Постанова

від 22.04.2020 по справі 922/795/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/795/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрімлайт"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 (судді: Медуниця О. Є., Гребенюк Н. В., Зубченко І. В.)

на рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2019 (суддя Сальнікова Г. І.),

та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2019 (суддя Сальнікова Г. І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрімлайт",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Инвест",

про стягнення 850576,03 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрімлайт" (далі - ТОВ "Дрімлайт") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Инвест" (далі - ТОВ "С-Инвест") 725 650,81 грн - пені та 124 925,22 грн - 3 % річних.

1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що 30.10.2017 ТОВ "Дрімлайт" направило ТОВ "С-Инвест" повідомлення №4 про розірвання договору №144 від 03.12.2007 в односторонньому порядку та вимогу повернути у строк до 29.01.2018 сплачені ТОВ "Дрімлайт" грошові кошти у сумі, еквівалентній 136 025 доларів США за курсом НБУ на момент здійснення платежу. Відповідач не визнав розірвання договору та відмовився повертати грошові кошти, у зв`язку із чим позивач звертався до суду з позовом у іншій справі, за результатами розгляду якої рішенням господарського суду Харківської області від 06.02.2018 у справі №922/3821/17 розірвано укладений між ТОВ "Дрімлайт" та ТОВ "С-Инвест" договір №144 від 03.12.2007 та стягнуто з ТОВ "С-Инвест" на користь ТОВ "Дрімлайт" грошові кошти у розмірі 3 877 182, 92 грн.

1.3. Звертаючись до суду із даним позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню на підставі пункту 7 додаткової угоди №1 від 16.06.2010 до договору, за період з 29.01.2018 по 22.03.2019 за прострочення виконання останнім обов`язку з повернення грошових коштів, та 3 % річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України за неналежне виконання відповідачем свого обов`язку з повернення позивачу грошових коштів.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.07.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "С-Инвест" на користь ТОВ "Дрімлайт" 90 827,25 грн - 3% річних. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

2.2. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 15.07.2019 стягнуто з ТОВ "Дрімлайт" на користь ТОВ "С-Инвест" 13 398,25 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2019 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2019 залишено без змін.

2.4. Ухвалюючи вищезазначені рішення господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що договір №144 від 03.12.2007 розірвано за рішенням господарського суду Харківської області від 06.02.2018 у справі №922/3821/17, а тому відповідно до частини п`ятої статті 188 Господарського кодексу України він є розірваним з дня набрання чинності вищезазначеним рішенням, тобто з 15.05.2018, тобто саме з цієї дати у відповідача виник обов`язок повернути позивачу грошові кошти. З огляду на викладене суди дійшли висновку про неправомірність нарахування позивачем пені за період з 29.01.2018 по 14.05.2018 та здійснили перерахунок заявлених до стягнення 3 % річних.

2.5. Додаткове рішення суду мотивовано тим, що відповідачем надано суду першої інстанції належні докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу у заявленому розмірі.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1 . У касаційній скарзі ТОВ "Дрімлайт" просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 і рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2019 в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Також скаржник просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2019 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

3.2. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судами попередніх інстанцій неправильно визначено момент виникнення прострочення, через що неправомірно відмовлено в задоволенні позову про стягнення з відповідача 3% річних за період з 29.01.2018 до 15.05.2018 та пені.

3.3. Скаржник вважає, що підставою виникнення зобов`язання відповідача є договір №144 від 03.12.2007; юридичним фактом, з яким пов`язується виникнення зобов`язання повернення грошових коштів є отримання відповідачем листа позивача від 30.10.2017 з вимогою повернути грошові кошти; строк виконання зобов`язання встановлений у пункті 7 додаткової угоди №1 до договору №144 від 03.12.2007 і складав 90 днів.

3.4. Також скаржник доводить, що підстав для ухвалення додаткового рішення не було, оскільки питання про розподіл судових витрат було вирішено під час прийняття основного рішення.

3.5. Крім того, на думку скаржника, додаткове рішення в порушення частини третьої статті 244 Господарського процесуального кодексу України ухвалено без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи. Позивач посилається на те, що відповідач не заявив суду першої інстанції про намір подати протягом 5 днів після ухвалення рішення докази понесення витрат на правничу допомогу. Також позивач вказує на те, що акт виконаних робіт №1 від 03.07.2019 поданий відповідачем суду з порушенням встановленого законом строку та містить недостовірні відомості щодо обсягу наданих послуг. Як зазначає позивач, матеріали справи не містять доказів щодо кількості часу, витраченого адвокатом Романченко О. М. на надання правової допомоги, а тому неможливо встановити співмірність витрат на оплату послуг адвоката з часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг. Крім того, вказує на те, що в період до 27.05.2019 Романченко О. М. надавав правову допомогу на підставі ордеру від 22.04.2019, який видано на підставі договору про надання правової допомоги №15/04-2019 від 15.04.2019, тоді як до відшкодування заявлені витрати за договором №01/04-2019 від 25.04.2019, а тому, на думку заявника, більша частина перелічених в акті виконаних робіт послуг не надавалась за договором №01/04-2019 від 25.04.2019.

3.6. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "С-Инвест" просить залишити її без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, наголошуючи на правомірності висновків господарських судів і безпідставності доводів, викладених у касаційній скарзі.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Ураховуючи те, що провадження у справі зупинялось до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №2/118, зазначена справа розглядається Верховним Судом у розумний строк.

Крім того, Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349 цього кодексу, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що 03.12.2007 між ТОВ "С-Инвест" (забудовником) та ТОВ "Дрімлайт" (замовником) укладено договір №144, відповідно до умов якого забудовник здійснює будівництво офісного центру з об`єктами інфраструктури за адресою: м. Харків, вул. Бажанова, 28, а замовник оплачує будівництво у порядку та на умовах, визначених цим договором.

4.4. Пунктом 3.2. договору передбачено, що замовник здійснює оплату в національній валюті України по курсу Національного банку України на момент оплати, збільшеному на поправочний коефіцієнт 1,02, шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок забудовника або безпосередньо в касу забудовнику у відповідності до узгодженого графіка, вказаного у Додатку №2, який є невід`ємною частиною договору.

4.5. У відповідності до пункту 3.3. договору, у разі росту курсу долара США по відношенню до національної валюти сума, яка підлягає внесенню згідно графіка, збільшується прямо пропорційно росту курсу долара США, встановленому Національним банком України на момент оплати. Курс долара США збільшується на поправочний коефіцієнт 1,02.

4.6. Станом на 30.09.2008 замовником внесено грошові кошти у сумі 700 664,78 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 116 777,46 грн, згідно з графіком здійснення платежів, що складає в еквіваленті 136 025,00 доларів США.

4.7. Відповідно до пункту 7.9 договору (в редакції додаткової угоди №1) у випадку неприйняття забудовником заходів щодо виконання зобов`язань, передбачених пунктом 2 дійсної додаткової угоди, замовник має право розірвати договір №144 від 03.12.07 в односторонньому порядку. Договір вважається розірваним з моменту отримання забудовником письмового повідомлення про дострокове розірвання договору. Забудовник протягом 90 днів після розірвання договору зобов`язується повернути замовнику перераховані грошові кошти у сумі еквівалентній 136 025,00 доларів США за курсом Національного банку України на момент платежу збільшеному на поправочний коефіцієнт 1,02.

4.8. За прострочення перерахування грошових коштів, передбачених пунктом 7.9 договору, забудовник сплачує замовнику пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, чинної у період, за який обраховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (пункт 7.10 договору в редакції додаткової угоди №1).

4.9. Відповідно до пункту 7.2.2 договору, протягом 60 календарних днів з моменту отримання забудовником повідомлення про дострокове розірвання договору, сторони підписують угоду про його розірвання.

4.10. Судами також установлено, що 30.10.2017 позивач направив відповідачу лист №4, в якому повідомив про розірвання договору в односторонньому порядку і заявив вимогу повернути у строк до 29.01.2018 сплачені ТОВ "Дрімлайт" грошові кошти у сумі, еквівалентній 136 025,00 доларів США за курсом Національного банку України на момент здійснення платежу, збільшеної на коригуючий коефіцієнт 1,02.

4.11. Відповідач у листі від 08.11.2017 №286 вказав на те, що він не приймає односторонню відмову від договору, оскільки пункт 7.7 додаткової угоди до договору, яким передбачено право замовника на розірвання договору в односторонньому порядку, втратив свою силу.

4.12. Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.02.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі №922/3821/17, розірвано договір від 03.12.2007 №144, укладений між ТОВ "Дрімлайт" та ТОВ "С-Инвест" та стягнуто з ТОВ "С-Инвест" на користь ТОВ "Дрімлайт" грошові кошти у сумі 3 877 182,92 грн, що еквівалентно 136 025,00 доларів США.

4.13. Позивач, звертаючись до суду з даним позовом про стягнення з відповідача, зокрема, пені, вказував на те, що обов`язок відповідача з повернення грошових коштів у сумі 3 877 182,92 грн виник на підставі пункту 7 додаткової угоди №1 до договору від 03.12.2007 №144, тобто через 90 днів з дня отримання відповідачем повідомлення про розірвання договору та вимоги про повернення коштів в односторонньому порядку та підтверджений судовим рішенням у справі №922/3821/17.

4.14. Частина друга статті 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

4.15. Відповідно до частин першої та третьої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

4.16. У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

4.17. Приписами статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов`язання припиняються. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

4.18. Аналогічні положення містяться у статті 188 Господарського кодексу України, відповідно до якої сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (частина п`ята).

4.19. Як установлено судами та убачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 06.02.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі №922/3821/17, розірвано договір від 03.12.2007 №144, укладений між ТОВ "Дрімлайт" та ТОВ "С-Инвест" та стягнуто з ТОВ "С-Инвест" на користь ТОВ "Дрімлайт" грошові кошти у розмірі 3 877 182,92 грн.

4.20 . Рішення Господарського Харківської області від 06.02.2018 у справі №922/3821/17 набрало законної сили 15.05.2018 після його перегляду судом апеляційної інстанції.

4.21. Таким чином, з урахуванням приписів частини п`ятої статті 188 Господарського кодексу України, договір від 03.12.2007 №144 є розірваним з дня набрання чинності рішенням суду у справі №922/3821/17, тобто, з 15.05.2018.

4.22. Отже суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що договір розірвано в судовому порядку 15.05.2018, а відтак саме з цієї дати у позивача виникло право вимагати від відповідача повернення грошових коштів.

4.23. Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

4.24. Відповідно до частини першої статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

4.25. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

4.26. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 зазначеного Кодексу).

4.27. Частиною першою статті 625 цього Кодексу визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

4.28. Водночас згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

4.29. Тобто законом передбачено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

4.30. Виходячи із положень зазначеної норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки становлять спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

4.31. Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання із наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 та від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц.

4.32. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, здійснивши належний перерахунок заявленої до стягнення суми 3 % річних, дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову в цій частині.

4.33. Щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення пені за період з 29.01.2018 по 14.05.2018, господарські суди попередніх інстанцій з огляду на те, що обов`язок з повернення коштів виник у відповідача 15.05.2018 (день набрання чинності рішення суду у справі №922/3821/17) дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність її нарахування.

4.34. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі (в частині результатів розгляду позовних вимог про стягнення 3 % річних та пені) прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

Щодо оскарження додаткового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

4.35. Відповідно до частин другої, третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4.36. Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

4.37. Положеннями частин п`ятої, шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

4.38. Згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

4.39. За змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

4.40. Колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом частини четвертої статті 244 Господарського процесуального кодексу України вирішення питання щодо виклику сторони або інших учасників справи в судове засідання при ухваленні додаткового рішення належить до дискреційних повноважень суду. Разом з тим, зазначена норма кореспондується з вимогами частини третьої цієї ж статті щодо його ухвалення в тому самому порядку, що й судового рішення.

4.41. Поряд з цим, відповідно до приписів статті 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

4.42. При цьому, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

4.43. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Подібна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

4.44. Таким чином, не забезпечення ухвалення додаткового судового рішення в тому самому порядку, що й судове рішення позбавляє особу можливості реалізувати свої процесуальні права, зокрема, заявити клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та довести неспівмірність цих витрат.

4.45. У цій справі, рішення місцевого господарського суду було ухвалено у відкритому судовому засіданні, проте в подальшому місцевим господарським судом не вирішувалось питання необхідності призначення до розгляду заяви ТОВ "С-Инвест" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в порядку визначеному частиною третьою статті 244 Господарського процесуального кодексу України, відповідно позивач був позбавлений можливості заявити клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

5.2. Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.4. З огляду на викладене, оскільки додаткове рішення та постанова апеляційного господарського суду в частині перегляду додаткового рішення, ухвалені з порушенням норм процесуального права, останні підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду заяви ТОВ "С-Инвест" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ

1 . Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрімлайт" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 в частині перегляду додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2019 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2019 у справі №922/795/19 скасувати, справу у цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

3. В іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2019 у справі №922/795/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді Н. О. Багай Т. Б. Дроботова