Рішення

від 23.04.2020 по справі 755/1848/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/1848/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2020 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Арапіної Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Інституту хімії високомолекулірних сполук Національної академії наук України про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до Інституту хімії високомолекулірних сполук Національної академії наук України про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, моральної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що працював в Інституті хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України на посаді головного інженера інституту. 10 квітня 2019 року постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 5 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення наступного змісту: позовні вимоги задоволено частково. Поновлено позивача на посаді головного інженера в Інституті хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України з 01 липня 2017 року. Стягнуто з Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України (ЄДРПОУ 05417041, 02160, м. Київ, Харківське шосе, 48) на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 149 958 (сто сорок дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) гривень 58 копійок та моральну шкоду в розмірі 1 000 (однієї тисячі) гривень 00 копійок . 27 травня 2019 року головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління в м. Києва винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 59097072 на примусове виконання виконавчого листа № 755/11545/17, виданого 08 травня 2019 року Київським апеляційним судом. Протягом 179 робочих днів відповідач не допускав позивача на територію заводу, позбавив його кабінету, планово-звітної документації, оргтехніки, засобів зв`язку. Цими діями відповідача спричинено позивачу душевні страждання, принижено його честь і гідність та ділову репутацію, тому позивачем оцінено моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Крім того, 23 квітня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою, зокрема, про сплату заробітної плати за час вимушеного прогулу з урахуванням усіх (коригувань) грошових посадових надбавок за період з 27 квітня 2017 року по теперішній час відповідно до п.п.8, 10 Порядку № 100 та моральної шкоди на день поновлення (п.п.7,8). 02 травня 2019 року позивач звернувся із заявою про надання щорічної основної відпустки за весь час вимушеного прогулу (п.3). 10 грудня 2019 року позивач звернувся із заявою про надання довідки про оплати роботи протягом 179 робочих днів, надання оплатної щорічної відпустки за рішенням Київського апеляційного суду, виплату заробітної плати за 179 робочих днів. Просив зобов`язати відповідача виплатити кошти у розмірі 83 721, 27 грн., у відшкодування моральної шкоди у сумі 5000,00 грн.

Згідно вимог ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Позивач працював на посаді головного інженера Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України (а.с. 20).

10 квітня 2019 року постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 5 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення наступного змісту: позовні вимоги задоволено частково. Поновлено позивача на посаді головного інженера в Інституті хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України з 01 липня 2017 року. Стягнуто з Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України (ЄДРПОУ 05417041, 02160, м. Київ, Харківське шосе, 48) на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 149 958 (сто сорок дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) гривень 58 копійок та моральну шкоду в розмірі 1 000 (однієї тисячі) гривень 00 копійок (а.с. 11).

22 квітня 2019 року наказом № 59-к Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України позивача поновлено на роботі з 03 липня 2017 року, відділ бухгалтерського обліку зобов`язано розрахувати виплату за час вимушеного прогулу з вирахуванням обов`язкових податків та вихідної допомоги за період з 03 липня 2017 року по 10 квітня 2019 року (а.с.21). 14 травня 2019 року наказом № 73-к Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України внесено зміни в п. 3 наказу № 59-к від 22 квітня 2019 року про поновлення на роботі позивача з 01 липня 2017 року (а.с.22).

27 травня 2019 року головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління в м. Києва винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 59097072 на примусового виконання виконавчого листа № 755/11545/17, виданого 08 травня 2019 року Київським апеляційним судом (а.с.16-17).

23 квітня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою, зокрема, про сплату заробітної плати за час вимушеного прогулу з урахуванням усіх (коригувань) грошових посадових надбавок за період з 27 квітня 2017 року по теперішній час відповідно до п.п. 8, 10 Порядку № 100 та моральної шкоди на день поновлення (п.п. 7, 8) (а.с.13).

02 травня 2019 року позивач звернувся із заявами про надання щорічної основної відпустки за весь час вимушеного прогулу (п.3), про надання з 03 травня 2019 року щорічної основної відпустки за період з 01 липня 2017 року по 30 червня 2018 року ( 24 календарних дні) та за період з 01 липня 2018 року по 30 червня 2019 року ( 24 календарних дні ) (а.с.14, 15).

10 грудня 2019 року позивач звернувся із заявою про виплату заробітної плати, оплату, надання оплатної щорічної відпустки за час вимушеного прогулу (відповідно до розрахунку), а також відпустки з 22 квітня по 10 грудня 2019 року (а.с.18).

10 грудня 2019 року позивач звернувся із заявою про звільнення з посади головного інженера за згодою сторін (а.с.19).

26 грудня 2019 року наказом № 208-к Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України позивача звільнено за прогули без поважних причин за період з 22 квітня по 26 грудня 2019 року, п. 4 ст. 40 КЗпП (а.с. 23).

Позивач просив про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати за 179 робочих днів та грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку у розмірі 83 721, 27 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про право позивача на щорічну основну відпустку з урахування часу оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, за період з 01 липня 2017 року по 30 червня 2018 року (24 календарних дні) та за період з 01 липня 2018 року по 30 червня 2019 року (24 календарних дні), та невиплату заробітної плати протягом 179 робочих днів.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідач скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, в якому зазначив, що позивачем не надано жодних доказів про чинення відповідачем перешкод в допуску позивача до робочого місця, що створило йому негативні моральні почуття. Позивач звертався із заявами 23 квітня 2019 року, 02 травня 2019 року, 10 грудня 2019 року про виплату грошових коштів за час вимушеного прогулу, надання щорічної основної відпустки за час вимушеного прогулу та звільнення з роботи за згодою сторін, виплату заробітної плати за період з 10 квітня 2019 року по 10 грудня 2019 року. Позивач не оскаржує підстави звільнення за прогул відповідно до наказу № 208-к від 26 грудня 2019 року, в той час просить виплатити заробітну плату за період, коли він не виконував трудові обов`язки. Відповідачем були складені акти про відсутність позивача на роботі. 17 грудня 2019 року відповідачем було отримано від позивача заяву про надання невикористаної щорічної основної відпустки від 02 травня 2019 року. 17 грудня 2019 року позивач викрав журнал приходу на роботі співробітників інституту, про що складено акт. Тому копія сторінки журналу не є допустимим доказом, оскільки отримана позивачем з порушенням законодавства.

Статтею 2 Закону України "Про оплату праці " визначено поняття основної заробітної плати. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Поняття додаткової заробітної плати визначено як винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат віднесено виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Визначення поняття основної заробітної плати закріплено також у статті 94 КЗпП України, а саме, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Згідно зі статтею 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні /основні та додаткові/ відпустки із збереженням на їх період місця роботи і заробітної плати.

Відповідно до ст. 82 КЗпП України до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Відповідно до ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним щорічні відпустки.

У відповідності зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата належних сум провадиться в день звільнення.

Здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Судом встановлено, що 22 квітня 2019 року наказом № 59-к Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України позивача поновлено на роботі з 03 липня 2017 року, відділ бухгалтерського обліку зобов`язано розрахувати виплату за час вимушеного прогулу з вирахуванням обов`язкових податків та вихідної допомоги за період з 03 липня 2017 року по 10 квітня 2019 року (а.с.21). 14 травня 2019 року наказом № 73-к Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України внесено зміни в п. 3 наказу № 59-к від 22 квітня 2019 року про поновлення на роботі позивача з 01 липня 2017 року. 26 грудня 2019 року наказом № 208-к Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України позивача звільнено за прогули без поважних причин за період з 22 квітня по 26 грудня 2019 року, п. 4 ст. 40 КЗпП.

Однак позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів про скасування наказу про звільнення позивача за прогули без поважних причин за період з 22 квітня по 26 грудня 2019 року, нарахування та невиплати за вказаний період заробітної плати та грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за період з 01 квітня по 26 грудня 2019 року.

Крім того, позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів про нарахування оплати за щорічну основну відпустку за весь час вимушеного прогулу за період з 01 липня 2017 року по 30 червня 2018 року, з 01 липня 2018 року по 30 червня 2019 року.

Отже, позивачем не доведено нарахування заробітної плати та оплати щорічних основних відпусток та неотримання цих нарахувань, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За встановлених обставин у задоволенні вимог про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати за 179 робочих днів та грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки у розмірі 83 721, 27 грн. слід відмовити за недоведеністю.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача у відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що протягом 179 робочих днів відповідач не допускав позивача на територію заводу, позбавив його кабінету, планово-звітної документації, оргтехніки, засобів зв`язку.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо стягнення відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та інші обставини. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Однак позивачем не доведено, що діями відповідача порушено законні права та інтереси позивача, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням викладеного у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача у відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. слід відмовити за недоведеністю.

За встановлених обставин суд приходить висновку про відмову у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Інституту хімії високомолекулірних сполук Національної академії наук України про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, моральної шкоди повністю.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 47, 74, 82, 83, 94, 97, 116, 237-1 КЗпП України, Законом України Про оплату праці , Законом України "Про відпустки", Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Інституту хімії високомолекулірних сполук Національної академії наук України про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Є.Арапіна