Постанова

від 05.10.2020 по справі 925/1362/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2020 р. Справа№ 925/1362/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Розглянувши у письмовому проваджені без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авюрс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2020 у справі № 925/1362/19 (суддя Грачов В.М. м. Черкаси, повний текст рішення складено 22.04.2020)

за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури, м. Звенигородка, Черкаська обл.

в інтересах держави в особі Ватутінської міської ради Черкаської області, м. Ватутіне, Черкаська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авюрс", м. Ватутіне, Черкаська обл.

про стягнення 206 086,07 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури звернувся (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Ватутінської міської ради Черкаської області (далі - позивач/Ватутінська м/р Черкаської області) до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авюрс" (далі - відповідач/ ТОВ "Авюрс") про стягнення з відповідача на користь позивача 206 086,07 грн доходу, в розмірі не сплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, відшкодування судових витрат.

Підставою звернення прокурора з позовом зазначено порушення інтересів держави, тривалим невжиття Ватутінською м/р Черкаської області заходів, спрямованих на стягнення з відповідача коштів, отриманих як дохід за рахунок власника земельної ділянки площею 5 475 кв. м, яка знаходиться за адресою: вул. Транспортна, 19, м. Ватутіне, Черкаської області користування земельною ділянкою без достатніх правових підстав, що призводить до неотримання Ватутінською міською радою коштів у формі орендної плати на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Нормативно-правовим обґрунтуванням поданої позовної заяви прокурором визначено приписи ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст. 16, 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування та ст. 4 , ч. 1 ст. 20, ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.02.2020 у справі № 925/1362/19 позов заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ватутінської міської ради Черкаської області до ТОВ "Авюрс" про стягнення 206 086,07 грн задоволено повністю. Вирішено питання судових витрат.

Місцевий господарський суд, із посиланням на положеннями ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 120, 116, 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 5, 18, 20, 23 Закону України Про оцінку земель та п.п. 289.1-282.2 Податкового кодексу виходив із того, що після отримання (15.07.2007) у власність 18/50 частки комплексу будівель, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Ватутіне, вул. Транспортна, буд.19, ТОВ "Авюрс" належним чином не оформило право користування земельною ділянкою, на якій розташовані зазначений комплекс будівель, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, що спричинило неправомірне безоплатне використання відповідачем спірної земельної ділянки в період з 13.11.2016 по 13.11.2019, внаслідок чого відповідач як фактичний користувач спірної земельної ділянки має повернути Ватутінській м/р Черкаської області безпідставно збережені належні позивачу кошти у спірній сумі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 206 086,07 грн за спірний період, суд першої інстанції визнав його обґрунтованим, вірним та таким, що здійснений на підставі належних доказів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ "Авюрс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своєї позиції скаржник зазначає, що прокурором не надано до суду першої інстанції належних та допустимих доказів існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки площею 5 475 кв. м як об`єкта цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав, однак технічна документація на спірну ділянку відповідачем не розроблялась та відомості щодо неї (земельної ділянки) до Державного земельного кадастру не внесені.

ТОВ "Авюрс" наголошує на тому, що висновки суду першої інстанції про те, що рішення Ватутінської м/р Черкаської області № 53-18/VI від 04.02.2014 року "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Авюрс"" підтверджує факт використання відповідачем земельної ділянки площею 5 475 кв. м, оскільки, дане рішення жодним чином не підтверджує використання відповідачем земельної ділянки площею 5 475 кв. м, а тільки надає дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років. Крім того, у даному рішенні позивача зазначено про земельну ділянку орієнтовною площею 5 475 кв. м, тобто відсутнє чітке підтвердження того факту, що площа спірної ділянки становить саме 5 475 кв. м.

Скаржник, з посиланням на приписи ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України зазначає, що придбаний відповідачем комплекс будівель площею 403,7 кв. м (заявником апеляційної інстанції наданий примірник договору купівлі-продажу зазначеного комплексу будівель від 15.07.2007) розміщений на земельній ділянці площею 403,7 кв. м, тому відповідач для розміщення належного йому комплексу будівель фактично використовував земельну ділянку площею 403,7 кв. м.

Також заявник апеляційної скарги вказує, що прокурором не надано витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки щодо земельної ділянки площею 5 475 кв. м, яка знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Ватутіне, вул. Транспортна, буд.19, у зв`язку з чим прокурор, не має права наполягати на застосуванні до спірних правовідносин положень ст. 206 Земельного кодексу України.

Крім того, ТОВ "Авюрс" було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2020 у справі № 925/1362/19.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що витяги з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 03.06.2019 № 342/0/21-19, № 03.06.2019 № 341/0/21-19, від 03.06.2019 № 340/0/21-19 та від 03.06.2019 № 339/0/21-19 не є належними та допустимими доказами, оскільки вони (витяги) стосуються безпосередньо земельної ділянки, якої не існує у природі, тому що вона (земельна ділянка) не є сформованим об`єктом цивільних прав, так як технічна документація на неї не розроблялась, не проведено її державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі та не присвоєно земельній ділянці кадастрового номеру; рішення комісії по визначенню та відшкодуванню Ватутінській м/р збитків, заподіяних внаслідок не оформлення або оформлення з порушенням встановлених термінів правовстановлюючих документів на землю та неодержання плати за оренду земельних ділянок комерційного призначення оформленого протоколом № 3 від 12.07.2019 суперечить рішенню Ватутінської м/р від 10.10.2013 № 44-26/VI Про порядок визначення та відшкодування Ватутінській міській раді збитків, заподіяних внаслідок не оформлення або оформлення з порушенням встановлених термінів правовстановлюючих документів на землю та неодержання плати за оренду земельних ділянок комерційного призначення , зокрема, позивачем не надано акта визначення та відшкодування збитків власнику, який був поданий та затверджений виконавчим комітетом Ватутінської м/р Черкаської області, а також не надано рішення самого виконавчого комітету про таке затвердження.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

14.07.2020 від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу ТОВ "Авюрс" залишити без задоволення, а рішення Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.02.2020 у справі № 925/1362/19 - без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Авюрс" вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

При цьому, Ватутінська м/р Черкаської області вважає твердження скаржника, зокрема, щодо невідповідності/невірності визначеної площі земельної ділянки, яка використовується відповідачем без достатньої правової підстави; відсутність витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку; невідповідності наданого позивачем розрахунку плати за користування ТОВ "Авюрс" земельною ділянкою площею 5 475 кв. м, яка знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Ватутіне, вул. Транспортна, буд.19; рішення Ватутінської м/р Черкаської області № 53-18/VI від 04.02.2014 року "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Авюрс"" не підтверджує факт використання земельної ділянки відповідачем площею 5 475 кв.м, відсутність кадастрового номера такими що не відповідають дійсності, оскільки наданими позивачем доказами (витягами з технічної документації про нормативно грошову оцінку, (за період який завлений позивачем у позові) із урахуванням яких зроблено відповідний розрахунок фінансовим управлінням Ватутінської м/р Черкаської області, листом Звенигородського управління ГУ ДФС у Черкаській області від 08.07.2019 № 1517/23-00-53-12-09, листом виконавчого комітету Ватутінської м/р Черкаської області від 19.09.2019 № 2247/02-21, кадастровим планом земельної ділянки) у своїй сукупності доводять факт використання ТОВ "Авюрс" земельної ділянки площею 5 475 кв. м без достатньої правової підстави. Тому місцевий господарський суд дослідивши наявні у матеріалах справи докази надані сторонами в обґрунтування своїх вимог дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

14.07.2020 від прокурора через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу ТОВ "Авюрс" залишити без задоволення, а рішення Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.02.2020 у справі № 925/1362/19 - без змін.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Авюрс" вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Щодо аргументів скаржника про те, що рішення Ватутінської м/р Черкаської області № 53-18/VI від 04.02.2014 року "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Авюрс"" не підтверджує факт використання земельної ділянки відповідачем площею 5 475 кв. м прокурор зазначає, що, по -перше, дане рішення позивача є тільки одним із доказів, який підтверджує факт використання земельної ділянки площею 5 475 кв. м, оскільки прийняттю цього рішення передувало рішення Ватутінської м/р Черкаської області від 15.06.2009 № 46-15/V від 15.06.2009 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", яке у свою чергу не було виконано відповідачем, договір оренди земельної ділянки не укладено, відповідна плата за користування земельною ділянкою не сплачувалася; по- друге, факт використання земельної ділянки площею 5 475 кв. м, яка знаходиться за адресою: вул. Транспортна, 19, м. Ватутіне, Черкаської області для обслуговування 18/50 частки існуючого комплексу у виробничих цілях підтверджується наявними у матеріалах справи доказах, а саме: листом виконавчого комітету Ватутінської м/р Черкаської області від 19.09.2019 № 2247/02-21, витягами з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 03.06.2019 № 342/0/21-19, № 03.06.2019 № 341/0/21-19, від 03.06.2019 № 340/0/21-19 та від 03.06.2019 № 339/0/21-19, кадастровим планом земельної ділянки. На думку прокурора, зазначені докази у своїх сукупності доводять факт використання ТОВ "Авюрс" земельної ділянки площею 5 475 кв. м без достатньої правової підстави.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Авюрс" у справі № 925/1362/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Разіної Т.І., суддів: Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 у справі № 925/1362/19 апеляційну ТОВ "Авюрс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2020 у справі № 925/1362/19 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 у справі № 925/1362/19 задоволено клопотання ТОВ "Авюрс" та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2020 у справі № 925/1362/19. Відкрито апеляційне провадження у справі № 925/1362/19. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "Авюрс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2020 у справі № 925/1362/19 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Зупинено дію рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2020 у справі № 925/1362/19 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як установлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, що 15.07.2007 року ТОВ "Авюрс" отримало у власність 18/50 частки комплексу будівель, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Ватутіне, вул. Транспортна,19 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу Черкаської області Побіянською Н.Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 4194.

Рішенням Ватутінської міської ради Черкаської області № 46-15/V від 15.06.2009 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" вирішено:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5 475 кв. м ТОВ "Авюрс" по вул. Транспортна, 19 в оренду на п`ять років з правом послідуючого викупу для обслуговування існуючого приміщення, по коду цільового призначення 1.11.3. (землі комерційного використання), виготовлену фізичною особою-підприємцем Уманським О.Г. (п. 1.);

- надати ТОВ "Авюрс" в оренду терміном на п`ять років земельну ділянку з правом послідуючого викупу площею 5 475 кв. м по вул. Транспортна,19 для обслуговування існуючого приміщення, по коду цільового призначення 1.11.3. (землі комерційного використання) за рахунок забудованих земель Ватутінської м/р (п. 2.);

- адміністрації ТОВ "Авюрс" в місячний термін укласти договір оренди земельної ділянки з Ватутінською міською радою та подати його на державну реєстрацію відповідно чинного законодавства ( п. 5.).

Рішенням Ватутінської міської ради Черкаської області № 53-18/VI від 04.02.2014 року "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Авюрс"" вирішено:

п.1 - надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на сорок дев`ять років орієнтовною площею 5 475 кв. м по вул. Транспортна,19 ТОВ "Авюрс" для обслуговування 18/50 частки існуючого комплексу у виробничих цілях;

п. 2 - директору ТОВ "Авюрс" в місячний термін замовити виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та після погодження подати на чергову сесію міської ради на затвердження;

п. 3 - контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань екології та раціонального природокористування та відділ Держземагенства у м. Ватутіному Черкаської області.

16.05.2019 року позивач листом № 1200/02-21 повідомив відповідача про необхідність узгодження питання плати за земельну ділянку площею 5 475 кв. м по вул. Транспортна, 19 та оформлення правовстановлюючих документів.

02.07.2019 позивач листом № 1621/02-21 запросив ТОВ "Авюрс" на засідання комісії для розгляду питання відшкодування плати за оренду спірної земельної ділянки.

19.07.2019 року позивачем направлено відповідачу повідомлення № 1821/02-21 та акт про визначення збитків власнику землі від 12.07.2019 року у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на землю та неодержанням плати за оренду земельної ділянки площею 5 475 кв.м по вул. Транспортна, 19 , яке запропоновано розглянути у 10-денний строк.

Листи позивача від 16.05.2019 року та 02.07.2019 року залишені відповідачем без відповіді.

Ватутінська міська рада листом № 2454/02-21 від 23.10.2019 року повідомила Звенигородську місцеву прокуратуру, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: вул. Транспортна, 19, м. Ватутіне Черкаської області, знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Ватутіне (Ватутінська міська рада), рішення з попередніми власниками та з ТОВ "Авюрс" щодо оренди вказаної земельної ділянки не приймалось, договори не укладались

Відповідно до листа Звенигородського управління ГУ ДФС у Черкаській області № 1517/23-00-53-12-09 від 08.07.2019 року ТОВ "Авюрс" за період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року податкові декларації з плати на землю не подавалися та відповідно орендна плата не сплачувалася.

За розрахунком прокурора та позивача заборгованість за користування земельною ділянкою відповідачем по вул. Транспортна, 19, м. Ватутіне Черкаської області за період з 13.11.2016 року (у межах загального строку позовної давності ) по 13.11.2019 року становить 206 086,07 грн з якої:

з 13.11.2016 по 31.12.2016 року - 8 181,46 грн;

з 01.01.2017 по 31.12.2017 року - 52 023,12 грн;

з 01.01.2018 по 31.12.2018 року - 78 034,67 грн ;

з 01.10.2019 по 13.112019 року - 67 846,82 грн.

Розміри нормативно-грошової оцінки земельної ділянки зазначено у витягах із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки: в 2016 році становить 1 227 218,98 грн; в 2017 році становить 1 040 462,31 грн; в 2018 році становить 1 560 693,46 грн; в 2019 році становить 1 560 693,46 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2020 у справі № 925/1362/19 підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч.1 ст. 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (такий висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Наведену правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Відповідно до ч.1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Положеннями ст.ст. 116, 125 ЗК України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частина 1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Предметом позову є вимога прокурора про стягнення з відповідача як власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, на підставі ст. 1212 ЦК України, за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщене нерухоме майно.

Так, ТОВ "Авюрс" із 15.07.2007 є власником нерухомого майна (18/50 частки комплексу будівель) розташованого на земельній ділянці, вул. Транспортна,19 у м. Ватутіно, Черкаської області та є комунальною власністю Ватутінської м/р Черкаської області.

Однак, матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування відповідною земельною ділянкою, зокрема укладення договору оренди з позивачем та державної реєстрації такого права на відповідній земельній ділянці.

Відтак, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15, № 922/5468/14.

Отже, відповідач користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому правильним є висновок суду першої інстанції про те, що за встановлених фактичних обставин справи (відсутність укладеного договору оренди) між сторонами склалися кондикційні відносини. У зв`язку із цим, прокурор правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення безпідставно збережених коштів за період користування відповідачем спірною земельною ділянкою у порядку статті 1212 ЦК України.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що для встановлення факту користування спірною земельною ділянкою площею 5 475 кв. м без достатньої правової підстави, саме прокуратуру та позивача покладається обов`язок щодо належного доведення, у першу чергу, самого користування нею відповідачем.

Як вже зазначалось вище, 15.07.2007 року ТОВ "Авюрс" отримало у власність 18/50 частки комплексу будівель, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Ватутіне, вул. Транспортна, 19 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу Черкаської області Побіянською Н.Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 4194.

Вказане також підтверджується наданою до матеріалів справи інформаційною довідкою № 185653156 від 22.10.2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що за вказаною адресою також знаходяться інші будівлі, які належать на праві власності іншим юридичним особам.

Зазначене підтверджується інформаційною довідкою №185653156 від 22.10.2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що дані будівлі не розміщені на земельній ділянці площею 5 475 кв.м.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки в даних правовідносинах мова йде про стягнення з відповідача безпідставно збережених ним сум орендної плати, яку він мав би сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою, то площа цієї фактично використовуваної земельної ділянки має визначальне значення для розрахунку таких сум.

Відтак має значення площа, яку фактично використовує відповідач в таких позовах, і підтвердження її належними доказами, а не просто факт формування земельної ділянки в один об`єкт цивільних прав з відповідною площею з подальшою передачею її в оренду відповідачу.

На необхідність підтвердження розміру земельної ділянки, якою фактично користується особа, до якої подано позов прокуратурою в інтересах держави про стягнення неодержаних доходів у розмірі орендної плати, зокрема, актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки звернула свою увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, а також Верховний Суд у постанові від 20.12.2019 року у справі № 917/266/19.

На необхідності достеменного встановлення розміру земельної ділянки, яка використовується відповідачем (чи користується відповідач земельною ділянкою лише у межах належних йому об`єктів нерухомого майна або більшою площею, а отже, чи не ґрунтується на припущеннях площа, яку покладено в основу обрахунку заявленої до стягнення суми), наголосив також Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 року у справі № 924/196/19.

Також, у постанові від 20.12.2019 у справі № 917/266/19 Верховний Суд звернув увагу на необхідність підтвердження розміру земельної ділянки, якою фактично користується особа, до якої подано позов органом місцевого самоврядування про стягнення неодержаних доходів у розмірі орендної плати, зокрема, актом обстеження земельної ділянки з доданими до нього фото матеріалами або іншої інформації про площу земельної ділянки.

Як свідчать матеріали справи, позивачем, згідно розрахунку розміру орендної плати, здійснено нарахування на площу земельної ділянки у розмірі 5 475 кв.м. Проте, доказів фактичного використання ТОВ "Авюрс" земельної ділянки саме такої площі матеріали справи не містять, а позивачем та прокуратурою не доведено.

Відсутні будь - які документи, які б підтверджували користування відповідачем земельною ділянкою саме в такому розмірі.

Надані у справі документи: рішення Ватутінської міської ради Черкаської області № 46-15/V від 15.06.2009 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" відповідачу; Рішення Ватутінської міської ради Черкаської області № 53-18/VI від 04.02.2014 року "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Авюрс"" земельної ділянки розміром 5 475 кв. м лише свідчать про намір отримати в користування земельну ділянку зазначеного розміру відповідачем, станом на момент звернення з відповідними заявами до міської ради для отримання дозволів на розробку документації, однак не доводять фактичного користування відповідачем земельною ділянкою саме в такому розмірі.

Акта обстеження земельної ділянки, яким проведено належним чином та встановлено та зафіксовано дійсний розмір земельної ділянки, яку фактично використовує відповідач, матеріали справи не містять.

Крім того, у разі порушення відповідачем норм земельного законодавства орган самоврядного контролю повинен проводити перевірку, повідомляти про її проведення відповідача та складати за її результатами акт перевірки.

Однак, матеріали справи не містять ні акта перевірки, ні акта обстеження, з яких би вбачалося, що відповідачем використовується земельна ділянка без достатньої правової підстави саме площею 5 475 кв. м.

В свою чергу, прокуратурою та позивачем до матеріалів справи не було надано акта по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства, з якого б вбачалося на якій саме підставі та з яких обставин комісія дійшла висновку, що відповідачем використовується земельна ділянка саме розміром 5 475 кв. м.

Разом з тим, п. 7.9. рішення Ватутінської м/р від 10.10.2013 № 44-26/VI Про порядок визначення та відшкодування Ватутінській міській раді збитків, заподіяних внаслідок не оформлення або оформлення з порушенням встановлених термінів правовстановлюючих документів на землю та неодержання плати за оренду земельних ділянок комерційного призначення визначено, що матеріалами для підготовки позову в інтересах Ватутінської м/р про відшкодування збитків є, зокрема, акт про визначення збитків власнику землі.

Нормами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Крім того, ані прокуратурою, ані позивачем не надано інформації щодо займаної площі земельної ділянки під будівлями, отриманими відповідачем у власність відповідно до договору купівлі - продажу частини комплексу будівель від 15.07.2007. (Інформація щодо даного договору підтверджується інформаційною довідкою № 185653156 від 22.10.2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна).

У ч. 3 ст. 2 ГПК України визначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 ст. 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Система доказування у господарському процесі, засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту, чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини відповідними належними та допустимими доказами. При чому, ключовим фактором у тому, як сторона користується стандартами доказування виступає, її зацікавленість у вирішенні господарського спору на свою користь.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції не вбачає обґрунтованою та доведеною площу земельної ділянки, на яку здійснено нарахування орендної плати позивачем, оскільки для стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою слід довести площу, яка фактично використовується відповідачем, майно якого наявне на такій земельній ділянці.

Одночасно у суду апеляційної інстанції відсутня можливість самостійно встановити розмір використовуваної відповідачем площі, оскільки вона може бути більшою, ніж у межах належних йому об`єктів нерухомого майна.

З огляду на встановлене, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки ані прокуратурою, ані позивачем документально не обґрунтовано, не доведено та не підтверджено належними доказами фактичного використання відповідачем площі земельної ділянки в розмірі 5 475 кв. м., а також те, що позивач самостійно визначив розмір зобов`язання без підтвердження належними доказами розміру земельної ділянки, яку фактично використовує відповідач, відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача 206 086 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, за період з 13.11.2016 по 13.11.2019 (площа земельної ділянки 5 475 кв.м).

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав про задоволення позову, у зв`язку з його недоведеністю.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених відповідачем у апеляційній скарзі та позивачем у відзиві на апеляційну скаргу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача викладеними в апеляційній скарзі щодо недоведеності позовних вимог.

Не приймаються аргументи наведені прокурором та позивачем у відзивах на апеляційну скаргу відповідача щодо наявності підстав для стягнення заборгованості з відповідача за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави у порядку ст. 1212 ЦК України, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено відсутність підстав для задоволення позову, з підстав наведених у цій постанові.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2 ст. 86 ГПК України).

Згідно з п.п. 1, 2 , 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. (або) резолютивної частини; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності та наявні у справі матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги Звенигородської місцевої прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Ватутінської міської ради Черкаської області належними чином недоведені та необґрунтовані.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції помилково визнав встановленими недоведені обставини справи та зробив висновки, які не відповідають обставинами справи, що згідно з п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю та ухвалення в апеляційному порядку нового рішення про відмову у позові.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Розподіл судових витрат

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 ст. 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 ГПК України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: за подачу позову судовий збір покладається на позивача, а судовий збір за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача на користь скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авюрс" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2020 у справі № 925/1362/19 скасувати та прийняти нове рішення.

3. У задоволенні позову Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ватутінської міської ради Черкаської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авюрс" про стягнення 206 086,07 грн - відмовити.

4. Стягнути з Ватутінської міської ради Черкаської області (20250, Черкаська обл., м. Ватутіне, вул. Дружби, буд. 8, ідентифікаційний код 04060832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авюрс" (20250, Черкаська обл., м. Ватутіне, вул. Ювілейна, буд. 11. кв. 1, ідентифікаційний код 34675656) 4 636 (чотири тисячі шістсот тридцять шість) грн 93 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Справу № 925/1362/19 повернути до Господарського суду Черкаської області.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Доручити Господарському суду Черкаської області у порядку ст. 327 Господарського процесуального кодексу України видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко