Постанова

від 10.03.2020 по справі 580/2744/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2744/19 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю КВЕЛЛ на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року та ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року про поновлення строку звернення до суду у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю КВЕЛЛ про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИЛА:

Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ Квелл (позивач), в якому просило стягнути з відповідача 73430367 грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2017 та 2018 році та 10755,35 грн. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року задоволено заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, поновлено Черкаському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів строк звернення до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ Квелл про стягнення адміністративно-господарських санкцій за 2017, 2018 р.р.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ Квелл на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця інвалідами у 2017 році у сумі 19641,25 грн. і пені у сумі 5960,68 грн., та у 2018 році у сумі 44486,67 грн. і пені 3789,98 грн., всього 73878,58 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що поданий позивачем акт №23-01-09/0118 не містить дати складання, наявний у ньому підпис директора викликає сумніви щодо його справжності, а тому він не може бути доказом у судовому засіданні, а визначений позивачем розмір адміністративно-господарської санкції є вдвічі більшим, ніж сума, що підлягала нарахуванню. Також апелянт просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 03.12.2019, якою поновлено строк звернення до адміністративного суду, обґрунтувавши свої заперечення тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що графа дата складання акту не передбачена формою, що затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 №1338, а оскільки відповідач не подавав звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017-2018 роки та з огляду на невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, адміністративно-господарські санкції застосовані до нього правомірно, розрахунок суми санкції та пені проведено у відповідності до норм законодавства, а за відсутності інформації про порушення відповідачем вимог Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні у позивача були відсутні підстави для пред`явлення будь-яких вимог до позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2019 відповідач подав до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік (за формою №10-ПІ), відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складає 14,9 (15) осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників - 667,3 тис. грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 44486,67 грн. адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - не визначено (а.с.16).

Листом від 12.06.2019 №1123/01-27 позивач повідомив відповідача, що відповідно до Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік від 10.06.2019 повинен сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 44486 грн. 67 коп. та пеню за порушення термінів сплати станом на 12.06.2019 в сумі 1548 грн. 02 коп., та у разі несплати позивач звернеться до суду за їх стягненням (а.с.17).

10 липня 2019 року до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів надійшов лист Управління Держпраці у Черкаській області від 04.06.2019 №5707/01-18/3606 Про зайнятість і працевлаштування інвалідів (а.с. 78), яким направлено акти перевірок підприємств, в тому числі і відповідача - №23-01-09/0118, в якому зафіксовано порушення ТОВ "Квелл" вимог Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , а саме: товариство не зареєстроване у Фонді соціального захисту інвалідів; не подавало щорічну звітність до відділення Фонду соціального захисту інвалідів (Звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 та 2018 роки) (форми 10-ПІ), та не виконало норматив для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 та 2018 роках (а.с.79-81).

Відповідно до листів Черкаського міського центру зайнятості від 23.08.2019 №08-09/1583 (а.с.19), від 03.09.2019 №08-09/1653 (а.с.18), інформація про подання ТОВ Квелл протягом 2017, 2018 років звітів за формою №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) з відміткою про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю у Єдиній інформаційно-аналітичній системі не знайдено.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку (а.с.46), середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ "Квелл" у 2017 році становила 8 осіб, у 2018 році - 15 осіб; середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві протягом 2017-2018 років становила 0 осіб, фонд оплати праці штатних працівників у 2017 році - 314,26 тис. грн., у 2018 році - 667,3 тис. грн.; кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до 4% нормативу та кількість незайнятих вказаних робочих місць у 2017 році - 1 особа, у 2018 році - 1 особа; середня річна заробітна плата штатного працівника у 2017 році - 38282,50 грн., у 2018 році - 44486,67 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій у 2017 році складає 19641,25 грн., у 2018 році - 44486,67 грн.; сума пені за 2017 рік складає 5960,68 грн., за 2018 рік - 3789,98 грн. Загальна сума до сплати 73878,58 грн.

У зв`язку із несплатою відповідачем зазначених санкцій, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що розрахунок адміністративно-господарських санкцій здійснений позивачем відповідно до норм чинного законодавства, викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, які належить задовольнити.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Згідно із п. 17 ч. 3 р. І Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 19 грудня 2017 року № 2249-VIII (набрав чинності 20 січня 2018 року) у тексті Закону Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні слова інвалід , дитина-інвалід та інвалід з дитинства в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами особа з інвалідністю , дитина з інвалідністю та особа з інвалідністю з дитинства у відповідному відмінку і числі, крім частини першої статті 11 і другого речення статті 37.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

В силу вимог ч. 3 ст. 18 Закону № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону № 875-ХІІ пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Статтею 19 Закону № 875 встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно з ч. 2 ст. 20 вищезазначеного Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Частиною 4 ст. 20 Закону № 875 визначено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в ч. 1 цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст. 250 ГК України.

Таким чином, з огляду на вищенаведені норми, відповідач, як юридична особа, що використовує найману працю, у якої середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону № 875, повинен щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування , абз. 3 п. 2 якого визначено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VІ Про зайнятість населення (набрав чинності з 01 січня 2013 року) роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Питання подання підприємством звітів за формою 3-ПН врегульоване Порядком подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , затвердженим Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 (далі - Наказ № 316).

Згідно з п. 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З аналізу вищевказаних норм чинного законодавства вбачається, що при наявності вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації, як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, звітність за формою № 3-ПН не пізніше 10-ти робочих днів з наступного дня після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дати, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Тобто, на час спірних правовідносин існував обов`язок підприємств одноразово подавати форму 3-ПН, а саме не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії.

Так, у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17 Суд дійшов висновку, що законодавством встановлено, що звітність за формою 3-ПН подається не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто, передбачено обов`язкове одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Колегією суддів встановлено, що відповідач протягом 2017-2018 років не подавав до центрів зайнятості звітність за формою 3-ПН, тобто не виконував власний обов`язок інформування центрів зайнятості про попит на робочу силу (вакансії), які можуть бути зайняті особами з інвалідністю, що підтверджується листами Черкаського міського центру зайнятості від 23.08.2019 №08-09/1583 (а.с.19), від 03.09.2019 №08-09/1653 (а.с.18) та не заперечується відповідачем.

При цьому, згідно з актом за результатами проведення перевірки №23-01-09/0/18 середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача у 2017, 2018 роках становила понад 8 осіб, однак особи з інвалідністю в ці періоди не працювали (а.с. 79-81).

Наведена інформація також відповідає даним Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою №10-ПІ, поданого відповідачем до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 10.06.2019, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача складала 15 осіб, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на створених робочих місцях для інвалідів становить 1 особа.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на наявність у нього сумнівів щодо справжності підпису директора ТОВ Квелл ОСОБА_1 в акті за результатами проведення перевірки №23-01-09/0/18 (а.с.81), оскільки жодних клопотань стосовно проведення почеркознавчої експертизи відповідачем не заявлялось, як і не надавалось жодних доказів щодо звернення до правоохоронних органів з питань підробки підпису директора ТОВ Квелл ОСОБА_1 в зазначеному акті.

Твердження скаржника, що вказаний акт не містить обов`язкового реквізиту дата , а тому не може бути належним доказом відхиляються судом, оскільки затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 18 серпня 2017 року №1338 форма акту містить вимогу щодо зазначення саме дати отримання примірника акта суб`єктом господарювання та у акті за результатами проведення перевірки №23-01-09/0/18 чітко визначено, що його примірник отримано директором ТОВ Квелл ОСОБА_1 04 червня 2019 року.

Також колегія суддів відхиляє твердження апелянта щодо невірного розрахунку адміністративно-господарських санкцій за 2018 рік, оскільки середньооблікова штатна чисельність працівників на ТОВ Квелл у 2018 році становила 15 осіб, а тому до нього мають застосовуватись повний розмір встановленої Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні санкції, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 20 наведеного Закону половинна ставка зазначеної санкції застосовується виключно за умови, що на підприємстві працює до 15 осіб (тобто від 8 до 14 включно).

Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пропуск позивачем строку звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом.

Так, відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, положеннями ч.1 ст.121 КАС України передбачено можливість суду поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, якщо суд визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в акті за результатами проведення перевірки №23-01-09/0/18 зафіксовано факт, що відповідач не був зареєстрованим у Фонді соціального захисту інвалідів, чим порушив ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , звіти про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2017-2018 роки товариством не подані.

При цьому, до отримання позивачем листа Управління Держпраці у Черкаській області від 04.06.2019 №5707/01-18/3606 (а.с.11), який зареєстровано 10.06.2019 за вх.№800, до якого було додано копію акта за результатами проведення перевірки №23-01-09/0/18 та до подання 10.06.2019 відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік, позивач не мав жодної інформації про порушення відповідачем вимог Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , та про наявність підстав для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, у зв`язку з чим суд першої інстанції мав всі передбачені процесуальним законодавством підстави для поновлення пропущеного позивачем строку звернення до суду, оскільки його пропущення відбулось з поважних причин, які не залежали від волі позивача, внаслідок не виконання ТОВ Квелл обов`язків, встановлених Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні протягом 2017-2018 років.

З огляду на викладені обставини за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку щодо обґрунтованості поновлення судом першої інстанції позивачу строку звернення до суду з даним позовом, з огляду на наявність поважних причин його пропуску, а також погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця інвалідами у 2017 році у сумі 19641,25 грн. і пені у сумі 5960,68 грн., та у 2018 році у сумі 44486,67 грн. і пені 3789,98 грн., всього 73878,58 грн.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю КВЕЛЛ - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року та ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року про поновлення строку звернення до суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 21 квітня 2020 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма