Рішення

від 05.03.2007 по справі 321/17-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

321/17-06

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

05.03.07                                                                                           Справа №  321/17-06

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Автодорожник”

до                  Державного комунального підприємства “Комбінат комунальних послуг

                     м. Вишневе”

про                стягнення 15 536,86 грн.

                                                                                                          Суддя  Суховий В.Г.

Представники:

позивача:        Сюткін М.М.;

відповідача:   не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

В господарський суд Київської області звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “Автодорожник” (далі –Позивач) до Державного комунального підприємства “Вишнівський ККП” (далі –Відповідач)  про стягнення                   15 536,86 грн., з яких 13 139 грн. –основний борг, 2 397,86 грн. –пеня.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору підряду № 15 від 25.04.2005р., щодо оплати виконаних робіт.

У зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням сторонами витребуваних документів розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 22.01.2007 суд здійснив заміну неналежного відповідача - Державного комунального підприємства “Вишнівський ККП” (код 34223006) належним відповідачем –Державним комунальним підприємством “Комбінат комунальних послуг м. Вишневе” (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 2-в; код 24223006).

Представником позивача подано заяву № 12 від 02.02.2007 в якій позивач просить стягнути з відповідача: 13 139 грн. - основного боргу; 1 195,65 грн. –неустойки за період з 15.10.2005р. по 15.04.2006р.; 1 195,65 грн. –неустойку за період з 16.04.2006р. по 15.10.2006р.; 155,36 грн. –державного мита; 118 грн. –інформаційних; 706 грн. –витрат на послуги адвоката.

05.03.2007 представником позивача подано заяву (Вх. № 3225), в якій надає уточнений розрахунок пені з урахуванням вимог ч.6 ст. 232 ГК України, та просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 17.03.2006р. по 17.09.2006р. у сумі 1 195,65 грн. Крім того, в зазначеній заяві відповідач посилаючись на те, що ч.6 ст. 232 ГК України  передбачає нарахування штрафних санкцій за весь час користування чужими коштами, просить суд стягнути також пеню за період з 17.09.2006р. по 05.03.2007р. у сумі 1 110,25 грн.

В судовому засіданні 05.03.2007р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання 05.03.2007р. не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані ухвалами документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалами суду від 30.10.2006р. (що підтверджується повідомленням про вручення а.с. 30), від 29.11.2006р., від 18.12.2006р., від 22.01.2007р. та від 21.02.2007р.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо  відзив  на  позовну  заяву  і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд  в с т а н о в и в:

25 квітня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Автодорожник” та Державним комунальним підприємством “Комбінат комунальних послуг м. Вишневе” було укладено договір підряду № 15 (далі –Договір, а.с. 5), відповідно до якого (п. 1) позивач (підрядник) зобов'язується виконати за завданням відповідача (замовника) з використанням своїх матеріалів, або матеріалів відповідача роботи по улаштуванням тротуару на перехресті вул. Святошинській та вул. Гавриша в м. Вишневому, а відповідач зобов'язується їх прийняти і оплатити.

Згідно з п.п 2.1, 2.3, 4.1 Договору ціна договору 13 139 грн. (з ПДВ). Вказана ціна є попередньою, кінцева ціна договору визначається за фактично виконані обсяги робіт. Термін виконання робіт: початок –квітень 2005, кінець –вересень 2005.

На підставі зазначеного Договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 13 138,80 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2005 року (копія в матеріалах справи, а.с. 11-13).

Пунктом 3 Договору передбачено, що оплата за цим Договором проводиться шляхом перерахування відповідачем коштів на розрахунковий рахунок позивача в такому порядку: для початку робіт та придбання необхідних матеріалів відповідач перераховує позивачу аванс в розмірі 50% від кошторисної вартості робіт; подальший розрахунок проводиться на підставі підписаних актів прийняття-здачі виконаних робіт за формою КБ-2 на протязі 14 днів з моменту їх підписання.

Однак, оскільки Акт прийняття-здачі виконаних робіт за вересень 2005 року не містить дати його підписання, суд дійшов висновку, що неможливо й визначити строк оплати виконаних робіт відповідачем.

Згідно з частиною другою ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

24.02.2006р. позивачем було направлено відповідачу претензію № 5, яка була отримана останнім 10.03.2006, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 30039 (а.с. 73), з пропозицією розрахуватися за виконані роботи. Проте, відповідачем відповіді не було надано, заборгованість сплачена не була.

Оскільки відсутня дата підписання сторонами Акту прийняття-здачі виконаних робіт за вересень 2005, а відповідно і строк настання оплати відповідача невизначений, та враховуючи, що вимога позивача про сплату заборгованості за виконані роботи отримана відповідачем 10.03.2006р., що підтверджується повідомленням про вручення № 30039, обов'язок відповідача по сплаті заборгованості з урахуванням семиденного строку, передбаченого ст. 530 ЦК України настав 18.03.2006р.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення своїх Договірних зобов'язань за виконані позивачем роботи не розрахувався. Таким чином, заборгованість відповідача за виконані позивачем роботи за Договором відповідно до акту приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2005 року становить 13 138,80 грн.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.                      Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Оскільки відповідно до Акту приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2005 року позивачем було виконано роботи на суму 13 138,80 грн., а позов заявлено про стягнення 13 139 грн. заборгованості, господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу частково в сумі 13 138,80 грн.

Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до останньої заяви позивача від 05.03.2007 року (а.с. 71), позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 17.03.2006р. по 17.09.2006р. у сумі 1 195,65 грн.,  а також пеню за період з 17.09.2006р. по 05.03.2007р. у сумі 1 110,25 грн.

Згідно з ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема частиною 6 цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, позивачем неправильно застосовано ст. 258 ЦК України щодо нарахування  пені за період з 17.09.2006р. по 05.03.2007р.

Аналогічна позиція з даного питання викладена в постанові Верховного Суду України від 10.10.2006 по справі № 13/757 господарського суду м. Києва.

Таким чином, оскільки обов'язок відповідача по сплаті заборгованості з урахуванням ст. 530 ЦК України настав 18.03.2006р., правомірним є нарахування пені лише за період з 18.03.2006р. по 17.09.2006р.

Що ж до нарахування позивачем пені за період з 17.09.2006р. по 05.03.2007р., то даний розрахунок не відповідає ч.6 ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Відповідно до п. 6.3 Договору підряду № 15 від 22.04.2005р. за порушення сторонами термінів виконання зобов'язань за цим договором, винна сторона сплачує іншій стороні неустойку в розмірі 0,05% від ціни договору за кожен день прострочення.

Як вбачається із ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/965-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” обмежує нарахування пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, у зв'язку з чим позивачем необґрунтовано при розрахунку пені за період з 17.03.2006р. по 17.09.2006р. застосовано відсоток –0,05%.

Згідно розрахунку господарського суду пеня нарахована на суму заборгованості 13 138,80 грн. за період з 18.03.2006р. по 17.09.2006р. становить 1 179,61 грн.

(з 18.03.2006 по 09.06.2006 –83 дн. - облікова ставка 9,5 = 567,67 грн.)

(з 10.06.2006 по 17.09.2006 –100 дн. - облікова ставка 8,5 = 611,94 грн.).

З урахування зазначеного господарський суд частково задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1 179,61 грн.

На підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати в частині державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Судові витрати в частині витрат на послуги адвоката не можуть бути покладені на відповідача з урахуванням наступного.

01.04.2006 між ТОВ “Автодорожник” (позивач) та адвокатом Осадча Наталія Володимирівна (копія свідоцтва в матеріалах справи, а.с. 28) було укладено договір на надання адвокатських послуг (а.с. 19).

На підтвердження оплати наданих адвокатом послуг за зазначеним договором позивачем надано суду платіжне доручення № 96 від 09.06.2006 на суму 1 793,50 грн. (а.с. 22) та платіжне доручення № 69 від 03.05.2006 на суму 1 207 грн. (а.с. 26).                              В призначенні платежу обох платіжних дорученнях зазначено: “для Осадчої Наталія Володимирівна за виконання адвокатських послуг по договору; інд. Код 2828410248;           р/р картки 26250000106326 без ПДВ”.

Отже, з поданих платіжних доручень № 69 від 03.05.2006 та № 96 від 09.06.2006 не вбачається оплата позивачем послуг адвоката саме за договором від 01.04.2006, укладеного між ТОВ “Автодорожник” та адвокатом Осадчою Н.В.

Крім того, пункт 1.1.1 договору на надання адвокатських послуг від 01.04.2006 передбачає підготовку позовної заяви до КП “Вишнівський ККП”. Відповідачем же по даній справі є інша особа - Державне комунальне підприємство “Комбінат комунальних послуг м. Вишневе”.

Таким чином, з аналізу приписів частині першій ст. 59 Конституції України,                     ст. 44 ГПК України, а також враховуючи постанову Верховного Суду України від 01.10.2002 №  30/63 та п. 10 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.1998 № 02-5/78, витрати на послуги адвоката не можуть бути покладені на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства “Комбінат комунальних послуг м. Вишневе” (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 2-в; код 24223006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Автодорожник” (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Жовтнева, 30; код 32740199) 13 138,80 грн. –основного боргу, 1 179,61 грн. –пені, а також судові витрати: держмито у розмірі 144,07 грн. та 109,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     Видати наказ.

3. У частині позову про стягнення 0,20 грн. основного боргу та 1 126,29 грн. пені - відмовити.

Суддя