Рішення

від 20.02.2020 по справі 925/1362/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року м. Черкаси справа № 925/1362/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участю прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури - Головні І.Я. та представників сторін: позивача - не з`явились; відповідача - не з`явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ватутінської міської ради Черкаської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Авюрс" про стягнення 206 086 грн. 07 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом в інтересах держави в особі Ватутінської міської ради Черкаської області (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Авюрс" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 206 086 грн. 07 коп. доходу, в розмірі не сплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, відшкодування судових витрат.

Підставою звернення прокурора з позовом зазначено порушення інтересів держави, тривале невжиття заходів, спрямованих на стягнення з відповідача коштів, отриманих як дохід за рахунок власника земельної ділянки площею 5475 кв.м., яка знаходиться за адресою: вул. Транспортна, 19, м. Ватутіне, Черкаської області від користування земельною ділянкою без достатніх правових підстав, що призводить до неотримання Ватутінською міською радою коштів у формі орендної плати на підставі ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25.11.2019 року відкрито провадження у справі № 925/1362/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.01.2020 року.

Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури подав суду 13.12.2019 року клопотання (вх. № 37956/19, а.с. 59-61), в якому надав документи на виконання вимог ухвали суду від 25.11.2019 року та просив витребувати у в міськрайонному управлінні Золотоніського району, м. Ватутому ГУ Держгеокадастру у Черкаській області оригінал кадастрового плану земельної ділянки 5475,47 кв.м.

Ухвалою суду від 08.01.2020 року підготовче засідання відкладено на 22.01.2020 року.

Позивач в особі свого представника подав 21.01.2020 року засобами електронного зв`язку клопотання (вх. № 972/20, а.с. 79-80), в якому повідомив про неможливість прибуття представника позивача в підготовче засідання, у зв`язку з чим просив відкласти підготовче засідання.

Ухвалою суду від 22.01.2020 року підготовче провадження у справі № 925/1362/19 закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.02.2020 року.

Позивач в особі свого представника подав 19.02.2020 року засобами електронного зв`язку клопотання (вх. № 2713/20, а.с. 94-95), в якому підтримав позовні вимоги та просив розглянути спір без участі представника позивача.

В судове засідання 20.02.2020 року позивач та відповідач явку своїх представників не забезпечили.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку свого представника в засідання суду не забезпечив, причини неявки не повідомив. Ухвали господарського суду від 25.12.2019 року, 08.01.2019 року, 21.01.2020 року адресована відповідачу у визначеному ч. 5 ст. 176 ГПК України порядку, відділенням Укрпошти повернуті суду з відміткою за закінченням терміну зберігання та адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 70-72, 82-84, 91-93).

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3, в разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити відповідачу, який повинен був знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням проти нього та скористатись правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України і вважає його повідомленим належним чином.

У судовому засіданні 20.02.2020 року прокурор позов з підстав і в заявленому розмірі підтримав, просив суд позов задовольнити повністю.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора, наявні в справі письмові докази, та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

15.07.2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Авюрс" отримало у власність 18/50 частки комплексу будівель, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., м . Ватутіне, вул. Транспортна,19 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу Черкаської області Побіянською Н.Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 4194.

Рішенням Ватутінської міської ради Черкаської області № 46-15/V від 15.06.2009 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 27) вирішено:

п.1 - затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5475 кв.м. товариству з обмеженою відповідальністю "Авюрс" по вул. Транспортна,19 в оренду на п`ять років з правом послідуючого викупу для обслуговування існуючого приміщення , по коду цільового призначення 1.11.3. (землі комерційного використання), виготовлену фізичною особою-підприємцем Уманським О.Г.;

п.2 - надати товариству з обмеженою відповідальністю "Авюрс" в оренду терміном на п`ять років земельну ділянку з правом послідуючого викупу площею 5475 кв.м. по вул. Транспортна,19 для обслуговування існуючого приміщення , по коду цільового призначення 1.11.3. (землі комерційного використання) за рахунок забудованих земель Ватутінської міської ради;

п.5 - адміністрації товариства з обмеженою відповідальністю "Авюрс" в місячний термін укласти договір оренди земельної ділянки з Ватутінською міською радою та подати його на державну реєстрацію відповідно чинного законодавства.

Рішенням Ватутінської міської ради Черкаської області № 53-18/VI від 04.02.2014 року Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Авюрс" (а.с. 28) вирішено:

п.1 - надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на сорок дев`ять років орієнтовною площею 5475 кв.м. по вул. Транспортна,19 товариству з обмеженою відповідальністю "Авюрс" для обслуговування 18/50 частки існуючого комплексу у виробничих цілях;

п. 2 - директору товариства з обмеженою відповідальністю "Авюрс" в місячний термін замовити виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та після погодження подати на чергову сесію міської ради на затвердження;

п. 3 - контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань екології та раціонального природокористування та відділ Держземагенства у м. Ватутіному Черкаської області.

16.05.2019 року позивач в особі заступника міського голови Т.І. Дудника листом № 1200/02-21 повідомив відповідача про необхідність узгодження питання плати за земельну ділянку площею 5475 кв.м. по вул. Транспортна, 19 та оформлення правовстановлюючих документів (а.с. 29).

02.07.2019 року позивач листом № 1621/02-21 запрошено відповідача на засідання комісії для розгляду питання відшкодування плати за оренду спірної земельної ділянки (а.с. 30).

19.07.2019 року позивачем направлено відповідачу повідомлення № 1821/02-21 та акт про визначення збитків власнику землі від 12.07.2019 року у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на землю та неодержанням плати за оренду земельної ділянки площею 5475 кв.м. по вул. Транспортна, 19 , яке запропоновано розглянути у 10-денний строк.

Листи позивача від 16.05.2019 року та 02.07.2019 року залишені відповідачем без відповіді.

З Інформаційної довідки №185653156 від 22.10.2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна - 18/50 частки комплексу будівель (а.с. 47-49) вбачається, що:

відомості про об`єкт нерухомого майна: реєстраційний номер майна: 19053457; тип майна: комплекс; адреса нерухомого майна: Черкаська обл., м. Ватутіне, вул. Транспортна, буд. 19; номер запису: 609 в книзі: 2;

відомості про права власності: дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 15.04.2008; дата внесення запису: 15.04.2008; назва: Авюрс товариство з обмеженою відповідальністю; код ЄДРПОУ: 34675656; форма власності: приватна; частка власності: 18/50; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, 4194, 15.07.2007, приватний нотаріус Побіянська Н.Б.

Ватутінська міська рада листом № 2454/02-21 від 23.10.2019 року повідомила Звенигородську місцеву прокуратуру, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: вул. Транспортна, 19, м. Ватутіне Черкаської області, знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Ватутіне (Ватутінська міська рада), рішення з попередніми власниками та з товариством з обмеженою відповідальністю "Авюрс" щодо оренди вказаної земельної ділянки не приймалось, договори не укладались (а.с. 46).

Відповідно до листа Звенигородського управління ГУ ДФС у Черкаській області № 1517/23-00-53-12-09 від 08.07.2019 року товариством з обмеженою відповідальністю "Авюрс" за період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року податкові декларації з плати на землю не подавалися та відповідно орендна плата не сплачувалася (а.с. 39).

За розрахунком прокурора та позивача заборгованість за користування земельною ділянкою відповідачем по вул. Транспортна, 19, м. Ватутіне Черкаської області за період з 13.11.2016 року (у межах загального строку позовної давності ) по 13.11.2019 року становить 206086 грн. 07 коп., з якої:

з 13.11.2016 по 31.12.2016 року - 8181 грн. 46 коп.;

з 01.01.2017 по 31.12.2017 року - 52023 грн. 12 коп.;

з 01.01.2018 по 31.12.2018 року - 78034 грн. 67 коп.;

з 01.10.2019 по 13.112019 року - 67846 грн. 82 коп. (а.с. 38).

Розміри нормативно-грошової оцінки земельної ділянки зазначено у витягах із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки: в 2016 році становить 1227218 грн. 98 коп.; в 2017 році становить 1040462 грн. 31 коп.; в 2018 році становить 1560693 грн. 46 коп.; в 2019 році становить 1560693 грн. 46 коп. (а.с. 31-34).

Таким чином, предметом позову є вимога прокурора та позивача до відповідача про стягнення 206086 грн. 07 коп. безпідставно утриманих коштів за фактичне використання земельної ділянки загальною площею 5475 кв.м. розміщену під будівлею за адресою: вул. Транспортна, 19, м. Ватутіне, Черкаської області без достатньої правової підстави, після переходу до відповідача права власності на нерухоме майно.

Спірні правовідносини сторін перебувають у сфері дії Земельного і Податкового кодексів України, Закону України Про оренду землі , Закону України Про оцінку земель , які з урахуванням предмету спору, є спеціальними нормативними актами.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного Кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу 15.07.2007 року) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Положеннями ст.ст. 116, 125 Земельного Кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ст. 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Оскільки Відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, то і не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Проте, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз. 4 ч.1 ст.123 Земельного Кодексу України надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно абз.5 ст. 5 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:

розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років;

розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Відповідно до абз. 2 ст. 20 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Абзацом 1 ст. 23 Закону України Про оцінку земель технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Згідно з п.п. 289.1.-282.2. Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З огляду на викладені обставини справи суд вбачає, що 15.07.2007 року відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Авюрс" отримало у власність 18/50 частки комплексу будівель, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Ватутіне, вул. Транспортна, 19 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу Черкаської області Побіянською Н.Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 4194.

Рішенням Ватутінської міської ради Черкаської області № 46-15/V від 15.06.2009 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5475 кв.м. товариству з обмеженою відповідальністю "Авюрс" по вул. Транспортна,19 в оренду на п`ять років з правом послідуючого викупу для обслуговування існуючого приміщення , по коду цільового призначення 1.11.3. (землі комерційного використання), виготовлену фізичною особою-підприємцем Уманським О.Г. В подальшому, рішенням Ватутінської міської ради Черкаської області № 53-18/VI від 04.02.2014 року Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Авюрс" надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на сорок дев`ять років орієнтовною площею 5475 кв.м. по вул. Транспортна,19 товариству з обмеженою відповідальністю "Авюрс" для обслуговування 18/50 частки існуючого комплексу у виробничих цілях також зобов`язано директора товариства з обмеженою відповідальністю "Авюрс" в місячний термін замовити виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та після погодження подати на чергову сесію міської ради на затвердження.

Враховуючи вимоги ст. 23 Закону України Про оцінку земель , п.п. 289.1.-282.2. Податкового кодексу України розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в 2016 році становить 1227218 грн. 98 коп.; в 2017 році становить 1040462 грн. 31 коп.; в 2018 році становить 1560693 грн. 46 коп.; в 2019 році становить 1560693 грн. 46 коп.

Судом встановлено, що належним чином оформлені договірні відносини з приводу оренди земельної ділянки між сторонами відсутні за період з 13.11.2016 року по 13.11.2019 року.

До відповідача перейшло право користування земельною ділянкою по вул. Транспортна, 19 у м. Ватутіне Черкаська обл. з 15.07.2007 року та триває на момент подачі даного позову.

Позивач звертався до відповідача 02.07.2019 року, 19.07.2019 року з листами щодо розгляду питання відшкодування плати за оренду спірної земельної ділянки та необхідність укладення договору оренди землі.

Рішення Ватутінської міської ради Черкаської області № 46-15/V від 15.06.2009 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та № 53-18/VI від 04.02.2014 року Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Авюрс" відповідачем не виконано, договір оренди землі не укладено та орендну плату за користування земельною ділянкою не сплачено.

Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, (провадження № 14-77цс18), а також від 13.02.2019 справа № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) викладено правовий висновок про те, що за змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (див. також висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/3412/17 Провадження № 12-182гс18).

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 20.11.2018 року по справі № 922/3412/17).

Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

При цьому, суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач із належно оформленими правами на земельну ділянку.

Отже, прокурор правомірно просить застосувати до правовідносин сторін ст. 1212 ЦК України для стягнення з відповідача спірних коштів за період з 13.11.2016 року по 13.11.2019 року.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Доказів сплати за користування землею за заявлений у позові період з відповідачем не надано.

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17 ).

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне щодо належності звернення заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури до суду з даним позовом.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави .

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року зі справи N 806/1000/17).

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Таким чином, Ватутінська міська рада Черкаської області є отримувачем коштів - орендної плати, тобто саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому прокурор обґрунтовано звертається з позовом до суду саме в інтересах міської ради, оскільки порушені безпосередньо інтереси територіальної громади міста Ватутіне.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 08.02.2019 року у справі № 915/20/18.

Стаття 14 Конституції України встановлює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Таким чином, законність надання її у використання, у тому числі, передача в оренду, безперечно становить інтерес держави.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У статті 41 Конституції України закріплено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Подання Звенигородською місцевою прокуратурою позовної заяви обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні принципу законності при використанні земель комунальної власності.

Твердження про те, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес та дотримання справедливої рівноваги у контексті законності втручання у майнові права, захищені ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, висловлені Європейським судом з прав людини у своїх рішеннях (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах Раймондо проти Італії від 22 лютого 1994 року, Філліпс проти Сполученого Королівства від 5 липня 2001 року, Аркурі та інші проти Італії від 5 липня 2001 року, Ріела та інші проти Італії від 4 вересня 2001 року, Ісмаїлов проти Російської Федерації від 6 листопада 2008 року, Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/WestAllianceLimited проти України від 23 січня 2014 року).

Такі висновки знайшли своє відображення у правових позиціях Верховного Суд України у справах № 6-92цс13, № 6-2902цс15.

Відповідно до ст.4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема повноважень органів прокуратури, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104/ цс 19, а також Верховний Суд у постанові від 25.09.2019 року у справі № 450/1615/18.

Згідно з ч.3 ст.16 Закону України Про місцеве самоврядування матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування , орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

У даному випадку, орган уповноважений звертатися до суду - Ватутінська міська рада Черкаської області, з моменту виникнення даного спору, а саме з 2016 року, з метою захисту своїх майнових прав до суду не зверталась та належним чином до цього часу не реалізувала свої вимоги щодо стягнення з відповідача відповідних грошових коштів, що підтверджується листом Ватутінської міської ради № 2247/02-21 від 19.09.2019 року.

Сам факт незвернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 року № 903/129/18 (12-72гс19).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заступник керівник Звенигородської місцевої прокуратури в даному випадку обґрунтовано звернувся з позовом в інтересах держави в особі саме Ватутінської міської ради Черкаської області, оскільки останній впродовж тривалого часу не забезпечувала належним чином стягнення з відповідача належних міській раді грошових коштів.

Процесуальним законодавством передбачено, що позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд позовні вимоги позивача щодо стягнення 206086 грн. 07 коп. безпідставно утриманих коштів за фактичне користування землею - задовольняє у повному обсязі.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь прокуратури Черкаської області підлягають стягненню понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 3091 грн. 29 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Авюрс" ідентифікаційний код юридичної особи 34675656, місцезнаходження: 20250, Черкаська обл., м. Ватутіне, вул. Ювілейна, буд. 11. кв. 1 на користь Ватутінської міської ради Черкаської області, ідентифікаційний код юридичної особи 04060832, місцезнаходження: 20250, Черкаська обл., м. Ватутіне, вул. Дружби, буд. 8. - 206086 грн. 07 коп. безпідставно утриманих коштів.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Авюрс" ідентифікаційний код юридичної особи 34675656, місцезнаходження: 20250, Черкаська обл., м. Ватутіне, вул. Ювілейна, буд. 11. кв. 1 на користь прокуратури Черкаської області, код ЄДРПОУ 02911119, місцезнаходження: 18015, м. Черкаси, бул. Шевченка, 286, р/р 35212034003751, ВДКСУ м. Київ, МФО 820172 - 3091 грн. 29 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.04.2020 року.

Суддя В.М. Грачов