Рішення

від 20.05.2020 по справі 922/795/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2020 р.Справа № 922/795/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.,

представники сторін у судове засідання не з`явились.

розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрімлайт", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "С - Инвест", м. Харків про стягнення 850576,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрімлайт", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "С - Инвест", м. Харків, про стягнення пені у розмірі 725650,81 грн. та 3 % річних у розмірі 124925,22 грн. за неналежне виконання відповідачем умов договору №144 від 03.12.2007.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.07.2019 у справі № 922/795/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "С - Инвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрімлайт" 90827,25 грн. 3% річних та витрати зі сплати судового збору в сумі 1362,40 грн.

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 15.07.2019 стягнуто з ТОВ "Дрімлайт" на користь ТОВ "С-Инвест" 13398,25 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2019 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2019 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 22.04.2020 додаткове рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду в цій частині скасовано, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду заяви ТОВ "С-Инвест" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2020, для розгляду справи № 922/795/19 визначено суддю Аюпову Р.М.

Ухвалою господарського суду від 15.05.2020 призначено справу № 922/795/19 до розгляду у судовому засіданні на 20.05.2020 о 10:15 год.

У судове засідання представник позивача не з`явився, через канцелярію суду надав заяву про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та просив розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "С - Инвест", м. Харків, про стягнення витрат на правничу допомогу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрімлайт", м. Харків (вх. № 11354).

Представник відповідача (заявник) у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення по справі № 922/795/19 без участі представника відповідача. Заявлені вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу підтримав у повному обсязі (вх. № 11213).

Відповідно до приписів ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "С - Инвест" про ухвалення додаткового рішення, клопотання позивача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Разом із тим, згідно зі ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як свідчать матеріали справи, представником ТОВ С-Инвест в суді першої інстанції був адвокат Романченко О.М.

Правовий статус Романченка О. М . як адвоката підтверджено свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю 1584 та ордером серії АХ №1000494 від 20.05.2019.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив орієнтовний розмір судових витрат на правничу допомогу та повідомив суд про те, що документи на підтвердження розміру вказаних витрат будуть надані до матеріалів справи пізніше.

Відповідачем, в якості доказів понесення витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції, надано суду:

-договір №01/04-2019 від 25.04.2019, укладений між адвокатським бюро Олексія Романченко та ТОВ С-Инвест ;

-додаткову угоду №1 від 25.04.2019 до договору №01/04-2019 від 25.04.2019;

-акт виконаних робіт №1 від 03.07.2019 до договору №01/04-2019 від 25.04.2019 (з описом робіт і дати виконання);

-платіжне доручення №589 від 04.06.2019 про оплату ТОВ С-Инвест 15000 грн. на рахунок Олексія Романченко з призначенням платежу гонорар згідно додаткової угоди №1 від 25.04.2019 до договору №01/04-2019 від 25.04.2019 ;

-ордер серії АХ №1000494 від 20.05.2019, виданий на підставі договору №01/04-2019 від 25.04.2019, на представництво інтересів ТОВ С-Инвест у господарському суді Харківської області;

-свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1584 від 10.09.2008, видане Романченку О.М.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2. договору №01/04-2019 від 25.04.2019, за виконання доручень згідно цього договору клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар. Розмір гонорару, порядок та умови його сплати визначаються у додатковій угоді до цього договору.

В п. 2. додаткової угоди № 1 від 25.04.2019 до договору №01/04-2019 від 25.04.2019 відповідач та адвокат погодили, що гонорар за ведення справи №922/795/19 у суді першої інстанції становить 15000 грн.

Згідно п.8 вказаної додаткової угоди, надання адвокатським бюро правничої допомоги при розгляду справи у суді першої інстанції включає: вивчення позовної заяви та доданих до неї документів, підготовку та подання до суду відзиву на позовну заяву, надання суду відповідних доказів, за необхідності підготовку і подання до суду заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву, за необхідності підготовку та подання до суду заяв з процесуальних питань або заперечень на заяви та клопотання з процесуальних питань, участь у судових засіданнях, надання пояснень суду. Підготовку та подання до суду інших документів, передбачених ГПК України, які необхідні для розгляду справи.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідна правова позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Так, в наданому до господарського суду клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, представником ТОВ "Дрімлайт" зазначено, що матеріали справи не містять заяви ТОВ "С-Инвест" про намір подати докази щодо розміру витрат на правничу допомогу, після ухвалення рішення.

Натомість, суд зауважує, що з прослуховування звукозапису судового засідання по справі № 922/795/19, яке відбулось 27.05.2019, вбачається, що представником відповідача - адвокатом Романченком О.М. було заявлено про намір скористатись правом подання клопотання про розподіл судових витрат на правничу допомогу після ухвалення судового рішення по справі.

Отже, відповідач, у відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України, до закінчення судових дебатів заявив суду про те, що ним в подальшому будуть подані докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу.

За наведеного, доводи позивача про відсутність заяви ТОВ С-Инвест про намір подати докази (щодо розміру витрат на правничу допомогу) після ухвалення рішення, є безпідставними.

Нормами ГПК України не передбачено обов`язок сторони подавати таку заяву як окремий документ, а тому зазначення відповідачем у відзиві на позовну заяву про те, що докази на понесення витрат на правничу допомогу будуть подані суду пізніше та заявлене про це усне клопотання під час судового розгляду, свідчать про дотримання відповідачем вимог ч.8 ст.129 ГПК України.

Відповідно до ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи наведені положення, у разі надходження до суду після ухвалення судового рішення доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, господарський суд зобов`язаний їх розглянути та вирішити питання щодо прийняття додаткової постанови в порядку ст.244 ГПК України.

Як свідчать матеріали справи, після ухвалення рішення відповідач, у визначений законом строк, подав суду докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу та заяву про ухвалення додаткового рішення. До заяви додано акт виконаних робіт №1 до договору №01/04-2019 від 25.04.2019.

Як встановлено судом, 03.07.2019 адвокатським бюро Олексія Романченко та ТОВ С-Инвест складено акт виконаних робіт №1 до договору №01/04-2019 від 25.04.2019, відповідно до якого адвокатське бюро надало клієнту правничу допомогу у господарському суді Харківської області при розгляді справи №922/795/19, а саме наступні послуги:

-вивчення документів стосовно предмета спору;

-ознайомлення з матеріалами справи (в частині документів, наявних у клієнта);

-прийнято участь у судовому засіданні господарського суду Харківської області 20.05.2019 у справі № 922/795/19, здійснення представництва інтересів клієнта шляхом надання пояснень суду, викладення доводів, міркувань щодо клопотань та інших питань, які виникли під час судового засідання;

-підготовлено та подано до суду заперечення від 17.05.2019 на відзив на позовну заяву;

-підготовлено та подано до суду клопотання про залучення доказів від 20.05.2019;

-прийнято участь у судовому засіданні Господарського суду Харківської області 27.05.2019 у справі № 922/795/19, здійснення представництва інтересів Клієнта шляхом надання пояснень суду, викладення доводів, міркувань щодо клопотань та інших питань, які виникли під час судового засідання;

-підготовлено та подано до суду клопотання про залучення доказів від 27.05.2019;

-підготовлено та подано до суду клопотання про відкладення судового засідання від 29.05.2019;

-підготовлено та подано до суду клопотання про залучення доказів від 01.07.2019.

Матеріалами справи підтверджується факт надання перелічених в акті послуг.

Перерахування ТОВ С-Инвест гонорару адвокату в розмірі 15000 грн. підтверджується платіжним дорученням №589 від 04.06.2019.

Отже, відповідач, у встановлений ч.8 ст.129 ГПК України строк, а саме протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення, подав суду докази щодо розміру судових витрат, які він поніс у зв`язку із розглядом справи.

Вказаним спростовуються доводи позивача про те, що вказаний акт виконаних робіт поданий з порушенням процесуальних строків на його подання.

Отже, відповідачем надано суду належні докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу у заявленому розмірі, зокрема, докази щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт, переліку складових наданих послуг, акт здачі-приймання наданих послуг.

В наданих до господарського суду запереченнях, позивач зазначає про те, що матеріали справи не містять доказів щодо кількості часу, витраченого адвокатом Романченком О.М. на надання правової допомоги, а тому неможливо встановити співмірність витрат на оплату послуг адвоката з часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг.

З цього приводу, суд зазначає наступне.

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ;

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом в додатковій постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18.

З умов договору про надання правової допомоги №01/04-2019 від 25.04.2019 та додаткової угоди №1 до нього вбачається, що відповідач та адвокат визначили фіксований розмір гонорару - 15000,00 грн., у будь-якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь клієнта (п.2 додаткової угоди).

Отже, при зазначенні в договорі фіксованого розміру гонорару, фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг, не обчислюється.

Враховуючи наведене, при визначенні розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу, під час розгляду справи в суді першої інстанції, кількість витраченого адвокатом часу не потребує дослідження, оскільки гонорар сплачено відповідачем у фіксованому розмірі, як це передбачено умовами договору про надання правової допомоги №01/04-2019 від 25.04.2019.

Отже, зазначені доводи позивача є необгрунтованими.

Суд також не погоджується з доводами позивача про неспівмірність розміру понесених відповідачем витрат на правничу допомогу зі складністю виконаних адвокатом робіт і обсягом наданих ним послуг, оскільки розгляд цієї справи в суді першої інстанції відбувався з викликом сторін в судове засідання, розгляд справи неодноразово відкладався, адвокат брав участь в судових засіданнях 22.04.2019; 22.05.2019; 27.05.2019, в процесі розгляду справи відповідач готував відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив позивача, подавались клопотання про залучення доказів.

Крім того, за результатами розгляду цієї справи ухвалено рішення про відмову у задоволенні значної частини позовних вимог, а саме, 759748,78 грн. із заявлених-850576,03 грн.

Враховуючи наведене, доводи позивача про неспівмірність понесених витрат відповідача на правничу допомогу є необгрунтованими.

Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак, у даній справі позивачем не доведено належними та допустимими доказами неспівмірності розміру понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, а також враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, з огляду на вимоги ст. 129 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та на позивача покладаються понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13398,25 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 123, 126, 129, 221, 240 - 244 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Инвест" про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/795/19 (вх. № 16144 від 04.07.2019) - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрімлайт" (61003, м. Харків, вул. Короленка, буд. 23, кв. 10, код ЄДРПОУ 35474712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Инвест" (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, буд. 4 - А, офіс 72, код ЄДРПОУ 32567175) - 13398,25 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 20.05.2020.

Суддя Р.М. Аюпова справа № 922/795/19