Рішення

від 27.04.2020 по справі 910/2869/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2020Справа № 910/2869/20 Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В ., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Грейнсвард (юридична адреса: 03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32, 3й поверх; адреса для листування: 18002, а/с № 555; поштова адреса: 18001, м. Черкаси, вул. Святотроїцька, 73, офіс 229 Б)

до Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська (Єжи Гедройця), 5)

про стягнення грошових коштів

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26 лютого 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Грейнсвард (позивач) надійшла позовна заява № Г-22/20 від 19.02.2020 року до Акціонерного товариства Українська залізниця (відповідач) про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу на суму в розмірі 5 655, 78 грн. за договором про надання послуг № 07153/ПЗ-2018 від 07.02.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за договором про надання послуг № 07153/ПЗ-2018 від 07.02.2018 року, зокрема, відповідач здійснив несвоєчасну доставку вантажу, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

19.03.2020 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, який був приєднаний судом до матеріалів справи.

Відповідно до ч.1 п. 3 ст. 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Ч. 1 ст. 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ч. 5 статті 176 ГПК України передбачає, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

За ч.2 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

07.02.2018 року між ТОВ ГРЕЙСНВАРД та ПАТ Українська залізниця (далі - Відповідач) було укладено Договір № 07153/ПЗ-2018 про надання послуг (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого предметом Договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт/імпорт) у вагонах Перевізника, вагонах інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 8.1 Договору сторони домовились про використання електронного документообігу.

Згідно п. 8.8 Договору, у разі судового розгляду справи чи виникненні претензійної практики, використовується візуальне відображення електронних документів на папері.

18.08.2019 року відповідачем згідно з перевізними документами №41941824, №41941832, №41941915 та №41941840 прийнято до перевезення по станції Чорноморська (для ТІС) Одеської залізниці вантаж - вагони залізничні, на власних осях, не поіменовані в алфавітному порядку. Станція призначення - Рогатин Львівської залізниці. Одержувач - ТОВ ГРЕЙСНВАРД .

17.08.2019 року відповідачем згідно перевізного документа №41894825 прийнято до перевезення по станції Чорноморська (для ОПЗ) Одеської залізниці вантаж - вагони залізничні, на власних осях, не поіменовані в алфавітному порядку. Станція призначення - Баловка Придніпровської залізниці. Одержувач - ТОВ ГРЕЙСНВАРД .

21.08.2019 року вантаж за вказаним перевізним документом переадресовано на станцію Рогатин Львівської залізниці.

18.08.2019 року відповідачем згідно з перевізними документами №41914060, №41915778 та №41936741 прийнято до перевезення по станції Одеса-Порт Одеської залізниці вантаж - вагони залізничні, на власних осях, не поіменовані в алфавітному порядку. Станція призначення - Рогатин Львівської залізниці. Одержувач - ТОВ ГРЕЙСНВАРД .

Відповідно до Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, граничний термін доставки вантажу (в т.ч. з урахуванням переадресування) по перевізним документам:

№ 41941824, № 41941832, № 41941915 та № 41941840 - 23.08.2019 року;

№ 41894825 - 23.08.2019 року;

№ 41914060, № 41915778 та № 41936741 - 23.08.2019 року.

Натомість відповідачем вантаж по перевізним документам №41941824, №41941832, №41941915 та №41941840 доставлено 26.08.2019 року, чим допущено прострочення доставки на 2 доби; по перевізним документам № 41894825 - 01.09.2019 року, чим допущено прострочення доставки на 8 діб; по перевізним документам № 41914060, № 41915778 та № 41936741 - 01.09.2019 року, чим допущено прострочення доставки на 8 діб.

Згідно з графою 49 перевізних документів №41941824, №41941832, №41941915 та №41941840 про прибуття вантажу позивача повідомлено 26.08.2019 року о 21 год. 40 хв. відповідно.

Позивачем 27.08.2019 року в проміж часу з 10 год. 44 хв. по 10 год. 45 хв. здійснено розкредитування вказаних перевізних документів, що підтверджується графою 53 відповідно.

Згідно з графою 49 перевізного документа № 41894825 про прибуття вантажу позивача повідомлено 01.09.2019 року о 03 год. 50 хв.

Позивачем 01.09.2019 року о 09 год. 36 хв. здійснено розкредитування вказаного перевізного документа, що підтверджується графою 53.

Згідно з графою 49 перевізних документів №41914060, № 41915778 та №41936741 про прибуття вантажу позивача повідомлено 01.09.2019 року о 03 год. 50 хв. відповідно.

Позивачем 01.09.2019 року о 09 год. 36 хв. здійснено розкредитування вказаних перевізних документів, що підтверджується графою 53 відповідно.

За несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів згідно ст. 116 Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ від 06.04.1998 року № 457, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу штраф у розмірі:

10 % провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 % провізної плати - за прострочення на три доби;

30 % провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. З Статуту).

Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка

має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

В даному випадку такими транспортними накладними є перевізні документи (електронні накладні) №41941824, №41941832, №41941915, № 41941840, № 41894825, № 41914060, № 41915778 та № 41936741.

У відповідності до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Згідно із ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

Положеннями ст. 41 Статуту встановлено, що залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.

Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.

Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил, у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

О бчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який визначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі 'Навантаження призначено на число місяць" (п. 2.1. Правил).

Згідно з п. 2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу та на одну добу у разі переадресування вантажу.

Згідно з п. 2.10 Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Абз. 5 ст. 41 Статуту передбачено, що у разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

З перевізних документів №41941824, №41941832, №41941915, № 41941840 вбачається: вантаж прийнятий до перевезення 18.08.2019 року (графа 56); відстань перевезення - 770 км (графа 30); перевезення здійснювалося вагонною відправкою (графа 29).

Розрахунок терміну доставки вантажу : 770 км / 200 км/добу = 4 доби (округлюється до повної доби); 3 доби + 1 доба = 5 діб (відповідно до п. 2.4 Правил збільшується на 1 добу на операції пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу). Таким чином, кінцевий термін доставки вантажу - 23.08.2019 року.

Однак, вантаж по вказаним перевізним документам доставлено 26.08.2019 року (графа 51), тобто прострочення доставки становить 2 доби.

З перевізного документа № 41894825 вбачається, що вантаж прийнятий до перевезення 17.08.2019 року (графа 56); 21.08.2019 року здійснено переадресування (графа 49); загальна відстань перевезення - 765 км (графа 30); перевезення здійснювалося вагонною відправкою (графа 29). Розрахунок терміну доставки вантажу: 765 км / 200 км/добу = 4 доби (округлюється до повної доби): 3 доби + 1 доба + 1 доба = 6 діб (відповідно до п. 2.4 Правил збільшується на 1 добу на операції пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу та на 1 добу у разі переадресування вантажу). Таким чином, кінцевий термін доставки вантажу - 23.08.2019 року. Однак, вантаж по вказаному перевізному документу доставлено 01.09.2019 року (графа 51), тобто прострочення доставки становить 8 діб.

З перевізних документів №41914060, №41915778 та №41936741 вбачається: вантаж прийнятий до перевезення 18.08.2019 року (графа 56); відстань перевезення - 709 км (графа 30); перевезення здійснювалося вагонною відправкою (графа 29). Розрахунок терміну доставки вантажу: 709 км / 200 км/добу = 4 доби (округлюється до повної доби) 3 доби + 1 доба = 5 діб (відповідно до п. 2.4 Правил збільшується на І добу на операції пов`язані з відправленням і прибуттям). Таким чином, кінцевий термін доставки вантажу - 23.08.2019 року. Однак, вантаж по вказаним перевізним документам доставлено 01.09.2019 року (графа 51), тобто прострочення доставки становить 8 діб.

Пунктом 2.9 Правил передбачено, що про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Відповідно до додатки 3 Пояснення щодо заповнення накладної до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, така відмітка проставляється в графі 49 електронної накладної.

Проте перевізні документи №41941824, №41941832, №41941915, № 41941840, № 41894825, № 41914060, № 41915778 та № 41936741 відміток про причини, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, в графі 49 не містять.

Згідно зі ст. 23 Закону України Про залізничний транспорт у разі невиконання або неналежного виконання, зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до ст. 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Згідно з абз. 2 ст. 116 Статуту, зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Перевізні документи №41941824, №41941832, №41941915, №41941840, №41894825, №41914060, №41915778 та №41936741 позивачем розкредитовані впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу.

Тому положення абз. 2 ст. 116 Статуту в частині звільнення від сплати штрафу на Відповідача не поширюються.

Таким чином, Відповідач допустив прострочення доставки вантажу, відмітки про причини затримки вантажу, які дають право Відповідачу на збільшення терміну доставки та тривалість цієї затримки не проставлені, що вказує на відсутність поважних причин прострочення термінів доставки вантажу.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно з абз. З п. 1.6 роз`яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов`язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, право заявити до залізниці вимогу про сплату штрафу за прострочення в доставці вантажу, а також інші права та обов`язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

У зв`язку із простроченням відповідачем строків доставки вагонів, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, позивач нарахував відповідачу штраф у загальному розмірі 5 655,78 грн.

Щодо заяви відповідача про зменшення штрафу до 50% від обґрунтованої суми позову суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 по справі № 910/9765/18.

Даний штраф передбачений Статутом залізниць України, тому дослідивши позицію відповідача про необхідність зменшення штрафу за несвоєчасну поставку вантажу, перевіривши доводи, якими обґрунтовується зазначене, враховуючи розмір несвоєчасно виконаного зобов`язання та розмір нарахованого штрафу, суд не вбачає підстав для зменшення суму нарахованого штрафу.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд вважає необхідним зазначити таке.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.

Відповідно до офіційного роз`яснення, наданого Конституційним Судом України у справі №1-4/2013 від 11 липня 2013 року, до складу судових витрат, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені за послуги адвоката.

Позивачем було укладено Договір про надання правової допомоги №01-02 від 03.02.2020 року з адвокатом Накоп`юком Я.В. Згідно з актом виконаних робіт (наданих послуг) позивачу було надано перелік послуг.

Відповідно до умов Договору про надання правової допомоги позивачем було оплачено вартість адвокатських послуг на суму 4 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням №378 від 20.02.2020 року.

Отже, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Відповідач в своєму відзиві від 31.03.2020 року заявив клопотання про відмову в відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, в якому просив відмовити в задоволенні вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає їх неспівмірними, а їх розмір необґрунтованим.

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 Кодексу).

В розумінні положень згаданих норм законодавства, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, проте, беручи до уваги заявлене представником позивача клопотання про зменшення, вправі зробити це у даній справі.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії зазначено, що суд не зобов`язаний керуватися тими внутрішньо національними розцінками і критеріями, з яких виходять Уряд і заявник на підтримку відповідних аргументів; він керується свободою розсуду відповідно до того, що він вважає за справедливе.

Слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України ).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На думку суду, витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, про що йшлося вище, проте їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000, 00 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейснвард" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, 233, 3066, 307 Господарського кодексу України, 16, 551, 908 Цивільного Кодексу України, Статуту залізниць України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська (Єжи Гедройця), 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГРЕЙНСВАРД (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32, 3й поверх, код ЄДРПОУ 41564379) штраф за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 5 655,78 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн., судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення з урахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ X "Прикінцеві положення" доповнити пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19 )".

Повне рішення складено 27.04.2020 р.

Суддя М.В. Данилова