кадастровий номер 3522585400:02:000:0219, площею 6,15 га, розташовану на території Новоолександрівської сільської ради Кіровоградського району (ділянка № НОМЕР_1 ), що належить позивачу на підставі акту на право приватної власності на землю РЗ № 422333, зареєстрованого 26 лютого 2002 року за № 137 у Книзі записів державних актів на право приватної власності, строком на 10 років. Не зважаючи на завершення строку дії договору оренди, відповідачем на протязі 2016-2018 років продовжується безпідставне і фактично безоплатне використання земельної ділянки, що перешкоджає самостійній обробці земельної ділянки власником та наносить позивачу майнову шкоду. 21 грудня 2017 року відповідачем частково відшкодовано користування земельною ділянкою у розмірі 5 379,06 грн, проте користування земельною ділянкою у 2016 та 2018 роках відшкодовано не було. Відповідачем проведено обробку та засівання земельної ділянки у 2019 році, що підтвердило відсутність наміру у відповідача повернути чуже майно. Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 лютого 2019 року, земельна ділянка не перебуває в оренді чи під обтяженням.

Позивач просив стягнути з відповідача на його користь збитки, пов?язані із самовільним зайняттям земельної ділянки у сумі 15 078,42 грн. Зобов?язати відповідача повернути йому земельну ділянку кадастровий номер 3522585400:02:000:0219, площею 6,15 га, розташовану на території Новоолександрівської сільської ради Кіровоградського району.

Заочним рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПП Агрофірма Митрофанівська на користь ОСОБА_1 збитки, пов?язані із самовільним зайняттям земельної ділянки у сумі 15 078,42 грн. Зобов?язано ПП Агрофірма Митрофанівська повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 3522585400:02:000:0219, площею 6,15 га, розташовану на території Новоолександрівської сільської ради Кіровоградського району. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року заочне рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2019 року в частині стягнення збитків за самовільне зайняття земельної ділянки, судового збору та витрат на правову допомогу скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення збитків за самовільне зайняття земельної ділянки відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

ОСОБА_1 17 березня 2020 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року, у якій, посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права і просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що так як договір оренди між сторонами був нотаріально посвідчений, то відповідно до статті 654 ЦК України поновлення договору землі має бути укладено в такій самій формі, однак, такої процедури сторонами дотримано не було. Всупереч правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленому у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, апеляційний суд не надав правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та не визначив, яка норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом саме тих правових норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту і є обов`язком суду.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про повернення майна та стягнення збитків у розмірі 15 078,42 грн.

Отже, справа № 390/726/19 не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 390/726/19 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Агрофірма Митрофанівська про повернення майна та стягнення збитків .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков