Постанова

від 18.11.2020 по справі 755/1848/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 755/1848/20

Головуючий у першій інстанції - Арапіна Н.Є.

Номер провадження № 22-ц/824/11200/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, відповідно до якого просив стягнути з Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України на його користь 83 721,27 грн та 5 000 грн моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 працював в Інституті хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України на посаді головного інженера інституту. Постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено позивача на посаді головного інженера в Інституті хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України з 01 липня 2017 року. Стягнуто з Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 149 958,58 грн та моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.

Позивач зазначив, що 27 травня 2019 року головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління в м. Києва винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 59097072 на примусове виконання виконавчого листа № 755/11545/17, виданого 08 травня 2019 року Київським апеляційним судом.

Вказано, що протягом 179 робочих днів відповідач не допускав позивача на територію заводу, позбавив його кабінету, планово-звітної документації, оргтехніки, засобів зв`язку. Вказаними діями відповідача спричинено позивачу душевні страждання, принижено його честь і гідність та ділову репутацію, тому позивачем оцінено моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Крім того, 23 квітня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою, зокрема, про сплату заробітної плати за час вимушеного прогулу з урахуванням усіх (коригувань) грошових посадових надбавок за період з 27 квітня 2017 року по теперішній час відповідно до п.п.8, 10 Порядку № 100 та моральної шкоди на день поновлення (п.п.7,8).

В подальшому, 02 травня 2019 року позивач звернувся із заявою про надання щорічної основної відпустки за весь час вимушеного прогулу (п.3). Крім того, 10 грудня 2019року позивач звернувся із заявою про надання довідки про оплати роботи протягом 179 робочих днів, надання оплатної щорічної відпустки за рішенням Київського апеляційного суду, виплату заробітної плати за 179 робочих днів.

Однак, вказані вимоги відповідачем виконано не було, а тому просив задовольнити його позовну заяву у повному обсязі.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 квітня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що він неодноразово, а саме 23 квітня 2019 року, 02 травня 2019 року та 10 грудня 2019 року, звертався до відповідача із відповідними заявами, відповідно до яких просив сплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу з урахуванням усіх коригувань грошових посадових надбавок за період з 27 квітня 2017 року по 23 квітня 2019 року. Просив також надати йому щорічну основну відпустку за час вимушеного прогулу з 03 травня 2019 року за період з 01 липня 2017 року по 30 червня 2018 року (24 календарних дні) та за період з 01 липня 2018 року по 30 червня 2019 року (24 календарних дні).

Апелянт вказує, що в період з 10 квітня 2019 року по 26 грудня 2019 року він щоденно реєструвався у офіційному журналі інституту Журналі обліку робочого часу Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України табелювання робочого часу робітників Інституті хімії високомолекулярних сполук у 2019 році .

Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що Інститут хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України виплатив за листопад 2019 року ОСОБА_1 заробітну плату за його роботу протягом 179 робочих днів у розмірі 4685,90 грн на облікову картку Приватбанку № НОМЕР_1 .

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 квітня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

22 вересня 2020 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України з пропуском строків, встановлених Київським апеляційним судом в ухвалі від 03 вересня 2020 року, оскільки копію вказаної ухвали відповідачем було отримано 07 вересня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням №0318630385989. Таким чином, вказаний відзив не буде враховано апеляційним судом при розгляді справи по суті спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 мотивував своє рішення тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про скасування наказу про звільнення позивача за прогул без поважних причин за період з 22 квітня по 26 грудня 2019 року, нарахування та невиплати за вказаний період заробітної плати та грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за період з 01 квітня по 26 грудня 2019 року. Крім того, вказано, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів про нарахування оплати за щорічну основну відпустку за весь час вимушеного прогулу за період з 01 липня 2017 року по 30 червня 2018 року, з 01 липня 2018 року по 30 червня 2019 року. Оскільки позивачем не доведено, що діями відповідача порушено його законні права та інтереси, що як наслідок могло привести до моральних страждань, то суд першої інстанції дійшов висновку, що й позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції по суті спору з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював на посаді головного інженера Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_2 (а.с.20).

Відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у справі №755/11454/17, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інженера в Інституті хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України з 01 липня 2017 року. Стягнуто з Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 149 958,58 грн та моральну шкоду в розмірі 1000 грн. Стягнуто з Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України в дохід держави судовий збір у розмірі 4 800 грн (а.с.11).

Відповідно до наказу Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України №59-К від 22 квітня 2019 року Про поновлення на роботі ОСОБА_1 вказано, що на виконання постанови Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у справі №22-ц/824/2800/2019 наказано скасувати наказ Інституту від 30 червня 2017 року №84-К про звільнення ОСОБА_1 . Поновити на посаді головного інженера ОСОБА_1 з 03 липня 2017 року. Відділу бухгалтерського обліку, звітності та фінансово-економічного забезпечення: розрахувати виплату ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з врахуванням обов`язкових податків та зборів, та вихідної допомоги (за період з 03 липня 2017 року по 10 квітня 2019 року), внести відповідні зміни до штатного розпису Інституту. Відділу кадрів наказано: забезпечити допуск до робочого місця ОСОБА_1 з 10 квітня 2019 року, внести відповідні зміни до кадрових документів, скласти скоригований табель обліку робочого часу, повідомити ОСОБА_1 про поновлення на роботі (а.с.21).

Відповідно до наказу Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України №73-К від 14 травня 2019 року внесено зміни до п.2 наказу від 22 квітня 2019 року №59-К поновити на посаді головного інженера ОСОБА_1 з 01 липня 2017 року (а.с.22).

В подальшому, 27 травня 2019 року головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління в м. Києва винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 59097072 на примусового виконання виконавчого листа № 755/11545/17, виданого 08 травня 2019 року Київським апеляційним судом (а.с.16-17).

Так, з матеріалів справи вбачається, що 23 квітня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою, зокрема, про сплату заробітної плати за час вимушеного прогулу з урахуванням усіх (коригувань) грошових посадових надбавок за період з 27 квітня 2017 року по теперішній час відповідно до п.п.8, 10 Порядку № 100 та моральної шкоди на день поновлення (п.п.7, 8) (а.с.13).

02 травня 2019 року позивач звернувся із заявами про надання щорічної основної відпустки за весь час вимушеного прогулу (п.3), про надання з 03 травня 2019 року щорічної основної відпустки за період з 01 липня 2017 року по 30 червня 2018 року ( 24 календарних дні) та за період з 01 липня 2018 року по 30 червня 2019 року (24 календарних дні) (а.с.14-15).

Відповідно до заяви позивача від 10 грудня 2019 року, останній звернувся з вимогою про виплату заробітної плати, оплату, надання оплатної щорічної відпустки за час вимушеного прогулу (відповідно до розрахунку), а також відпустки з 22 квітня по 10 грудня 2019 року (а.с.18). Разом з тим, належних та допустимих доказів направлення вказаної заяви відповідачу надано не було.

Того ж дня, 10 грудня 2019 року, ОСОБА_1 звернувся із заявою про звільнення з посади головного інженера за згодою сторін (а.с.19).

Відповідно до наказу Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України №208-К від 26 грудня 2019 року ОСОБА_1 - головного інженера інституту було звільнено за прогули без поважних причин за період з 22 квітня 2019 року по 26 грудня 2019 року, п. 4 ст. 40 КЗпП України. Підстава: доповідна записка начальника ВК, листи ОСОБА_1 від 24 квітня 2019 року, від 07 травня 2019 року, від 22 травня 2019 року, від 16 грудня 2019 року та акти відсутності на роботі ОСОБА_1 (а.с.23).

Так, з позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату за період з 10 квітня 2019 року по 26 грудня 2019 року у розмірі 60 185,17 грн, а також ненадану щорічну оплатну відпустку за період з 10 квітня 2019 року по 26 грудня 2019 року у сумі 7 397,06 грн, а також ненадану оплатну відпустку за період з 01 липня 2017 року по 30 червня 2018 року та з 01 липня 2018 року по 30 червня 2019 року, тобто загально у розмірі 48 днів у сумі 16 139,04 грн.

Таким чином, загальний розмір позовних вимог становить 83 721,27 грн та 5000 грн на відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Відповідно до положень статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 2 Закону України Про оплату праці визначено структуру заробітної плати. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до положень статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Стаття 47 КЗпП України передбачає обов`язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку. Так, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати (статті 74 КЗпП України).

Згідно із статтею 82 КЗпП України до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 75 цього Кодексу), зараховуються, зокрема, час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Відповідно до ч.1 ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в судовому порядку було розглянуто позовну заяву ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди у справі №755/11454/17 й постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інженера в Інституті хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України з 01 липня 2017 року. Стягнуто з Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 149 958,58 грн та моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.

На виконання вище вказаного рішення Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року відповідачем у вказаній справі було видано наказ №59-К від 22 квітня 2019 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інженера Інститут хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України. (а.с.21).

Відповідно до наказу директора Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України №208-к від 26 грудня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з п.4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин за період з 22 квітня 2019 року по 26 грудня 2019 року (а.с. 23). Зазначений наказ на час вирішення судом першої інстанції скасований не був.

Колегія суддів вважає, висновок суду першої інстанції при відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 законним та обґрунтованим, оскільки доказів щодо нарахування позивачу заробітної плати чи інших передбачених чинним КЗпП України виплат за період з 22 квітня пол. 26 грудня 2019 року позивачем суду не подано.

Крім того з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у травні 2019 року відповідач по справі Інститут хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у справі №755/11454/17.

За результатами касаційного розгляду було прийнято постанову Верховного Суду від 05 серпня 2020 року, відповідно до якої касаційну скаргу Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України задоволено. Постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року скасовано та залишено в силі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Згідно положень ч.6 ст.82 ЦПК України вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Із вказаного слідує, що постановою Верховного Суду було встановлено правомірність звільнення ОСОБА_1 з посади головного інженера інституту з 30 червня 2017 року за скороченням чисельності працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Таким чином, оскільки право ОСОБА_1 на отримання невиплаченої заробітної плати та щорічної оплачуваної відпустки пов`язано з такою підставою виникнення як поновлення на роботі на підставі судового рішення - постанови Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року, та подальшим виконання ним роботи у відповідача по справі, відповідно до посадових обов`язків, та нарахування роботодавцем грошової винагороди за виконану роботу та відповідних соціальних гарантій, однак таких доказів до суду першої інстанції позивачем подано не було, тому апеляційний суд доходить висновку, про безпідставність доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Судді :

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв