Ухвала

від 21.04.2020 по справі 913/583/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 913/583/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. - (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - АТ НАК Нафтогаз України )

на рішення господарського суду Луганської області від 10.12.2019

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020

у справі № 913/583/19

за позовом АТ НАК Нафтогаз України

до комунального підприємства Теплосервіс Станично-Луганського району (далі - КП Теплосервіс Станично-Луганського району )

про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання в розмірі 293 193,76 грн.,

ВСТАНОВИВ:

10.03.2020 АТ НАК Нафтогаз України звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 21.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2020 зі справи № 913/583/19 скасувати в частині відмови у стягненні пені, у вказаній частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Дослідивши матеріали касаційної скарги АТ НАК Нафтогаз України у справі № 913/583/19, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у справі № 913/583/19 є стягнення у розмірі 293 193,76 грн., отже, ціна позову у цій справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, ухвалою господарського суду Луганської від 24.10.2019, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі з урахуванням положень статті 12 ГПК України, враховуючи предмет спору, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, суд дійшов висновку розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, тобто ця справа є справою незначної складності та у розумінні ГПК України справа є малозначною .

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики ; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу ; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи щодо виняткового значення для скаржника та/або суспільного значення та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

Так, скаржник у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення в частині відмови у стягненні 164 011,31 грн. пені, вказуючи що, оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням та неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи у стягненні розміру пені, суди попередніх інстанцій, зокрема, зазначили, що в силу приписів чинного законодавства АТ НАК Нафтогаз України є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси . Тобто, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції триває.

Приймаючи оскаржувані рішення господарського суду Луганської області від 10.12.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 у цій справі, суди керувалися правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.01.2019 у справі № 913/66/18.

Застосування такого правового висновку під час прийняття оскаржуваних судових рішень повністю відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 45 Закону України Про судоустрій і статус суддів та частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , яка кореспондується з частиною четвертою статті 236 ГПК України.

При цьому, розглянувши доводи касаційної скарги, проаналізувавши текст оскаржуваних судових рішень та враховуючи зміст правовідносин, що склалися між сторонами у даній справі, які є подібними тим, що існували між сторонами, спору у якому приймалася постанова Верховного Суду у справі №913/66/18, Суд вважає, що оскаржувані рішення попередніх інстанцій прийняті відповідно до висновку суду касаційної інстанції, викладеного у зазначеній вище постанові.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Наведені скаржником у касаційній скарзі мотиви не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд зазначає, що вказані у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті, і в цілому до заперечення результату розгляду справи судом.

Відтак, аргументів та доводів, які б свідчили про фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики , з матеріалів даної касаційної скарги не вбачається та вони не знайшли свого документального підтвердження.

Касаційний господарський суд також враховує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний суд виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів .

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Скаржник вказуючи про винятковість даної справи, переконливих доводів стосовно зазначеного, у касаційній скарзі не наводить.

Отже, підстав, передбачених пунктом 2 частиною третьої статті 287 ГПК України, щоб свідчили про необхідність у відкритті касаційного провадження у даній справі і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як суду права , дану категорію справ, скаржником не наведені.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №913/583/19, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження за поданою скаргою у Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відсутні підстави для розгляду клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення господарського суду Луганської області від 10.12.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 зі справи № 913/583/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова