Постанова

від 21.04.2020 по справі 924/251/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 924/251/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Стратієнко Л.В., Ткач І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Гудак А.В., судді - Маціщук А.В., Олексюк Г.Є.)

від 16.01.2020

у справі за позовом ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лампка Агро"

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Лампка Агро" від 21.05.2009, яке оформлене протоколом № 26, з моменту його прийняття, в частині прийнятого рішення з третього питання порядку денного; визнання недійсними пунктів 5.3. та 8.5. Статуту ТОВ "Лампка Агро", затвердженого рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Лампка Агро" від 21.05.2009, яке оформлене протоколом №26,

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лампка Агро"

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3

про визнання дійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Лампка агро", оформленого протоколом загальних зборів товариства № 26 від 21.05.2009; визнання дійсним статуту ТОВ "Лампка агро", затвердженого протоколом загальних зборів ТОВ "Лампка агро" № 26 від 21.05.2009.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Лампка Агро" від 21.05.2009 року, яке оформлене протоколом №26, з моменту його прийняття, в частині прийнятого рішення по третьому питанню порядку денного, та визнати недійсними пункти 5.3. та 8.5. статуту ТОВ "Лампка Агро", затвердженого рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Лампка Агро" від 21.05.2009 року, яке оформлене протоколом №26.

1.2. Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуваним рішенням, всупереч статті 58 Закону України "Про господарські товариства", кількість голосів учасників товариства була визначена непропорційно розміру їх часток у статутному капіталі. Зокрема, загальними зборами позивачу визначено кількість голосів на загальних зборах в розмірі 45%, хоча йому належить частка в статутному капіталі відповідача в розмірі 85,9330%, що порушує його корпоративні права як учасника товариства.

1.3. Ухвалою суду від 15.04.2019 року було прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_1 до ТОВ "Лампка Агро" про визнання дійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Лампка агро", оформленого протоколом загальних зборів товариства №26 від 21.05.2009 року; визнання дійсним статуту ТОВ "Лампка агро", затвердженого протоколом загальних зборів ТОВ "Лампка агро" №26 від 21.05.2009 року, для спільного розгляду із первісним позовом.

2. Короткий зміст рішення, ухваленого судом першої інстанції.

2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.06.2019 у справі № 924/251/19 позов ОСОБА_2 задоволено повністю.

Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Лампка Агро" від 21.05.2009, яке оформлене протоколом №26 в частині прийнятого рішення по третьому питанню порядку денного щодо розподілення часток учасників товариства: ОСОБА_1 володіє 51% голосів учасників товариства; ОСОБА_3 володіє 4% голосів учасників товариства; ОСОБА_2 володіє 45% голосів учасників товариства.

Визнано недійсними п. 5.3. та п. 5.8. статуту ТОВ "Лампка Агро" , затвердженого рішенням загальних зборів учасників від 21.05.2009 року, яке оформлене протоколом №26, наступного змісту: "п. 5.3. учасники товариства погодили наступний розподіл кількості голосів між учасниками: ОСОБА_1 володіє 51% голосів учасників товариства; ОСОБА_3 володіє 4% голосів учасників товариства; ОСОБА_2 володіє 45% голосів учасників товариства."; п. 8.5. "Учасники мають кількість голосів учасників товариства відповідно до п. 5.3. статуту".

У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_1 до ТОВ "Лампка Агро", за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про визнання дійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Лампка агро", оформленого протоколом загальних зборів товариства №26 від 21.05.2009 року; визнання дійсним статуту ТОВ "Лампка агро", затвердженого протоколом Загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю "Лампка агро" №26 від 21.05.2009 року, відмовлено.

3. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

3.1. 13.11.2019 ОСОБА_1 подав до Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (підписана авдокатом Малькут О.О.) на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.06.2019 у справі №924/251/19 та заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке було обґрунтовано тим, що копію рішення у справі не отримував, а про його наявність дізнався лише 01.11.2019, роздрукувавши копію з Єдиного державного реєстру судових рішень.

3.2. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.12.2019 апеляційну скаргу було залишено без руху; окрім усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків (підтвердження повноважень представника особи, яка подає апеляційну скаргу; направлення позивачу за первісним позовом копії апеляційної скарги з доданими до неї документами; сплати судового збору), ОСОБА_1 запропоновано також протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку та вказати інші підстави для поновлення строку. Ухвалу мотивовано тим, що ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження (звернувся 13.11.2019, а строк сплив 11.07.2019), і підстави, наведені представником заявника у клопотанні, є неповажними.

3.3. Зокрема, суд апеляційної інстанції виходив з того, що представник Павленко Г.С. , що діяв на підставі ордеру від 24.05.2019, був присутній під час ухвалення рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.06.2019, а отже ОСОБА_1 через свого представника мав можливість бути обізнаним про вказане рішення. Суд апеляційної інстанції встановив, що рішення було надіслано скаржнику на адресу, що зазначена у позовній заяві, проте поштовий конверт з відправленням повернувся на адресу Господарського суду Хмельницької області з відміткою органу зв`язку: "за закінченням встановленого строку зберігання". Окрім того, за заявою адвоката Павленка Г.С. копія рішення була надіслана на вказану ним адресу.

3.4. 19.12.2019 до суду апеляційної інстанції від адвоката Малькута О.О. надійшла заява з доказами усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: квитанція №64 від 16.12.2019 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 11526,00 грн, докази надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів (фіскальний чек, опис вкладення) позивачу, а також докази належним чином оформлених повноважень представника апелянта.

3.5. Окрім того, ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначив, що не міг своєчасно дізнатись про те, що 19.06.2019 було ухвалено рішення Господарського суду Хмельницької області, оскільки перебував за кордоном, з представником Павленко Г.С. не підтримує ділових стосунків, останній більше не надає заявнику правової допомоги, не міг розповісти про прийняте у справі судове рішення, а тому апелянт не мав можливості ознайомитись з оскаржуваним рішенням. На сьогодні інтереси представляє інший адвокат Малькут О. О., з яким і підписано договір про надання правової допомоги.

3.6. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 24.12.2019 продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.06.2019 у справі № 924/251/19; запропоновано надати суду докази перебування за кордоном під час проголошення рішення у справі №924/251/19 та докази розірвання договору на надання правової допомоги з адвокатом Павленко Г.С. протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3.7. 13.01.2020 від адвоката Малькута О.О. надійшла заява про усунення недоліків від 08.01.2020, до якої останнім додано копія паспорта ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 , а також лист від 01.11.2019 про розірвання договору про надання правничої допомоги №24/05-19-01 від 24.05.2019 з адвокатом Павленко Г.С. У цій заяві представник пояснив, що ОСОБА_1 виїжджав за кордон 17.06.2019 і в цей же день повернувся назад, потім перебував по справах у м. Одеса до 20.06.2019, тому фізично не міг бути присутній на проголошенні рішення суду.

3.8. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.06.2019 у справі № 924/251/19; апеляційну скаргу з доданими до неї документами повернуто заявнику.

3.9. Постановляючи оскаржувану ухвалу на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки:

1) копію рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.06.2019 було направлено 24.06.2019, як на адресу адвоката Павленка Г.С. (копію рішення отримав 26.06.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення), так безпосередньо ОСОБА_1 на адресу, що зазначена у позовній заяві. Поштовий конверт з вказаним відправленням повернувся на адресу Господарського суду Хмельницької області з відміткою органу зв`язку: "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с. 201-206). ОСОБА_1 отримує іншу поштову кореспонденцію, надіслану на цю адресу, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвал про залишення апеляційної скарги без руху від 03.12.2019 та 24.12.2019;

2) ОСОБА_1 мав можливість ознайомитись з рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.06.2019 через свого представника адвоката Павленко Г.С.;

3) у поданій копії паспорта ОСОБА_1 відсутні відомості в розділі - Sichtvermerke - Visas - Visas , які б підтверджували перебування скаржника за кордоном під час проголошення рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.06.2019 у справі №924/251/19, а його посилання на те, що він з 17.06.2019 до 20.06.2019 перебував по справах у м. Одеса не підтверджені жодними належними та допустимими доказами;

4) відповідно до абзацу другого листа від 01.11.2019 Адвокатське об`єднання "Павленко Лігал Груп" повідомляється про розірвання договору про надання правничої допомоги №24/05-19-01 від 24.05.2019 лише з 20.11.2019. Окрім того, не надано доказів його надсилання.

4. Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

4.1. 10.02.2020 ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Малькут О.О., звернувся до суду касаційної інстанції зі скаргою на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 у справі № 924/251/19.

4.2. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2019 у справі № 924/251/19 та відкрити апеляційне провадження.

4.3. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на порушення частини 3 статті 256, частини 4 статті 260 Господарського процесуального кодексу України та статті 129 Конституції України.

4.4. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно не брав до уваги те, що ОСОБА_1 не отримував засобами поштового зв`язку копію судового рішення про його ухвалення дізнався лише 01.11.2019, роздрукувавши його копію з Єдиного державного реєстру судових рішень.

4.5. 13.03.2020 та 10.04.2020 адвокат ОСОБА_2 Вагін Д .С. подав ідентичні за змістом відзиви на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 у справі № 924/251/19 - без змін, як таку, що постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

4.6. Заперечуючи проти касаційної скарги, представник позивача зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки: 1) представник ОСОБА_1 , адвокат Павленко Г.С., був присутній 19.06.2019 у судовому засідання під час проголошення судового рішення; 2) суд надсилав копію повного судового рішення скаржнику; 3) скаржник у розумні інтервали часу не вжив заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження; 4) скаржник не надав доказів на підтвердження поважності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, а поновлення строку на апеляційне оскарження за відсутності поважних причин його пропуску є порушенням принципу правової визначеності.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

5.1. Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

5.2. У рішенні від 13 червня 2019 року № 4-рн/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо (абзац 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини).

5.3. Таким чином, право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17 березня 2020 року № 5-р/2020).

5.4. Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

5.5. Відповідно до статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

5.6. Так, у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 40, 41, від 3 квітня 2008 року).

5.7. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви N 17160/06 та N 35548/06, п. 34, від 20 червня 2011 року).

5.8. Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

5.9. Згідно з частиною 3 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.

5.10. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України).

5.11. Отже, відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою "за закінченням терміну зберігання" не вважається днем вручення судового рішення учасникам справи. Водночас, беручи до уваги те, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України), і поновлення строків для оскарження зі спливом значного строку становитиме втручання у принцип res judicata, така причина (повернення конверту) не може бути автоматично визнана поважною для поновлення строку на апеляційне оскарження без урахування інших конкретних обставин справи. Зокрема, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати період часу, який сплинув з моменту, коли суд ухвалив відповідне рішення та особа дізналась про його прийняття; добросовісність поведінки сторони, зважаючи на те, що сторони, за умови обізнаності про існування судового провадження, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а також інші обставини, що мають значення.

5.12. Водночас слід враховувати також, що у частині 7 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

5.13. Суд апеляційної інстанції встановив, що 24.06.2019 копію рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.06.2019 було направлено на адресу адвоката Павленка Г.С., який отримав його 26.06.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 193).

5.14. Отже, відповідно до положень частини 7 статті 242 Господарського процесуального кодексу України 26.06.2019, вважається днем вручення судового рішення і ОСОБА_1 .

5.15. З цих підстав, Верховний Суд відхиляє доводи заявника касаційної скарги стосовно того, що він не отримував копію судового рішення і про його існування дізнався лише 01.11.2019 з відомостей в Єдиному державному реєстрі судових рішень. У даному випадку вручення копії судового рішення представникові вважається, і вручення самому учаснику справи. З цих підстав немає необхідності визначати, з яких причин ОСОБА_1 не отримав копію рішення, направлене поштою на його адресу.

5.16. Окрім того, Верховний Суд зауважує, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

5.17. Судове рішення у справі було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 25.06.2019. Отже у скаржника була можливість отримати відповідну інформацію про ухвалення судового рішення у справі за даними реєстру. Скаржник не пояснив та не обґрунтував, чому ознайомився з судовим рішенням лише 01.11.2019 і з яких причин не мав можливості зробити це раніше.

5.18. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд визначає, за цих обставин справи важливим є той факт, що копію такого рішення отримав своєчасно його адвокат Павленко Г.С. (26.06.2019), і саме в цей день вважається, що його вручено й особі, яку він представляє, тобто ОСОБА_1 , навіть, якщо потім, як зазначає скаржник, у листопаді 2019 договір про надання правничої допомоги №24/05-19-01 від 24.05.2019 з адвокатом Павленко Г.С. був розірваний.

5.19. Таким чином, на підставі пункту 1 частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України скаржник мав право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду протягом двадцяти днів з дня вручення повного рішення суду його представникові, тобто, до 16.07.2020 включно.

5.20. Відповідно до частини 3 стаття 261 Господарського процесуального кодексу України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 261 цього Кодексу.

5.21. Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

5.22. Господарський процесуальний кодекс України не визначає конкретний перелік обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

5.23. У клопотанні про поновлення строку серед інших поважних причин пропуску строку скаржник визначив: перебування за кордоном, у відрядженні у місті Одеса, розірвання договору про надання правничої допомоги №24/05-19-01 від 24.05.2019 з адвокатом Павленко Г.С. Суд апеляційної інстанції розглянув ці доводи та визнав, що вказані причини не є поважними, оскільки не підтверджені доказами. У касаційній скарзі заявник не навів жодних заперечень щодо цих висновків суду апеляційної інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

6.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

6.2. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

6.3. Згідно з частиною 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

6.4. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.5. У касаційній скарзі скаржник послався на порушення частини 3 статті 256, частини 4 статті 260 Господарського процесуального кодексу України та статті 129 Конституції України.

6.6. Відповідно до частини 4 статті 260 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

6.7. Зокрема, згідно з пунктом 4 частини 1 статі 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

6.8. Переглядаючи у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги ухвалу суду апеляційної інстанції, Верховний Суд не встановив порушення норм матеріального або процесуального права, на які посилається скаржник.

6.9. Беручи до уваги те, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу після закінчення строків, установлених статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, і наведені ним підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судом обґрунтовано було визнано неповажними, Верховний Суд вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі відповідно до пункту 4 частини 1 статі 261 цього Кодексу, є законною та обґрунтованою, тому залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін.

7. Розподіл судових витрат.

7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, пунктом 1 частини 1 статті 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 у справі № 924/251/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Л. Стратієнко

І. Ткач