Ухвала

від 24.12.2020 по справі 925/1362/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 925/1362/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Черкаської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 у справі

за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ватутінської міської ради Черкаської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авюрс"

про стягнення 206 086,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

18.11.2019 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 у справі № 925/1362/19, надіслана засобами поштового зв`язку 09.11.2020.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 925/1362/19 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-ІХ (далі - Закон № 460-ІХ) внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), які набрали чинності з 08.02.2020.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України з змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом N 460-IX не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною 5 статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини сьомої зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 установлено у розмірі 2 102,00 грн.

У цій справі предметом спору є стягнення 206 086,07 грн, що менше ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 500 = 1 051 000,00 грн), а тому у розумінні ГПК України рішення у справі № 925/1362/19 не підлягає касаційному оскарженню.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що обґрунтовуючи оскарження судових рішень у цій справі у випадках, передбачених підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки відповідач суттєво порушує норми законодавства внаслідок використання спірної земельної ділянки та позбавлення Ватутінської міської ради права одержати дохід за користування земельною ділянкою у разі своєчасного укладення договору оренди землі, як власника цієї земельної ділянки. Тобто, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Водночас з огляду на зміст касаційної скарги, наведені скаржником у ній доводи, у контексті прийнятих у цій справі судових рішень, не дають підстав для висновку про те, що справа має суспільний інтерес, а зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, і в цілому до заперечення результату розгляду справи судом.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає, а тому і підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі не має.

З урахуванням вказаного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 у справі № 925/1362/19, оскільки цю скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 у справі № 925/1362/19.

2. Матеріали касаційної скарги на 33 (тридцяти трьох) аркушах, у тому числі оригінал платіжного доручення від 03.11.2020 № 1781 на суму 6 182,60 грн, повернути скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ