Постанова

від 23.04.2020 по справі 826/10345/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10345/18 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г. В.

суддів Бабенко К. А., Чаку Є. В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року

у справі №826/10345/18 (розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙММ

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАЙММ (надалі - ТОВ ЛАЙММ , позивач), з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.03.2018 року №0012761404.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що в ході проведення документальної перевірки контролюючим органом не було виявлено порушень при формуванні товариством показників податкового кредиту та від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Також до документальної перевірки товариство надавало всі документи, що стосуються предмету такої перевірки, в т.ч. первинні документи по господарській операції з придбання товару у постачальника ТОВ "ЕКС.ПОСТАЧ".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙММ - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 15.03.2018 №0012761404.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що під час перевірки ТОВ "ЛАЙММ" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за листопад 2017 року, виявлено порушення платником п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що полягає у завищенні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2017 року на 44000 грн, а саме, позивачем продано товар (свіжий виноград) у кількості 20500 кг, а покупцем оплачено товар в сумі 364080,00 грн, де вже включено ПДВ, в той же час дане платіжне доручення відсутнє в матеріалах справи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2020 року, у складі судді-доповідача Бараненка І.І. та суддів Бабенка К.А., Чаку Є.В., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙММ" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 05 березня 2020 року № 720/0/15-20 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у відставку та наказом голови суду № 20 к/гс від 11 березня 2020 року відраховано із штату Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішенням зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл адміністративних справ, які перебували у провадженні судді Бараненка І. І.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2020 року справу за № 826/10345/18 прийнято до провадження головуючою суддею Земляною Г. В. та призначено до розгляду в письмовому провадженні з 21 квітня 2020 року.

На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 04.12.2017 ТОВ "ЛАЙММ" подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану за звітний період листопад 2017 року (реєстр. №9255593716) з відповідними додатками: додатком 2 "Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)", додатком 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)", додатком 4 "Заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або… (Д4)".

У податковій звітності позивачем задекларовано:

- в ряд. 19 податкової декларації "від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) - 325 784 грн.;

- в ряд. 20 податкової декларації "сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19-рядок 19.1), яка:… - 252 869 грн.

- в ряд. 20.2.1 податкової декларації та в додатку 3 і додатку 4 до такої декларації "сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19-рядок 19.1), яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку" - 44 000 грн.;

- в ряд. 20.3 "сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19-рядок 19.1), яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2)" - 208 869 грн.;

- в ряд. 21 податкової декларації та додатку 2 до такої декларації "сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації)" - 281 784 грн.

При цьому, в таблиці 2 "Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітних (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг абр до Державного бюджету України" Додатку 3 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2017 року ТОВ "ЛАЙММ" розшифрувало від`ємне значення з ПДВ, фактично сплачене у попередньому (податковому) періоді - вересні 2017 року постачальнику товарів/послуг з індивідуальним податковим номером 394487326541 у розмірі 44 000,00 гривень (значення рядка "Усього" графи 7 таблиці 2). Саме значення даної графи було враховано позивачем при розрахунку суми бюджетного відшкодування за листопад 2017 року (рядки 2 та 3 таблиці 1 Додатку 3 до декларації з ПДВ за листопад 2017 року, що кореспондує рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за листопад 2017 року).

Співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві У період з 24.01.2018 року по 06.02.2018 рік проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ЛАЙММ" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за листопад 2017 року.

За результатом перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 13.02.2018 року №132/26-15-14-04-01/39586938 (надалі - акт перевірки).

В акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: завищило заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2017 року на 44 000 грн. (ряд. 20.2.1 податкової декларації реєстр. №9255593716 від 04.12.2017).

Не погоджуючись з актом перевірки позивачем подано заперечення на акт перевірки, листом від 12.03.2018 року №9949/10/26-15-14-04-01 контролюючий орган повідомив позивача, що висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі акта перевірки контролюючим органом 15.03.2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення за №0012761404 (форми "В3"), яким виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період листопад 2017 року (податкова декларація реєстр. №9255593716 від 04.12.2017) у розмірі 44 000 грн. та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування за період листопад 2017 року на рахунок платника у банку.

Вважаючи, дії відповідача протиправними щодо винесення спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом порушених прав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку контролюючим органом не підтверджено документально наявність підстав для винесення податкового повідомлення-рішення на підставі висновків викладених під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЛАЙММ" з питання достовірності проведеного розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період листопад 2017 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями пункту 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У пункті 200.4 статті 200 Податкового кодексу України зазначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу ) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015року затверджено порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами (надалі - Порядок № 727).

Згідно пп. 2 п. 4 розділу ІІІ Порядку № 727 описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення.

Не зважаючи на встановлені Порядком № 727 вимоги щодо змісту до акта перевірки та принцип обґрунтованості, контролюючим органом зазначено лише про те, що сума бюджетного відшкодування за даними платника податку відрізняється від суми за даними перевірки.

Як вбачається з акту перевірки та зазначає апелянт в апеляційній скарзі, що причиною виникнення від`ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2017 року є придбання винограду, свіжого, столового. Перевіряючі з`ясували, що між ТОВ "ЕКС.ПОСТАЧ" і ТОВ "ЛАЙММ" був укладений договір поставки від 29.09.2017 року №17/09-05 щодо поставки винограду свіжого. На виконання цього договору поставки ТОВ "ЕКС.ПОСТАЧ" поставило ТОВ "ЛАЙММ" згідно видаткової накладної накладною від 30.09.2017 №3009-01 виноград свіжий у кількості 20500 кг на загальну суму 361620 грн (у т.ч. ПДВ - 60270 грн).

В подальшому ТОВ "ЛАЙММ" у межах договору поставки від 16.06.2017 року №17/06-02 реалізувало вказаний товар у кількості 20500 кг. ТОВ "ЦИТРЕКС-Україна" за 364080 грн (в т.ч. ПДВ 60680 грн), про що склало видаткову накладну від 01.10.2017 року №0110/-01.

Так, на стор. 6 акта перевірки зафіксовано, що фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником вартість товарів/послуг на суму ПДВ 44000 грн, що заявлена до бюджетного відшкодування за листопад 2017 року ; станом на дату подання податкової декларації за листопад 2017 року за даними системи електронного адміністрування сума ліміту становить 252868,83 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що під час проведення документальної перевірки контролюючим органом не було встановлено безтоварності господарських операцій між ТОВ "ЛАЙММ" і його контрагентами.

Також, в акті перевірки відсутні посилання на встановленні під час проведення перевірки, фактів порушень в частині формування ТОВ "ЛАЙММ" показників ряд. 9 "усього податкових зобов`язань", ряд. 17 "усього податкового кредиту", ряд. 19 "від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду".

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт перевірки не містить опису суті встановленого контролюючим органом податкового порушення як такого, виходячи із зафіксованих в акті перевірки обставин.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що в матеріалах справи відсутнє платіжне доручення, яке підтверджує оплату ТОВ "ЦИТРЕКС-Україна" товару (свіжого винограду), який придбано у позивача, що свідчить про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Відсутність платіжного доручення в матеріалах справи, яке підтверджувало продаж позивачем товару ТОВ "ЦИТРЕКС-Україна", не свідчить про завищення суми бюджетного відшкодування, оскільки дана обставина не встановлювалася під час перевірки контролюючим органом.

Колегія суддів в даному випадку зазначає, що податкове повідомлення-рішення, яке ґрунтується на висновках акта перевірки, які здійснені із застосуванням презумпції фактів без зазначення конкретних обставин, що встановлюють такі факти, не відповідає вимогам правової визначеності та конкретності, що встановлені до рішень суб`єктів владних повноважень.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Дотримання правової визначеності, зокрема, у актах індивідуальної дії, яким також є податкове повідомлення-рішення контролюючого органу, можливе лише за детального його обґрунтування в обсязі, достатньому для його розуміння. Таке обґрунтування повинно містити не лише посилання на правові норми, а й доведені обставини, що пов`язані із диспозицією таких правових норм.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який ним в даному випадку не виконано.

Колегія суддів звертає увагу, що контролюючим органом порушено принцип обґрунтованості та правової визначеності при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що у свою чергу призводить до незрозумілості акта індивідуальної дії - податкового повідомлення рішення.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення, а судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г. В. Земляна

Судді: К. А. Бабенко

Є. В. Чаку