Рішення

від 14.04.2020 по справі 225/92/20

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2/225/292/2020

Єдиний унікальний номер судової справи 225/92/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2020 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Скиба М.М.,

за участю секретаря Савченко О.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Служби автомобільних доріг у Донецькій області - Мендрух О.М., Бєлов Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької міської ради, Служби автомобільних доріг у Донецькій області про припинення права власності на земельні ділянки та відшкодування майнової шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського міського суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Служби автомобільних доріг Донецької області , Донецької міської ради про відшкодування шкоди та припинення власності на земельні ділянки.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у 2015 році Позивач успадкувала земельну ділянку, розташовану у м. Донецьк, колишнє КСП Широкий Ленінського району, площею 0,5822 гектара для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1410137700:01:001:0061(далі - Ділянка 2) . У 2016 році Позивач прийняла у спадщину земельну ділянку, розташовану у м. Донецьк, колишнє КСП Широкий Ленінського району, площею 0,5544 гектара для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1410137700:01:001:0063 (далі - Ділянка 1).

Одночасно з відкриттям спадщини у 2016 році Позивач отримала від родини спадкодавця документи, що свідчать про те, що частина земельної ділянки за кадастровим номером 1410137700:01:001:0063 (Ділянка 1) відійшла під автомагістраль загального користування Запоріжжя - Донецьк (обхід міста Донецька IV черга), а на земельній ділянці за кадастровим номером 1410137700:01:001:0061 (Ділянка 2) побудована допоміжна ґрунтова дорога, що перегородила земельну ділянку та річку, що протікла крізь ділянки, що унеможливлює використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

У грудні 2010 року Донецькою міською радою було прийняте рішення № 2/125 від 17.12.2010 Про надання Службі автомобільних доріг у Донецькій області дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування для реконструкції автомобільної дороги загального користування (в обхід міста Донецька 4 черга) на території Ленінського, Петрівського та Кіровського районів м. Донецька.

Рішенням Донецької міської ради №42\29 від 25.12.2013 було вирішено здійснити викуп земельних ділянок, проте договір викупу земельних ділянок для суспільних потреб укладено так і не було, через початок АТО.

На повторне звернення у 2018 році 28 січня 2019 року Служба автомобільних доріг у Донецькій області листом № 01.3-191 повідомила Позивача про те, що в зв`язку з тим, що Службою автомобільних доріг у Донецькій області не здійснюється управління на тимчасово окупованій та не підконтрольній території тому позивачу було відмовлено у викупі земельних ділянок у зв`язку з вітсутністю суспільної потреби у використанні зазначених ділянок.

Позивач зазначає, що частина земельної ділянки за кадастровим номером 1410137700:01:001:0063 (пай 1) відійшла під автомагістраль загального користування Запоріжжя - Донецьк (обхід міста Донецька IV черга), а на земельній ділянці за кадастровим номером 1410137700:01:001:0061 (пай 2) побудована допоміжна ґрунтова дорога ще у 2012 році (додаток 10 - звіти з будівництва, додаток 11- карта Державного земельного кадастру з відбудованою автомагістраллю), а вартість ділянок їй досі не відшкодована.

Позивач вказує, що їй завдано матеріальної шкоди, що була сумісно заподіяна діями та бездіяльністю Служби автомобільних доріг у Донецькій області та Донецькою міською радою, коли вони без попереднього викупу, без припинення права власності у разі примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону, без попереднього відшкодування вартості земельних ділянок, здійснили забудову автомагістралі.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідачів відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційне збільшення, відносно суми завданої шкоди за період прострочення її відшкодування.

Відповідач - Служба автомобільних доріг в Донецькій області (далі - Відпоідач 1) проти задоволення позову заперечив та надав суду відзив на позовну заяву.

Зокрема у вказаному відзиві, Відповідач 1 просив в задоволенні позову відмовити з огляду на те, що визначена законодавством процедура викупу земельних ділянок, вартість яких просить відшкодувати позивач, завершена не була, а надані позивачем докази не підтверджують належним чином обставини на які посилається позивач та не доводять обов`язок Служби автомобільних доріг в Донецькій області відшкодувати позивачу вартість ділянок, які їй належать. Також Відповідач 1 вказував на безпідставність та необґрунтованість ціни позову.

Відповідачем 1 зазначено, що ним не здійснювалися і не здійснюються роботи, ремонт, реконструкція та будівництво на земельних ділянках, що належать позивачу.

Окрім того просив суд застосувати до заявлених вимог строки позовної давності.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 11.02.2020 р.

02.03.2020 р. було закінчено підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав наведених в позові.

Представники відповідача - Служба автомобільних доріг в Донецькій області в судовому засіданні заперечили проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача - Донецька міська рада (надалі - Відповідач 2) в судове засідання не з`явився, причин неявки в судове засідання не повідомив. Про день, час та дату судового розгляду повідомлявся належним чином.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні докази, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 10.06.2016 р. за заповітом позивач є власником земельної ділянки площею 0,5822 га, кадастровий номер 1410137700:01:001:0061 (а.с.5 )

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №140430451 від 05.08.2018 р. позивач є власником земельної ділянки площею 0,5544 га, кадастровий номер 1410137700:01:001:0063. Право власності за позивачем визнано рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 21.06.2018 р. (а.с.6 )

Рішенням Донецької міської ради від 25.12.2013 р. №42/29 вирішено викупити для суспільних потреб земельні ділянки , у зв`язку з реконструкцією автомобільної дороги загального користування Запоріжжя-Донецьк , зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 1410137700:01:001:0063 (а.с.17,18 )

11.03.2014 р. Виконавчим комітетом Донецької міської ради Славучанському І.Г. (попередній власник Діляники 1) було направлено повідомлення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб в якому запропоновано умови викупу земельної ділянки та повідомлено про необхідність надання відповіді на пропозицію протягом одного місяця. До зазначеного повідомлення було дадано витяг з Рішення Донецької міської ради від 25.12.2013 р. №42/29 та Експлікація земельних угідь з зазначенням схеми вилучення земельної ділянки кадастровий номер 1410137700:01:001:0063 від 2011 р. «Реконструкція автомобільної дороги державного значення Запоріжжя-Донецьк на ділянці км 214+500 - км 217+000 (обхід м. Донецька, четверта черга), Донецька область» . (а.с.20-21 )

15.04.2014 р. ОСОБА_2 направлено листа Донецькій міській раді в якому він повідомляє, що не заперечує проти викупу земельної ділянки проте до укладання договору просить вирішити питання про викуп сусідньої ділянки, яка належить ОСОБА_3 (а.с. 6)

23.01.2017 р. позивачем направлено лист до Відповідача 1 з проханням відшкодувати вартість ділянок, що відійшли під автомагістраль загального користування Запоріжжя-Донецьк (а.с.28 ).

23.01.2017 р. позивачем направлено лист до Відповідача 2 з проханням розглянути на найближчий сесії повторно питання про викуп частини земельної ділянки у комунальну власність за нормативною грошовою оцінкою (а.с.29 ).

28.01.2019 р. Відповідачем 1 листом повідомлено позивача про те, що на даний час немає суспільної необхідності у викупі земельних ділянок, що перебувають у власності позивача, для суспільних потреб та здійснення відшкодування їх вартості (а.с.30-32 ).

Оцінюючи доводи та аргументи сторін, щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позовних вимог та докази на які посилаються сторони, суд вважає за необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» ініціатива щодо викупу земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб може належати лише органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування, спеціальним адміністраціям щодо управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду, особам, які отримали спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами, і підприємствам, які здійснюють будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію, експлуатацію об`єктів транспортної та енергетичної інфраструктури, захисних гідротехнічних споруд і які погодили місце розташування таких об`єктів у випадках та в порядку, визначених статтею 151 Земельного кодексу України.

За наслідками розгляду пропозицій суб`єктів, зазначених в абзаці першому частини першої цієї статті, відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня надходження такої пропозиції приймає рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, здійснюється шляхом укладення договору купівлі-продажу, що підлягає нотаріальному посвідченню. У разі надання особі у власність земельної ділянки чи іншого майна замість викупленого може укладатися договір міни. Викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, може здійснюватися лише за згодою їх власників.

У разі досягнення згоди щодо викупу земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, сторони укладають договір купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності).

У разі якщо протягом одного року з дня прийняття рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб (крім випадків, коли допускається примусове відчуження цих об`єктів з мотивів суспільної необхідності) договір купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності) з власником земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, не укладений, таке рішення втрачає чинність.

Рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб з підстав, які допускають примусове відчуження цих об`єктів з мотивів суспільної необхідності, втрачає чинність у разі, якщо протягом одного року з дня прийняття рішення відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не звернувся до суду з позовом про примусове відчуження цих об`єктів або якщо рішення суду про відмову у задоволенні цього позову набрало законної сили.

Рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для будівництва, капітального ремонту, реконструкції та обслуговування автомобільних доріг, мостів, естакад та об`єктів, необхідних для їх експлуатації, втрачає чинність, якщо протягом трьох років з дня прийняття рішення відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не звернувся до суду з позовом про примусове відчуження цих об`єктів або якщо рішення суду про відмову в задоволенні цього позову набрало законної сили.

Як вже було встановлено судом Донецькою міською радою прийнято рішення №42/29 від 25.12.2013 р. про викуп в комунальну власність земельних ділянок загальною площею 16,6035 га, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, для суспільних потреб, у зв`язку з реконструкцією автомобільної дороги загального користування Запоріжжя-Донецьк, в додатку до зазначеного рішення наведена лише Ділянка 1, яка на той момент належала ОСОБА_2 .

На момент звернення позивача до суду трирічний термін з моменту прийняття відповідного рішення сплив, договір купівлі-продажу земельної ділянки між Донецькою міською радою та позивачем чи попереднім власником земельної ділянки - ОСОБА_2 укладений так і не був, рішення Донецької міської ради, в частині викупу Ділянки 1 для суспільних потреб, втратило чинність в силу вищезазначених норм, а отже відсутні підстави для покладення зобов`язання на відповідачів з оплати вартості земельної ділянки на підставі норм Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» та припинення права власності позивача на земельні ділянки на цій підставі. Позивачем не обрунтовано

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага. Зменшення чи втрата майна тягне за собою відшкодування майнової шкоди в натурі або у вигляді збитків.

Відповідно до положень ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підстави і порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам визначені ст.ст. 156 , 157 ЗК України .

Відповідно до ст.156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов`язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки;

е) використання земельних ділянок для потреб нафтогазової галузі;

є) використання земельних ділянок для потреб надрокористування з метою дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення.

За правилами ч.ч.1,2 ст.157 ЗК України , відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі: Порядок). Згідно з положеннями цього Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок (п.1).

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії (п.2). Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина (п.5).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.12 постанови від 16 квітня 2004р. №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ вирішуючи позови про відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, суди повинні мати на увазі, що при вилученні (викупі) сільськогосподарських угідь, лісових земель, чагарників для потреб, не пов`язаних із сільсько- чи лісогосподарським виробництвом, їх тимчасовому зайнятті для інших видів використання, встановленні обмежень щодо використання земельних ділянок, погіршенні якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, приведенні сільсько-господарських угідь, лісових земель та чагарників у не придатний для використання стан, неодержанні доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, відшкодування збитків згідно зі статтями 156 , 157 ЗК України здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та юридичними особами, які використовують земельні ділянки і діяльність яких обмежує права власників та землекористувачів або погіршує якість земель, у зоні їх впливу (в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими й іншими відходами та стічними водами).

У випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства (ст.ст. 211 , 212 ЗК України ) майнова шкода відшкодовується власникам землі відповідно до статей 1166 , 1172 , 1192 ЦК України особами, що її завдала.

На підтвердження завдання шкоди, позивачем надано до суду роздруківки з сайтів altcom.ua, dn.vgorode.ua, donbass.ua, сfts.org.ua, map.land.gov.uа (на яких в пошуковому полі зазначені кадастрові номери земельних ділянок 1410137700.01.001.0063 та 1410137700.01.001.0061) , експлікацію земельних угідь з зазначенням схеми вилучення земельної ділянки кадастровий номер 1410137700:01:001:0063 від 2011 р. «Реконструкція автомобільної дороги державного значення Запоріжжя-Донецьк на ділянці км 214+500 - км 217+000 (обхід м. Донецька, четверта черга), Донецька область» , фотографії.

Оцінюючи зазначені докази, суд зазначає наступне.

З роздруківок з сайту map.land.gov.uа (на яких в пошуковому полі зазначені кадастрові номери земельних ділянок 1410137700.01.001.0063 та 1410137700.01.001.0061) вбачається, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 1410137700.01.001.0063 зайнята дорогою, позначеною як Н-15.

Таким чином суд погоджується з доводами позивача, що право власності власника земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 було порушено, у зв`язку з чим у позивача наявне право на відшкодування завданої матеріальної шкоди в силу норм ст. 1218 , 1166 ЦК України.

В роздруківках з сайтів altcom.ua, dn.vgorode ІНФОРМАЦІЯ_1 ua, donbass.ua, сfts.org ІНФОРМАЦІЯ_1 ua мова йде про будівництво та реконструкцію дороги Донецьк-Запоріжжя. При цьому з роздруківки з сайту altcom.ua вбачається, що він є сайтом фінансово-промислової групи «Альтком» . В роздруківці з сайту сfts.org ІНФОРМАЦІЯ_1 ua мова йде про те, що пресс-служба групи «Альтком» повідомляє, що начальник СУ1 ООО «Дорожне будівництво «Альтком» надав коментарі про плани дорожніх будівельників на поточний рік, зокрема про будівництво траси Донецьк-Запоріжжя до Євро-2012.

Разом з тим в жодній з зазначених роздруківок не вказується, що відповідні будівельні роботи по реконструкції траси Запоріжжя-Донецьк здійснювались Відповідачем -1 або Відповідачем -2 або відбувались на їх замовлення.

Експлікація земельних угідь з зазначенням схеми вилучення земельної ділянки кадастровий номер 1410137700:01:001:0063 від 2011 р. «Реконструкція автомобільної дороги державного значення Запоріжжя-Донецьк на ділянці км 214+500 - км 217+000 (обхід м. Донецька, четверта черга), Донецька область» свідчить лише про плани, щодо викупу зазначеної земельної ділянки для суспільних потреб, який, як вже зазначалось, так і не відбувся.

Щодо фотографій наданих позивачем, суд зазначає, що за ними неможливо ідентифікувати, яка саме земельна ділянка на них зазначена, у зв`язку з чим вони не можуть беззаперечно доводити обставини на які посилається позивач, а саме зведення грунтової дороги на Ділянці 2.

Згідно ст.ст. 10 , 11 , 60 ЦПК України , суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено здійснення забудови або здійснення інших дій, що завдали шкоди правам власника земельної ділянки під кадастровим номером 1410137700:01:001:0061, та того що забудова частини земельної ділянки під кадастровим номером 1410137700:01:001:0063 та, відповідно, порушення майнових прав власника цієї ділянки, було здійснено Відповідачем 1 та Відповідачем 2.

З огляду на наведене суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, щодо стягнення у відшкодування майнової шкоди солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь позивача вартості земельних ділянок під кадастровими номерами 1410137700:01:001:0063, 1410137700:01:001:0061 та припинення права власності на них.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки позивачем не доведено завдання шкоди саме Відповідачем 1 та Відповідачем 2, то в силу ст. 1166 ЦК України недоведеним є і наявність у відповідачів перед позивачем відповідного зобов`язання з її відшкодування.

З урахуванням наведеного відсутні підстави для застосування наслідків прострочення виконання грошового заобов`язання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим в задоволенні позовний вимог позивача, щодо стягнення солідарно з відповідачів 217 511,07 грн. інфляційного збільшення та 23826,11 грн. трьох відсотків річних також слід відмовити.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Щодо заяв позивача про поновлення строку звернення до суду та представника Відповідача 1 про застосування до позовних вимог строків позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити, що судом застосовується позовна давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про необгрунтоваість позовних вимог, суд не вбачає підстав для застосування позовної давсності за заявою Відповідача 1.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 12,13,81,89, 141, 263 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Донецької міської ради (місце знаходження: Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Транспортна, буд.2, ЄДРПОУ 26502957), Служби автомобільних доріг у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Уральська, 12, код ЄДРПОУ 25946285) про припинення права власності на земельні ділянки та відшкодування майнової шкоди - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Донецького апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354 (строк на апеляційне оскарження), 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено 24.04.2020 р.

Суддя: