Постанова

від 25.08.2020 по справі 910/1047/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2020 р. Справа№ 910/1047/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Державного спеціалізованого автотранспортного підприємства Державного комітету телебачення і радіомовлення України

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2020

у справі № 910/1047/20 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Державного спеціалізованого автотранспортного підприємства Державного комітету телебачення і радіомовлення України

до Державного підприємства "Державне спеціалізоване видавництво "Мистецтво"

про стягнення 22 241,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне спеціалізоване автотранспортне підприємство Державного комітету телебачення і радіомовлення України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Державне спеціалізоване видавництво "Мистецтво" про стягнення 22 241,30 грн. заборгованості, з яких: 19 440,00 грн. основного боргу, 835,30 грн. три проценти річних та 1 966,00 грн. інфляційних втрат, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач порушив зобов`язання за договором № 54 від 03.01.2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2020 в задоволенні позову відмовлено повністю у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Не погодившись з рішенням, Державне спеціалізоване автотранспортне підприємство Державного комітету телебачення і радіомовлення України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2020 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Скаржник стверджує, що надає відповідачу послуги із зберігання автомобіля, після закінчення строку дії договору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого автотранспортного підприємства Державного комітету телебачення і радіомовлення України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2020 у справі № 910/1047/20, справу ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України.

Відзиву на апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суд від позивача не надійшло. Клопотання про продовження строку для його подачі не заявлялося. Жодних клопотань, заяв про неможливість надати відзив до закінчення строку від сторони (з причин, що не залежать від неї) не надходило.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" було внесено зміни, зокрема, до п. 4 розділу X "Прикінцеві положення ГПК України та викладено його в такій редакції: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином". На момент відкриття апеляційного провадження діяла редакція, якою було автоматично продовжено процесуальні строки.

Враховуючи, що процесуальний строк розгляду справи по суті продовжено на строк дії карантину (до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)"), розгляд апеляційної скарги здійснено в строки, встановлені законом, з урахуванням принципу "розумності" строків розгляду справи у відповідності з приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 03.01.2012 між Державним спеціалізованим автотранспортним підприємством Державного комітету телебачення і радіомовлення України як виконавцем та Державним підприємством "Державне спеціалізоване видавництво "Мистецтво" як замовником, укладено договір № 54, предметом якого є надання послуги по зберіганню автомобільного транспорту власника на своїй території, а власник автомобілів марки: ВАЗ 2106 держ.номер НОМЕР_1 , "Меркурі Сейбл" держ.номер НОМЕР_2 , ставить їх на місце для стоянки за адресою: м. Київ, вул. Туманяна, 15 за передбачену цим договором плату (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору замовник власник автомобіля зобов`язується оплатити надані послуги.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість наданих послуг складає 480 грн., у т.ч. ПДВ - 80 грн. за 1 автомобіль на місяць.

У пунктах 3.4, 3.5 договору визначено, що оплата наданих послуг здійснюється замовником щомісячно до 15 числа шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок підприємства. Вартість послуг коригується щомісячно згідно встановленого індексу інфляції.

Підставою для оплати є рахунок, виставлений підприємством. Акт приймання-передачі послуг підписується сторонами та засвідчується їх печатками. Акт приймання-передачі послуг надається замовнику до 30-31 числа звітного місяця (п. 3.3 договору).

Згідно із п. 2.12 договору замовник зобов`язаний автомобілі, які ставляться на зберігання, здавати під охорону з поміткою в журналі охорони.

Відповідно до п. 2.13 замовник зобов`язаний прийняти автомобіль, що знаходився на зберіганні, після закінчення строку дії даного договору і повністю розрахуватися відповідно до акту виконаних робіт, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно із п. 5.1 договору останній діє з 01.01.2012 до 31.12.2013 включно.

15.05.2013 між сторонами укладено зміни № 1 до договору, за якими виконавець надає послуги по зберіганню автомобіля марки "Меркурі Сейбл" держ.номер НОМЕР_2 . Крім того, сторони підтвердили, що заборгованість замовника перед виконавцем по договору становить 9 360 грн.

Змінами від 31.12.2013 № 2 до договору сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2014.

30.12.2014 додатковою угодою № 3 до договору сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2015.

Додатковою угодою від 31.12.2015 № 4 до договору сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2016.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач додаткову угоду від 31.12.2016 № 5 до договору не підписав.

За твердженням позивача, відповідач не виконав своїх зобов`язань з оплати послуг за договором, у зв`язку з чим станом на 01.01.2020 утворився борг за договором № 54 від 03.01.2012 за період з 01.02.2017 по 01.01.2020 у розмірі 19 440 грн. Позивачем заявлено також до стягнення 835,30 грн. три проценти річних та 1 966,00 грн. інфляційних втрат, на зазначену суму заборгованості.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 1 ст. 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 946 ЦК України, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем заявлено до стягнення плату за фактичний час зберігання, за його твердженням, автомобіля після закінчення строку дії договору, з 01.02.2017 по 01.01.2020 на загальну суму 19440 грн.

Проте позивачем не додано до позовної заяви жодних доказів на підтвердження фактичного зберігання автомобіля відповідача марки "Меркурі Сейбл" держ. № НОМЕР_3 після закінчення строку дії договору протягом заявленого позивачем періоду. Також позивачем не надано жодних доказів передачі відповідачем даного автомобіля на зберігання та його знаходження на території позивача на зберіганні станом до 01.01.2020.

За встановлених обставин місцевий господарський суд дійшов висновку необґрунтованість та недоведеність позовних вимог про стягнення боргу за договором за надання послуг по зберіганню автомобіля за спірний період, 3% річних та інфляційних нарахувань на вказану суму.

Суд, керуючись принципом диспозитивності господарського судочинства розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи (ст. 14 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

З огляду на приписи ст. 74 ГПК України у даному випадку саме на позивача покладено тягар доведення належного виконання ним зобов`язання за договором № 54 від 03.01.2012 в частині зберігання автомобіля на відповідно до умов договору, а також підстав виникнення заборгованості відповідача перед позивачем, підписання актів надання послуг.

Наявність господарських правовідносин з позивачем по зберіганню автомобіля відповідач у відзиві на позов заперечив.

Оскільки позивач не надав суду доказів на підтвердження своїх вимог, у місцевого господарського суду не було правових підстав для їх задоволення.

Додані до апеляційної скарги з порушенням приписів ч. 3 ст. 269 ГПК України листи та претензії, не можуть бути прийняті в суді апеляційної інстанції.

З огляду на закріплений у ст. 13 ГПК України принцип змагальності сторін, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Скаржником не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі та спростування висновку суду.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого автотранспортного підприємства Державного комітету телебачення і радіомовлення України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2020 у справі № 910/1047/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2020 у справі № 910/1047/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/1047/20 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз