Рішення

від 27.04.2020 по справі 300/399/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2020 р. справа № 300/399/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 10.02.2020 в частині визначення суми єдиного соціального внеску в розмірі 2 754,18 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) 19.02.2020 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Головне управління ДПС в області, контролюючий орган) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 10.02.2020 в сумі 8 262,54 гривень (надалі по тексту також - оскаржувана вимога).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі по тексту також - Закон), 10.02.2020 сформував і скерував позивачу протиправну вимогу №Ф-138810-55 про сплату боргу (недоїмки) із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі по тексту також - єдиний внесок) на суму 8 262,54 гривень. Позивач вказує на відсутність будь-яких відомостей чи доказів виникнення недоїмки, її збільшення, періоду нарахування, на підставі яких нараховано спірний розмір єдиного внеску. За доводами ОСОБА_1 в період з 01.01.2019 по 31.01.2020 він працював (і продовжує працювати на даний час) юристом у Приватному акціонерному товаристві "Добробут ІФ" (надалі по тексту також - ПрАТ "Добробут ІФ", роботодавець) і не є самозайнятою особою. За коментований період та за попередні роки роботодавцем сплачено єдиний соціальний внесок у передбаченому Законом розмірі, що підтверджується довідкою №9 від 19.02.2020. А тому, на переконання ОСОБА_1 , жодної заборгованості чи недоїмки по сплаті єдиного внеску немає. За період нарахування відповідачем боргу/недоїмки, позивач не здійснював жодної іншої діяльності, окрім як виконання власних трудових обов`язків перед своїм роботодавцем (ПрАТ "Добробут ІФ"), а також у цей період він не отримував іншого доходу, окрім як заробітної плати у роботодавця Приватного акціонерного товариства "Добробут ІФ". Додатково позивач наголосив, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 10.02.2020 в сумі 8 262,54 гривень містить суму боргу в розмірі 5 508,36 гривень, яка попередньо визначена контролюючим органом у іншій вимозі про сплату боргу від 11.11.2019 за №Ф-138810-55. Остання, в свою чергу, оскаржується позивачем з тих же мотивів у судовому порядку. У зв`язку із вказаним ОСОБА_1 просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 10.02.2020.

19.02.2020 позивач в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 10.02.2020 в сумі 8 262,54 гривень, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі (а.с.20-23).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 19.02.2020 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваної вимоги (а.с.25-28).

Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 24.02.2020 на підставі статей 260-261 КАС України відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.31-34).

На виконання вимог ухвали суду від 24.02.2020, позивач 03.03.2020 подав суду письмові пояснення щодо обставин справи. Як відзначив позивач, в період з 01.01.2019 по 31.12.2019, а також у період з 01.01.2020 по 10.02.2020 він не здійснював провадження незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та у вказаний період не отримував доходу у вигляді гонорару, винагороди тощо від такої діяльності. За доводами ОСОБА_1 у коментований період позивач виключно працював на умовах безстрокового трудового договору, виконував трудові обов`язки перед своїм роботодавцем Приватним акціонерним товариством "Добробут ІФ", де отримував виключно заробітну плату. Також позивач стверджує, що відповідач попередньо виставляв вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 за №Ф-138810-55 на суму 5 508,36 гривень, яка за наслідками оскарження рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі №300/2503/19 скасована. На переконання позивача вказана обставина має значення для вирішення даного спору, оскільки вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 10.02.2020 в сумі 8 262,54 гривень містить суму боргу в розмірі 5 508,36 гривень, яка визначена контролюючим органом у вимозі про сплату боргу від 11.11.2019 за №Ф-138810-55, та скасована у судовому порядку (а.с.39, 40-49).

Головне управління ДПС в області скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву, який, разом із відповідними доказами, надійшов на адресу суду 12.03.2020 (а.с.51-53, 54-61). Представник відповідача заперечив з приводу задоволення позовних вимог. Зазначив, що позивач відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність. Обов`язок стати на облік в контролюючих органах самозайнятої особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність як платник податків і як платник єдиного внеску виникає у адвоката, якщо до Єдиного реєстру адвокатів України внесено запис про здійснення адвокатської діяльності індивідуально, і така діяльність не є припиненою або зупиненою. Відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" роботодавці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, розглядаються як окремі платники єдиного соціального внеску. Тобто незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем, платник єдиного внеску, визначений пунктом 5 частини 1 статті 4 коментованого Закону, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок відповідно до визначеної бази нарахування єдиного внеску. При цьому, базу нарахування єдиного внеску зобов`язані визначати платники як ті, що отримують так і ті, що не отримують дохід від провадження незалежної діяльності. Згідно даних інтегрованої картки платника станом на 31.01.2020 по коду бюджетної класифікації 71040000 по ОСОБА_1 автоматично розраховані нарахування єдиного внеску в сумі 8 262,50 гривень, що підтверджується витягом з особової картки позивача по єдиному внеску. На підставі таких даних та відповідно до вимог чинного законодавства відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 за №Ф-138810-55, та надіслано рекомендованим листом позивачу. Відповідач підтвердив доводи позивача про те, що сума боргу в розмірі 5 508,36 гривень, яка визначена контролюючим органом у вимозі про сплату боргу від 11.11.2019 за №Ф-138810-55, входить у суму боргу 8 262,54 гривень, визначену відповідачем у вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 10.02.2020. Окрім цього, відповідач вказав на Рішення Ради адвокатів України №37 від 12.04.2019 "Про затвердження роз`яснення щодо поєднання адвокатської діяльності з трудовою діяльністю та інших пов`язаних питань", яким надано роз`яснення, що адвокат який суміщає трудові відносини із адвокатською діяльністю має сплачувати єдиний соціальний внесок, навіть якщо такий внесок вже сплатив роботодавець. Відповідач вважає вимогу від 10.02.2020 правомірною та такою, що прийнята на підставі чинного законодавства із врахуванням фактичних обставин.

16.03.2020 позивач подав відповідь на відзив, в якому заперечив доводи, викладені представником Головного управління ДПС в області у відзиві. Як повідомив позивач, звіти про отримані доходи від адвокатської діяльності протягом 2017-2018 років ним не подавались. За коментований період позивач подавав Декларації про майновий стан і доходи, в яких вказано виключно заробітну плату, отриману у Приватному акціонерному товаристві "Добробут ІФ", а в рядку №10.8 Декларації, в якому зазначається дохід від адвокатської діяльності, позивач ставив прочерки, оскільки таких доходів він не отримував. Також зазначив, що роз`яснення Ради адвокатів України мають виключно рекомендаційний характер для адвокатів України і не є частиною законодавства України, тобто не є нормами права. Відтак, на переконання ОСОБА_1 , наявні усі підстави для задоволення позову (а.с.62-63).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 10.02.2020 в частині визначення суми єдиного соціального внеску в розмірі 5 508,36 гривень, залишено без розгляду.

Постановляючи таку ухвалу суд виходив із того, що позовні вимоги в частині протиправного формування контролюючим органом єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 5 508,36 гривень (01.01.2019 по 31.10.2019), хоча і визначені двома різними вимогами відповідача про сплату боргу (від 11.11.2019 і від 10.02.2020), однак стосуються одного періоду нарахування, обґрунтовані одними і тими ж підставами, відтак є ідентичним предметом у двох справах (№300/2503/19 і №300/399/20), а спір щодо правомірності нарахування такого боргу/недоїмки виник між одними і тими ж сторонами ( ОСОБА_1 та Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви, відзиву на позов, відповіді на відзив в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 10.02.2020 щодо визначення суми єдиного внеску в розмірі 2 754,18 гривень, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить із таких підстав та мотивів.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на здійснення адвокатської діяльності на підставі свідоцтва НОМЕР_3 від 02.03.2007, свідченням чого є відомості та інформація з Єдиного реєстру адвокатів України ( https://erau.unba.org.ua/), та взятий на облік Головним управлінням ДПС в області як платник єдиного внеску, свідченням чого є наявні в матеріалах справи копії довідки про взяття на облік платника податків (адвоката) від 03.11.2016 за №1609151400167 та повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 03.11.2016 за №1609158000046 (а.с.40, 41, 42).

Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 28.02.1999, ОСОБА_1 з 04.07.2001 прийнятий на роботу у Відкрите акціонерне товариство "Добробут" на посаду юрисконсульта (а.с.13).

З 10.05.2011 Відкрите акціонерне товариство "Добробут" перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Добробут", а з 08.04.2017 змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Добробут ІФ", де по даний час позивач перебуває на посаді головного юрисконсульта (а.с.14).

Згідно із довідкою Приватного акціонерного товариства "Добробут ІФ" №9 від 19.02.2020 ОСОБА_1 з 04.07.2001 по даний час працює в товаристві за основним місцем роботи на посаді юриста. Посадовий оклад позивача з 01.01.2020 становить 4 723,00 гривень. Затримок по видачі заробітної плати не було. За період з 01.01.2019 по 31.01.2020 включно Приватне акціонерне товариство "Добробут ІФ" сплатило за ОСОБА_1 єдиний соціальний внесок в загальній сумі 12 141,04 гривень, що становить не менше мінімального законодавчо встановленого розміру (а.с.16).

10.02.2020 Головне управління ДПС в Івано-Франківській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55, згідно якої повідомлено ОСОБА_1 , що станом на 31.01.2020 його заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становить 8 262,54 гривень, яку необхідно сплатити на рахунок Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (а.с.15).

Вказана вимога №Ф-138810-55 від 10.02.2020 направлена рекомендованим листом позивачу за його адресою, та отримана останнім 17.02.2020, про що зазначив позивач у позовній заяві (а.с.2).

Не погоджуючись із вимогою №Ф-138810-55 від 10.02.2020 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 8 262,54 гривень, вважаючи її протиправною, позивач оскаржив вимогу в судовому порядку, ставлячи питання про її скасування.

Разом з цим, як з`ясовано судом, підтверджується доводами позивача та не заперечується відповідачем, контролюючий орган попередньо сформував та надіслав позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 11.11.2019, відповідно до якої Головне управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області вимагало сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 5 508,36 гривань. Вказана сума боргу в розмірі 5 508,36 гривень є частиною суми боргу в розмірі 8 262,54 гривень, яка включена до оскаржуваної у даній справі вимоги про сплату боргу №Ф-138810-55 від 10.02.2020.

Вимога про сплату боргу від 11.11.2019 за №Ф-138810-55 на суму 5 508,36 гривень (а.с.43-49), за наслідками оскарження позивачем в судовому порядку скасована рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі №300/2503/19 (ІНФОРМАЦІЯ_21). Станом на момент розгляду даної справи, 27.04.2020, таке рішення суду не набрало законної сили (ІНФОРМАЦІЯ_22).

У зв`язку із вказаним, як вказано вище по тексту судового рішення, ухвалою суду в даній справі від 24.04.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 10.02.2020 в частині визначення суми єдиного соціального внеску в розмірі 5 508,36 гривень за період з 01.01.2019 по 31.10.2019, залишено без розгляду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами, слід вийти із наступних мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України (надалі по тексту також - ПК України).

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Згідно частини 1 та 2 статті 12 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за №2464-VІ (надалі по тексту також - Закон №2464-VІ) завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

За визначенням, яке міститься в підпункті 14.1.226. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно пункту 65.2 статі 65 Податкового кодексу України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання (пункт 65.2 статі 65 Податкового кодексу України).

Пунктом 178.1 статті 178 Податкового кодексу України визначено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 взятий на облік Головним управлінням ДПС в області, свідченням чого є копія довідки про взяття на облік платника податків (адвоката) від 03.11.2016 за №1609151400167 та повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 03.11.2016 за №1609158000046 (а.с.41, 42).

Відповідно до пункту 178.2 статті 178 Податкового кодексу України доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 за №5076-VІ (надалі по тексту також - Закон №5076-VІ).

Адвокат, за приписами пункту 1 частини 1 статті 1 Закону №5076-VІ, - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону №5076-VІ).

Згідно частини 3 статті 4 Закону №5076-VІ адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Частинами 1, 2 статті 13 Закону №5076-VІ визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за №2464-VІ (надалі по тексту також - Закон №2464-VІ).

Приписами пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі по тексту також - єдиний внесок) визначено як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно вимог частини 2 статті 6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску поряд з іншим зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 4).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

В той же час, платниками єдиного внеску, поряд з іншими, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (абзац 1 пункту1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ).

Дія таких положень закону свідчить, що платниками єдиного внеску , серед інших, є як особи, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську діяльність, так і роботодавці - юридичні особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту).

При цьому, відношенні до першого платника єдиного внеску, законом застосовано поняття "незалежна професійна діяльність", різновидом якою є "адвокатська діяльність".

Законодавець не конкретизував організаційно-правових форму здійснення адвокатської діяльності - індивідуально чи у формі адвокатського бюро або адвокатського об`єднання (статті 13, 15 Закону №5076-VІ), а, як зазначено вище, застосував поняття "адвокатська діяльність", як таке, що охоплює в собі усі згадані форми незалежної професійної діяльності адвоката.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом з цим, для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини 1 статті 4 Закону №5076-VІ, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини 1 статті 7 Закону №2464-VІ).

Із вказаних норм закону суд формує висновок , що Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" чітко врегульовано випадки, за яких платником страхових внесків визначено як осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську діяльність, так і роботодавців в тому числі юридичні особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту).

При цьому, в будь-якому випадку співпадіння в одному суб`єкті особи, яка вправі здійснювати незалежну професійну діяльність, і працівника, який отримує заробітну плату від роботодавця, яким використовується його працю на умовах трудового договору, юридичною базою нарахування єдиний внесок є одночасно, незалежно одне від одного:

- перебування у статусі офіційно зареєстрованої особи, яка вправі здійснювати незалежну професійну діяльність, в тому числі за умови фактичного нездійснення і не отримання доходу від такої діяльності;

- отримання особою, яка вправі здійснювати незалежну професійну діяльність, заробітної плати як оплати за трудовим договором, укладеного із роботодавцем - юридичною особою, яка не пов`язана із такою професійною діяльністю .

В даному випадку, обов`язок сплачувати єдиний внесок виникає за двома різними правовими підставами:

- за суб`єктом (в особи, яка вправі здійснювати незалежну професійну діяльність та окремо в роботодавця);

- за об`єктом у двох різних платників, зокрема, особи, яка має право на здійснення відповідної незалежної професійної діяльності із доходу отриманого від такої діяльності, і - роботодавця, який використовує на умовах трудового договору вказану особу із нарахованої заробітної плати, навіть за умов, що непов`язаності виконання останнім трудових обов`язків із надання послуг у галузі правничої допомоги.

У зв`язку із вказаним суд не погоджується із доводами позивача про те, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично здійснює чи не здійснює, не врегульовані Законом №2464-VІ. Положення такого Закону вказують на протилежне.

В даному випадку слід констатувати, що в жодному разі Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за умови одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, не спричиняють подвійної сплати єдиного внеску (безпосередньо особою та роботодавцем), так як у такому випадку є різним об`єкт нарахування єдиного внеску та суб`єкт, що є платником внеску.

Така дія норм матеріального права не суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску, оскільки описана судом ситуація спрямована на забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, не тільки для позивача в майбутньому, але й інших особі, які мають право на такі виплати сьогодні .

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (частини 5 статті 8 Закону №2464-VІ).

Згідно абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ є максимальною сумою доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 4 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ).

Відповідно до статті 9 Закону №2464-VІ єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Послідовний і системний аналіз коментованих норм закону вказує на те, що особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську діяльність, є платником мінімального страхового внеску (єдиного внеску) навіть за умови не отримання доходу (прибутку) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, в тому числі коли така особа перебуває у трудових відносинах із роботодавцем - юридичною особою.

Як уже зазначалось судом, ОСОБА_1 має право на здійснення адвокатської діяльності на підставі свідоцтва НОМЕР_3 від 02.03.2007, свідченням чого є відомості та інформація з Єдиного реєстру адвокатів України, при цьому, позивач з власної ініціативи взятий на облік Головним управлінням ДПС в області як платник єдиного внеску.

Позивач стверджує, що в період з 01.01.2019 по 31.01.2020 він працював і продовжує працювати юристом у Приватному акціонерному товаристві "Добробут ІФ" і не є самозайнятою особою, а за коментований період і за попередні роки його роботодавцем сплачено єдиний соціальний внесок у передбаченому Законом №2464-VІ розмірі, а тому відсутній обов`язок сплати останнім страхових внесків, як самозайнятою особою.

З приводу таких доводів позивача, в тому числі щодо відсутності у останнього обов`язку сплати останнім страхових внесків, як самозайнятою особою, а отже відсутності будь-якої заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суд додатково вказує на таке.

Як встановлено вище по тексту судового рішення, позивач з 04.07.2001 року по даний час перебуває у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством "Добробут ІФ", що засвідчується записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 28.02.1999 і довідкою Приватного акціонерного товариства "Добробут ІФ" №9 від 19.02.2020, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно коментованої довідки роботодавець сплатив з доходу ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 31.01.2020 єдиний соціальний внесок в сумі 12 141,04 гривень (а.с.16).

Разом з цим суд звертає увагу на інші встановлені судом при розгляді даної справи обставини.

Згідно поданих відповідачем письмових пояснень №1476/09-19-08-02 від 22.04.2020 слідує, що Єдиний державний реєстр судових рішень за параметрами пошуку: " ОСОБА_1 ", дата ухвалення "01.01.2019 по 01.02.2020", регіон суду "Івано-Франківська область", містить відомості про ряд процесуальних судових рішень, у яких адвокат Ярицький Любомир Ігорович, зазначений як адвокат для обвинуваченого, представник для потерпілого, а також у інших випадках, визначених законом.

На підтвердження таких доводів, відповідачем подано відповідний перелік коментованих судових рішень, ухвалених судами Івано-Франківської області у справах за участю ОСОБА_1 (а.с.73-75).

Досліджуючи такі доводи позивача, окрім вказаного, судом із Єдиного державного реєстру судових рішень за аналогічними параметрами пошуку встановлено, що ОСОБА_1 протягом 2019 року здійснював незалежну професійну адвокатську діяльність, як представник потерпілого, захисник підозрюваного, представник сторони у наступних справах, в ході розгляду яких та/або за результатом розгляду яких судами ухвалено (постановлено) наступні рішення:

- справа №349/2056/18 (номер судового провадження: 1-кп/341/82/19; номер кримінального провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань: 12018090210000178) - ухвала Галицького районного суду Івано-Франківської області від 20 травня 2019 року постановлена за участю представника потерпілого - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1);

- справа №344/11429/19 (номер судового провадження: 1-кс/344/6205/19; номер кримінального провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань: 12018090000000750) - ухвала Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 липня 2019 року постановлена за участю захисника підозрюваного - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2);

- справа №344/16245/19 (номер судового провадження: 1-кс/344/8579/19; номер кримінального провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань: 12018090010001851) - ухвала Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2019 року постановлена за участю захисника підозрюваного - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2);

- справа №352/1195/19 (провадження 2-во/352/10/19) - рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2019 року ухвалене за участю представника позивача - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3);

- справа №344/19885/19 (номер судового провадження: 33/4808/501/19) - постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року ухвалена за участю захисника особи, стосовно якої вирішувалося питання про притягнення до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4);

- справа №352/1463/17 (номер судового провадження: 2/352/57/19) - ухвала Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2019 року постановлена за участю представника позивача - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5);

- справа №344/16869/19 (номер судового провадження: 3/344/5366/19) - постанова Івано-Франківського міського суду від 20 листопада 2019 року (ІНФОРМАЦІЯ_6); справа №344/16869/19 (номер судового провадження: №33/4808/492/19) - постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року (ІНФОРМАЦІЯ_7) постановлені за участю захисника особи, стосовно якої вирішувалося питання про притягнення до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ;

- справа №342/1317/19 (номер судового провадження: 1-кп/342/165/2019; номер кримінального провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань: 12019090000000600) - ухвала Городенківського районного суду Івано-Франківської від 19 листопада 2019 року постановлена за участю захисника підозрюваного - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_8);

- справа №344/2799/18 (номер судового провадження: 1-кп/344/232/19; номер кримінального провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань: 12017090010005220) - ухвала Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2019 року постановлена за участю захисника підозрюваного - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_9);

- справа №344/8461/19 (номер судового провадження: 3/344/2841/19) - постанова Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 липня 2019 року ухвалена за участю захисника особи, стосовно якої вирішувалося питання про притягнення до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_10);

- справа №344/6079/14-к (номер судового провадження: 1-кп/345/44/2019; номер кримінального провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань: 42012090000000026) - ухвала Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2019 року постановлена за участю представника потерпілого - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_11);

- справа №346/4072/19 (номер судового провадження: 3/346/1883/19) - постанова Коломийського міськрайонного суду від 12 листопада 2019 року (ІНФОРМАЦІЯ_12); справа №346/4072/19 (номер судового провадження: 33/4808/485/19) постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року (ІНФОРМАЦІЯ_13) постановлені за участю захисника особи, стосовно якої вирішувалося питання про притягнення до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ;

- справа №344/11570/19 (номер судового провадження: 1-кс/344/6267/19; номер кримінального провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань: 12018090000000750) - ухвала Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 липня 2019 року постановлена за участю захисника підозрюваного - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_14);

- справа №344/2799/18 (номер судового провадження: 1-кп/344/232/19; номер кримінального провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань: 12017090010005220) - ухвала Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2019 року постановлена за участю захисника підозрюваного - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_15);

- справа №344/17769/19 (номер судового провадження: 1-кс/344/9292/19; номер кримінального провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань: 12019090150000082) - ухвала Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2019 року постановлена за участю захисника підозрюваного - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_16);

- справа №352/1621/19 (номер судового провадження: 2/352/925/19) - ухвала Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 19 листопада 2019 року постановлена за участю представника сторони - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_17);

- справа №344/18902/19 (номер судового провадження: 1-кс/344/9854/19; номер кримінального провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань: 12019090150000082) - ухвала Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2019 року постановлена за участю захисника підозрюваного - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_18);

- справа №341/346/17 (номер судового провадження: 2/341/17/19) - ухвала Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2019 року постановлена за участю представника сторони - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_19).

- справа №352/1627/18 (номер судового провадження: 1-кп/352/80/19; номер кримінального провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань: 12017090250000481) - вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2019 року (ІНФОРМАЦІЯ_20) ухвалений за участю представника потерпілого ОСОБА_1

Так, згідно змісту описової, мотивувальної і резолютивної частин вище коментованого вироку Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2019 року у справі №352/1627/18, слідує:

"Обвинувачений у судовому засіданні повністю визнав свою вину…. Повністю визнав позов потерпілого у зменшеному розмірі, погодився відшкодувати останньому 16432 грн. матеріальної шкоди, 86000 моральної шкоди та 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу , та повністю визнав позов Івано-Франківської ОКЛ."

"З обвинуваченого слід стягнути у користь потерпілого вказані суми на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також 6000 грн. судових витрат."

"Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, у користь потерпілого ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, 16432 (шістнадцять тисяч чотириста тридцять дві) грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 86000 (вісімдесят шість тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди та 6000 (шість тисяч) грн. судових витрат , а всього 108432 (сто вісім тисяч чотириста тридцять дві) грн.".

Виходячи із встановлених обставин, суд вважає такими, що не відповідають дійсності аргументи позивача, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив про те, що в період з 01.01.2019 по 31.01.2010 він не здійснював жодної іншої діяльності, окрім як виконання трудових обов`язків перед своїм роботодавцем, та відсутність протягом коментованого періоду жодного іншого доходу, окрім як заробітної плати, виплаченої Приватним акціонерним товариством "Добробут ІФ".

Позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що беручи участь у судовому розгляді перелічених вище справ як представник потерпілого, захисник підозрюваного, представник сторони, здійснюючи незалежну професійну адвокатську діяльність (як свідчить зміст таких судових рішень), надавав відповідні послуги на умовах безкоштовної правової допомоги.

Звісно, відповідачем не подано суду письмові докази безпосереднього отримання позивачем від потерпілого, підозрюваного чи сторони по справі гонорару адвоката чи коштів у вигляді оплати за надану правову допомогу.

Втім, зміст вироку Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11.11.2019 у справі №352/1627/18 (ІНФОРМАЦІЯ_20) є свідченням того, що потерпілому у справі, єдиним представником якого був ОСОБА_1 , присуджено 6 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Відтак, у такому судовому розгляді кримінального провадження №12017090250000481 потерпілим представлено відповідні підтверджуючі документи понесення ним витрат (6 000,00 гривень) на залучення ОСОБА_1 як адвоката.

Більше того, такі обставини вказують на наявність у позивача обов`язку включити отриману винагороду до власного сукупного доходу при поданні до органів ДПС України відповідної декларації як самозайнятої особи за 2019 рік.

Вказане в сукупності свідчить про свідомо намагання ОСОБА_1 у даній справі ввести суд в оману, переконуючи у дійсності своїх доводів про те, що "…, в період з 01.01.2019 року по 31.01.2020 року, я не здійснював жодної іншої діяльності, окрім як виконання моїх трудових обов`язків перед моїм роботодавцем ПрАТ "Добробут ІФ", а також у цей період я не отримував жодного іншого доходу, окрім як заробітної плати у свого роботодавця ПрАТ "Добробут ІФ" (а.с.5, 63).

За наявності вказаних доказів, суд погоджується з доводами відповідача про фактичне здійснення позивачем протягом 2019 року незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання останнім доходу від такої діяльності.

Таким чином, на переконання суду ОСОБА_1 є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як особа, що проводить незалежну професійну адвокатську діяльність, незалежно від сплати Приватним акціонерним товариством "Добробут ІФ" з доходу позивача за період з 01.01.2019 по 31.01.2020 єдиного соціального внеску в сумі 12 141,04 гривень.

Як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 за розглядуваний судом спірний період нарахування єдиного внеску перебував на обліку в Головному управлінні ДПС в області як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність (ознака незалежної професійної діяльності - адвокат) та відповідно як платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Позивач не надав суду доказів зняття з обліку як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Так, відповідно до пункту 1 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 за №449 (надалі по тексту також - Інструкція) до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно пункту 2 розділу VІ Інструкції сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

За змістом пункту 3 розділу VІ Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Пунктом 4 розділу VІ Інструкції встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Згідно даних інтегрованої картки платника станом на 31.01.2020 по коду бюджетної класифікації 71040000 по ОСОБА_1 автоматично розраховані нарахування єдиного внеску в загальній сумі 8 262,50 гривень, оскільки станом на 20.01.2020 за позивачем також обліковувалась заборгованість по сплаті єдиного внеску 5 508,40 гривень за попередні періоди (а.с.59).

На підставі таких даних та відповідно до вимог чинного законодавства відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 за №Ф-138810-55, та надіслано рекомендованим листом позивачу, що не заперечується останнім.

Слід наголосити на тому, що позивач не оскаржує безпосередній розмір боргу/недоїмки та правомірність визначення конкретної суми у вимозі №Ф-138810-55 від 10.02.2020. Відтак, така обставина не досліджується судом як спірна.

З огляду на встановлені обставини та враховуючи наведені положення коментованої Інструкції, суд вважає правомірним, з дотримання встановленого порядку формування відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-138810-55 від 10.02.2020 на суму 8 262,54 гривень, оскільки станом на 31.01.2020 за позивачем обліковувалась попередня заборгованість.

Разом з цим, як свідчать матеріали справи та підтверджується доводами позивача і відповідача, спірна вимога №Ф-138810-55 від 10.02.2020 містить суму нарахованого відповідачем єдиного соціального внеску в розмірі 5 508,36 гривень, згідно вимоги про сплату боргу від 11.11.2019 за №Ф-138810-55, правомірність формування якої досліджувалась Івано-Франківським окружним адміністративним судом у справі №300/2503/19.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі №300/2503/19 станом на 24.04.2020 не набрало законної сили.

При цьому, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду (частина 7 статті 78 КАС України).

Більше того, у розгляді справи №300/2503/19 судом не досліджувалися доводи Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про фактичне здійснення ОСОБА_1 у 2019 році незалежної професійної адвокатської діяльності як представником потерпілого, захисником підозрюваного і представником сторони у судовій справі, за переліком проваджень описаних вище по тексту даного судового рішення.

Покладений частиною 2 статті 77 КАС України на відповідача (суб`єкта владних повноважень) тягар доказування (у випадку заперечення щодо протиправності свого рішення) узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - Суд). Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

В той же час, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування усіх обставин справи, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини 3 статті 2, частини 2, 4 статті 9, частина 3 статті 77, частина 6 статті 94 КАС України).

В даній справі суд вжив усіх заходів для витребування необхідних доказів, в тому числі з власної ініціативи.

Беручи до уваги встановлених вище обставин, суд вважає, що відповідач обґрунтував правомірність формування своєї вимоги від 10.02.2020 в частині визначення позивачу єдиного соціального внеску на суму 2 754,18 гривень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Як свідчать встановлені в суді обставини, відповідач, формуючи 10.02.2020 вимогу про сплату боргу (недоїмки), діяв на підставі закону, обґрунтовано, з урахування усіх обставин, які маю значення для правильного вирішення питання у спірних відносинах.

В розумінні положень частини 5 статті 242 КАС України суд не може застосувати правову позицію висловлену Верховним Судом у постановах від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та від 05.12.2019 у справі №260/358/19, так як обставини у даній справі відмінні від тих, що досліджувані судами по адміністративних справах, перегляд рішень по яких здійснював суд касаційної інстанції.

Так, формуючи власні висновки Верховний Суд у коментованих постановах виходив із того, що "Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально судом не встановлено. ГУ ДФС у відзиві на касаційну скаргу, а так само у письмових заявах по суті справи під час її розгляду судами попередніх інстанцій про наявність таких доходів не зазначало, …".

В той же час, у даній справі, як наполягає відповідач та встановлено судом із офіційних відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА_1 не тільки здійснював у 2019 році незалежну професійну адвокатську діяльність (індивідуально), але й отримував за її провадження дохід.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення від 10.02.2010 суб`єкта владних повноважень в частині суми нарахованого єдиного соціального внеску в розмірі 2 754,14 гривень, є правомірним, і відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною і скасування такої вимоги в цій частині.

Поряд з вище вказаним, в розгляді даної справи суд також звертає увагу на те, що Рада адвокатів України відповідно до статей 55, 57 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" прийняла 12.04.2019 Рішення за №37 , яким затвердила "Роз`яснення щодо поєднання адвокатської діяльності з трудовою діяльністю та інших пов`язаних питань" , за змістом яких:

- "…чинним законодавством України адвокатам не заборонено працювати на умовах трудового найму.";

- "Щодо обов`язку штатного працівника, який має статус адвоката, здійснювати сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі також - ЄСВ), як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (самозайнята особа) за умови сплати роботодавцем (юридичною особою) ЄСВ, то сплата роботодавцем такого внеску не виключає обов`язку штатного працівника, який суміщає трудові відносини із адвокатською діяльністю, сплачувати ЄСВ у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Отримання такою особою заробітної плати за трудову діяльність на посаді директора, начальника юридичного відділу тощо та сплата роботодавцем відповідних податків, зборів чи інших обов`язкових платежів, не виключає обов`язок особи, яка здійснює адвокатську діяльність сплачувати ЄСВ як самозайнята особа ." (https://unba.org.ua/assets/uploads/legislation/rishennya/2019-04-12-r-shennya-rau-37_5d08f00cee611.pdf).

Згідно вимог пункту 5 частини 1 статті 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 за №5076-VI (надалі по тексту також - Закон №5076-VI), під час здійснення адвокатської діяльності адвокат, серед іншого, зобов`язаний виконувати рішення органів адвокатського самоврядування.

За приписами частини 1, пунктів 9, 14 частини 4 статті 55 Закону №5076-VI у період між з`їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України.

Рада адвокатів України сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів; виконує інші функції відповідно до цього Закону та рішень з`їзду адвокатів України.

Частинами 1 і 3 статті 57 Закону №5076-VI Рішення Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма адвокатами. Рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями.

Відтак, є явно некоректними аргументи позивача про те, що "… роз`яснення Ради адвокатів України мають виключно рекомендаційний характер для адвокатів України…", оскільки Рішення Ради адвокатів України №37 від 12.04.2019 в розумінні частини 1 статті 57 Закону №5076-VI ухвалено у формі рішенням, а не роз`яснення.

Зважаючи на висновок суду про безпідставність позовних вимог в силу норм статті 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню із відповідача суб`єкта владних повноважень.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно пункту 3 розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 .

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43142559), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.