Постанова

від 22.04.2020 по справі 195/54/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3097/20 Справа № 195/54/19 Суддя у 1-й інстанції - Омеко М. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2020 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.

за участю секретаря - Лященко С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Виводівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2019 року,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Виводівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування та просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 . В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її дальня родичка ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Яблуневе Гусятинського району Тернопільської області. При житті вона була одинокою, рідних не мала, останні майже вісім років позивач проживала з нею разом однією сім`єю, доглядала за нею, так як вона у зв`язку зі старістю та хворобою зору потребувала постійного догляду. Фактично всі ці роки вони вели з нею спільне господарство. Після смерті ОСОБА_2 позивач сама організувала поховання її за свої власні кошти, За життя ОСОБА_2 наполягла на тому щоб позивачу, ОСОБА_1 передати всі права на її майно по Заповіту і тому 10 серпня 2016 року вона звернулася до Виводівськсї сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області де вона склала заповіт на ім`я позивача. Фактично ОСОБА_2 була малограмотною та мала вади зору, тому її воля була записана в Заповіті з її слів в присутності свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Після цього секретар сільської ради Червона Антоніна Анатолівна на підставі діючого законодавства України письмово склала Заповіт який підписали свідки, та зареєструвала його в реєстрі під номером 23. Після смерті ОСОБА_2 позивач звернулася до нотаріальної контори, але їй було сказано, що Заповіт складений не в повному обсязі, а саме немає ще одного підписанта, а тому мені потрібно звернутися до суду. Окрім цього, коли позивач стала готувати документи, то з`ясувалось, що в нотаріальному порядку б взагалі не мала змоги оформити Свідоцтво про спадщину за Заповітом ще й в зв`язку з тим, що правоустановчі документи на окреме майно не були зареєстровані при житті ОСОБА_2 в єдиному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: - земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 5,670га, нормативно грошовою оцінкою земельної ділянки в сумі 234298,81 грн (двісті тридцять чотири двісті дев`яносто три гривні 81 копійка). кадастровий номер 122548 2000,01,003,0190, яка розташована на території Виводівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області; - земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 6.5832га, нормативно грошовою оцінкою земельної ділянки в сумі 234293,81 грн. (двісті тридцять чотири двісті дев`яносто три гривні 81 копійка) кадастровий номер 122548 2000;01;003;0519 , яка розташована на території Виводївської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області; - земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром 5800 м.кв. на якій знаходиться житловий будинок та господарські споруди, нормативно грошовою оцінкою в сумі 99828 грн. ( дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот двадцять вісім гривень 86 копійок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з чим вона звернулася до суду (а.с.2-3).

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 - відмовлено (а.с.50-51)

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що рішення суду є необґрунтованим, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому просить рішення скасувати та ухвалити нове, а саме: -визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування по закону після смерті ОСОБА_2 на земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва розміром 5,670 га, кадастровий номер 1225482000:01:003:0190, яка розташована на території Виводовської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області; - на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 6,5832 га. кадастровий номер 1225482000:01:003:0519, яка розташована на території Виводовської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області; - на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром 5800 м.кв., на якій знаходиться житловий будинок та господарські споруди, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 100-102).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до заповіту від 09.08.2016 року померла ОСОБА_2 заповіла все своє майно рухоме та нерухоме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . В даному заповіті зазначено, оскільки через похилий вік та вади зору, що позбавляє можливості ОСОБА_2 прочитати заповіт та власноруч підписати його, на її прохання цей документ складається та нотаріально посвідчується у присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Листом № 58/01-16 від 11.03.2019 від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Корицького Є.Д. про відмову від прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті спадщини після померлої ОСОБА_2 за заповітом у зв`язку з тим що заповіт не відповідає всім вимогам діючого законодавства України. а саме Закону України Про нотаріат

Згідно витягу з Спадкового реєстру № 54958817 від 01.02.2019 року інформація стосовно заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 відсутня.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд 1 ї інстанції зазначив, що позов є необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ст. 1222 ЦК України, позивач не є спадкоємцем за законом, відповідно до ст. ст. 1223,1261 ЦК України, та не має право на спадкування.

З такими висновками суду погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають встановленим обставинам по справі та зроблені з дотриманням норм процесуального права з застосуванням відповідних норм матеріального права.

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною першою статті 1221 ЦК України передбачено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись з позовною заявою ОСОБА_1 посилаючись на положення ст. 1264 ЦК України обґрунтовувала свої позовні вимоги тим, що вона є спадкоємицею четвертої черги за законом, оскільки разом проживала однією сім`єю з померлою ОСОБА_2 .

Статтею 1264 ЦК України, передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини

Для набуття права на спадкування за законом на підставі ст.1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів:

а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем;

б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків.

Колегія суддів вважає, що у справі відсутні будь-які докази, що підтверджують факт як проживання ОСОБА_7 та померлої ОСОБА_2 однією сім`єю, так і факт такого проживання не менш як п`ять років до часу смерті останньої.

Посилання в апеляційній скарзі на довідку виконкому Виводівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області про те, що ОСОБА_7 за свій рахунок поховала тітку ОСОБА_2 та на день смерті останньої проживала разом з нею без реєстрації та вела спільне господарство не є належним доказом, що підтверджує факт проживання однією сім`єю та сама по собі не є самостійною підставою для встановлення факту сімейних відносин та ведення спільного господарства, оскільки такий факт встановлюється у сукупності. Також зазначена довідка не містить відомостей щодо проживання зазначених осіб не менш як п`ять років до часу смерті ОСОБА_2 .

Крім того, матеріали справи не містять доказів підтвердження родинних стосунків між ОСОБА_7 та померлої ОСОБА_2 , а з окремою вимогою про встановленні відповідного факту позивачка не зверталася.

Згідно роз`яснень, Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення зі спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 3 Сімейного Кодексу України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Зокрема, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Аналізуючи вище викладені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглядаючи дану справу в межах заявлених позовних вимог на підставі доказів наявних у справі, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, що не позбавляє позивачку права звернення до суду з відповідним позовом.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та фактично зводяться до незгоди з рішенням суду та особистого тлумачення норм права та обставин справи. Судом першої інстанції у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: