Рішення

від 22.04.2020 по справі 640/7714/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2020 року м. Київ № 640/7714/19

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Консалтінг до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Сіті Консалтінг (позивач, ТОВ Сіті Консалтінг ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.04.2019 № 04122615140101.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що ґрунтується на висновках акта перевірки, які не відповідають дійсним обставинам справи та чинному законодавству України.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзиви, в яких зазначено, що встановлено відсутність факту реального здійснення спірних господарських операцій.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Сіті Консалтинг з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Кіт-Трейд за лютий 2016 показників декларації з податку на додану вартість та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, за результатом якої складено акт перевірки від 11.03.2019 № 141/26-15-14-01-01/35892634.

У висновках акта перевірки зазначено порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток на загальну суму 253 800 грн, в т.ч. за 2016 рік та п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.2004 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на суму 235 000 грн, в т.ч. за лютий 2016 року.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2019 № 04122615140101, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 317 250,00 грн, у т.ч. за основним платежем в розмірі 253 800,00 грн та за штрафними санкціями - 63 450,00 грн.

Згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Статтями 138-140 Податкового кодексу України встановлений перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, що не пов`язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, що мають ознаки нереальності.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми Кодексу дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Судовим розглядом встановлено, що у перевіряємий період ТОВ Сіті Консалтинг мало господарські відносини із ТОВ Кіт-Трейд .

Так, між сторонами укладено договір від 01.02.2016 № 2 про розробку веб-інтерфейсу та мобільного додатку, а саме виконавець зобов`язується розробити та створити на базовій платформі Cift.us - веб інтерфейс та мобільний додаток Небеса відповідно до заявленого ТО замовника, та передати результати такої розробки замовнику, разом з усіма виключними майновими правами, а замовник зобов`язується прийняти результат роботи та оплатити її.

До договору долучено додаток № 1 Технічні умови , акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.02.2016 № 28, від 24.02.2016 № 57.

Також між сторонами укладено договір про виготовлення рекламного стенд бару від 03.02.2016 № 18/25/03, відповідно до якого замовник доручає та зобов`язується прийняти та оплатити, а виконавець в порядку, строки та на умовах, передбачених даним договором, зобов`язується виконати роботи з виготовлення рекламного стенд-бару та передати замовнику у власність виготовлену продукцію, специфікація якої зазначається сторонами відповідно до умов даного договору.

До вказаного договору надано додаток від 03.02.2016 № 1.

Також позивачем до матеріалів справи надано податкові накладні від 17.02.2016 № 28, від 24.02.2016 № 57.

На підтвердження розрахунку між сторонами долучено виписку по картці рахунку за 2016 рік.

Таким чином, первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

В основу фіктивності господарських операцій відповідач зазначав про те, що неможливо встановити яким чином обирався контрагент позивачем за видами діяльності КВЕД, оскільки серед діяльності ТОВ Кіт-Трейд відсутні ті предмети, які наведені у договорах між сторонами.

При цьому суд зауважує, що відповідно до договору від 03.02.2016 № 18/25/03 є виготовлення рекламного стенд бару, а відповідно до видів діяльності за КВЕД спірного контрагента є, зокрема, рекламні агентства 73.11 та посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації 73.12.

Крім того, суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо наявності податкової інформації по контрагенту позивача як доказу "безтоварності" господарських операцій.

Так, за податковою інформацією Головного управління ДФС у м. Києві та листа Національного антикорупційного бюро України від 06.12.2018 року № 0421-186/45242, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015220000000477 від 11.06.2015 року (є виділеним кримінальним провадженням з кримінального провадження № 42016000000000870 від 29.03.2016 року) за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364 ч. 2 КК України, під час здійснення якого встановлено фіктивність ТОВ Кіт-Трейд та відсутність проведення реальних господарських операцій у 2015 році між ТОВ Кіт-Трейд (39823463) та ТОВ Будцентр Витязь (22633480), що розцінено податковим органом як достатній доказ відсутності факту реального здійснення операцій з постачання даних робіт та послуг від ТОВ Кіт-Трейд на адресу ТОВ Сіті Консалтинг на всіх етапах їх руху.

Також, у зв`язку з наведеним директору ТОВ Будцентр Витязь ОСОБА_1 , директору ТОВ КІТ-ТРЕЙД ОСОБА_2 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 191 ч. 5, 366 ч, 1. 205-1 ч. 2 205 ч. 2 КК України.

Однак, суд зауважує, що у спірному досудовому розслідуванні відсутні факти та оцінка щодо питання реальності здійснених фінансово-господарських операцій між TOB Сіті Консалтинг та ТОВ Кіт-Трейд , а тому вони не мають преюдиційного значення для висновків про порушення платником податків податкового законодавства.

Крім того, посилаючись на інформацію, отриману в межах кримінального провадження, належним доказом в даному випадку могли би бути вирок суду щодо посадових осіб позивача, чи контрагента, що набрали законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, пов`язаних з фіктивним підприємництвом чи ухиленням від сплати податків, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків є помилковим.

До того ж, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 27.03.2018 року у справі №816/809/17, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Крім того, доводи відповідача щодо відсутності у контрагента позивача необхідних трудових та інших ресурсів є необґрунтованими, оскільки зазначене не виключає можливості реального виконання господарської операції, враховуючи, що залучення ресурсів, у тому числі працівників, є можливим за договорами цивільно-правового характеру.

Доказів недобросовісності платника (позивача у справі), а також того, що відомості, які містяться у поданих ним документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, відповідачем не надано.

Твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентом спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

Отже, господарські операції між позивачем та ТОВ Кіт-Трейд фактично мали реальний характер, оформлені не лише документально, а й спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому висновки викладені відповідачем в акті перевірки є необґрунтованими.

За таких обставин, суд доходить висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 244, 246, 255, 257, 262, 293, 295- 297 КАС України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Консалтинг задовольнити .

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.04.2019 № 04122615140101.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Консалтинг понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 758,75 грн (чотири тисячі сімсот п`ятдесят вісім) гривень 75 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Сіті Консалтинг (адреса: 03062, м. Київ, вул. Виборзька, 55/13, код ЄДРПОУ 35892634).

Відповідач: Головне управління ДФС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п. 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко