Ухвала

від 21.04.2020 по справі 922/482/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"21" квітня 2020 р.Справа № 922/482/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий союз Харківщини" та Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" про укладення мирової угоди (вх. №9294 від 16.04.2020) по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий союз Харківщини", м. Харків 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Борошно "Покровське", м.Чугуїв, Харківська обл. до Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів", смт.Новопокровка Харківської області, смт. Новопокровка, Харківська обл. про стягнення 40600000,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий союз Харківщини" (позивач, стягувач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" (відповідач, боржник) про стягнення 40600000,00грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.04.2017 по справі №922/482/17 позов задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто 40600000,00 грн. заборгованості та 240000,00 грн. судового збору.

21.04.2017 на примусове виконання вищеозначеного рішення, Господарським судом Харківської області було видано відповідний наказ, який надіслано стягувачеві.

03.04.2020 до Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий союз Харківщини" та Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" надійшла спільна заява сторін про укладення мирової угоди.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.04.2020 у задоволенні спільної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий союз Харківщини" та Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" про укладення мирової угоди відмовлено.

16.04.2020 до Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий союз Харківщини" та Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" надійшла заява про укладення мирової угоди (вх. № 9294 від 16.04.2020).

У зв`язку із перебуванням судді Калантай М.В. у відпустці, у відповідності до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл заяви по справі №922/482/17, про що керівником апарату суду складено та підписано відповідне Розпорядження №201/2020 від 16.04.2020.

Автоматизованим розподілом судової справи між суддями, для розгляду заяви визначено головуючого суддю (суддю-доповідача): Сальнікову Г.І., про що керівником апарату суду складено та підписано відповідний Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2020.

Вирішуючи заяву ТОВ "Агропромисловий союз Харківщини" та ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" про укладення мирової угоди (вх. № 9294 від 16.04.2020), суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.

Статтею 330 ГПК України визначено, що мирова угода, укладена між сторонами, в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ. Питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала. Суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 192 цього Кодексу.

Отже, положеннями статті 330 ГПК України встановлено строк та порядок для затвердження мирової угоди.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне зазначити, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусового виконання рішень інших органів, регулюється положеннями Законом України "Про виконавче провадження" та відрізняється від процесу розгляду справи господарським судом, визначеного Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, статтею 330 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, крім іншого, порядок подання такої заяви та порядок дій виконавця щодо передачі поданої на затвердження господарському суду цієї мирової угоди, укладеної у виконавчому провадженні.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території та обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (ч.4 ст.13. ч.5 ст.124, п.9 ч.3 ст.129 Конституції У країни).

Повне виконання судового рішення (кінцевий результат) є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, про що неодноразово звертав свою увагу Конституційний Суд України (рішення №18-рп/2012 від 13.12.2012 року, рішення №11-рп/2012 від 25.04.2012 року).

Право на отримання кінцевого результату (повне виконання судового рішення) є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, мас розцінюватися, як складова частина судового розгляду (рішення Європейського суду з прав людини, у справі Шмалько проти України від 20.07.2004 року).

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, № 15729/07, від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться

У такий спосіб здійснюється право на суд , яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Кутіч проти Хорватії , заява №48778/99).

Україна як учасниця конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії ).

У даному разі, суд вважає за можливе розглянути дану заяву, не припускаючись надмірного формалізму, з метою недопущення порушення права учасників справи на доступ до правосуддя, реалізація якого (в даному випадку затвердження мирової угоди між ними), залежить виключно від дотримання виконавцем норм закону щодо передачі їх заяви до суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 330 Господарського процесуального кодексу України мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.

Таким чином, враховуючи, що нормами ГПК України не передбачено обов`язкового проведення судового засідання для вирішення питання про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення, та такі клопотання не поступали до суду ні від учасників справі, ні від виконавця, у зв`язку з запровадженням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на усій території України карантину з 12.03.2020 до 24.04.2020, суд вважає за можливе вирішити питання про затвердження мирової угоди без повідомлення сторін за поданими до суду документами.

Вирішуючи саме питання щодо можливості затвердження мирової угоди, яка надійшла до суду безпосередньо від сторін, суд зазначає наступне.

Питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала.

Мирова угода викладається у письмовій формі і підписується сторонами угоди або їх уповноваженими представниками.

Так, відповідно до положень частин 1 - 4 ст. 192 Господарського процесуального кодексу України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

З доданих до заяви матеріалів вбачається, що мирова угода на стадії виконання судового рішення укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий союз Харківщини" та Державним підприємством "Новопокровський комбінат хлібопродуктів".

З боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий союз Харківщини" мирову угоду підписано директором Д.Г.Гостренко, з боку Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" - мирову угоду підписано директором С.С.Самардіним.

При цьому, будь-яких доказів, які б підтверджували повноваження вказаних осіб та їх обсяг (щодо вчинення відповідних дій від імені як товариства, так і від державного підприємства, накази про призначення директора на посаду, витягу зі статуту товариства, тощо) самими сторонами по справі до суду надано не було.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

З урахуванням наведених положень закону, у випадку укладення мирової угоди в процесі виконання судового рішення відповідний наказ повертається державним виконавцем до суду, що унеможливлює його подальше пред`явлення до виконання. Натомість, стягувач отримує інший виконавчий документ - ухвалу про затвердження мирової угоди, яка, у випадку її невиконання боржником, може бути передана для примусового виконання на загальних підставах.

Водночас у даному разі сторони не надали жодних відомостей про наявність виконавчого провадження щодо виконання наказу від 21.04.2017 по даній справі.

При цьому, заява про затвердження мирової угоди була подана до господарського суду не державним або приватним виконавцем, а безпосередньо сторонами, тоді, як передаючи мирову угоду на затвердження да суду, виконавець тим самим підтверджує правильність умов мирової угоди в частині розміру непогашеної заборгованості, яка частково могла зменшитися внаслідок проведених виконавчих дій. За відсутності такого підтвердження, у суду відсутня об`єктивна можливість перевірити відповідність обсягу визначеного мировою угодою розміру заборгованості та реально існуючого боргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 330 ГПК України суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 192 цього Кодексу, а у задоволенні заяви про відмову від примусового виконання рішення - з підстав, визначених статтею 191 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 191 ГПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що сторонами не надано жодних доказів здійснення виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 21.04.2017 по справі №922/482/17, а саму заяву подано до суду безпосередньо сторонами, а не виконавцем, у суду відсутні правові підстави у затвердженні мирової угоди, оскільки заявниками не доведено, що умови мирової угоди відповідають вимогам закону.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Агропромисловий союз Харківщини" та ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" про укладення мирової угоди (вх. № 9294 від 16.04.2020).

Водночас, відмовляючи у затвердженні мирової угоди, суд зауважує, що у даному випадку не поширюється заборона сторонам повторно звертатись до виконавця з заявою про затвердження мирової угоди, а виконавцю - до господарського суду з відповідним поданням після усунення обставин, що були підставою для такої відмови.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 2, 46, 192, 232-235, 330 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий союз Харківщини" та Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" про укладення мирової угоди (вх. № 9294 від 16.04.2020).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до апеляційної інстанції в порядку та строки, визначених ст.ст.256, 257 ГПК України.

Ухвалу підписано 21.04.2020 р.

Суддя Г.І. Сальнікова