Справа № 202/54/20
Провадження № 2-з/202/75/2021
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
УХВАЛА
31 травня 2021 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Бєсєди Г.В., за участю секретаря: Голобородько О.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватне акціонерне товариство страхова компанія АРКС про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо - транспортної пригоди,-
ВСТАНОВИВ:
08.01.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Приватне акціонерне товариство страхова компанія АРКС про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо - транспортної пригоди.
Позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії щодо відчуження земельної ділянки, площею 5,163 га, кадастровий номер 1222381100:01:001:0222, розташованої в с/раді Бузівська, Магдалинівського району, Дніпропетровської області, яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності за законом, серія та номер: 390, видане 15.03.2016 року приватним нотаріусом Магдалинівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Солодовник В.В., бланк НАІ 186117.
Підставою забезпечення позову позивачем зазначено про те, що незастосування заходів забезпечення позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Відповідач відмовився сплачувати спричинену позивачу шкоду, повністю ігнорує перемови з позивачем. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , є власником земельної ділянки площею 5,163 га, вартістю 213 202, 89 грн., що є співмірним із заявленими до суду позовними вимогами.
Ознайомившись із змістом заяви про забезпечення позову та доданими до заяви документами, суд приходить до такого.
Згідно приписів ч. 1 ст. 153 ЦПК України вказана заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Частиною другою статті 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Тож метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
З урахуванням особливостей мети забезпечення позову, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів учасників справи чи інших осіб.
Згідно з ч. 1 п. 1-10 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
В пунктах третьому та четвертому Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року судам роз`яснено, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_4 просить суд заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії щодо відчуження земельної ділянки площею 5,163 га, кадастровий номер 1222381100:01:001:0222, розташованої в с/раді Бузівська, Магдалинівського району, Дніпропетровської області .
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 258783507 від 28.05.2021 року земельна ділянка площею 5,163 га, кадастровий номер 1222381100:01:001:0222, розташована в с/раді Бузівська, Магдалинівського району, Дніпропетровської області належить ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що між сторонами існує спір, предметом якого є відшкодування матеріальної шкоди в сумі 161 810, 12; упущеної вигоди в сумі 80 000 грн.; витрати на стоянку автомобіля в сумі 14 673 грн. та моральної шкоди в сумі 10 000 грн., завданої внаслідок вчинення дорожньо - транспортної пригоди. Вартість земельної ділянки складкає213 202, 89 грн., що підтверджується витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12.05.2021 року.
Таким чином встановивши, що між сторонами справи дійсно виник спір стосовно відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо - транспортної пригоди, обраний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами та у випадку задоволення позову позивачу буде гарантовано ефективний захист і поновлення його прав, суд приходить до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відчужувати у будь-який спосіб зазначеної земельної ділянки .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-154, 157, 260-261, 263, 354 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватне акціонерне товариство страхова компанія АРКС про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо - транспортної пригоди - задовольнити.
Заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії щодо відчуження земельної ділянки площею 5,163 га, кадастровий номер 1222381100:01:001:0222, розташованої в с/раді Бузівська, Магдалинівського району, Дніпропетровської області, яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності за законом, серія та номер: 390, видане 15.03.2016 року приватним нотаріусом Магдалинівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Солодовник В.В., бланк НАІ 186117.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя Г.В. Бєсєда
Суд | Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська |
Дата ухвалення рішення | 31.05.2021 |
Оприлюднено | 02.06.2021 |
Номер документу | 97338419 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська
Бєсєда Г. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні