Рішення

від 22.04.2020 по справі 388/1652/19

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 388/1652/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2020 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого - судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Кіцану Г.Я.,

представників ОСОБА_1 . , ОСОБА_2.,

розглянув у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко Володимир Олександрович про визнання правочину недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію речового права, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_3 звернулась до суду з цим позовом, посилаючись на те, що є власником земельної ділянки площею 5,6938 га, кадастровий номер: 3521980700:02:000:0175, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії КР № 026408.

13 листопада 2009 року між ОСОБА_3 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі на строк десять років, що зареєстрований 19 квітня 2010 року у Державному підприємстві Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 041037000012.

Вищезазначений договір оренди землі від 13 листопада 2009 року на думку позивачки припинив дію у зв`язку із закінченням його строку.

ОСОБА_3 зазначає, що пункти додаткової угоди від 20 грудня 2018 року частково виконано друкованим способом, а частина рукописним. При цьому рукописним текстом заповнені дані, що стосуються строку договору, що свідчить про її укладення без повідомлення позивачки, без узгодження із нею та без роз`яснення змісту.

Оскільки строк дії договору оренди землі від 13 листопада 2009 року закінчився, відповідно відповідач зобов`язаний повернути земельну ділянку.

ОСОБА_3 зверталась до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 із заявою про небажання здійснення подальших орендних правовідносин та повернення земельної ділянки, оскільки строк дії договору оренди землі закінчився.

Відповідач у справі не звертався до позивачки за поновленням договору оренди землі з доданням проекту додаткової угоди. ОСОБА_3 додаткову угоду до договору оренди землі не підписувала, а тому на її думку ця додаткова угода є недійсною.

Позивачка стверджує, що відповідач за договором оренди землі користується земельною ділянкою площею 5,69 га право власності на яку не було зареєстровано у Державному земельному кадастрі та у Державному реєстрі речових прав, не було встановлено межі земельної ділянки в натурі, не було присвоєно кадастрового номера земельної ділянки як сформованої земельної ділянки згідно із документацією землеустрою.

На думку ОСОБА_3 за договором оренди землі передавалась в оренду земельна частка (пай) в умовних кадастрових гектарах, місцезнаходження та межі цієї частки (паю) не були визначеними, тобто вона не є земельною ділянкою, а тому при формуванні земельної ділянки та присвоєнні їй кадастрового номера підлягає укладенню новий договір оренди землі.

Позивачка вказує, що відповідачем не сплачено земельного податку.

ОСОБА_3 просить визнати недійсною додаткову угоду від 20 грудня 2018 року до договору оренди землі від 13 листопада 2009 року. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 44922303 від 29 грудня 2018 року.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 надіслав до суду відзив на позовну заяву. У відзиві не визнає позов та просить відмовити у ньому. Зазначає, що 13 листопада 2009 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі площею 5,69 га, що знаходиться на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області на строк десять років.

У період дії договору оренди землі, а саме 20 грудня 2018 року між ним та ОСОБА_3 було укладено додатку угоду до договору оренди землі, зокрема щодо строку дії договору.

Умови додаткової угоди з орендодавцем було узгоджено, зі змістом цього правочину ОСОБА_3 ознайомилась та особисто підписала.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 зазначає, що питання про поновлення договору оренди землі не вирішувалось, оскільки строк договору не закінчився. В оренду за договором оренди землі передавалась земельна ділянка, що належала ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, а не земельна частка (пай).

Будь-яких доказів недійсності спірного правочину позивачкою не надано.

Питання щодо несплати земельного податку не підлягає вирішенню у справі за позовом про визнання правочину недійсним.

Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2020 року відмовлено у заяві позивачки про забезпечення позову.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 , ОСОБА_1 позов підтримав за обставин зазначених у ньому, попросив позов задовольнити.

Представник відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 , ОСОБА_2. у судовому засіданні заперечував проти позову за обставин зазначених у відзиві, попросив відмовити у позові.

Приватний нотаріус Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко В.О. у судове засідання не з`явився, повідомлявся про місце та час розгляду справи, будь-яких заяв чи клопотань щодо здійснення провадження у справі до суду не надіслав.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (чч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України).

При здійсненні провадження у цій конкретній справі суд дає оцінку вимогам, запереченням, аргументам, поясненням та міркування щодо предмета спору виключно тим, що містяться у заявах по суті справи, а не тим підставам позову, що не відображені у ньому, а проголошені представником позивачки у вступному слові.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 18 Закону України Про оренду землі (в редакції на час укладення сторонами договору оренди землі) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Судом установлено, що 13 листопада 2009 року між ОСОБА_3 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 укладено договір оренди землі площею 5,69 га, що знаходиться на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, зареєстрований у Державному підприємстві Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19 квітня 2010 року за № 041037000012 (далі - договір оренди землі від 13 листопада 2009 року).

За змістом договору оренди землі від 13 листопада 2009 року його укладено на строк десять років. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 вищезазначена земельна ділянка належить на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії КР № 026408, що виданий 22 листопада 2008 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 грудня 2006 року № 3305. Державний акт зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010887000009. План меж земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки: 3521980700:02:000:0175 відображені у цьому правовстановлюючому документі (а. с. 14).

Згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України (у редакції на момент укладення договору оренди землі від 13 листопада 2009 року) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Отже, ОСОБА_3 на момент передачі земельної ділянку у користування була її власником згідно з положеннями ЗК України.

20 грудня 2018 року між ОСОБА_3 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 13 листопада 2009 року (далі - додаткова угода від 20 грудня 2018 року). 22 грудня 2018 року на підставі цієї додаткової угоди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про інше речове право (право оренди земельної ділянки): 29735041 (а. с. 20, 48). Додаткова угода відображає підписи сторін.

Цією додатковою угодою від 20 грудня 2018 року до договору оренди землі від 13 листопада 2009 року внесено зміни, зокрема щодо строку дії договору. Визначено, що договір укладено на двадцять п`ять років і він діє до 13 листопада 2034 року.

Отже, оскільки тепер договір оренди землі від 13 листопада 2009 року не визнаний недійсним, а також не є нікчемним, відповідно з урахуванням вимог додаткової угоди від 20 грудня 2018 року його строк дії до 13 листопада 2034 року. Тобто доводи позивачки щодо неповернення земельної ділянки за закінчення строку дії договору є необґрунтованими.

Вищезазначене також дає підстави дійти висновку, що між сторонами не укладався правочин щодо поновлення договору оренди землі з підстав, визначених ст. 33 Закону України Про оренду землі , відповідно посилання позивачки на невідповідність цих вимог також є необґрунтованим.

Вищезазначені доводи позивачки не можуть бути підставами для визнання недійсним спірного правочину.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою , п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні статей 76-78 ЦПК України про те, що ОСОБА_3 не підписувала спірну додаткову угоду від 20 грудня 2018 року матеріали справи не містять.

Доводи про недійсність правочину з тих підстав, що частина його змісту відображає умови, що внесені рукописним способом є повністю необґрунтованими, оскільки законом не визначено для правочину вчинення його змісту виключно машинописним способом.

Суд вище також зазначав, що орендодавцю ОСОБА_3 земельна ділянка належить на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії КР № 026408, що виданий 22 листопада 2008 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 грудня 2006 року № 3305. Державний акт зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010887000009. План меж земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки: 3521980700:02:000:0175 відображені у цьому правовстановлюючому документі (а. с. 14).

Це повністю спростовує доводи ОСОБА_3 про те, що в оренду передавалась земельна частка (пай) із невизначеними межами, а також, що передана в оренду земельна ділянка стала об`єктом цивільного права у розумінні ч. 9 ст. 79-1 ЗК України виключно після внесення даних про неї до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрації у Державному земельного кадастрі.

Не ґрунтуються на вимогах закону доводи щодо обов`язку сторін договору оренди землі укладати новий правочин у зв`язку із внесенням даних на об`єкт оренди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Визнання правочину недійсним та його розірвання не є тотожними способами захисту цивільних прав, відповідно підстави для розірвання договору не можуть бути підставами для визнання його недійсним.

Верховний Суд України у постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-94цс13 зробив правовий висновок, відповідно до якого однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Тобто обов`язком позивача при здійсненні провадження у справі за позовом про визнання правочину недійсним є доведення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів укладеним правочином, а не формальне посилання на порушення закону, у тому числі того, що не є підставою для визнання правочину недійсним.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З огляду на вищезазначене, суд доходить висновку про необґрунтованість цього позову та, про відмову у ньому.

Відповідач у справі не поніс судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 18 Закону України Про оренду землі (в редакції на час укладення спірного правочину), ст. ст. 203, 204, 215, 216 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України , -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко Володимир Олександрович про визнання правочину недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію речового права.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 27 квітня 2020 року.

Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський