Постанова

від 13.04.2010 по справі 8/432-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

                                       Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня  2010 року                                    Справа № 8/432-08

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Фоміної В.О., судді Гончар Т.В., судді  Шутенко І.А.,

при секретарі Рижко П.О.

за участю представників:

позивача - Верчак Ю.В., за довіреністю № 722/18-0210 від 18.02.2010 р.

відповідача -  не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми (вх. № 522С/2-5) на рішення Господарського суду Сумської області від 25.01.2010 року по справі № 8/432-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми

до  Приватного підприємця ОСОБА_2,  м. Суми

про стягнення 5155,44 грн., -

встановила:

В липні 2008 р. ТОВ "Сумитеплоенерго" звернулось до суду з позовом про стягнення на його користь з ПП ОСОБА_2 заборгованість за спожиту теплову енергію за договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 1653-Т від 01.10.2006 р. в сумі 3576,26 грн., а також 3 % річних в сумі 292,61 грн., інфляційні в сумі 1286,57 грн.,  та судові витрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем  своїх зобов’язань за вказаним договором.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 25.01.2010 року у справі № 8/432-08 (суддя Лущик М.С.) у позові відмовлено повністю, з посиланням на те, що позивачем не надано доказів надсилання чи вручення актів прийому –передачі теплової енергії по договору № 1653-Т від 01.10.2006 р., у зв’язку з чим не має підтвердження кількості фактично спожитих послуг, а тому у нього відсутнє право вимоги сплати коштів за надані послуги по договору.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій ставить питання скасувати це рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм чинного законодавства, та неповне з’ясування обставин, що мають істотне значення для справи. В обґрунтування доводів, позивач у скарзі та поясненнях, наданих 15.03.2010 р. (вх. № 1874), зазначає, що ні чинним законодавством, ні договором № 1653-Т від 01.10.2006 р. не передбачено звільнення споживача від сплати за отримані послуги через неотримання ним акту приймання-передачі цих послуг, а тому споживач зобов’язаний оплачувати послуги в установлені договором або законом строки.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд апеляційної інстанції залишити  скаргу  без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін, посилаючись на його законність, відповідність обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. Свої доводи обґрунтовує тим, що позивачем не доведено підписання відповідачем договору від 01.10.2006р. та факту надання саме відповідачу  послуг по теплопостачанню у спірний період. Окрім того позивачем не було представлено документ третьої сторони ( лист ПП ‘’Екросол” до позивача )  про розірвання договору №1653-Т від 01.10.2006р. укладеного між позивачем та відповідачем та передання опалюваної площі до договору між  ПП ‘’Екросол” та ТОВ "Сумитеплоенерго". Справу просив розглянути без його участі.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 27.02.2010р. розгляд скарги був призначений  на 16.03.2010р. та відкладався на 01.04.2010р. для надання сторонами додаткових пояснень та письмових доказів з метою повного, всебічного та об’єктивного дослідження обставин справи.

В судові засідання 16.02.2010р. та 01.04.2010 р. відповідач не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними поштовими повідомленнями.

Представник позивача проти розгляду справи без участі відповідача за наявними у справі матеріалами не заперечував.

Колегія суддів, зважаючи на те, що норми ст. 38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі документами і додатково наданими відповідачем на вимогу судової колегії документами.

В судовому засіданні  01.04.2010 р. було оголошено перерву до 06.04.2010 р. для надання позивачем, на виконання ухвали від 16.03.2010р., детального розрахунку стягуваної суми індексу інфляції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судових засіданнях представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних  підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, 01.10.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1653-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - Договір), згідно п. 1.1 якого виконавець зобов’язується надавати споживачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов’язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором (а.с. 7-11).

Відповідач у своїх відзивах на позовну заяву та на апеляційну скаргу зазначив, що він не підписував вищевказаний Договір № 1653-Т від 01.10.2006 р. й не видавав нікому будь-яких довіреностей на його підписання. До того ж, він не працює в магазині з липня 2006р. і його діяльність мала бути закрита до вересня 2006р., коли закінчується строк оренди. За договором №1653-Т від 01.11.2005 р., що був укладений до 01.10.2006 р. заборгованість відсутня. Однак в обґрунтування наведеного доказів суду не було надано.

Крім того відповідач вказав, що взагалі «з жовтня 2006 р. брав у суборенду площі у другому місці (договір суборенди № 06-10-02/1 від 02.10.2006 р., який додається)»(а.с. 70-72).

В матеріалах справи відсутні докази щодо оскарження відповідачем в судовому порядку  спірного договору № 1653-Т від 01.10.2006 р. та визнання його недійсним. До того ж  слід зазначити, що господарські суди не вправі самостійно вирішувати питання достовірності ( чи навпаки ) підпису осіб, оскільки  це не відноситься до компетенції суду.

Як вже зазначалося вище, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2010 р. по даній справі розгляд справи було відкладено на 01.04.2010 р. та зобов’язано позивача надати суду документально обґрунтований розрахунок стягуваної суми, докази знаходження в договірних правовідносинах відповідача з позивачем та в приміщенні по вул. Лисенко, 10 до моменту укладання договору № 1653-Т від 01.10.2006 року; а відповідача - договір оренди (суборенди) на спірне приміщення по вул. Лисенко, 10 та докази розірвання цього договору.

Позивачем, на виконання ухвали від 16.03.2010р., було надано детальний розрахунок стягуваної суми, зокрема індексу інфляції, копії договору №1653-Т від 01.11.2005р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, договору суборенди від 01.04.2005р про надання відповідачу у тимчасове користування нежитлового приміщення за адресою м. Суми, вул.. Лисенка,10,  листа ПП ‘’Екросол” до позивача про включення в договір на опалення № 1660-Т з грудня 2006р площу, яку займав відповідач.

Проте відповідач вимоги вищезазначеної ухвали не виконав, не надав доказів залишення  ним суборендованого приміщення, розірвання договору суборенди або акту передачі орендованого приміщення орендарю.

Таким чином, заперечення відповідача  проти позовних вимог  не можуть бути прийняті судом, у зв’язку з їх необгрунтованістю.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктами 3.1,3.2, 3.3 вказаного Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води встановлено, що розрахунки за послуги проводяться на умовах передплати відповідно до встановлених тарифів, які визначені умовами цього договору, або додатками до договору.  Розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач до 15 числа розрахункового періоду повинен був сплачувати вартість зазначеної в договорі кількості спожитої теплової енергії в гарячій воді, передбаченої на розрахунковий період. Остаточний розрахунок за фактичну спожиту теплову енергію здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Проте відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині розрахунків, в результаті чого утворилась заборгованість 3576,26 грн. станом на   01.07.2008 р.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий суд виходив з того, що позивачем не було надано суду доказів надсилання чи вручення відповідачу актів прийому - передачі теплової енергії (які не підписані відповідачем –а.с. 19-20), що згідно п. 11.1.3  Договору є невід'ємною частиною цього договору, у зв’язку з чим не має підтвердження кількості фактично спожитих послуг, а тому у відповідача відсутнє право вимоги сплати коштів за надані послуги по договору. Враховуючи викладене суд  дійшов висновку  в позові відмовити.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно п. 3.4 Договору, щомісячно 6-го числа споживач отримує від виконавця акт прийому-передачі теплової енергії, форма якого є невід'ємною частиною договору, та рахунок за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє споживача від відповідальності щодо сплати за надані виконавцем послуги.

Пунктом 9 Додатку № 2 до договору № 1653-Т від 01.10.2006 р. передбачено, що для підтвердження кількості фактично спожитих послуг, щомісячно 6-го числа сторони укладають та підписують акт прийому - передачі послуг. Якщо з боку споживача не було вмотивованої відмови щодо причини не підписання, вважається що акт прийому - передачі послуг є підписаним (п. 10 Додатку № 2 до Договору).

Таким чином, Договором на Позивача не покладено прямого обов'язку стосовно вручення актів та рахунків особисто споживачу або поштовим відправленням, а також отримання доказів такого вручення.

Що стосується обліку кількості фактично спожитих послуг, згідно п. 6 додатку № 2 до Договору, для Споживачів які не мають засобів обліку (а Відповідач не має таких засобів) або вчасно не подали Виконавцю звіт про фактичне споживання теплової енергії, обсяг послуг визначається Виконавцем як виняток, розрахунковим методом згідно з нормативами споживання - договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури, навколишнього повітря та кількості годин роботи теплоспоживальних приладів Споживача в розрахунковому місяці.

Згідно п.п. 1 п. З0 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, п.п. 5 п. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 24 закону України «Про теплопостачання» споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором або законом строки.

Відповідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором від 01.10.2006р. не встановлено односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої  зміни його умов.

Відповідно до ст. 631 зазначеного вище кодексу строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.  Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Отже, якщо відповідач прострочив виконання зобов’язання і не здійснив оплату товару у встановлений у договорі термін, позивач вправі вимагати оплату товару і після спливу терміну платежу, визначеного договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договором від 01.10.2006 р. ( п. 5.1.5 ) інший розмір процентів не встановлений.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не було доведено його звільнення від оплати за послуги за Договором від 01.10.2006р.

Таким чином, враховуючи, що ні чинним законодавством, ні Договором не передбачено звільнення Споживача від оплати спожитих послуг, в разі не отримання ним  акту приймання-передачі цих послуг, висновок місцевого суду, що у позивача  відсутнє право вимоги сплати коштів за надані послуги по договору, оскільки позивачем не надано доказів надсилання чи вручення актів прийму - передачі теплової енергії по договору № 1653-Т від 01.10.2006 р., у зв'язку з чим не має підтвердження кількості фактично спожитих послуг, безпідставний. Отже позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи  оскаржуване рішення  неповно з’ясував обставини справи, що мають значення для справи та допустив помилки в застосуванні норм матеріального права, через що це рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 102,  п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми задовольнити.

Рішення Господарського суду Сумської області від 25.01.2010 р. по справі № 8/432-08 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2,  м. Суми (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р 2600901300186 СФ Укрпромбанк, МФО 337513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми (40022, м. Суми, вул. 2-а Залізнична, 10, код  33698892, р/р 2600710607  СОД “Райффайзен банк Аваль” в м. Суми, МФО 337483) 3576,26 грн. - основного боргу,  292,61 грн. - 3 % річних, 1286,57 грн. –інфляційних.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2,  м. Суми (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р 2600901300186 СФ Укрпромбанк, МФО 337513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми (40022, м. Суми, вул. 2-а Залізнична, 10, код  33698892, р/р 2600710607  СОД “Райффайзен банк Аваль” в м. Суми, МФО 337483) 102 грн. витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви, 51 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги, та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Господарськму суду Сумської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.  

             Головуючий суддя                                                 Фоміна В.О.

                                     Судді                                                  Гончар Т.В.            

                                                                                                 Шутенко І.А.

Повний текст підписаний 06.04.2010 р.