Рішення

від 23.04.2020 по справі 826/2485/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2020 року м. Київ № 826/2485/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічний центр Охоронні системи доГоловного управління ДФС у м. Києві третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Євро Білд проскасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-технічний центр Охоронні системи (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві (надалі - відповідач), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Євро Білд про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 серпня 2015 року №0003232202 та №0003242202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2016 року відкрито провадження у справі.

У зв`язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа, справу було повторно розподілено між суддями.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Григоровича П.О.

Ухвалою від 19.05.2017 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду в судовому засіданні на 29.06.2017, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Ухвалою від 16.04.2020 здійснено процесуальне правонаступництво та замінено первісного відповідача на Головне управління ДПС у м. Києві.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість є хибними, базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав викладених у письмових запереченнях, які наявні в матеріалах справи. Посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку контролюючого органу мають ознаки фіктивності. А тому правочини, що укладені між позивачем і таким контрагентами не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє право на формування показників податкової звітності на підставі безтоварних господарських операцій. Крім того, контролюючий орган посилається на те, що позивач позбавлений можливості коригувати показники податкової звітності з ПДВ в бік зменшення грошового зобов`язання при зарахуванні зустрічних однорідних вимог.

Третя особа позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити, про що до матеріалів справи надано відповідні письмові пояснення.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017, а рішення постановлене з урахуванням п. 10 частини першої Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2015 року відповідачем на підставі акта перевірки №320/26-57-22-02/31405191 від 07.08.2015, винесено наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- 0003232202, яким позивачу за порушення ст.192, п.п.198.3, 198.6, 201.1, 201.2 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 3 900 040,50 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 2 600 027,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 300 013,50 грн.

- 0003242202, яким позивачу за порушення ст.192, п.п.198.3, 198.6, 201.1, 201.2 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2015 року в сумі 284 426,00 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов`язання, зменшення розміру від`ємного значення та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ Карго Траффік , ТОВ Корес ЛТД , а також на обставинах заниження позивачем власних податкових зобов`язань з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ Євро Білд .

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, обґрунтовується контролюючим органом з огляду на інформацію АІС Податковий блок , відповідно до якої виявлено розбіжності між купленими і проданими контрагентами позивача товарами. Також ДПІ посилається на те, що позивачем до перевірки не надано документи, які підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам, якості, а також не надано ТТН.

Інших обставин в частині безтоварності акт перевірки в собі не містить.

В частині заниження позивачем власних податкових зобов`язань з ПДВ за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ Євро Білд , контролюючий орган посилається на те, що позивач в розумінні ст.192 Податкового кодексу України позбавлений можливості коригувати показники податкової звітності з ПДВ в бік зменшення грошового зобов`язання при зарахуванні зустрічних однорідних вимог з вказаним контрагентом.

Не погоджуючись із правомірністю і обґрунтованістю наведених доводів контролюючого органу, як наслідок, правомірністю оскаржуваних ППР, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, чинне законодавство України не містить в собі визначення поняття безтоварність (господарської операції).

Разом з тим, Закон України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні пов`язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов`язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і безтоварна операція є тотожними поняттями.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фіктивне підприємництво це створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб`єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов`язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом ч.6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Акт перевірки не містить в собі інформації про існування вироку та/або ухвали про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили та якими б посадових осіб контрагентів позивача або безпосередньо посадових осіб позивача було визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 205, 212 КК України.

До того ж, суд приймає до уваги те, що контролюючим органом не надано доказів проведення документальних перевірок контрагентів позивача ТОВ Карго Траффік , ТОВ Корес ЛТД в рамках яких було б встановлено неправомірне формування вказаними суб`єктами господарювання показників податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинам з позивачем.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору №8 від 13.03.2015, додатку до нього, видаткової накладної, подорожнього листа №06/03 від 13.03.2015, податкової накладної №101 від 13.03.2015 (а.с.105-110 том 1), ТОВ Карго Траффік було поставлено позивачу товар (детектор оптичний димовий, ізолятор лінії, акустична система стельова, кабель, труба гофрована, тощо).

Додатково в підтвердження фактичності виконання сторонами договірних зобов`язань за вказаним договором позивачем до матеріалів справи долучено копії сертифікатів відповідності (а.с.5-7 том 2) на сповіщувачі пожежні димові, ізолятор короткого замикання. На інше обладнання сертифікати відповідності відсутні за відсутності необхідності сертифікації такого обладнання, що контролюючим органом нормативно не спростовано.

Стосовно доводів контролюючого органу про відсутність ТТН, позивач пояснив, що перевезення отриманих матеріалів та обладнання здійснювалось ОСОБА_1 за допомогою транспортного засобу FIAT DOBLO (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), що належить Позивачу на підставі Договору купівлі-продажу № 6/8/2008-5002 від 06.08.2008 р. та згадуваного вище подорожнього листа № 06/03 від 13.03.2015 p.

Аналогічні за змістом і формою договори №№1703-15 від 17.03.2015, 2403-15 від 24.03.2015 на поставку подібного товару, видаткові накладні, подорожні листи (а.с.111-120 том 1), сертифікати якості (а.с.71-73 том 2) по взаємовідносинам з ТОВ Корес ЛТД також долучено позивачем до матеріалів справи.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за можливе погодитись з фактичністю виконання позивачем і спірними контрагентами взятих на себе договірних зобов`язань по договорам поставки товару, з урахуванням наступного.

Так, сам по собі документ під назвою видаткова накладна , навіть за умови його складення у відповідності до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , не може бути безумовним та виключно-достатнім доказом фактичності вчинення господарської операції, як то постачання товару, адже обставина руху товару між суб`єктами господарювання тягне за собою наслідком внесення змін до відповідних регістрів бухгалтерського обліку, на підставі яких власне і формуються в подальшому відповідні показники податкової звітності.

Тобто, в разі фактичного виконання господарської операції у формі поставки товару, вбачається за можливе прийти до висновку про обов`язковість причинно-наслідкового зв`язку між оформленням видаткової накладної, змінами в бухгалтерському обліку підприємства на підставі такої видаткової накладної та подальшим відображенням матеріальних показників господарської діяльності підприємства в його (підприємства) податковій звітності.

Надходження товарів, як і інших запасів, оформлюється первинними документами: накладна, рахунок-фактура, прибутковий ордер, платіжна вимога-доручення, податкова накладна тощо. При цьому, відповідальною на підприємстві особою здійснюється приймання товарів за кількістю і якістю.

Регістром аналітичного обліку з обліку товарів на складі є картка складського обліку.

В підтвердження фактичності оприбуткування товарів на складі, позивач до матеріалів справи надав роздруківки по рахункам 205, 281 (а.с.8-25, 45-48, 74-86 том 2), які в сукупності свідчать про підтвердження документально наявності товарів на складі позивача на дати, що вказані у видаткових накладних.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в наданих до перевірки документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об`єкту оподаткування по спірним господарським операціям, контролюючий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентом позивача та третіми особами, з якими позивач безпосередньо у взаємовідносини не вступав, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до показників податкової звітності.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. а ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових накладних та видаткових накладних, дійсно є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування показників податкової звітності, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано такі показники податкової звітності.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, а ніж позивач особами, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для зменшення платнику податків від`ємного значення з ПДВ, як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов`язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак фіктивності контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об`єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства іншими, а ніж позивач особами, внаслідок чого, на думку контролюючого органу, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до показників податкової звітності.

При цьому, твердження суду про наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень щодо неправомірної поведінки постачальників в ланцюгу постачання, ґрунтується на тому, що оскільки представником відповідача не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, якими б таким особам збільшувались/зменшувались суми грошових зобов`язань з ПДВ та податку на прибуток, то доводи, викладені в акті перевірки позивача, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами безтоварності /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов`язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відтак, приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази, не доведено обставин протиправного формування позивачем показників податкової звітності за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ Карго Траффік , ТОВ Корес ЛТД .

Стосовно формування позивачем податкових зобов`язань з ПДВ за наслідками взаємовідносин з ТОВ Євро Білд , Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Слід зазначити, що питання товарності в частині ТОВ Євро Білд не є спірним, натомість, на переконання контролюючого органу та з чого власне і виходить суть спору в цій частині, позивач відповідно до п.192.1 Податкового кодексу України позбавлений можливості зменшувати власні податкові зобов`язання з ПДВ на підставі взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, адже таке право виникає виключно у випадку повернення товарів особі, яка їх надала або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів / послуг.

Окружним адміністративний суд міста Києва не може погодитись з такими висновками контролюючого органу, які знайшли своє відображення в акті перевірки (а.с.39 том 1).

Так, 14.04.2014 p. між Позивачем і ТОВ ЄВРО БІЛД укладено Договір підряду №6567, відповідно до якого Позивач зобов`язався виконати будівельно-монтажні роботи по влаштуванню систем протипожежного призначення на об`єкті Житлова та громадська забудова з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею у Голосіївському районі м. Києва .

З метою закупівлі матеріалів та обладнання, необхідних для виконання таких робіт, ТОВ ЄВРО БІЛД 16 січня 2015 року перерахувало Позивачу авансовий платіж в розмірі 37 383 964,68 грн.

29.01.2015 p. TOB ЄВРО БІЛД листом № 29/01-1 повідомило Позивача про призупинення робіт на Об`єкті та про перенесення строків закінчення будівництва Об`єкту на невизначений строк, а також попросило повернути раніше перерахований авансовий платіж за вирахуванням вартості виконаних Позивачем та прийнятих ТОВ ЄВРО БІЛД робіт.

У відповідь Позивач направив лист від 05.02.2016 р. № 31-1/15, яким повідомив, що на момент отримання листа ТОВ ЄВРО БІЛД № 29/01-1 від 29.01.2015 p. Позивач закупив значну частину матеріалів та обладнання у одних постачальників, а також перерахував авансові платежі іншим постачальникам, у зв`язку з чим перерахування грошових коштів ТОВ ЄВРО БІЛД з метою повернення авансового платежу є неможливим.

Оскільки договором підряду №6567 від 14.04.2014 не було передбачено повернення позивачем товару на ТОВ Євро Білд у випадку призупинення робіт на Об`єкті та перенесення строків закінчення будівництва, сторони дійшли згоди про повернення товару наступним чином.

10.02.2015 p. між TOB ЄВРО БІЛД і Позивачем укладено Договір поставки № 655256, на підставі якого Позивач передав раніше закуплені матеріали та обладнання ТОВ ЄBPО БІЛД .

Відтак, між сторонами виникли зустрічні однорідні вимоги, а саме: зобов`язання Позивача перерахувати грошові кошти в якості повернення авансового платежу за Договором підряду № 6567 від 14.04.2014 p.; зобов`язання ТОВ ЄВРО БІЛД перерахувати грошові кошти в якості оплати отриманих від Позивача матеріалів та обладнання за Договором поставки № 655256 від 10.02.2015 p., що в подальшому було оформлено Договором про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2015 р.

За результатами передачі матеріалів та обладнання на підставі Договору поставки №655256 від 10.02.2015 p. були складені податкові накладні на дану господарську операцію, що спричинило в свою чергу і необхідність складення відповідних розрахунків коригування по первісній господарській операції з перерахування авансу.

Всі складені податкові накладні та розрахунки коригування були зареєстровані ЄРПН та відображені в податковій декларації з ПДВ за відповідний період.

Як вже зазначалось, під час аналізу правовідносин ТОВ НТЦ Охоронні системи з ТОВ ЄВРО БІЛД щодо укладення договору про зарахування зустрічних однорідних вимог (на підставі якого було здійснене коригування сум податкових зобов`язань Позивача в податковій декларації з ПДВ) співробітниками Відповідача зроблено наступний висновок: суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню тільки у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при повернення постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг .

А оскільки повернення а ні поставлених товарів, а ні авансового платежу між ТОВ НТЦ Охоронні системи з ТОВ ЄВРО БІЛД на підставі первісного договору не відбувалось, то реєстрація Позивачем розрахунків коригування на думку Відповідача є порушенням вимог ст. 192 Податкового кодексу України.

Проте, відповідно до буквального тлумачення п.192.1 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, повернення товарів або попередньої оплати товарів/послуг є не виключними підставами, а лише одними з підстав для коригування суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача, внаслідок чого доводи контролюючого органу в цій частині також є помилковими.

За таких обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам ч.2 ст.2 КАС України, внаслідок чого є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 серпня 2015 року №0003232202 та №0003242202, складені Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НТЦ Охоронні Системи понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 62 767,00 (шістдесят дві тисячі сімсот шістдесят сім грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ОХОРОННІ СИСТЕМИ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31405191, адреса: 03148, м.Київ, ПРОСПЕКТ ЛЕСЯ КУРБАСА, будинок 2-Д).

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У М. КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04655, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович