Ухвала

від 23.04.2020 по справі 805/3692/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 805/3692/18-а

адміністративне провадження № К/9901/10558/20

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутін І. В., Шишов О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі № 805/3692/18-а за позовом ОСОБА_1 до Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України, Красноармійської місцевої прокуратури про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов`язання надати інформацію,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати дії (бездіяльність) відповідачів протиправними;

- зобов`язати Марїнську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління Державного фіскальної служби України надати повну, достовірну, точну інформацію на всі порушені питання, а також надати документи (в електронній формі), а саме:

- довідку про все майно Товариства з обмеженою відповідальністю КСП Родіна ЄДРПОУ 30835194 та його вартість станом на 01 січня 2008 року, на 01 січня 2011 року та на 04 травня 2012 року в тому числі копії документів на підтвердження; довідку про місцезнаходження всього майна ТОВ КСП Родіна після 04 травня 2012 року в тому числі копії документів на підтвердження; акти податкової перевірки № 220/2301/30835194 (за період з 01 жовтня 2008 року по 01 вересня 2011 року), № 221/2301/30835194 та акт податкової перевірки від 18 листопада 2011 року за № 222/2301/30844591 в тому числі додатки (довідки тощо) та балансами і фінансовим звітом ТОВ КСП Родіна в електронному вигляді;

- зобов`язати Красноармійську місцеву прокуратури надати повну, достовірну, точну інформацію на всі порушені питання, а також надати документи (в електронній формі), а саме: офіційно повідомити про можливі дати і час місця огляду експертами майна, яке станом на 01 серпня 2008 року належало безпосередньо ТОВ КСП Родіна і яке зараз перебуває у третіх осіб; довідку про все майно ТОВ КСП Родіна та його вартість станом на 01 січня 2008 року, на 01 січня 2011 року та на 04 травня 2012 року в тому числі копії документів на підтвердження; довідку про місцезнаходження всього майна ТОВ КСП Родіна після 04 травня 2012 року в тому числі копії документів на підтвердження;

- встановити строк на виконання судового рішення та зобов`язати відповідачів надати звіт суду про виконання.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 4 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року, скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року у справі № 805/3692/18-а та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Марїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області та Красноармійської місцевої прокуратури по наданню відповіді позивачу на його запит про надання інформації від 23 квітня 2018 року, відповідно.

Зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області та Красноармійську місцеву прокуратуру повторно розглянути запит позивача про надання інформації від 23 квітня 2018 року, відповідно.

В іншій частині позову - відмовлено.

Задовольнивши частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що згідно Закону України Про доступ до публічної інформації від 13 січня 2011 року № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (ч. 4 ст. 13 Закону № 2939-VI).

Розпорядники інформації зобов`язані: оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; вести облік запитів на інформацію; визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію (ст. 14 Закону № 2939-VI).

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ч. 1 ст. 19 Закону № 2939-VI).

Відповідно до частин 1 та 4 ст. 20 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч. 5 ст. 19 цього Закону.

Як вже зазначалось на запит представника позивача до Красноармійської місцевої прокуратури від 23 квітня 2018 року, місцевою прокуратурою надано відповідь від 07 травня 2018 року № (05-89) 5887 вих-18.

У своїх пояснення Красноармійська місцева прокуратура зазначає, що вказану відповідь було відправлено на електронну поштову адресу позивача яку він вказав у своєму запиті.

Проте, факт своєчасного отримання представником позивача вказаної відповіді не підтверджується, оскільки поштова електронна адреса позивача вказана у запиті є 2314705674@mail.gov.ua в той час як Красноармійською місцевою прокуратурою зазначену відповідь було направлено на 231470567@mail.gov.ua.

Тобто, Красноармійською місцевою прокуратурою в порушення вимог ст. 20 Закону № 2939-VI своєчасно не надано відповідь на запитувану інформацію.

Також, Державною фіскальною службою України було надано відповідь від 04 вересня 2018 року № 13471/А/99-99-09-07-03-14 в якій зазначено, що Державна фіскальна служба України не має даних відносно прийняття посадовими особами рішень на знищення електронного архіву інформації стосовно зазначеної у запиті юридичної особи.

Разом з тим, з відповідей податкового органу, від 25 квітня 2018 року за № 100/05-38-10-019-2, від 04 травня 2018 року за № 167/10/05-38-10-013 вбачається що запитувану інформацію Марїнська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області не може надати в зв`язку з їх відсутністю, оскільки реєстраційна справа ТОВ КСП Родіна була вилучена правоохоронними органами.

Однак, відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Тобто, з аналізу викладеної норми вбачається, що навіть якщо розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією він повинен вжити всіх необхідних заходів для отримування запитуваної інформації

Проте, в матеріалах справи відсутні вичерпні дані, щодо направлення запитів Марїнською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області органам які володіють запитуваною інформацією, а позивачу не надано повної інформації з приводу поставлених запитань при наявності електронної бази даних стосовно ТОВ КСП Родіна .

У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі № 805/3692/18-а та повернути справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас п. 2 ч. 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У свою чергу, за змістом п. 2 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Згідно ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Донецьким окружним адміністративним судом в ухвалі про відкриття спрощеного провадження у справі від 25 травня 2018 року віднесено дану справа до категорії справ незначної складності.

Дослідивши встановлені судом апеляційної інстанцій обставини справи, вивчивши викладені у касаційній скарзі доводи й обґрунтування, з`ясувавши характер спірних правовідносин та предмет спору, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що ця адміністративна справа є справою незначної складності.

З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за даною касаційною скаргою, оскільки вона не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не містить посилань щодо наявності неоднакової судової практики з питань права, що висвітлені в оскаржуваних рішеннях судів, та наведені позивачем в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Таким чином, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у пп. "а"-"г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України , заяви № 17160/06 та № 35548/06).

Разом з тим, необхідно звернути увагу на позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункту 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі № 805/3692/18-а.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов