Постанова

від 23.04.2020 по справі 202/54/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4304/20 Справа № 202/54/20 Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

категорія 34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

при секретарі - Пивоваровій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 лютого 2020 року про забезпечення позову

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 лютого 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову, відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява про забезпечення позову не містить доказів щодо вартості майна на яке просять накласти арешт, у зв`язку із чим не можливо визначити співмірність забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Крім цього, нерухоме майно, на яке просять накласти арешт, не є предметом позову.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та забезпечення позову шляхом накладення арешту на належний ОСОБА_3 автомобіль марки SUZUKI модель SX - 4, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції не пересвідчився у тому, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду, та помилково дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову.

Правом, передбаченим ст.360 ЦПК України, учасники справи не скористалися.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 6 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ).

Суд, за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ст. 149 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

Відповідно до ч.1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснено, що суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Надані до апеляційного суду виділені матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виник спір щодо стягнення грошових коштів за спричинену внаслідок дорожньо - транспортної пригоди шкоду. Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач просить суд накласти арешт на належний ОСОБА_3 автомобіль марки SUZUKI модель SX - 4, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Проте, факт наяності спору про стягнення грошових коштів за спричинену внаслідок дорожньо - транспортної пригоди шкоду , відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України не дає підстав для застосування засобу забезпечення позову шляхом накладення арешту.

Доводи апеляційної скарги позивача про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, оскільки транспортний засіб, перебуває у фактичному користуванні відповідача, є рухомим майном і джерелом підвищеної небезпеки, та існує реальна імовірність утруднення виконання рішення суду, у зв`язку із ігноруванням перемовин з позивачем після часткового відшкодування спричинення шкоди, не є підставою для ствердження про доведеність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Зважаючи на те, що заява позивача про забезпечення позову не містить належних обґрунтувань реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у справі, заходи забезпечення позову, про які просив позивач, доказів щодо вартості зазначеного майна, що позбавляє суд можливості визначити співмірність забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, та з огляду на те, що нерухоме майно, на яке ОСОБА_4 просить накласти арешт, не є предметом позову, заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині судового рішення першої інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду. За таких обставин, ухвала суду відповідає вимогам процесуального закону та виділеним матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: Н.М. Деркач

М.М. Пищида