Ухвала

від 09.04.2020 по справі 911/71/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"09" квітня 2020 р. м. Київ Справа № 911/71/20

за позовом Заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури, Київська обл., м. Біла Церква в інтересах держави

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, м. Київ

Фермерського господарства "Сузір`я-Плюс", Черкаська обл., Жашківський р-н., с. Баштечки

третя особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про визнання недійсними наказів, договору оренди земельної ділянки та скасування реєстрації

Суддя Рябцева О.О.

Секретар судового засідання Зоря В.С.

За участю представників:

від прокуратури: Івашин О.Є.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

Встановив:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Фермерського господарства "Сузір`я-Плюс", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , в якій прокурор просить суд визнати недійсними накази Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-1631/15-14сг від 06.06.2014 р. "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та № 10-2303/15-14сг від 26.06.2014 р. "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки", та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 12,2517 га з кадастровим номером 3224284800:03:003:0011, укладений між Головним управлінням Держземагентсва у Київській області та фізичною особою ОСОБА_1 30.07.2014 р., зареєстрований державним реєстратором Ставищенського районного управління юстиції у Київській області Малаш Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 , скасувавши його державну реєстрацію № 16243633.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорювані накази, на підставі яких між ГУ Держземагенства у Київській області та фізичною особою ОСОБА_1 30.07.2014 р. було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 12,2517 га з кадастровим номером 3224284800:03:003:0011, було прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, а договір оренди землі укладений всупереч законодавчо встановленої процедури набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства, при укладенні яких сторонами не було дотримано вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки ОСОБА_1 , не маючи наміру використовувати спірну надану йому земельну ділянку, як фізична особа, 23.10.2014 р. уклав договір суборенди з Фермерським господарством "Сузір`я-Плюс". Також прокурор стверджує, що ОСОБА_1 , будучи головою ФГ "Сузір`я-плюс", повинен був отримати земельну ділянку у користування відповідно до вимог ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України, ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" лише на конкурсних засадах - за результатами аукціону.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.02.2020 р. відкрито провадження у даній справі, підготовче засідання призначено на 05.03.2020 р.

02.03.2020 р. до господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить не визнавати причини пропуску позовної давності прокурором, як представником держави, поважними та застосувати до позову наслідки спливу позовної давності, встановлені частиною 4 ст. 267 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2020 р. підготовче засідання у даній справі відкладено на 19.03.2020 р.

06.03.2020 р. до господарського суду Київської області від прокурора надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій він зазначає, що не погоджується з доводами відповідача-2 щодо пропущення строків позовної давності, водночас зазначаючи, що строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області пропущено з поважних причин.

19.03.2020 р. до господарського суду Київської області від третьої особи надійшли пояснення щодо позову, в яких вона зазначає, що позовні вимоги прокурора у даній справі не визнає та щодо задоволення позову заперечує. Також, третя особа зазначила, що вимоги ФГ Сузір`я-Плюс , вказані у відзиві, підтримує у повному обсязі та просить не визнавати причини пропуску позовної давності прокурором, як представником держави, поважними та застосувати до позову наслідки спливу позовної давності, встановлені ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Судове засідання, призначене на 19.03.2020 р., не відбулося з підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Київської області від 19.03.2020 р.; даною ухвалою відкладено підготовче засідання на 09.04.2020 р. та повідомлено прокурора, повноважних представників сторін, що підготовче засідання буде проведено 09.04.2020 р.

Прокурор у підготовчому засіданні 09.04.2020 р. заперечував щодо зупинення провадження у даній справі.

Представник відповідача-1 у підготовче засідання не з`явився. Відповідач-1 про причини неявки представника суд не повідомив, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання був повідомлений належним чином в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Представник відповідача-2 у підготовче засідання не з`явився. Відповідач-2 про причини неявки представника суд не повідомив, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання був повідомлений належним чином в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Представник третьої особи у підготовче засідання не з`явився. Третя особа про причини неявки представника суд не повідомила, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання третя особа була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103271851310.

Дослідивши матеріали справи № 911/71/20, заслухавши пояснення прокурора, судом встановлено наступне.

Прокурор звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати недійсними накази Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-1631/15-14сг від 06.06.2014 р. "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та № 10-2303/15-14сг від 26.06.2014 р. "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки", та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 12,2517 га з кадастровим номером 3224284800:03:003:0011, укладений між Головним управлінням Держземагентсва у Київській області та фізичною особою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 р., зареєстрований державним реєстратором Ставищенського районного управління юстиції у Київській області Малаш Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 , скасувавши його державну реєстрацію № 16243633.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Звернення прокурора з позовом до господарського суду Київської області обґрунтоване посиланням на ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

При цьому, прокурор звернувся з даним позовом в інтересах держави як позивач, а відповідачем-1 прокурором вказано Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

Прокурор, посилаючись на ст. 15-1, ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України та пп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 р. № 308 зазначав, що на даний час розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Київської області являється Головне управління Держгеокадастру у Київській області, як орган, якому делеговано державою, як власником спірних земельних ділянок, повноваження розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Київської області.

Прокурор стверджує, що саме вищевказаним уповноваженим органом допущено порушення вимог земельного законодавства при наданні в оренду земель та до тепер не вжито заходів щодо їх усунення. Крім того, Головне управління Держгеокадастру у Київській області не уповноважене скасовувати прийняті оскаржувані накази.

Також, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій форм власності. Проте, Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 р., не передбачено повноважень Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру і її територіальних органів щодо пред`явлення позовів про визнання недійсними організаційно-розпорядчих актів органів державної влади або місцевого самоврядування.

Жоден інший орган державної влади, який наділений повноваженнями щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства при розпорядженні та користуванні земельними ділянками, на захист порушених прав держави до суду не звертався, тому у прокурора виникло право на звернення до суду у зв`язку з бездіяльністю цих органів.

Враховуючи викладене та те, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області є відповідачем-1 та позбавлене повноважень самостійно скасувати спірні накази у зв`язку з їх реалізацією шляхом укладення спірного договору оренди землі, а Державна служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи не уповноважені звертатись з позовами до суду, керуючись ст. 53 ГПК України, прокурор звернувся з даним позовом в інтересах держави як позивач.

Як вбачається з наявних відомостей у Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019 р. прийнято до розгляду справу № 912/2385/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 р., передану колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в якій, зокрема поставлені питання щодо того, чи зобов`язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора шляхом: додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурором; обґрунтування та доведення суду причин, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (чи достатньо у такому разі самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття позову прокурора до розгляду).

Крім того, у вказаній справі Великою Палатою Верховного Суду розглядатиметься питання, щодо правових наслідків у випадку, якщо судом після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (прокурор не обґрунтовував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, недотримання прокурором процедури, що передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру ). Зокрема, правового висновку Великої Палати потребують питання: чи свідчить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави про відсутність процесуальної дієздатності; які правові наслідки, якщо суд після відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, установить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з таким позовом. Приймаючи до розгляду вказану справу Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що вирішення поставлених питань щодо обґрунтування прокурором звернення до суду в інтересах держави сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якого є юридична визначеність, та принципу пропорційності, тобто, розумного балансу між приватними й публічними інтересами.

Отже , Великою Палатою Верховного Суду, серед іншого, вирішуватиметься питання щодо змісту доказів, які повинні бути надані прокурором при зверненні з позовом в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а також щодо правових наслідків, якщо суд після відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором установить відсутність підстав для звернення прокурора до суду.

Вказане свідчить про те, що правовідносини у справі № 911/71/20 та у справі № 912/2385/18 є подібними.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи викладене, оскільки Великою Палатою Верховного Суду переглядається судове рішення в подібних правовідносинах, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження в справі № 911/71/20 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 912/2385/18.

Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Зупинити провадження у справі № 911/71/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали, з урахуванням приписів, встановлених п. 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України .

У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст ухвали складено 28.04.2020 р.

Суддя О.О. Рябцева