Ухвала

від 17.04.2020 по справі 227/3528/18

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

17.04.2020 227/3528/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2020 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Хандуріна В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Соріної А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Луккос та К на неправомірні дії головного державного виконавця Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо винесення постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Луккос та К (далі за текстом ТОВ ЮА Луккос та К ) звернулось до Добропільського міськрайонного суду Донецької області зі скаргою на дії головного державного виконавця Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) щодо винесення постанови про накладення штрафу.

В обґрунтування скарги зазначено, що постановою головного державного виконавця Євсєєва А.А. від 17.01.2020р. у виконавчому провадженні №60233472 на ТОВ Юридична компанія Луккос та К накладено штраф у розмірі 5100 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, зокрема ухвали Добропільського міськрайонного суду Донецької області у справі №227/3528/18 (суддя Левченко А.М.) від 23.09.2019р., якою доручено Селидівському міському відділу ДВС тимчасово вилучити у ТОВ ЮФ Луккос та К оригінал Договору оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення від 17.09.2015р., сторонами якого є ОСОБА_1 та СТОВ Возрождение та Акту прийому-передачі від 17.09.2015р. земельної ділянки кадастровий номер 1422081100:01:000:0227 для дослідження судом. Документи про відкриття виконавчого провадження та інші вимоги виконавця, а також виклик на 23.10.19 надійшли керівнику ТОВ ЮФ Луккос та К по вайберу, приєднаному до номера мобільного телефону останнього. Керівник підприємства 18.10.2019р. з`явився до виконавця і надав письмові пояснення з приводу фізичної неможливості надання витребуваних державним виконавцем документів за їх відсутності і перебування їх в іншої особи на виконанні. Після цього жодних вимог, викликів та інших надходжень від ДВС не було. 23.01.2020р. отримана повторна вимога державного виконавця, датована 16.01.2019р. №60233472 про негайне надання оригіналів документів, що витребовувались раніше. Разом з цією вимогою 24.01.2020р. отримана постанова державного виконавця про накладення штрафу на суму 5100 грн. та постанова від 17.01.2020р. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, визначених для боржника, в розмірі 300 грн. Того ж дня надані пояснення керівником ТОВ ЮФ про те, що виконати ухвалу суду фізично він не має можливості, оскільки до теперішнього часу документи знаходяться в іншої особи ОСОБА_2 , та останнього немає в місті і зв`язок з ним відсутній, і що після повернення цієї особи до місця проживання такі документи будуть надані.

Вважає, що дії державного виконавця відбувались із порушенням вимог ст.63 ЗУ Про виконавче провадження №1404-VIII, оскільки на час прийняття рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. В даному ж випадку існували обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання цього рішення і які не залежали від волі боржника. Боржник повідомив державного виконавця про наявність таких обставин і надав відповідні докази неможливості виконання. Тому за відсутності доказів умисного невиконання без поважних причин вимог державного виконавця постанова про накладення штрафу на суму 5100 грн. є незаконною і підлягає скасуванню.

Також у зв`язку з оскарженням дій державного виконавця в іншому суді, про що винесено ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10.02.2020р. про відмову у відкритті провадження за позовом боржника ТОВ ЮФ Луккос та К про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу, яку отримано скаржником 20.02.2020р., скаржник просив поновити строк для подання цієї скарги як пропущений з поважних причин.

В судове засідання представник ТОВ ЮФ Луккос та К не прибув, просив окремою заявою розглянути справу без участі представника даного підприємства.

Представник Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) в судовому засіданні участі на брав, надав відзив на скаргу, в яком просив відмовити у задоволенні поданої скарги, а також надав суду копію матеріалів виконавчого провадження.

З урахуванням ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали скарги, вивчивши відзив та надані документи виконавчого провадження, судом встановлено наступне:

23.09.2019 року ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області доручено державним виконавцям Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) тимчасово вилучити у ТОВ ЮФ Луккос та К оригінал Договору оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення від 17.09.2015р., сторонами якого є ОСОБА_1 та СТОВ Возрождение та Акту прийому-передачі від 17.09.2015р. земельної ділянки кадастровий номер 1422081100:01:000:0227 для дослідження судом.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення та підлягала негайному виконанню.

04.10.2019 року на виконання цієї ухвали головним державним виконавцем Євсєєвим А.А. відкрито виконавче провадження за №60233472.

В ході виконавчого провадження проведені дії, зокрема направлено вимогу від 04.10.2019р. керівнику ТОВ ЮФ Луккос та К з вказівкою надати оригінали витребовуваних судом документів, яку отримано 17.10.2019р.

Здійснено виклик представника боржника від 15.10.2019р. на 16.10.2019р., а також вихід на дільницю згідно акту державного виконавця від 15.10.2019р.

Повторно здійснений виклик представника боржника до ДВС від 18.10.2019р. на 23.10.2019р.

В матеріалах провадження містяться і надані суду в завірених копіях пояснення керівника боржника ОСОБА_3 . від 18.10.2019р. та від 25.11.2019р. про неможливість виконати ухвалу суду та, відповідно, вимог державного виконавця за відсутності цих документів із-за перебування їх на виконанні в іншої особи. Також в якості додатка до письмових пояснень надана копія договору про надання правових послуг від 15.10.2019р.

16.01.2020 року державним виконавцем знову направлено вимогу на адресу ТОВ ЮФ Луккос та К з вказівкою про негайне виконання ухвали суду від 23.09.2019р.

Не дочекавшись відповіді на останню вимогу, 17.01.2020р. головним державним виконавцем Євсєєвим А.А. у зв`язку з невиконанням без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, накладено штраф на юридичну особу ТОВ ЮФ Луккос та К на користь держави у розмірі 5100 грн. і зобов`язано боржника виконати рішення негайно та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

Вказану постанову отримано керівником вищевказаного ТОВ 24.01.2020р., і цього ж дня повторно надані письмові пояснення ОСОБА_3 , що витребувані оригінали документів знаходяться в іншої особи, яка надає правові послуги - ФОП ОСОБА_2 на підставі договору про надання правових послуг від 15.10.2019р.

В якості додатка до цього договору наданий акт приймання-передачі від 15.10.2019р., яким оригінали Договору оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення від 17.09.2015р., Акту прийому-передачі від 17.09.2015р. земельної ділянки кадастровий номер 1422081100:01:000:0227 площею 5,95га та інші документи передані керівником ТОВ ЮФ Луккос та К іншій особі - виконавцеві договору від 15.10.2019р. пр. надання юридичних послуг ФОП ОСОБА_2 , що засвідчено підписами сторін.

Вирішуючи питання про предмет оскарження, а саме в межах здійснюваного виконавчого провадження винесеної постанови, суд виходить з такого.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів , суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими Законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в Законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Із справи вбачається, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Луккос та К звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області зі скаргою на дії головного державного виконавця Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) щодо винесення постанови про накладення штрафу за невиконання без поважних причин ухвали суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні норми встановлені й Законом № 1404-VIII, згідно із частиною другою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №1915/1868/2012 (провадження № 14-353цс19).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 липня 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що поняття встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі Занд проти Австрії (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...] .

З урахуванням наведеного, правовідносини, які виникли між сторонами у справі щодо оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу є адміністративно-правовими, у зв`язка уз чим справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Тому суд, розглядаючи по суті вказану справу щодо оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу в порядку цивільного судочинства, буде діяти не як суд, встановлений Законом, що є недопустимим.

На підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З дотриманням вимог ст.256 ЦПК України, слід роз`яснити особі, яка подала скаргу, що розгляд справи за поданою скаргою віднесено до юрисдикції адміністративних судів, визначених відповідно до правил предметної підсудності, що передбачена ст.20 КАС України.

З урахуванням наведених обставин, слід закрити провадження у справі і в порядку ст.255 ч.2 ЦПК України повернути скаржнику ТОВ ЮФ Луккос та К сплачений підприємством судовий збір з Державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.255, 256 ЦПК України, ст.19, 20 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Луккос та К на дії головного державного виконавця Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) щодо винесення постанови про накладення штрафу.

Роз`яснити особі, яка подала скаргу, що розгляд справи за поданою скаргою віднесено до юрисдикції адміністративних судів, визначених відповідно до правил предметної підсудності, що передбачена ст.20 КАС України.

Роз`яснити норму ч. 2 ст. 256 ЦПК України, відповідно до якої повторне звернення до суду в порядку цивільного судочинства з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у м. Добропіллі Донецької області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Луккос та К (85401, Донецька область, м. Селидове, вул. Гоголя, 19/21, ЄДРПОУ 31231520) суму судового збору в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок), яку було сплачено на підставі платіжного доручення № 532 від 02.03.2020 року на р/р UA148999980313161206000005035, одержувач - ДобропільськеУК/ м. Добропілля/22030101, код - 37755456, банк одержувача Казначейство України (ЕАП).

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Роз`яснити учасникам справи, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Головуючий суддя В.В.Хандурін

17.04.2020