Рішення

від 17.04.2020 по справі 910/1047/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.04.2020Справа № 910/1047/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Державного спеціалізованого автотранспортного підприємства Державного комітету телебачення і радіомовлення України

до Державного підприємства "Державне спеціалізоване видавництво "Мистецтво"

про стягнення 22241,30 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне спеціалізоване автотранспортне підприємство Державного комітету телебачення і радіомовлення України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Державне спеціалізоване видавництво "Мистецтво" про стягнення 22241,30 грн. заборгованості, з яких: 19440,00 грн. основного боргу, 835,30 грн. три проценти річних та 1966,00 грн. інфляційних втрат, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач порушив умови виконання зобов`язання за Договором № 54 від 03.01.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

12.02.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

12.03.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від відповідача надійшов відзив на позов. Разом із цим, докази направлення позивачу відзиву на позов відповідачем не надані.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 165 ГПК України до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Таким чином, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір №54, предметом якого є надання послуги по зберіганню автомобільного транспорту власника на своїй території, а власник автомобілів марки: ВАЗ 2106 держ.№ НОМЕР_1 , Меркурі Сейбл держ.№ НОМЕР_2 , ставить їх на місце для стоянки за адресою: м. Київ, вул. Туманяна, 15 за передбачену цим договором плату (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору замовник власник автомобіля зобов`язується оплатити надані послуги.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість наданих послуг складає 480 грн., у т.ч. ПДВ - 80 грн. за 1 автомобіль на місяць.

У пунктах 3.4, 3.5 договору визначено, що оплата наданих послуг здійснюється замовником щомісячно до 15 числа шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок підприємства. Вартість послуг коригується щомісячно згідно встановленого індексу інфляції.

Підставою для оплати є рахунок, виставлений підприємством. Акт приймання-передачі послуг підписується сторонами та засвідчується їх печатками. Акт приймання-передачі послуг надається замовнику до 30-31 числа звітного місяця (пункт 3.3 договору).

Згідно з пунктом 5.1 договору останній діє з 01.01.2012 до 31.12.2013 включно.

15.05.2013 між сторонами укладено зміни № 1 до договору, за якими виконавець надає послуги по зберіганню автомобіля марки Меркурі Сейбл держ.№ НОМЕР_2. Крім того, сторони погодили, що заборгованість замовника перед виконавцем по договору становить 9360 грн.

Змінами від 31.12.2013 № 2 до договору сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2014 року.

30.12.2014 додатковою угодою № 3 до договору сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2015 року.

Додатковою угодою від 31.12.2015 № 4 до договору сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2016 року.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач додаткову угоду від 31.12.2016 № 5 до договору не підписав. Крім того, відповідач не виконав своїх зобов`язань з оплати послуг за договором, у зв`язку з чим за останнім станом на 01.01.2020 утворився борг за період з 01.02.2017 по 01.01.2020 у розмірі 19440 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 1 статті 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Разом із цим, за частиною 3 статті 946 ЦК України, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Як слідує із матеріалів справи, між сторонами укладалися додаткові угоди до договору, останньою з яких - додатковою угодою від 31.12.2015 № 4, строк дії договору продовжений до 31.12.2016 року. Доказів продовження строку дії договору після 31.12.2016 матеріали справи не містять.

У позовній заяві позивач зазначав, що за відповідачем утворився борг за договором за період з 01.01.2017, тобто після закінчення строку дії договору, та по 01.01.2020 на загальну суму 19440 грн.

Водночас, матеріали справи не містять доказів надання позивачем послуг з фактичного зберігання автомобіля відповідача марки Меркурі Сейбл держ.№ 63-29 КИЕ після закінчення строку дії договору протягом вказаного позивачем позовного періоду. До того ж, позивачем не надано жодних доказів передання відповідачем даного автомобіля на зберігання та його знаходження на території позивача на зберіганні станом до 01.01.2020 року.

За наведених обставин, позовні вимоги про стягнення боргу за договором за надання послуг по зберіганню автомобіля за спірний період є необґрунтованими та недоведеними, що зумовлює суд у задоволенні позову в цій частині відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу, то останні мають похідний характер від основної вимоги, та також не підлягають задоволенню у зв`язку з відмовою в стягненні основного боргу.

Суд зауважує, що згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За наведених обставин суд дійшов висновку про недоведеність заявлених позовних вимог, що зумовлює суд відмовити в задоволенні позову.

Сплачена позивачем сума судового збору відповідно до статті 129 ГПК України залишається за позивачем.

Керуючись статтями 86, 129, 130, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Державного спеціалізованого автотранспортного підприємства Державного комітету телебачення і радіомовлення України відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В. Полякова