Постанова

від 28.10.2020 по справі 910/2869/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/2869/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 27.04.2020 (повне рішення складено 27.04.2020)

у справі №910/2869/20 (суддя Данилова М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення грошових коштів

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (далі - позивач, ТОВ "Грейнсвард") звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач, АТ Українська залізниця ) про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу на суму в розмірі 5 655,78 грн. за договором про надання послуг № 07153/ПЗ-2018 від 07.02.2018.

Також, позивачем було заявлено до відшкодування за рахунок відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., з посиланням на приписи ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач в обгрунтування заперечень на позов посилався на приписи ст. 116 Статуту залізниць, а також вказував, що у даному випадку здійснювалось перевезення порожніх вагонів, у зв`язку з чим заявлені сума штрафних санкцій є надто великою оскільки прострочення терміну доставки вантажу не завдало жодних збитків вантажоодержувачу та не вплинуло на його господарську діяльність. Відповідач просив зменшити розмір штрафу на 50%, посилаючись на приписи ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його постановлення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі №910/2869/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" задоволено частково, вирішено стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" штраф за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 5 655,78 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн., судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

Рішення суду в частині покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. мотивовано тим, що витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, про що йшлося вище, проте їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000, 00 грн., з відмовою у відшкодуванні решти витрат у сумі 2 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач (ТОВ "Грейнсвард") 15.06.2020 (згідно інформації відділення поштового зв`язку АТ "Укрпошта" на конверті у якому надійшла апеляційна скарга) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі №910/2869/20 в частині відмови у стягненні 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., у решті рішення суду першої інстанції залишити - без змін. Також скаржник просить судові витрати покласти на відповідача у справі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні стягнення 4000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, порушено норми матеріального права та неправильно застосовані норми процесуального права, рішення суду першої інстанції у наведеній частині було ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник посилався на те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення в частині в частині відмови у задоволенні стягнення загальної суми 4000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу не врахував, що витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, їх розмір є розумним, оскільки є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Крім того, скаржник посилався на те, що, на його переконання, суд не вправі зменшувати самостійно відповідні витрати, тобто самостійно ініціювати таке зменшення, оскільки відповідні дії (зокрема щодо зменшення таких витрат) має вчинити саме сторона спору,яка заперечує такі витрати та спростовує обґрунтованість їх розміру.

Також, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції всупереч ч. 5, п. 2 ч. 6 ст. 165, ст. 170, 172, 178 Господарського процесуального кодексу України не було враховано, що відповідачем подано відзив на позов без доказів його надіслання іншій стороні спору, тобто позивачу, проте, суд першої інстанції прийняв вказаний відзив до розгляду всупереч наведених процесуальних норм.

Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги

Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, з доказами його надсилання позивачу (фіскальний чек від 08.07.2020), і який судом апеляційної інстанції прийнято до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач наголошував на тому, що судом першої інстанції обгрунтовано присуджено до стягнення 2000,00 грн. витрат на правничу допомогу з урахуванням рівня складності, юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість поданих позивачем документів, їх значення для вирішення спору, враховано, що розгляд справи здійснювався без виклику учасників спору, надано оцінку тому, що адвокатом представлено позивачу послуги в аналогічних правовідносинах, а також зроблено обґрунтований висновок, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є спів мірним із складністю справи, ціною позову, обсягом виконаних адвокатом робіт та витраченим часом.

Також, відповідач посилався на те, що судом першої інстанції обгрунтовано прийнято відзив на позов з огляду на припис ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2020 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі №910/2869/20, відкрито апеляційне провадження у справі №910/2869/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2020, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі №910/2869/20 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи,встановлено учасником справи процесуальні строки щодо подання клопотань, відзиву та пояснень.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 отримана позивачем згідно рекомендованого поштового повідомлення про вручення - 1800210059016, 1800210054901, відповідачем - згідно рекомендованого поштового повідомлення про вручення - 0315071377017.

Приписами ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

В свою чергу, на момент проголошення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020, відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент проголошення вказаної ухвали), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

В подальшому, Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" набрав чинності 17.07.2020.

Отже, з урахуванням пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності з 17.07.2020, строк на подання учасниками справи додаткових заяв та клопотань, - сплив.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції по суті спірних правовідносин

07.02.2018 між ТОВ "ГРЕЙСНВАРД" та ПАТ "Українська залізниця" (далі - Відповідач) було укладено Договір № 07153/ПЗ-2018 про надання послуг (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого предметом Договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт/імпорт) у вагонах Перевізника, вагонах інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 8.1 Договору сторони домовились про використання електронного документообігу.

Згідно п. 8.8 Договору, у разі судового розгляду справи чи виникненні претензійної практики, використовується візуальне відображення електронних документів на папері.

18.08.2019 відповідачем згідно з перевізними документами №41941824, №41941832, №41941915 та №41941840 прийнято до перевезення по станції Чорноморська (для ТІС) Одеської залізниці вантаж - вагони залізничні, на власних осях, не поіменовані в алфавітному порядку. Станція призначення - Рогатин Львівської залізниці. Одержувач - ТОВ "ГРЕЙСНВАРД".

17.08.2019 відповідачем згідно перевізного документа №41894825 прийнято до перевезення по станції Чорноморська (для ОПЗ) Одеської залізниці вантаж - вагони залізничні, на власних осях, не поіменовані в алфавітному порядку. Станція призначення - Баловка Придніпровської залізниці. Одержувач - ТОВ "ГРЕЙСНВАРД".

21.08.2019 вантаж за вказаним перевізним документом переадресовано на станцію Рогатин Львівської залізниці.

18.08.2019 відповідачем згідно з перевізними документами №41914060, №41915778 та №41936741 прийнято до перевезення по станції Одеса-Порт Одеської залізниці вантаж - вагони залізничні, на власних осях, не поіменовані в алфавітному порядку. Станція призначення - Рогатин Львівської залізниці. Одержувач - ТОВ "ГРЕЙСНВАРД".

Відповідно до Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, граничний термін доставки вантажу (в т.ч. з урахуванням переадресування) по перевізним документам: № 41941824, № 41941832, № 41941915 та № 41941840 - 23.08.2019 року; № 41894825 - 23.08.2019 року; № 41914060, № 41915778 та № 41936741 - 23.08.2019 року.

Відповідачем вантаж по перевізним документам №41941824, №41941832, №41941915 та №41941840 доставлено 26.08.2019 року, чим допущено прострочення доставки на 2 доби; по перевізним документам № 41894825 - 01.09.2019 року, чим допущено прострочення доставки на 8 діб; по перевізним документам № 41914060, № 41915778 та № 41936741 - 01.09.2019 року, чим допущено прострочення доставки на 8 діб.

Згідно з графою 49 перевізних документів №41941824, №41941832, №41941915 та №41941840 про прибуття вантажу позивача повідомлено 26.08.2019 о 21 год. 40 хв. відповідно.

Позивачем 27.08.2019 в проміж часу з 10 год. 44 хв. по 10 год. 45 хв. здійснено розкредитування вказаних перевізних документів, що підтверджується графою 53 відповідно.

Згідно з графою 49 перевізного документа № 41894825 про прибуття вантажу позивача повідомлено 01.09.2019 о 03 год. 50 хв.

Позивачем 01.09.2019 о 09 год. 36 хв. здійснено розкредитування вказаного перевізного документа, що підтверджується графою 53.

Згідно з графою 49 перевізних документів №41914060, № 41915778 та №41936741 про прибуття вантажу позивача повідомлено 01.09.2019 о 03 год. 50 хв. відповідно.

Позивачем 01.09.2019 о 09 год. 36 хв. здійснено розкредитування вказаних перевізних документів, що підтверджується графою 53 відповідно.

За несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів згідно ст. 116 Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ від 06.04.1998 року № 457, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу штраф у розмірі:

10 % провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 % провізної плати - за прострочення на три доби;

30 % провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. З Статуту).

Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка

має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

У відповідності до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Згідно із ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

Положеннями ст. 41 Статуту встановлено, що залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.

Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.

Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил, у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який визначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі 'Навантаження призначено на число місяць" (п. 2.1. Правил).

Згідно з п. 2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу та на одну добу у разі переадресування вантажу.

Згідно з п. 2.10 Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Абз. 5 ст. 41 Статуту передбачено, що у разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Суд першої інстанції під час розгляду справи встановив:

- з перевізних документів №41941824, №41941832, №41941915, № 41941840: вантаж прийнятий до перевезення 18.08.2019 року (графа 56); відстань перевезення - 770 км (графа 30); перевезення здійснювалося вагонною відправкою (графа 29); розрахунок терміну доставки вантажу : 770 км / 200 км/добу = 4 доби (округлюється до повної доби); 3 доби + 1 доба = 5 діб (відповідно до п. 2.4 Правил збільшується на 1 добу на операції пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу); кінцевий термін доставки вантажу - 23.08.2019; вантаж по вказаним перевізним документам доставлено 26.08.2019 (графа 51), тобто прострочення доставки становить 2 доби;

- з перевізного документа № 41894825 вбачається, що вантаж прийнятий до перевезення 17.08.2019 року (графа 56); 21.08.2019 року здійснено переадресування (графа 49); загальна відстань перевезення - 765 км (графа 30); перевезення здійснювалося вагонною відправкою (графа 29). Розрахунок терміну доставки вантажу: 765 км / 200 км/добу = 4 доби (округлюється до повної доби): 3 доби + 1 доба + 1 доба = 6 діб (відповідно до п. 2.4 Правил збільшується на 1 добу на операції пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу та на 1 добу у разі переадресування вантажу); таким чином, кінцевий термін доставки вантажу - 23.08.2019 року. Однак, вантаж по вказаному перевізному документу доставлено 01.09.2019 року (графа 51), тобто прострочення доставки становить 8 діб;

- з перевізних документів №41914060, №41915778 та №41936741 вбачається: вантаж прийнятий до перевезення 18.08.2019 року (графа 56); відстань перевезення - 709 км (графа 30); перевезення здійснювалося вагонною відправкою (графа 29). Розрахунок терміну доставки вантажу: 709 км / 200 км/добу = 4 доби (округлюється до повної доби) 3 доби + 1 доба = 5 діб (відповідно до п. 2.4 Правил збільшується на І добу на операції пов`язані з відправленням і прибуттям). Таким чином, кінцевий термін доставки вантажу - 23.08.2019 року. Однак, вантаж по вказаним перевізним документам доставлено 01.09.2019 року (графа 51), тобто прострочення доставки становить 8 діб.

- пунктом 2.9 Правил передбачено, що про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції;

- відповідно до додатки 3 "Пояснення щодо заповнення накладної" до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, така відмітка проставляється в графі 49 електронної накладної;

- перевізні документи №41941824, №41941832, №41941915, № 41941840, № 41894825, № 41914060, № 41915778 та № 41936741 відміток про причини, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, в графі 49 не містять;

- перевізні документи №41941824, №41941832, №41941915, №41941840, №41894825, №41914060, №41915778 та №41936741 позивачем розкредитовані впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу;

- положення абз. 2 ст. 116 Статуту в частині звільнення від сплати штрафу на відповідача не поширюються;

- відповідач допустив прострочення доставки вантажу, відмітки про причини затримки вантажу, які дають право Відповідачу на збільшення терміну доставки та тривалість цієї затримки не проставлені, що вказує на відсутність поважних причин прострочення термінів доставки вантажу;

- у зв`язку із простроченням відповідачем строків доставки вагонів, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, позивач нарахував відповідачу штраф у загальному розмірі 5 655,78 грн., який присуджено до стягнення судом першої інстанції у повному обсязі з огляду на відсутність документально підтверджених обгрунтованих підстав для зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу.

У наведеній частині рішення суду першої інстанції скаржником не оскаржується, і відповідно, вищенаведені правовідносини не входять до меж апеляційного перегляду згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи п вилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі №910/2869/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" задоволено частково, вирішено стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" штраф за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 5 655,78 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн., судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

Рішення суду в частині покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. мотивовано тим, що витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, про що йшлося вище, проте їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000, 00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач (ТОВ "Грейнсвард") 15.06.2020 (згідно інформації відділення поштового зв`язку АТ "Укрпошта" на конверті у якому надійшла апеляційна скарга) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі №910/2869/20 в частині відмови у стягненні 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., у решті рішення суду першої інстанції залишити - без змін. Також скаржник просить судові витрати покласти на відповідача у справі.

Зокрема, скаржник посилався на те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення в частині в частині відмови у задоволенні стягнення 4000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу не врахував, що витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, їх розмір є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000, 00 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при зверненні з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, скаржник не погоджувався з здійсненим у оскаржуваному рішенні розподілом судових витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, не погоджувався з зменшенням такої суми з 4 000,00 грн. до 2000,00 грн., з відмовою у задоволенні решти 2000,00 грн. відповідних витрат, і в межах чого здійснюється відповідний апеляційний розгляд.

Також, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції всупереч ч. 5, п. 2 ч. 6 ст. 165, ст. 170, 172, 178 Господарського процесуального кодексу України не було враховано, що відповідачем подано відзив на позов без доказів його надіслання іншій стороні спору, тобто позивачу, проте, суд першої інстанції прийняв вказаний відзив до розгляду всупереч наведених процесуальних норм.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши оцінку доводів апеляційної скарги, дійшов наступних висновків.

Скаржник наголошував на тому, що судом першої інстанції всупереч ч. 5, п. 2 ч. 6 ст. 165, ст. 170, 172, 178 Господарського процесуального кодексу України не було враховано, що відповідачем подано відзив на позов без доказів його надіслання іншій стороні спору, тобто позивачу, проте, суд першої інстанції прийняв вказаний відзив до розгляду всупереч наведених процесуальних норм.

Стосовно вказаного доводу, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

П. 7 ч. 3 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у відзиві зазначаються, зокрема, заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті.

Ч. 5, ч. 6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України визначено, що копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем у строк, встановлений судом першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження від 27.02.2020 - протягом 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, яка була вручена відповідачу 05.03.2020, засобами поштового зв`язку 16.03.2020 було направлено суду першої інстанції відзив на позов, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті. При цьому, до відзиву відповідачем було долучено фіскальний чек від 16.03.2020 про направлення копії відзиву позивачу (за індексом 03038).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про допущені судом першої інстанції порушення ч. 5, п. 2 ч. 6 ст. 165, ст. 170, 172, 178 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд першої інстанції обгрунтовано прийняв до розгляду відзив відповідача.

Також, скаржник посилався на те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення в частині в частині відмови у задоволенні стягнення 4000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу не врахував, що витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, проте їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000, 00 грн.

Стосовно вказаного доводу, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до офіційного роз`яснення, наданого Конституційним Судом України у справі №1-4/2013 від 11 липня 2013 року, до складу судових витрат, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені за послуги адвоката.

Так, матеріалами справи підтверджується, що позивачем було укладено Договір про надання правової допомоги №01-02 від 03.02.2020 з адвокатом Накоп`юком Я.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 001243 (наявне в матеріалах справи))

Згідно з актом виконаних робіт (наданих послуг) № 01-02/22 від 19.02.2020, який підписано адвокатом Накоп`юком Я.В. та ТОВ Грейнсвард без зауважень та заперечень, позивачу було надано визначений актом перелік послуг, з зазначенням виду послуг та витраченого часу, загалом вартістю 4000,00 грн., а саме: правовий аналіз претензій - витрачено 20 хвилин; консультація щодо порядку стягнення штрафу - 40 хвилин; підготовча робота для складання позовної заяви - 120 хвилин; складання позовної заяви - 200 хвилин.

Відповідно до умов Договору про надання правової допомоги, позивачем було оплачено вартість адвокатських послуг на суму 4 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням №378 від 20.02.2020 на підставі виставленого рахунку на оплату № 01-02/22 від 20.02.2020.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що адвокатом Накоп`юком Я.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 001243, за його підписом було подано до суду першої інстанції позов, здійснено оформлення документів до позову, подавалась заява по суті процесуальних питань.

Отже, суд апеляційної інстанції встановив, що документально підтверджується наявними матеріалами справи, що позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу загалом у розмірі 4 000,00 грн., вказаний розмір витрат позивачем документально доведений, докази чого наявні в матеріалах справи.

При цьому, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні послався на те, що відповідач в своєму відзиві заявив клопотання про відмову в відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, в якому просив відмовити в задоволенні вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає їх неспівмірними, а їх розмір - необґрунтованим, внаслідок чого зменшив розмір витрат на послуги адвоката та присудив їх до стягнення в розмірі 2 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при зверненні з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, скаржник не погоджувався з здійсненим у оскаржуваному рішенні розподілом судових витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, не погоджувався з зменшенням такої суми з 4 000,00 грн. до 2000,00 грн., з відмовою у задоволенні решти 2000,00 грн. відповідних витрат, і в межах чого здійснюється відповідний апеляційний розгляд.

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони , зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 Кодексу).

Суд апеляційної інстанції, дослідивши відзив відповідача на позов, встановив, що відповідач просив ухвалити рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, а судові витрати покласти на позивача. Тобто, відповідач просив покласти судові витрати саме на позивача повністю внаслідок того, що позов задоволенню не підлягає. В обгрунтування своїх вимог, відповідач також посилався і на неспівмірність заявленого до стягнення розміру адвокатських витрат з ціною позову.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що відзив відповідача не містить жодних клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, і відповідне клопотання в розумінні вимог процесуального закону (зокрема, ст. ст. 14, 169 Господарського процесуального кодексу України) - відповідачем не заявлялось. Відзив відповідача містить лише клопотання про зменшення штрафних санкцій, яке судом першої інстанції розглянуто і у задоволенні якого було відмовлено, що не оскаржується учасниками спору в межах даного апеляційного провадження.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону ).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України ).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України );

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України ): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України ).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України ).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу ).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України . Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України , визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу .

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони , викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 902/347/18.

Крім того, у пункті 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц, Судом зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що посилання суду першої інстанції на необґрунтованість та неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу з предметом позову, саме як на підставу зменшення таких витрат, - є необґрунтованим, оскільки відповідна дія щодо зменшення відповідних витрат є можливою за сукупності обставин щодо наявності клопотання іншої сторони та за наявності належних, допустимих доказів в розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України спростування обгрунтованості розміру понесених витрат.

При цьому, враховуючи те, що відзив відповідача не містить жодних клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, і відповідне клопотання в розумінні вимог процесуального закону (зокрема, ст. ст. 14, 169 Господарського процесуального кодексу України) - відповідачем не заявлялось, враховуючи співмірність та обґрунтованість вимог позивача щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. та їх документальне підтвердження, відсутність належних, допустимих доказів в розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України спростування обгрунтованості розміру понесених витрат саме в розмірі 4 000,00 грн., суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду в межах доводів апеляційної скарги, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки суду ґрунтуються на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику та позивачу було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, враховуючи межі доводів апеляційної скарги.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі щодо обґрунтованості вимог стосовно витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн., знайшли своє підтвердження матеріалами справи, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн. - підлягає скасуванню з огляду на приписи п. 1-4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. Отже, доводи скаржника в цій частині визнаються судом апеляційної інстанції обґрунтованими та доведеними.

В решті рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі №910/2869/20 скаржником не оскаржується, і у суду апеляційної інстанції відсутні обумовлені ст. 269 Господарського процесуального кодексу України підстави для виходу за межі апеляційної скарги, у зв`язку з чим воно залишається без змін і його дія підлягає поновленню (оскільки була зупинена при відкритті апеляційного провадженян відповідною ухвалою) в частині стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська (Єжи Гедройця), 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32, 3й поверх, код ЄДРПОУ 41564379) штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 5 655 (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) грн. 78 коп. та судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Розподіл судових витрат

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при зверненні з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, скаржник не погоджувався з здійсненим у оскаржуваному рішенні розподілом судових витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, не погоджувався з зменшенням такої суми з 4 000,00 грн. до 2000,00 грн., з відмовою у задоволенні решти 2000,00 грн. відповідних витрат.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що судовий збір не сплачується при оскарженні рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат, адже вирішення такого питання не пов`язано з майновими вимогами позову, але обов`язково має бути вирішено судом, у зв`язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 129, 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі №910/2869/20 в частині оскарження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі №910/2869/20 в частині відмови у задоволенні 2 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу загалом в розмірі 4 000,00 грн.

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі №910/2869/20 - залишити без змін, поновивши його дію в частині стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська (Єжи Гедройця), 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32, 3й поверх, код ЄДРПОУ 41564379) штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 5 655 (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) грн. 78 коп. та судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

4. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі №910/2869/20 в наступній редакції:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська (Єжи Гедройця), 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32, 3й поверх, код ЄДРПОУ 41564379) штраф за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 5 655 (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) грн. 78 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. .

5. Видати наказ на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі №910/2869/20 та даної постанови, доручивши його видачу Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/2869/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко