Постанова

від 12.10.2020 по справі 640/7714/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7714/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Шурка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Консалтинг до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Сіті Консалтинг звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило: скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 02.04.2020 № 04122615140101 про сплату 253800 грн за податковим зобов`язанням і 63450 грн штрафних (фінансових) санкцій, всього на загальну суму 317250 грн.

Позов обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними та необґрунтованими, так як платник податку не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу; реальність господарських операцій позивача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 № 04122615140101 про сплату 253800 грн за податковим зобов`язанням і 63450 грн штрафних (фінансових) санкцій, всього на загальну суму 317250 грн, складеного ГУ ДФС у м. Києві.

Відповідач, посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем під час проведення перевірки не було надано банківські виписки, платіжні доручення, що свідчить про нереальність здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ Кіт-Трейд .

Окрім того, апелянт звертає увагу, що фінансовий звіт та декларація з податку на прибуток за 2015 рік та за 2016 рік ТОВ Кіт-Трейд не подано, та остання звітність з податку на додану вартість подана лише у січні 2016 року, що вказує про неможливість здійснення господарських операцій з позивачем.

На думку апелянта, враховуючи наявність протоколу допиту свідка - директора ТОВ Кіт-Трейд ОСОБА_1 вказане також свідчить про здійснення фіктивної господарської діяльності підприємства.

Крім того, у апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у місті Києві просить замінити відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби реорганізовано Головне управління ДФС у м. Києві шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України Питання Державної податкової служби від 21 серпня 2019 року № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає клопотання апелянта таким, що підлягає задоволенню, тому слід замінити сторону - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що позивач та ТОВ Кіт-Трейд мали нереальні господарські операції, із настанням відповідних цивільно-правових наслідків, що підтверджується належними первинними документами, рухом активів у процесі здійснення господарської діяльності та зв`язок між фактом прийняття, та оплати послуг, понесенням інших, витрат, з господарською діяльністю товариства.

Окрім того, відсутні жодні вироки по керівнику Кіт-Трейд в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що також свідчить про реальність проведених операцій.

Також, апелянтом було заявлено клопотання про виклик свідка, а саме директора ТОВ Кіт-Трейд ОСОБА_1 , з метою надання пояснень щодо здійснення підприємством фінансово-господарської діяльності.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, а тому в задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Сіті Консалтинг з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Кіт-Трейд за лютий 2016 показників декларації з податку на додану вартість та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, за результатом якої складено акт перевірки від 11.03.2019 № 141/26-15-14-01-01/35892634.

Вказаною перевіркою встановлено, що позивачем порушено: п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток на загальну суму 253 800 грн, в т.ч. за 2016 рік та п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.2004 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на суму 235 000 грн, в т.ч. за лютий 2016 року.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2019 № 04122615140101, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 317 250,00 грн, у т.ч. за основним платежем в розмірі 253 800,00 грн та за штрафними санкціями - 63 450,00 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентом спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.1 4 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платників податків та відповідність їх дійсному економічному змісту.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17.

Крім того, мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності.

Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою у межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені у межах господарської діяльності. А отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а також створення умов для такого приросту (збереження) у майбутньому.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 жовтня 2019 року по справі №813/1066/16.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. здійснення господарських операцій і власне її результати підлягають відображення в бухгалтерському обліку платника.

Як вбачається з апеляційної скарги, правовідносини між позивачем та його контрагентом - ТОВ Кіт-Трейд не носять реальний характер та наведено наступну інформацію про неможливість вчинення господарських операцій контрагентом позивача ТОВ Кіт-Трейд :

- звіти за формою 1ДФ ТОВ Кіт-Трейд до ДПІ за місцем реєстрації за період з моменту створення (06.06.2015) по дату акта перевірки не подавалися, у зв`язку з чим неможливо встановити кількість працівників на підприємстві;

- фінансовий звіт та декларацію з податку на прибуток за 2015 та 2016 роки ТОВ Кіт-Трейд не подано, перевіркою встановлено відсутність на підприємстві основних засобів, виробничих запасів, грошових коштів або будь-яких інших активів необхідних для здійснення господарської діяльності;

- декларації з екологічного податку, земельного податку, транспортного податку до органів ДФС ТОВ Кіт-Трейд не подавало, перевіркою встановлено відсутність відповідних ресурсів (складські, офісні приміщення, транспортні засоби, земельні ділянки тощо) на підприємстві;

- згідно аналізу даних ЄРПН за період з моменту створення (06.06.2015) по дату акта перевірки ТОВ Кіт-Трейд не отримувало послуги з оренди приміщення, опалення, водо-, тепло- постачання, зв`язку, не придбавала канцелярські засоби тощо.

Відповідно до аналізу даних реєстру податкових накладних встановлено невідповідність придбаних та реалізованих ТОВ Кіт-Трейд номенклатур товарів та послуг, а саме купувались одні товари та послуги, а реалізовуються інші товари та послуги, які не купувались, що свідчить про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями.

Разом з тим, у своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що використання придбаних послуг від своїх контрагентів в господарській діяльності товариства відображено в картці рахунку: 361.

Проте, позивачем а ні до суду першої інстанції, ні до апеляційної інстанції таки докази не надані, в матеріалах справи вони не містяться.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що він, з метою економічної вигоди для своєї господарської діяльності, реально користується чи користувався в своїй діяльності рекламним стенд баром (придбаним відповідно до договору № 18/25/03 від 03.02.2016, акт здачі-прийняття робіт № 28 від 17.02.2016 року) та мобільним додатком (придбаним згідно договору № 2 від 01.02.2016 року, акт здачі-прийняття робіт № 57 від 24.02.2016).

Таким чином? можна зробити висновок, що такі первинні документи, як вищезазначені договори та акти, сприяли формальному відтворенню господарської операції, яка не відбувалась, оскільки самі по собі вищезазначені документи, які містяться в матеріалах справи, не можуть підтвердити фактичне виконання господарських договорів між позивачем та його контрагентом, оскільки відсутня інформація та докази в матеріалах справи, що підтверджують доставку придбаного товару, його зберігання та подальше використання в господарській діяльності товариства.

Отже, надані позивачем первинні документи не є такими, що підтверджують фактичне придбання товарів чи послуг та їх подальше використання з метою отримання позитивного економічного ефекту від господарської діяльності. Господарські операції між позивачем та ТОВ Кіт-Трейд фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарськими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з додатків до позовної заяви та на що звернув увагу податковий орган, позивачем під час проведення ГУ ДФС у м. Києві позапланової виїзної перевірки, не надано банківські виписки, платіжні доручення тощо.

В ході перевірки, перевіряючим було вручено запит про надання документів та пояснень, однак відповіді не надавалось.

При цьому, у ході перевірки, було встановлено, що на основі поданої звітності та наявної бази даних проведено аналіз, щодо наявності у контрагента позивача, а саме ТОВ Кіт-Трейд фізичних та технічних можливостей проводити господарську діяльність нереально. За результатами даного аналізу встановлено, що господарська діяльність ТОВ Кіт-Трейд має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: фінансовий звіт та декларація з податку на прибуток за 2015 та 2016 роки не подавалась ТОВ Кіт-Трейд , остання звітність з податку на додану вартість до ДПІ подана за січень 2016 рок, крім того, директором та бухгалтером є одна особа. Оскільки фінансові звіти підприємством не подавались, неможливо встановити наявність основних засобів для здійснення робіт.

Вищезазначене свідчить про відсутність можливості ТОВ Кіт-Трейд надавати послуги ТОВ Сіті Консалтинг у зв`язку з відсутністю на підприємстві трудових та виробничих можливостей для їх здійснення, а також основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності.

Крім того, податковий орган посилається на податкову інформацію Головного управління ДФС у м. Києві та лист Національного антикорупційного бюро України від 06.12.2018 року № 0421-186/45242, згідно якого проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015220000000477 від 11.06.2015 (є виділеним кримінальним провадженням з кримінального провадження № 42016000000000870 від 29.03.2016 року) за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами третьою та п`ятою ст. 191, частиною першою ст. 366, частиною другою ст. 364 КК України, під час здійснення якого встановлено фіктивність ТОВ Кіт-Трейд та відсутність проведення реальних господарських операцій у 2015 році між ТОВ Кіт-Трейд (39823463) та ТОВ Будцентр Витязь (22633480).

Як наслідок, директору ТОВ Будцентр Витязь ОСОБА_3 та директору ТОВ Кіт-Трейд ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою ст. 191, частиною першою статті 366, частиною другою статті 205-1 та частиною другою статті КК України.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неврахування вищенаведеної інформації щодо наявності досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно контрагента позивача, з огляду на наступне.

Така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 205 КК України, стосовно фіктивності підприємства контрагента покупця, має бути врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд в ряді постанов, зокрема в постановах від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ Кіт-Трейд фактично мали реальний характер, оформлені документально, а й спрямовані на реальне настання правових наслідків. Такі висновки суду є помилковими та не ґрунтуються на об`єктивному дослідженні доказів, наявних у матеріалах справи.

Таким чином, доводи апеляційного скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

У силу вимог частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача у справі - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Консалтинг до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

О.І. Шурко