Рішення

від 26.03.2020 по справі 487/2516/19

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа №487/2516/19

Провадження №2/487/187/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2020 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Павлової Ж.П., за участі секретаря судового засідання Поліщук І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Мірра-Марія про визнання правочину недійсним та поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя,

В С Т А Н О В И В:

01.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.11.1995 по 01.08.2014 та з 16.09.2016 по 13.12.2018. В період шлюбу сторонами було придбано шість нежитлових приміщень, два легкові автомобілі. Вказане майно зареєстроване за ОСОБА_2 . Крім того, остання уклала два договори банківських вкладів.

Вважаючи спірне майно спільною сумісною власністю подружжя, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив:

1. Визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя наступне нерухоме майно:

- нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А-5, загальною площею 109,6 кв.м.);

- нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (літ. А-5, загальною площею 451,3 кв.м.);

- нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_3 літ АДРЕСА_4 -2, загальною площею 459,5 кв.м.);

- нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 89,8 кв.м.);

- нежитлову будівлю торгівельного центру за адресою: АДРЕСА_6 (загальна площа 3400,6 кв.м.);

- нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_7 об`єктів, загальною площею 2148,3 кв.м.);

2. Визнати недійсним правочин, оформлений актом прийому-передачі від 05.03.2019 вищевказаних нежитлових приміщень, згідно з яким ОСОБА_2 передала, а ТОВ ОСОБА_3 прийняло вказане нерухоме майно до свого статутного капіталу;

3. Поділити ці нежитлові приміщення між сторонами, шляхом визнання права власності за ними по 1/2 частині;

4. Визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя автомобіль Jaguar 2005 р.в., модель НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , білого кольору, державний номер НОМЕР_3 та автомобіль Lexus 2011 р.в., модель LS 460 L, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , білого кольору, державний номер НОМЕР_5 ;

5. Поділити вказані автомобілі між сторонами шляхом визнання права власності за ними по 1/2 частині;

6. Визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя грошові кошти у сумі 20 000 доларів США, що внесені на депозитний рахунок в ПАТ Укрексімбанк відкритий на ім`я ОСОБА_2 та грошові кошти у сумі 700 000 грн., що внесені на депозитний рахунок в ПАТ ОТП Банк відкритий на ім`я останньої;

7. Поділити зазначені грошові кошти між сторонами, шляхом визнання права власності за ними по 1/2 частині.

Ухвалою від 04.04.2020 по даній справі відкрито провадження.

Також, 04.04.2020 ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на нерухоме майно, власником якого є ТОВ Мірра ОСОБА_4 , а саме на:

- нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 (літ. А-5, загальною площею 109,6 кв.м.);

- нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_2 (літ АДРЕСА_8 А-5, загальною площею 451,3 кв.м.);

- нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_9 , загальною площею 459,5 кв.м.);

- нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_5 , загальною площею 89,8 кв.м.);

- нежитлову будівлю торгівельного центру за адресою АДРЕСА_6 (загальна площа 3400,6 кв.м.);

- нежитлові будівлі за адресою АДРЕСА_7 об`єктів, загальною площею 2148,3 кв.м.).

27.05.2019 ОСОБА_2 подала до суду заперечення до позову про поділ майна, в якому визнала позовні вимоги щодо поділу легкових автомобілів, а в решті позовних вимог просила відмовити, мотивуючи тим, що спірне нерухоме майно та банківські вклади є її особистою приватною власністю.

30.05.2019 ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, проте ухвалою суду від 22.10.2019 позивачу відмовлено у прийнятті зустрічного позову, а матеріали заяви повернуто.

Іншою ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 22.10.2019 прийнято відмову ОСОБА_1 та закрито провадження в частині позовних вимог щодо визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя автомобіля Jaguar 2005 р.в., модель НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , білого кольору, державний номер НОМЕР_3 та автомобіля Lexus 2011 р.в., модель LS 460 L, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , білого кольору, державний номер НОМЕР_5 ; поділу автомобілів між сторонами шляхом визнання права власності за ними по 1/2 частині; визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя грошових коштів у сумі 20 000 доларів США, що внесені на депозитний рахунок в ПАТ Укрексімбанк відкритий на ім`я ОСОБА_2 та грошових коштів у сумі 700 000 грн., що внесені на депозитний рахунок в ПАТ ОТП Банк відкритий на ім`я останньої та поділу цих грошових коштів між сторонами, шляхом визнання права власності за ними по 1/2 частині, по даній цивільній справі. Підготовче провадження у справі закрито, а цивільну справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.01.2020 клопотання представника відповідача адвоката Єштокіної Ю.В. про повернення судового збору задоволено, зобов`язано фінансовий орган ГУ Державної казначейської служби України у Миколаївській області повернути ОСОБА_2 , сплачений нею судовий збір у розмірі 10 373,40 грн.

У судове засідання позивач та його представник адвокат Влащук В.М. не з`явився, надали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги уточнили, остаточно просили суд визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя спірне нерухоме майно, визнати недійсним правочин, оформлений актом прийому-передачі від 05.03.2019 нежитлових приміщень згідно з яким ОСОБА_2 передала, а ТОВ ОСОБА_3 прийняла вказане нерухоме майно до свого статутного капіталу, поділити нежитлові приміщення між сторонами, шляхом визнання права власності за ними по 1/2 частині.

Відповідач ОСОБА_2 та її адвокат Єштокіна Ю.В. до судового засідання не з`явилися, представник надала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позову із врахуванням уточнень не заперечувала.

Представник відповідача ТОВ Мірра-Марія до судового засідання не з`явився, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавленні своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У пунктах 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя судам роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (частина четверта статті 65 СК України).

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року №6-486цс16.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Статтею 65 СК України встановлено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Статтею 369 ЦК України встановлено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі в період з 25.11.1995 р. по 01.08.2014 р. В цей період у відповідача було прізвище ОСОБА_5 .

В цьому шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_6 .

01.08.2014 рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області по справі №504/2416/14-ц вказаний шлюб було розірвано.

16.09.2016 сторони знов уклали шлюб та у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_7 . Після укладення шлюбу прізвище відповідача залишилось ОСОБА_8 .

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13.12.2018 р. по справі №522/14071/18 шлюб між ними розірвано. Позивачем подано заяву про перегляд заочного рішення, яка була задоволена ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.03.2019.

В період шлюбу сторонами було набуте таке нерухоме майно:

1. Нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А-5, загальною площею 109,6 кв.м.);

2. Нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (літ. А-5, загальною площею 451,3 кв.м.);

3. Нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_3 літ АДРЕСА_4 -2, загальною площею 459,5 кв.м.);

4. Нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 89,8 кв.м.);

5. Нежитлова будівля торгівельного центру за адресою: АДРЕСА_6 (загальна площа 3400,6 кв.м.);

6. Нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_7 об`єктів, загальною площею 2148,3 кв.м.).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №154843028 від 02.02.2019 право власності на вищевказані приміщення було зареєстровано за відповідачем.

Придбання вказаного майна відбувалось за наступних обставин.

Батьками Позивача - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було засноване ТОВ Нью-Стар , про що свідчить статут цього товариства.

Приміщення №1 належало ТОВ Нью-Стар згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.07.2004 р.

Приміщення №2 було придбане ТОВ Нью-Стар за договором купівлі-продажу комунального майна від 11.08.2006 р. за адресою АДРЕСА_1 . Згідно з рішенням Виконкому Миколаївської міської ради від 23.03.2007 р. придбаному Приміщенню №1 була присвоєна нова адреса вул АДРЕСА_10 , 1/2 та видане свідоцтво право власності на нерухоме майно від 05.06.2007 р.

Приміщення №3 було придбане матір`ю позивача - ОСОБА_10 згідно з договорами купівлі-продажу від 06.06.2001 р. та від 31.10.2001 р. про що зазначено у висновку КП Миколаївське МЕТІ від 10.10.2003 р. Згідно з протоколом загальних зборів засновників ТОВ Нью-Стар №3 від 14.07.2003 р. та актом прийому-передачі від 11.08.2003 р. Приміщення №3 ОСОБА_10 передала до статутного фонду ТОВ Нью-Стар . 06.11.2003 р. вказане товариство отримало свідоцтво про право власності на нерухоме майно щодо Приміщення №3.

Приміщення №4 було придбане ТОВ Нью-Стар за договором купівлі-продажу комунального майна від 12.02.2004 р. за адресою АДРЕСА_4 . Згідно з рішенням Виконкому Миколаївської міської ради від 28.10.2005 р. придбаному Приміщенню №4 АДРЕСА_5 , про що свідчить висновок КП Миколаївське МЕТІ від 16.06.2006 р., та видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05.07.2006 р.

Приміщення № 5 належало ТОВ Нью-Стар на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 02.06.2004 р.

Приміщення №6 належало ТОВ Нью-Стар на підставі договору купівлі від 24.03.2003 р., рішення Виконкому Очаківської міської ради №37 від 27.03.2012 р., свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.12.2012 р.

В подальшому 19.10.2012 р. ТОВ Нью-Стар та Відповідачка виступили засновниками ТОВ Мегастар , про що свідчить статут цього товариства.

З п. 2.1. статуту ТОВ Мегастар вбачається, що ТОВ Нью-Стар належить 70% статутного капіталу, а Відповідачці належить 30%.

В цьому ж пункті зазначено, що Відповідачка на момент реєстрації формує 50% вартості своєї частки шляхом внесення оргтехніки загальною вартістю 86 640 грн. а ТОВ Нью-Стар формує 100% вартості своєї частки шляхом внесення майна загальною вартістю 404 319 грн. з вказівкою на те, що до статутного фонду ТОВ Мегастар вноситься Приміщення №№1-4. Факт передачі Приміщень №№1-4 до статутного фонду ТОВ Мегастар також підтверджується актом прийому-передачі №1 від 30.10.2012 р.

Приміщення №№ 5-6 були також внесені ТОВ Нью-Стар до статутного фонду ТОВ Мегастар про що свідчить акт прийому-передачі від 17.12.2012 р.

17.12.2012 р. ТОВ Мегастар отримало 4 свідоцтва про право власності на нерухоме майно стосовно Приміщень №№ 1-4 та 26.12.2012 р. отримало 2 свідоцтва про право власності на нерухоме майно стосовно Приміщень №№5-6.

06.10.2017 р. на загальних зборах засновників ТОВ Мегастар було прийняте рішення про виведення Відповідачки з засновників цього товариства та повернення їй з статутного капіталу товариства Приміщень №№ 1-6. Факт передачі цих Приміщень від ТОВ Мегастар до Відповідачки підтверджується актом прийому-передачі від 11.10.2017 р.

На сьогоднішній день право власності на Приміщення №1-6 зареєстроване за ТОВ Мірра ОСОБА_4 , що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.03.2019.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що згідно зі звітами про оцінку майна вартість Приміщень 1-6 складає:

Приміщення №1 - 1 720 000 грн.;

Приміщення №2 - 6 320 000 грн.;

Приміщення №3 - 1 320 000 грн.;

Приміщення №4 - 730 000 грн.;

Приміщення №5 - 3 480 000 грн.;

Приміщення №6 - 3 080 000 грн.

Вартість нерухомого майна складає 16 650 000 грн.

За такого, вартість 1/2 частини майна складає 8 325 000 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що спірні нежитлові приміщення є об`єктами спільної сумісної власності подружжя та підлягають поділу порівну між подружжям.

Також, суд дійшов висновку, що правочин згідно з яким ОСОБА_2 передала, а ТОВ ОСОБА_3 прийняла вказане нерухоме майно до свого статутного капіталу є недійсним, оскільки вчинений за відсутності згоди позивача.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача, судові витрати по сплаті судового збору.

Так, з огляду на ціну позову - 8 325 000 грн., судовий збір складає 9 605,00 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_7 ), Товариства з обмеженою відповідальністю Мірра-Марія (місцезнаходження: 65058, м. Одеса, пр. Шевченка, 33, кв. 45, ЄДРПОУ 42860454) про визнання правочину недійсним та поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя - задовольнити .

Визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя нерухоме майно, а саме:

-нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_13 , загальною площею 109,6 кв.м.);

-нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (літ. А-5, загальною площею 451,3 кв.м.);

-нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_3 (літ. А-2, загальною площею 459,5 кв.м.);

-нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_5 (приміщення в літ. Апд, загальною площею 89,8 кв.м.);

-нежитлову будівлю торгівельного центру за адресою: АДРЕСА_6 , (загальна площа 3400,6 кв.м.);

-нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_7 об`єктів, загальною площею 2148,3 кв.м.).

Визнати недійсним правочин , оформлений актом прийому-передачі від 05.03.2019 нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А-5, загальною площею 109,6 кв.м.); нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , (літ. А-5, загальною площею 451,3 кв.м.); нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , (літ. А-2, загальною площею 459,5 кв.м.); нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_5 . Апд, загальною площею 89,8 кв.м.); нежитлової будівлі торгівельного центру за адресою: АДРЕСА_6 , (загальна площа 3400,6 кв.м.); нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_14 , ( АДРЕСА_15 об`єктів, загальною площею 2148,3 кв.м.) згідно з яким ОСОБА_2 передала, а ТОВ ОСОБА_3 прийняла вказане нерухоме майно до свого статутного капіталу.

Поділити нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (літ АДРЕСА_4 -5, загальною площею 109,6 кв.м.); нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , (літ. А-5, загальною площею 451,3 кв.м.); нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_3 , (літ. А-2, загальною площею 459,5 кв.м.); нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_5 Апд, загальною площею 89,8 кв.м); нежитлову будівлю торгівельного центру за адресою: АДРЕСА_6 , (загальна площа 3400,6 кв.м.); нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_14 , ( АДРЕСА_15 об`єктів, загальною площею 2148,3 кв.м.) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом визнання права власності за ними по 1/2 частині.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 9 605,00 грн.

Рішення набирає законної сили через 30 днів, якщо не буде подана апеляційна скарга.

Рішення суду може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 06.04.2020.

СУДДЯ: Ж.П. ПАВЛОВА